Постанова

від 10.05.2012 по справі 11/231

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 11/231

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Вовк І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі № 11/231 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські чорнобривці" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про розірвання договору оренди,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання розірваним договору оренди від 15.08.2011 року, укладеного між ними, у зв'язку з передачею орендованого майна в суборенду без письмової згоди орендодавця всупереч умовам договору оренди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив розірвати договір оренди від 15.08.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2011 року (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено та розірвано договір оренди від 15.08.2011 року, укладений між ТОВ "Українські чорнобривці" та ФОП ОСОБА_4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року (судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено та неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 15.08.2011 року між ТОВ "Українські чорнобривці" (далі -Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (далі -Орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 5 кв. м, що розташоване в літ. А за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.2. цього договору передбачено, що передача Орендодавцем приміщення в тимчасове користування Орендареві здійснюється на підставі Акту приймання-передачі приміщень, підписаного уповноваженими представниками сторін. Вказаний Акт приймання-передачі приміщення є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.1 договору приміщення повинні бути передані Орендодавцем і прийняті Орендарем в Оренду за Актом приймання-передачі приміщення. Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення, який сторони зобов'язуються підписати в момент підписання цього договору.

15.08.2011 року Орендодавець передав в користування Орендареві приміщення та сторонами було підписано Акт приймання-передачі приміщення від 15.08.2011 року, який є додатком № 2 до договору.

Згідно п. 5.3.5 договору Орендар зобов'язаний не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди, безоплатного користування приміщенням, договорами про спільну діяльність та іншими договорами без письмової згоди Орендодавця.

16.08.2011 року відповідачем було укладено договір суборенди, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 передав ФОП ОСОБА_5 у платне користування нежилі приміщення загальною площею 5,00 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).

Листом від 17.08.2011 року № 17/1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання додаткової угоди до договору від 15.08.2011 року про розірвання договору оренди від 15.08.2011 року.

Відповідач листом від 23.08.2011 року підтвердив обставини передачі орендованого приміщення в суборенду та заперечував проти розірвання договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про розірвання договору оренди нерухомого майна у зв'язку з передачею цього майна в суборенду третій особі без письмової згоди орендодавця всупереч умовам договору оренди.

Задовольняючи позов про розірвання договору оренди суди попередніх інстанцій виходили з доведеності обставин передачі орендованого майна в суборенду без письмової згоди орендодавця всупереч умовам спірного договору, що є достатньою підставою для його розірвання.

Згідно з ч.ч. 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Судами обох інстанцій встановлено, що орендодавець не надавав згоду орендарю на передачу в суборенду приміщення, яке є об'єктом спірного договору оренди.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки порушення умов спірного договору оренди щодо зобов'язання не передавати орендоване приміщення в суборенду без письмової згоди орендодавця є підставою для його розірвання за вимогами закону.

Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи.

Так, ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 19.09.2011 року та про відкладення розгляду справи від 31.10.2011 року були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року -без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді: І.Вовк

Л.Стратієнко