Постанова

від 08.05.2012 по справі 13/5025/2043/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 13/5025/2043/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу торгово-виробничого підприємства робітничого постачання "Проскурів-Торг", с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2011 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012

зі справи № 13/5025/2043/11

за позовом заступника прокурора м. Хмельницького, м. Хмельницький, в інтересах держави в особі:

Хмельницької міської ради, м. Хмельницький (далі -Позивач-1);

міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький (далі -Позивач-2)

до торгово-виробничого підприємства робітничого постачання "Проскурів-Торг" (далі -Відповідач)

про стягнення заборгованості в сумі 25 522, 21 грн.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора -Ступака Д.В.,

представника Позивача-1 -не з'яв.,

представника Позивача-2 -не з'яв.,

представника Відповідача -Лисенка О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми 25 522, 21 грн., у тому числі: 22 166, 53 грн. основного боргу; 1 050, 78 грн. пені; 556, 62 грн. -3% річних; 1 478, 28 грн. "інфляційних втрат".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.12.2011 (суддя Матущак О.І.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 (колегія суддів у складі: Саврій В.А. -головуючий, судді Бучинська Г.Б. і Філіпова Т.Л.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача-2 зазначені суми, а також суми судових витрат зі справи в доход державного бюджету України. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з обґрунтованості позовних вимог та підтвердження їх належними доказами.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаргу з посиланням на статті 11, 631 ЦК України, статті 179, 180 Господарського кодексу України, статті 22, 105 ГПК України мотивовано: неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права; тим, що названими судовими інстанціями "не доведено і не вивчено усі обставини справи, що мають значення для справи"; неповідомленням Відповідача про розгляд справи господарським судом 07.12.2011.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередні судові інстанції у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови виходили з таких обставин:

- 30.05.2008 Позивачем-2 і Відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії № 1954/40 (далі -Договір), відповідно до якого:

Позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався поставляти Відповідачу (споживачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач -оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1);

кількість і обсяги теплової енергії визначається в додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Відповідача тощо (пункт 2.1);

загальна опалювальна площа становить 275, 6 кв. м за тарифом 4, 43 грн. за 1 кв. м (додаток № 1 до Договору);

Позивач зобов'язаний повідомляти Відповідача про зміну тарифів письмово або в засобах масової інформації (пункт 4.4.2);

- оголошення про зміну тарифів на послуги з теплопостачання публікувалися в місцевій газеті "Проскурів" № 54 від 23.12.2010. Крім того, відповідні тарифи змінювалися на підставі рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11.02.2009 № 144 і від 27.01.2011 № 83;

- на виконання Договору (пункт 6.3) оплата використаної теплової енергії здійснюється Відповідачем таким чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії -до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки здійснюються до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- згідно з Договором Позивач-1 поставив Відповідачу теплову енергію в період з 01.05.2010 по 01.09.2011 на загальну суму 22 166, 53 грн., що підтверджується рахунками, які виставлялися Відповідачу для оплати;

- Відповідач своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків за спожиту теплову енергію не виконав, відтак станом на 01.09.2011 у нього існує заборгованість перед Позивачем у сумі 22 166, 53 грн.;

- Договором передбачено (пункт 7.2.3) пеню за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію в розмірі 0, 5% належної до сплати суми за кожен день прострочення; Позивачем нараховано пеню за період з 10.10.2010 по 01.09.2011 у сумі 1 050, 78 грн.;

- також за прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачеві згідно з частиною другою статті 625 ЦК України нараховано суми "інфляційних втрат" 1 748, 28 грн. з серпня 2010 по червень 2011 року включно і 3% річних -556, 62 грн. з 10.06.2010 по 01.09.2011;

- у матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Як зазначено в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтувались на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічне положення містилося і в чинному на час вирішення даного спору попередніми судовими інстанціями роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 "Про судове рішення".

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає, оскільки названою інстанцією залишено поза увагою та без будь-якої оцінки доводи Відповідача (вчинені з посиланням на матеріали справи) про те, що:

- згідно з додатком № 3 до Договору передбачено припинення Позивачем-2 постачання теплової енергії споживачу (Відповідачу) в разі письмового звернення останнього про припинення теплопостачання;

- 08.11.2010 Відповідач звертався до Позивача-2 з письмовою вимогою щодо негайного припинення постачання Відповідачу теплової енергії з 15.11.2010 згідно із зазначеним додатком до Договору, а також стосовно розірвання останнього;

- з 14.12.2011 Позивач-2 взагалі не надавав Відповідачу послуги з постачання теплової енергії через відключення приміщення Відповідача від тепломережі в зв'язку з проривом лінії, і в подальшому підключення Відповідача до теплопостачання не здійснювалося.

Не перевіривши відповідні доводи Відповідача належними засобами доказування та не спростувавши їх в оскаржуваній постанові і не встановивши пов'язаних з ними обставин справи (незважаючи на подання Відповідачем доказів, доданих до апеляційної скарги і наявних у матеріалах справи), суд апеляційної інстанції припустився порушення вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку й про правильність застосування названою інстанцією норм матеріального права в тому числі ЦК України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідно до пункту 3 статті 111 9 і частини першої статті 111 10 ГПК України підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити та перевірити належними засобами обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу торгово-виробничого підприємства робітничого постачання "Проскурів-Торг" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 зі справи № 13/5025/2043/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б.Львов