Постанова

від 26.04.2012 по справі 8/416

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 8/416

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., розглянула касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будреконструкція-1" (далі -Товариство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.12 у справі№ 8/416 господарського судуміста Києва за позовомТовариства дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр провідних технологій "Україна-ХХІ століття" (далі -Науково-виробничий центр) простягнення 406 000,00 грн. В засіданнях взяли участь представники :

- позивача:ОСОБА_4 (за дов. № 03/01-12 від 27.01.12) - у судовому засіданні 12.04.12, 26.04.12; ОСОБА_5 (за дов. № 02/01-12 від 27.01.12) - у судовому засіданні 12.04.12, 26.04.12; - відповідача:ОСОБА_6 (за дов. № 13-ю від 01.03.11) - у судовому засіданні 12.04.12.

Ухвалою від 26.03.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П., касаційну скаргу Товариства № 06-02/12 від 06.02.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.04.12.

Розпорядженням від 11.04.12 секретаря другої судової палати у зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді - Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У зв'язку з необхідністю надання учасниками судового процесу письмових уточнень обґрунтувань касаційних вимог та заперечень на них в частині конкретизації правових позицій з чітким посиланням на норми законодавства щодо наявних в матеріалах справи платіжних доручень на суму 406 000,00 грн. та виконання зобов'язання по договору від 02.04.07 № 2, ухвалою від 12.04.12 розгляд справи було відкладено на 26.04.12.

Враховуючи перебування судді Ходаківської І.П. на лікарняному розпорядженням від 23.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий -

Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Про вказані обставини присутніх у судових засіданнях 12.04.12, 26.04.12 представників сторін повідомлено. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 01.09.11 господарського суду міста Києва (суддя

Катрич В.С.) позов Товариства задоволено. Стягнуто з Науково-виробничого центру на користь Товариства 406 000,00 грн. основного боргу, 4 060,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення мотивовано тим, що Товариством на користь Науково-виробничого центру було перераховано спірну суму коштів із зазначенням в призначенні платежу договору, який, проте, між сторонами не укладався, у зв'язку з чим така сума коштів є набутою Науково-виробничим центром безпідставно та підлягає поверненню Товариству.

Постановою від 16.01.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Алданова С.О., суддів -

Дикунської С.Я., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу Науково-виробничого центру задоволено. Рішення від 01.09.11 господарського суду міста Києва скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що Товариством не доведено безпідставність отримання Науково-виробничим центром спірної суми коштів. Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу на помилковість висновків місцевого суду про підтвердженість матеріалами справи відсутності між сторонами господарських правовідносин.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженої постанови апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Науково-виробничий центр щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства про стягнення з Науково-виробничого центру 406 000,00 грн. отриманих без достатніх правових підстав.

Підставою позову Товариство визначило те, що вказані кошти перераховані ним помилково, а відтак є такими, що набуті Науково-виробничим центром безпідставно.

При вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій було встановлено, що платіжним дорученням № 4 від 20.06.11 Товариством було перераховано Науково-виробничому центру 406 000,00 грн. з призначенням платежу "заборгованість за ремонтні роботи за 2008 рік згідно Договору № 2 від 02.04.07". Разом з тим, судами встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що між Товариством та Науково-виробничим центром договору № 2 від 02.07.07 не існує. Разом з тим, переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність доказів неіснування між сторонами господарських відносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. За змістом ст. 1214 цього Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір. Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Так, з урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що для встановлення наявності чи відсутності факту помилкового перерахування Товариством спірної суми коштів, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було надати правову оцінку наявності між сторонами договірних відносин, однак такої оцінки всупереч вимог чинного законодавства попередніми судовими інстанціями надано не було, зокрема, не досліджено доводів Науково-виробничого центру про те, що спірна сума коштів отримана ним в межах договору підряду на підставі актів приймання виконаних робіт.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будреконструкція-1" № 06-02/12 від 06.02.12 задовольнити частково.

Рішення від 01.09.11 господарського суду міста Києва та постанову від 16.01.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 8/416 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова Т.Костенко