Постанова

від 08.05.2012 по справі 51/368

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 51/368

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПП "Аметістум" на постановувід 01.03.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№51/368 господарського суду м.Києва за позовомПП "Аметістум" до 1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; 2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); 3. Київської міської ради провизнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: ОСОБА_4, дов. від 08.11.11;

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: ОСОБА_5, дов. від 24.02.12, №225-КР-308;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2011 (суддя А. Пригунова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 (судді Б. Отрюх, Ю. Михальська А. Тищенко) в задоволенні позову про визнання відсутнім у Державного аварійно-технічного центру Міністерства енергетики України права постійного користування земельною ділянкою кадастровий № 66:125:030; припинення права постійного користування Державному аварійно-технічного центру Міністерства енергетики України, в особі його правонаступника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»наданої рішенням Київської міської ради від 08.07.1999 № 349/450; зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києва та до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 007316 від 01.12.1999 щодо припинення Державному аварійно-технічному центру Міністерства енергетики України права на постійне користування земельною ділянкою відмовлено.

Позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення. Скаржник не згодний з висновками судів попередніх інстанцій. Вважає, що представлені ним докази їх не підтверджують. Постанова не відповідає нормам матеріального права. ПП "Аметістум" наполягає на тому, що право Державного аварійно-технічного центру Міністерства енергетики України, в особі його правонаступника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»на користування спірною земельної ділянкою є припиненим на підставі пунктів а,в,д,е ст. 141 ЗК України. Висновки судів щодо неналежного способу захисту своїх справ не відповідають ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. 20 ГК України. Обєкти, що знаходяться на спірній земельній ділянці позивач придбав шляхом приватизації - викупом на аукціоні. Прийняті судові рішення не відповідають ч. 4 ст. 18-1 ЗУ "Про приватизацію державного майна" та абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України. З аналізу зазначених норм вбачається, що у зв'язку з придбанням об'єкту, право користування земельною ділянкою попереднього землекористувача є припиненим і лише покупець (позивач) має право нею користуватися.

Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин ст.ст. 9,92,116,123,125,126 ЗК України та ч.1 ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 в редакції від 17.03.1998.

В порушення вимог ст. 101 ГПК України апеляційний суд не переглядав справу повторно з дослідженням доказів та встановленням обставин, а лише обмежився доводами апеляційної скарги та відзиву на неї.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.12.1999 Державному аварійно-технічному центру Міністерства енергетики України (надалі -ДАТЦ) видано державний акт ІІ-КВ № 007316 на право постійного користування 0,2847 га землі. Землю надано у постійне користування для завершення будівництва та подальшої експлуатації лабораторно-експериментального корпусу на вул. Алма-Атинській, 8 у Дніпровському районі міста Києва.

Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 66-4-00015.

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 619 від 25.10.2002 "Про реорганізацію Державного аварійно-технічного центру" вирішено реорганізувати останнє шляхом приєднання його до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на правах структурної одиниці -відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом").

Вказаним наказом закріплено, що правонаступником прав та обов'язків ДАТЦ, є ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до протоколу аукціону з приватизації об'єкта незавершеного будівництва державної власності № 1 від 08.10.2004, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 11.10.2004, проведеного на підставі наказу Фонду державного майна України від 23.08.2002 № 1523, переможцем аукціону визначено Приватне підприємство "Аметістум".

12.10.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та Приватним підприємством "Аметістум" (покупець) укладено Договір № 1010 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва -лабораторно-експериментальний корпус, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, і зобов'язався прийняти цей об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Згідно з пунктом 1.3 Договору право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

31 грудня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Приватним підприємством "Аметістум" підписано акт № 1090 приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва державної власності.

15.02.2005 Приватне підприємство "Аметістум" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2847 га по вул. Алма-Атинська, 8 у м. Києві, яке залишене Головним управління земельних ресурсів Київської міської ради без розгляду у зв'язку з внесенням змін до процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві.

Листами № 06/10/10/1 від 06.10.2010 та № 05/01/11/1 від 05.01.2011 скаржник звернувся до відповідача-1 з проханням надати нотаріально засвідчену письмову згоду на вилучення у ДП "НАЕК "Енергоатом" земельної ділянки, загальною площею 0,2847 га., У відповідь на вказані листи відповідач-1 надав відмову (лист № 1709/17 від 08.02.2011) з посиланням на положення п. 5.8 Договору № 1010 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні, яким встановлено, що питання відведення або оренди земельної ділянки під об'єктом незавершеного будівництва вирішується покупцем (позивачем) самостійно.

Після реорганізації Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не набуло у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою.

Питання щодо спірної земельної ділянки і припинення права постійного користування відповідачем-1 на сесії Київської міської ради не розглядалось.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою зокрема є: припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Між тим, зазначена стаття не передбачає автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, а тому, припинення права користування земельною ділянкою здійснюється в порядку визначеному земельним законодавством, зокрема, у випадку припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці - за рішенням органу виконавчої влади, або, у виняткових випадках - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 18-2 ЗУ "Про приватизацію державного майна" у разі продажу об'єкта приватизації без земельної ділянки набуття права користування або власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до земельного законодавства. Так як судами встановлено, що предметом договору від 12.10.2004 №1010 є тільки об'єкт незавершеного будівництва - лабораторно-експериментальний корпус, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, а не об'єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка, то право користування під нерухомим майном набувається позивачем в порядку, визначеному приписами ст. 120,123,124,134 ЗК України, тобто на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Однак, в матеріалах справі відсутні докази того, що позивач звертався до Київської міської ради із заявою про припинення права постійного користування відповідачем-1 та надання йому в оренду спірної земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Тому, суди цілком обґрунтовано встановили, що питання щодо спірної земельної ділянки і припинення права постійного користування відповідачем-1 на сесії Київської міської ради не розглядалось.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що судами незастосовано норми ч. 4 ст. 18-1 ЗУ "Про приватизацію державного майна" з огляду на те, що ця норма застосовується до правовідносин, що виникають у разі продажу об'єкта приватизації разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Таким чином, в силу приписів ст. 152 ЗК України, за захистом своїх земельних прав може звернутися виключно власник, користувач земельної ділянки (ст. 152 ЗК України) або особа, якій було відмовлено у наданні земельної ділянки у користування (ст. 123 ЗК України). Доказів того, що позивач належить до перелічених вище осіб ним же не надано, а тому, колегія суддів погоджується, що ПП "Аметістум" не правильно обрано спосіб захисту.

Додатково, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в силу положень ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу: земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, що виключає застосування до спірних правовідносин ст.20 ГК України.

Зі ст. 101 ГПК України вбачається, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Статтею 105 ГПК України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені: найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови; найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу; найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів); стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду; підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги; новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Дослідивши оскаржувану постанову, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання повністю відповідає вимогам ст. 105 ГПК України, а тому відсутні підстави вважати, що при винесенні постанови апеляційним судом було порушено приписи ст. 101 ГПК України, про що безпідставно зазначено ПП "Аметістум" у касаційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими. ПП "Аметістум" не згодний з висновками апеляційного суду та просить суд надати іншу правову оцінку наявним у справі доказам, що виходить за межі повноважень касаційного суду, встановлених ст. 111-7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного підприємства "Аметістум" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 у справі №51/368 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун