Рішення

від 11.07.2006 по справі 9/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.06р.

Справа № 9/257-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації                     “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ      

до   Акціонерного товариства "Рембудтрест", м. Дніпропетровськ      

про стягнення 1689 грн. 73 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Волинська Л.П. - в.о начальник юр.відділу, довіреність№39юр від 05.01.06р.

Від відповідача - Метальнікова Л.К. - юрисконсульт, довіреність № 269 від 21.09.05 р. 

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” звернулось у вересні 2005 року із позовом до АТ „Рембудтранс”, в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 1689,73 грн. заборгованості за надані послуги з газопостачання , в тому числі: 1618,41 грн. основного боргу, 61,62 грн. пені, 9,70 грн. –три проценти річних. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за укладеними із позивачем договорами.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на погашення заборгованості після пред'явлення позову до суду. Вважає, що у відповідності до діючого законодавства Позивач зобов'язаний був застосувати заходи досудового врегулювання спору, але не виконав цих вимог, внаслідок чого виник спір у суді.

В судовому засіданні 11.07.2006 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

        встановив:

Між Позивачем - ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” (“постачальником”) та Відповідачем – Акціонерним товариством „Рембудтранс” (“споживачем”) були укладені договори №1533/21/49113 від 01.01.2006р. “купівлі-продажу природного газу для потреб суб'єктів господарської діяльності” із додатковою угодою  від 31.12.2005р. та №1533/21/37683 від 25.11.2004р. “на транспортування природного газу”, згідно до умов яких позивач зобов'язався здійснювати для Відповідача через систему розподільчих газопроводів природного постачання і транспортування природного газу в межах заявлених обсягів, а Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за спожитий природний газ, надані послуги з його транспортування на умовах вказаних договорів.

Згідно пунктів 6.1-6.2 договору №1533/21/37683 від 25.11.2004р. та пунктів 5.1 договору №1533/21/49113 від 01.01.2006р., Відповідач зобов'язався проводити розрахунки із позивачем грошовими коштами за встановленим тарифом шляхом планових платежів із кінцевим розрахунком на підставі актів прийому-передачі природного газу до 5-го числа наступного за звітним місяця.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов зазначених договорів про постачання та надання послуг з транспортування природного газу, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт в матеріалах справи.

Згідно розрахунків Позивача на дату пред'явлення позову до суду (14.06.2006р.), заборгованість Відповідача за березень-квітень 2006 року по договору №1533/21/49113 від 01.01.2006р. із додатковою угодою від 31.12.2005р. становила: за постачання природного газу становила 1359,24 грн. –за постачання природного газу, 59,28 грн. –за тариф на постачання природного газу, 69,86 грн. –цільова надбавка 2% до ціни на газ, а заборгованість внаслідок невиконання умов про оплату за договором №1533/21/37683 від 25.11.2004р. становила 130,03 грн.

Загальна сума основного боргу по усім договорам становила 1618,41 грн.

Відповідно до умов пункту 7.1 договору №1533/21/49113 від 01.01.2006р. і пункту 6.2 договору №1533/21/37683 від 25.11.2004р., згідно до яких Відповідач зобов'язався за несвоєчасну оплату наданих послуг сплатити на користь Позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, а також відшкодувати понесені Позивачем збитки, Позивач нарахував Відповідачу додатково до суми основного боргу пеню у сумі 61,62 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та умов вищезазначених договорів про відповідальність сторін, Позивач нарахував Відповідачу додатково суму 9,70 грн. трьох процентів річних.

Після пред'явлення позову до суду Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в частині основного боргу на загальну суму 1618,41 грн., що підтверджується платіжними дорученням Відповідача в матеріалах справи.

Доказів сплати додаткових нарахувань на час розгляду справи Відповідач не надав.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися  передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 229 і ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами; штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення платежів, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми 61,62 грн. –пені, 9,70 грн. –трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог на суму 1618,41 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, відповідно до вимог ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору у зв'язку із припиненням цих грошових зобов'язань внаслідок їх повного добровільного виконання.

          Судові витрати у справі покладаються на Відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 80 ч.1 п. 1-1, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Іріола Фрахт” на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” суму 61 грн. 62 коп. пені, 9 грн. 70 коп. трьох процентів річних, 102 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед

Рішення підписано- 28.07.06р.