Постанова

від 08.05.2012 по справі 14/293/06-4/159д/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 14/293/06-4/159д/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_4 дов. від 03.10.2010 року відповідачівОСОБА_5 дов. від 31.10.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" та Акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" на постановувід 28.02.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 14/293/06-4/159пд/09 господарського суду Запорізької області за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна до Акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" провизнання договору недійсним ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного комерційного промислово -інвестиційним банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про визнання недійсним договору купівлі -продажу та визнання незаконним права власності.

Заявою від 08.12.2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі -продажу тваринницького комплексу, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6 за №2069, укладений 27.09.2006 року між АК ПІБ в особі філії

Доповідач: Волковицька Н.О.

"Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року (головуючий суддя Азарова З.П., судді Геза Т.Д., Малашкевич С.А.) позовні вимоги задоволені частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 року, укладений Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області", м.Дніпрорудне Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області, посвідчений 27.09.2006 року приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 2069.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" та Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року, а позовні вимоги залишити без розгляду, оскільки права позивача, який не є стороною вказаного договору, не підлягали захисту шляхом визнання недійсним договору.

Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року і прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення.

На думку скаржника судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не з'ясовано в повному обсязі всі обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Також заявник вважає, що вказані судові рішення безпосередньо стосуються прав та обов'язків власника нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору, оскільки рішення може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін, але судом першої інстанції не було залучено вказаних осіб у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У відзиві на касаційні скарги Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна просить залишити рішення та постанову без змін, а скарги без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даному випадку є визнання недійсним договору купівлі -продажу, укладеного 27.09.2006 року між Акціонерним комерційним промислово -інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія".

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору суди попередніх інстанцій встановили, що 31.05.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області" (банк) та СВК ім. Ватутіна (позичальник) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 857.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору іпотеки передбачено, що він забезпечує вимоги банку, що випливають з кредитного договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005 року, укладеного між СВК ім.Ватутіна та банком а саме, повернення кредиту в сумі 1500000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних. Предметом застави за договором іпотеки є нерухоме майно СВК кооперативу ім.Ватутіна , а саме тваринницький комплекс та комплекс будівель.

Банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. на тваринницький комплекс, реєстраційний № 10829574, місце знаходження: м. Василівка, Запорізької області, Промислова зона, на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06 від 01.06.2006 року, яке набрало законної сили 06.09.2006 року, після прийняття постанови апеляційного суду. Зазначеним рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, у відповідності до статті 38 Закону України "Про іпотеку" реалізувати банком від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

02.09.2006 року банк розмістив повідомлення в засобах масової інформації, повідомивши при цьому, що рішення набрало законної сили (а.с.25 т.1).

Майновим поручителем позивача, заявою від 15.09.2006 року було повідомлено Банк про законне право та можливість в строк до 06.10.2006 року виконати основне зобов'язання за позивача.

Проте, 27.09.2006 року між Банком та ТОВ "Агропромислова компанія" був укладений договір купівлі-продажу тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, який належав на праві власності позивачу та був забезпеченням по кредитному договору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є вичерпним.

Суди дійшли висновку, що банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення господарського суду Запорізької області у справі № 15/102/06 від 01.06.2006 року, яке набрало законної сили 06.09.2006 року.

Згідно пункту 1 статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі), передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 3 статті 42 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Судами встановлено, що майновим поручителем позивача виступило ТОВ "Ватутін-Агро", тому він заявою від 15.09.2006 року повідомив банк про законне право та можливість в строк до 06.10.2006 року виконати основне зобов'язання позивача. Проте, в порушення рішення суду, не дотримавши процедуру, установлену статтею 38 Закону України "Про іпотеку", позбавивши осіб із зареєстрованими правами та вимогами, позивача скористатися наданими їм цією статтею правами, Банк передчасно 27.09.2006 року уклав договір купівлі-продажу комплексу будівель.

Пунктом 1.4 спірного договору купівлі-продажу зазначено про наявність судового спору по справі № 15/102/06, а пункт 1.3 договору вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у відповідності до статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи із вказаного, суди встановили, що укладаючи 27.09.2006 року договір купівлі-продажу, банк не мав права до 06.10.2006 року відчужувати тваринницький комплекс та дійшли висновку, що спірний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.

Також суди встановили, що на дату відчуження 27.09.2006 року, на майно за спірним договором обґрунтовано претендувала Василівська Державна виконавча служба та Василівська Державна податкова інспекція, як особи із вищим пріоритетом та зареєстрованими до укладання договору іпотеки і договору купівлі-продажу №2069 правами, що підтверджується витягами з Держреєстру обтяжень рухомого майна №22256884 від 12.01.2009 року, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №9317688 від 28.09.2006 року, актом опису активів податкової застави №5 від 15.03.2006 року, витягом про реєстрацію обтяження в реєстрі рухомого майна № 6817952 від 16.03.2006 року. (копії долучені до матеріалів справи).

Вказані обтяження існували на момент укладання спірного договору та були предметом дослідження під час розгляду судових справ № 9/346д/06 про визнання договору іпотеки недійсним та справи № 15/102/06-15/413/06- 7/264/08-27/71/10 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі №14/293/06-4/159пд/09 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" та Акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач