Постанова

від 08.05.2012 по справі 12/398-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р. Справа № 12/398-04

за позовом : Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", код ЄДРПОУ 14359319 (бульвар Т. Шевченко, вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004)

до : Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, код ЄДРПОУ 38135513 (вул. 300-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця, 21100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001972602/0 від 01.11.2004 р. та штрафних санкцій всього 44 025,00 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.,

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 463/11.5.2 від 30.07.10 р. (начальник юридичного відділу);

відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 4906 від 09.04.12 р. (старший державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ юридичного управління)

ВСТАНОВИВ :

Акціонерним комерційним банком "Мрія" в особі Вінницької філії подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001972602/0 від 01.11.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44025 грн. (36577 - основний платіж, 7448 грн. - штрафні санкції), прийнятого на підставі акту документальної перевірки № 309/26-20-01/24899821 від 28.10.2004 р., що здійснена відповідно до постанови слідчого СУ ПМ ДПА України Мегеди В.В. від 23.02.2004 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.11.04 р. (суддя Кожухар М.С.), за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 12/398-04. Ухвалами суду від 20.12.04 р., 10.01.05 р., 16.05.07 р., 15.02.08 р., 13.12.11 р. розгляд справи з підстав передбачених законодавством неодноразово відкладався та провадження у даній справі зупинялося.

Ухвалою суду від 17.12.07 р. згідно ст. 55 КАС України позивача замінено на його правонаступника Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, в особі Вінницької філії, оскільки на підставі рішення загальних зборів учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 42 від 25.02.2007р.) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменований у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк та відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007р.) Вінницька філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Вінницьку філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, про що зазначено у новій редакції положення про Вінницьку філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (п. 1.2).

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.10.2010 р., справа № 12/398-04 передана судді Матвійчуку В.В.

При цьому, 24.11.11 р. суд своєю ухвалою на підставі установчих документів, зокрема копії статуту, замінив позивача у справі Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

25.11.11 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву № б/н від 24.11.11 р., в якій останній просив суд викласти позовні вимоги в наступній редакції, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001972602/0 від 01.11.2004 р. Державної податкової інспекції у м. Вінниці. Зважаючи на приписи ст. 51 КАС України дана заява прийнята судом до розгляду.

09.04.12 р. відповідно до розпорядження керівника апарату суду, справу № 12/398-04 за результатами повторного автоматизованого розподілу перерозподілено судді Балтаку О.О. у зв"язку із перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному та ухвалою суду від 12.04.12 р. прийнято до свого провадження з призначенням до слухання в судовому засіданні на 24.04.12 р.

В силу ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

24.04.12 р. в судовому засіданні, судом встановлено, що згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців процедуру реорганізації Державної податкової інспекції у м. Вінниці та встановлення правонаступника закінчено і станом на 16.03.12 р. в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про створення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби. Тому, суд в ухвалі від 24.04.12 р. дійшов висновку про необхідність в заміні відповідача у справі № 12/398-04 Державної податкової інспекції у м. Вінниці його правонаступником Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби та через не подання відповідачем необхідних доказів для правильного вирішення справи по суті, зокрема: відзиву на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням та підтвердженням і інших доказів в спростування заявлених позовних вимог відклав розгляд справи на 08.05.12 р.

08.05.12 р. під час слухання справи в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив та в обгрунтування своєї позиції зауважив наступне. Стосовно права на проведення позапланової документальної перевірки, то остання проведенна законно з огляду на те, що ст.ст. 2,11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податковим органам надано право та покладено обов"язок по проведенню перевірок підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно з наказом ДПА України від 01.04.2004р. №187 позапланові документальні перевірки проводяться при умові наявності інформації про можливе ухилення платника податків від сплати податків внаслідок аналізу податкових декларацій і звітності, оперативної інформації про виявлення тіньових оборотів, приховування в бухгалтерському і податковому обліку. Зважаючи на постанову старшого слідчого в ОВС СВ ДПА України Мегеди В.В. від 17.02.2004р. про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ВАТ "АПІ "Закарпатський сад" шахрайства з фінансовими ресурсами і легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, 23.02.2004р. у справі була призначена комплексна позапланова документальна перевірка АКБ "Мрія" зі всіма його структурними підрозділами за участю уповажених працівників податкових органів, яких було допущено до проведення перевірки, про що свідчать записи в журналі реєстрації перевірок за №24 від 07.04.2004р. за №26 від 05.05.2004р. та №27 від 11.06.2004р., який вівся у ВФ АКБ"Мрія.

Відносно порушень податкового законодавства, які заперечуються в позовній заяві, а саме правомірності віднесення до валових витрат сум сформованого страхового резерву по кредитах визнаних нестандартними, представник відповідача вважає, що в своїй заяві позивач фактично заперечує умови викладені в додаткових угодах до кредитних угод вказаних в акті, які регламентували взаємовідносини банку з позичальником і які надавали право позивачу на визначення класу позичальника, що мало в подальшому вплив на суму страхового резерву, яку позивач мав право віднести за рахунок валових витрат. З-поміж того, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283\97-ВР (з внесеними змінами і доповненнями) визначено термін безнадійна заборгованість та закріплено, що створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків НБУ, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону. Крім того, законом передбачено, що розмір страхового резерву, який створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи не може перевищувати для банків 20 відсотків від сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками фактично наданими дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

В порушення вищезазначених норм ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.1997р. №283-97\ВР позивачем в 4 кв. 2003р. до валових витрат віднесено страховий резерв для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, визнаними нестандартними за методикою НБУ та безнадійними згідно з нормами ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" в розмірі, який перевищує 20 відсотків від сукупної заборгованості по вказаних кредитах станом на 01.01.2004 року на 120449 грн. Сукупна заборгованість за нестандартними кредитами склала за даними банку станом на 01.01.2004р. в сумі 2285.053 грн. Відповідно до протоколу від 31.12.2003р. засідання кредитного комітету Вінницької філії АКБ "Мрія" кредити надані філією були кваліфіковані наступним чином: "стандартні" в сумі- 25859418 грн., нестандартна заборгованість -2285053 грн., в т.ч. "субстандартні" в сумі -1088505 грн.,"сумнівні" в сумі -1130595 грн., "безнадійні " в сумі - 65953 грн. Перевіркою виявлено, що з категорії "стандартної "заборгованості до категорії "субстандартної" було перенесено заборгованість по трьох кредитних угодах: №147 від 04.12.2002р., в сумі 350000грн., №153 від 11.12.2002р. в сумі 101300грн. та №174 від 28.12.2002р. в сумі 100000 грн. на загальну суму 551300 грн. всупереч розділу IV заключених додаткових угод до: кредитної угоди №147 додаткова угода №2 від 02.12.2003р., кредитної угоди № 153 додаткова угода 2 від 01.12.2003р., кредитної угоди № 174 додаткова угода № 1 від 27.10.2003р. В розділі IV вказаних додаткових угод передбачалось, що кредитніугоди пролонговуються без пониження класу позичальника. Інших додаткових угод, які б складалися пізніше вказаних в акті додаткових угод, до кредитних угод №№147,153 та 174 для перевірки не надавалось. Відповідно до наданих для перевірки документів, застава надана для забезпечення погашення кредитів по вказаних угодах була в наявності, про що свідчать акти перевірки наявності предмету застави складені працівниками банку в присутності посадових осіб позичальника, відсотки сплачувались позичальниками своєчасно, про що свідчать підвердження виписками з процентних рахунків позичальників наданих для перевірки. Виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави нотаріусом не вчинявся.

До розрахунку страхового резерву для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, визнаними нестандартними філією банку включені фактично "стандартні" кредити по кредитних угодах №№147,153,174 на загальну суму заборгованості 551300 грн. Сума страхового резерву, яка була сформована під вказану заборгованість склала 110260 грн.(551300 X 20% =110260 грн.). Сума страхового резерву на покриття втрат банку за нестандартними кредитами, яку філія банку мала право створити за рахунок збільшення валових витрат в 4 кв. 2004 р. складає 346751 грн. = 2285053 грн.(сума заборгованості, по нестандартних кредитах, взята філією до розрахунку-551300 грн.(сума заборгованості по стандартних кредитах) X 20% ( процентна ставка, в розмірі якої сума страхового резерву може формуватися за рахунок валових витрат)= 346751грн. . В рядку 04.3 Декларації "Про прибуток установи банку" за 4 квартал 2004р. сума сформованого страхового резерву відображена в розмірі 467200 грн., або на 120449 грн. більше (467200 грн-346751 грн.. = 120449 грн.). З суми 120449 грн.більше сформованого страхового резерву: 110260 грн. складає за рахунок неправомірного віднесення "стандартних" кредитів до категорії "нестандартних", 10189 грн. за рахунок арифметично неправильного визначення суми страхового резерву під "нестандартну" заборгованість в 4 кв. 2003р. З урахуванням наведених фактів, представник відповідача, вважає вище податкові повідомлення-рішення такими, що були прийняті податковим органом відповідно до діючого законодавства.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи позовної заяви та заперечення на неї, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 08 квітня 2004 р. працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - Відповідач) проводилась позапланова комплексна документальна перевірка дотримання Вінницькою філією Акціонерного комерційного банку «Мрія» (банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 року по 01.01.2004 року про що було складено Акт № 309/26-20-01/24899821 від 28.10.2004 року.

Вказана позапланова перевірка проводилася відповідно до п. 15 та п. 3 «а», «в» Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» на підставі постанови слідчого СУ ПМ ДПА України Мегеди В.В. від 23.02.2004 року «Про призначення перевірки», що стверджується листом Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 3968/10/23-225 від 07.05.2004 року.

01 листопада 2004 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001972602/0 про донарахування Банку суми податкового зобов'язання в розмірі 44 025,00 гривень, з них: 36 577,00 гривень - податок на прибуток, 7 448,00 гривень - штрафні санкції.

Суд, розглянувши дане рішення дійшов висновку про його незаконність з наступних причин. По-перше, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порушення вказаної норми Конституції відповідачем підтверджується тим, що позапланова перевірка Вінницької філії АКБ «Мрія» проведена була всупереч чинному законодавству України, а тому дії ДПІ у м. Вінниці на проведення такої перевірки є протиправними, так як слідчий Мегеда В.В. доручення на проведення перевірки ДПІ у м.Вінниці не надавав.

23 травня 2011 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду в справі № 2а/0270/1527/11 визнано противоправними дії Державної податкової інспекції у м.Вінниці щодо проведення перевірки Вінницької філії Акціонерного комерційного банку «Мрія» на підставі постанови заступника начальника слідчого відділу СУ ПМ ДПА України Мегеди В.В. від 23.02.2004 року про призначення перевірки, постанова Вінницького окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 року. Отже, позапланова перевірка, яка проводилася податковими органами та по якій винесено Акт та рішення є незаконною, у зв'язку з чим результати незаконної перевірки (Акт та рішення) є також незаконними та не мають юридичного права на існування.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-друге, усі доводи відповідача щодо викладених в Акті порушень суд вважає такими, що не грунтуються на чинному законодавстві України. Так, пункт 2.2 Акту вказує на формування Банком страхових резервів за рахунок валових витрат для відшкодування можливих втрат по основному боргу за «стандартними» кредитами. В процесі розгляду справи, Банк не погодився із виключенням з валових витрат сум страхових резервів по вказаним в Акті кредитам всього 120 449,00 гривень та донарахуванням податку на прибуток у розмірі 36 135,00 гривень з тих причин, що на виконання Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 279 від 06.07.2000 року, зареєстрованого в Мінюсті України 03.08.2000 року за № 474/4695 (далі - Положення), Банком проведено аналіз оцінки кредитних ризиків за кредитними операціями, в т.ч. за кредитами наданими згідно договорів № 147 від 05.12.2002 року ПОП «Прогресе», № 153 від 11.12.2002 року СТОВ «Черемошнянське», № 174 від 28.12.2002 року ПОП «Рідний край». Так, додатковими угодами до договорів № 2 від 02.12.2003 року, № 2 від 01.12.2003 року, № 1 від 27.10.2003 року, відповідно, терміни користування кредитами були продовжені. Так як пролонгація кредиту тягне за собою підвищення ризику його неповернення, Банк, в т.ч. з урахуванням інших вимог Положення, здійснив переоцінку кредитного ризику по даних операціях та понизив їх категорію із «стандартної» до «субстандартної». Відповідно до п. 1.3 та 1.5 вказаного Положення банки зобов"язнані створювати та формувати страховий резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. При цьому банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників, стан обслуговування боргу та вартість застави в межах чинного законодавства. Відповідний коефіцієнт резервування міститься у п. 8.1 Положення, де «стандартна» категорія - 1% резервування, «під контролем» - 5%, «субстандартна» - 20%, «сумнівна» - 50%, «безнадійна» -100%.

Слід зазначити, що згідно п.п. 9.5, 9.6 Положення перевірка адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву, в т.ч. застосування санкцій здійснюється Національним банком України. Тому, висновки працівників Відповідача щодо неправомірності зміни категорій кредитів та нарахування страхових резервів по ним є безпідставними та виходять за межі повноважень податкових органів.

Крім того, відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат платника податку, розраховується від сукупної суми боргових вимог та становить для комерційних банків 20% (п.п. 12.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Підпункт 12.2.2. вказаного Закону передбачає, що створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, визнаними нестандартними чи безнадійними. Отже, як зазначає лист Державної податкової адміністрації України № 2107/6/15-2216 від 04.04.2002 року, створення страхового резерву за рахунок валових витрат платника податку здійснюється розрахунково від сукупної суми заборгованості за всіма видами кредитів (як стандартними, так і нестандартними).

Окремо суд наголошує, що сукупна сума заборгованості за всіма видами кредитів, гарантій, поручительств та зобов'язань Банку станом на 01.01.2004 року становить 35002368,17 грн. (в т.ч. 25 859 418,18 грн. - сукупна сума кредитів, 1 036 058,36 грн. - сукупна сума гарантій, 5 814 246,83 грн. - сукупна сума позабалансових зобов'язань з кредитування), а сформований Банком за рахунок валових витрат страховий резерв становить 627 406,83 гривень, що складає 1,79 % від сукупної суми заборгованості за всіма активними операціями. Вказані розрахунки підтверджуються статистичними формами звітності, які подаються Банком в територіальне управління НБУ та головний банк. Таким чином, сформований Банком резерв за рахунок валових витрат не порушує вищевказані норми, у зв'язку з чим Відповідач безпідставно донарахував 36 135,00 гривень податку на прибуток.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана в Акті сума сформованого страхового резерву не відповідає дійсності, так само як і невірно вказаний код рядка в Декларації про прибуток (потрібно 04.3 замість 04.5).

Крім того, пункт 2.2 Акту вказує на неправомірне віднесення до валових витрат сум витрат на проживання відряджувальних осіб на прийняття участі у проведенні семінару працівників АКБ «Мрія», всього 1473,00 гривень, у зв'язку з чим донараховано суму податку на прибуток - 442,00 гривень. Суд, не погоджується із вказаним порушенням з огляду на встановлені обставини. Згідно наказу АКБ «Мрія» № 51 від 05.09.2002 року на базі Кримської філії АКБ «Мрія» в м. Сімферополі проводилася нарада за підсумками роботи філій за травень-серпень 2002 року та переспективи подальшої роботи філій. Пуктом 3 вказаного Наказу передбачено проведення наради у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь з проживанням відряджувальних осіб у м. Ялта. На виконання наказу головного банку та наказу Вінницької філії № 130-0 від 09.09.2002 року відряджувальні особи знаходилися у відрядженні у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь, а проживання їх було у м. Ялта. Вказане стверджується посвідченнями про відрядження, відміченими у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь, та документами, що підтверджують проживання, виписаними пансіонатом у м. Ялта, де проживали працівники Банку, згідно із планом заходів по проведенню наради та наказом головного банку.

Відповідно до підпункту 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена в т.ч. оплату вартості проживання в готелях (мотелях). Такі витрати можуть бути включені до складу валових втрат лише за наявності підтверджуючих докуметів, що засвідчують вартість цих витрат.

Таким чином, Банком правомірно віднесено до валових витрат суми, які витрачені відряджувальними особами на проживання всього 1473,00 гривень, так як відрядження відбулося відповідно до запланованої головним банком наради у м. Сімферополь, а проживання -у м. Ялта, документи, що підтверджують такі витрати та засвідчують їх вартість є в наявності.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Доводи та докази відповідача є непереконливими, безпідставними, не спростовують правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому оцінюються судом критично. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, код ЄДРПОУ 38135513 (вул. 300-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця, 21100) № 0001972602/0 від 01.11.2004 р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", код ЄДРПОУ 14359319 (бульвар Т. Шевченко, вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004) 85,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 186 КАС України Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб"єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою ст. 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Балтак О.О.

Постанова оформлена та підписана 14 травня 2012 р.