Ухвала

від 01.08.2012 по справі 12/398-04

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 12/398-04

Головуючий у 1-й інстанції: Балтак О.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Верещака В.М.

відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Вінницької області від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податквого повідомлення-рішення № 0001972602/0 від 01.11.2004 р. та штрафних санкцій всього 44025,00 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "ВТБ Банк" в особі Вінницької філії звернулося до Господарського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0001972602/0 від 01.11.2004 р. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 08 квітня 2004 р. працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці проводилась позапланова комплексна документальна перевірка дотримання Вінницькою філією Акціонерного комерційного банку «Мрія» (банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 року по 01.01.2004 року, про що було складено Акт № 309/26-20-01/24899821 від 28.10.2004 року. 01 листопада 2004 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001972602/0 про донарахування банку суми податкового зобов'язання в розмірі 44 025,00 гривень, з них: 36 577,00 гривень - податок на прибуток, 7 448,00 гривень - штрафні санкції. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 08.05.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 08.05.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Господарського суду Вінницької області від 08.05.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 08 квітня 2004 р. працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці (в подальшому реорганізована у Вінницьку ОДПІ) проводилась позапланова комплексна документальна перевірка дотримання Вінницькою філією Акціонерного комерційного банку «Мрія» (в подальшому банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 року по 01.01.2004 року, про що було складено Акт № 309/26-20-01/24899821 від 28.10.2004 року (т. 1 а.с. 10-20). В ході перевірки було виявлено порушення вимог підпункту 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 , підпункту 12.2.3 п. 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Перевірка проводилася відповідно до п. 15 та п. 3 «а», «в» Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» на підставі постанови слідчого СУ ПМ ДПА України Мегеди В.В. від 23.02.2004 року «Про призначення перевірки», що стверджується листом Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 3968/10/23-225 від 07.05.2004 року (т.1 а.с. 28-29).

01 листопада 2004 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001972602/0 про донарахування банку суми податкового зобов'язання в розмірі 44 025,00 гривень, з них: 36 577,00 гривень - податок на прибуток, 7 448,00 гривень - штрафні санкції (т.1 а.с. 94).

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2011 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду (залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, т.2 а.с. 24-27) у справі № 2а/0270/1527/11 визнано противоправними дії Державної податкової інспекції у м.Вінниці щодо проведення перевірки Вінницької філії Акціонерного комерційного банку «Мрія» на підставі постанови заступника начальника слідчого відділу СУ ПМ ДПА України Мегеди В.В. від 23.02.2004 року про призначення перевірки. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.72 КАС України, оскільки власне позапланова перевірка, яка проводилася податковими органами є протиправною в силу рішення суду, яке набрало законної сили, то і її результати є необґрунтованими, безпідставними та неправомірними.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно вимог підпункту 12.2.1 пункту 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат платника податку, розраховується від сукупної суми боргових вимог та становить для комерційних банків 20% (п.п. 12.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Підпункт 12.2.2. вказаного Закону передбачає, що створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, визнаними нестандартними чи безнадійними. Крім того, згідно листа Державної податкової адміністрації України № 2107/6/15-2216 від 04.04.2002 року, створення страхового резерву за рахунок валових витрат платника податку здійснюється розрахунково від сукупної суми заборгованості за всіма видами кредитів (як стандартними, так і нестандартними).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 279 від 06.07.2000 року, зареєстрованого в Мін'юсті України 03.08.2000 року за № 474/4695 (Положення), позивачем було проведено аналіз оцінки кредитних ризиків за кредитними операціями, в т.ч. за кредитами наданими згідно договорів № 147 від 05.12.2002 року ПОП «Прогресе», № 153 від 11.12.2002 року СТОВ «Черемошнянське», № 174 від 28.12.2002 року ПОП «Рідний край». Так, додатковими угодами до договорів № 2 від 02.12.2003 року, № 2 від 01.12.2003 року, № 1 від 27.10.2003 року, відповідно, терміни користування кредитами були продовжені. Так як пролонгація кредиту тягне за собою підвищення ризику його неповернення, банк, в тому числі з урахуванням інших вимог Положення, здійснив переоцінку кредитного ризику по даних операціях та понизив їх категорію із «стандартної» до «субстандартної». Відповідно до п. 1.3 та 1.5 вказаного Положення банки зобов'язнані створювати та формувати страховий резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. При цьому банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників, стан обслуговування боргу та вартість застави в межах чинного законодавства. Відповідний коефіцієнт резервування міститься у п. 8.1 Положення, де «стандартна» категорія - 1% резервування, «під контролем» - 5%, «субстандартна» - 20%, «сумнівна» - 50%, «безнадійна» -100%.

Оскільки, згідно п.п. 9.5, 9.6 Положення, перевірка адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву, в т.ч. застосування санкцій здійснюється Національним банком України, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції в частині того, що висновки податкового органу щодо неправомірності зміни категорій кредитів та нарахування страхових резервів по ним є необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена в т.ч. оплату вартості проживання в готелях (мотелях). Такі витрати можуть бути включені до складу валових втрат лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до валових витрат сум витрат на проживання відряджувальних осіб на прийняття участі у проведенні семінару працівників АКБ «Мрія», всього 1473,00 гривень, у зв'язку з чим донараховано суму податку на прибуток - 442,00 гривень суд першої інстанції також обґрунтовано визнав безпідставними, з огляду на наступне. Згідно наказу АКБ «Мрія» № 51 від 05.09.2002 року на базі Кримської філії АКБ «Мрія» в м. Сімферополі проводилася нарада за підсумками роботи філій за травень-серпень 2002 року та перспективи подальшої роботи філій (т. 1 а.с. 48) . Пуктом 3 вказаного Наказу передбачено проведення наради у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь з проживанням відряджувальних осіб у м. Ялта. На виконання наказу головного банку та наказу Вінницької філії № 130-0 від 09.09.2002 року відряджувальні особи знаходилися у відрядженні у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь, а проживання їх було у м. Ялта. Вказане стверджується посвідченнями про відрядження, відміченими у Кримській філії АКБ «Мрія» м. Сімферополь, та документами, що підтверджують проживання, виписаними пансіонатом у м. Ялта, де проживали працівники Банку, згідно із планом заходів по проведенню наради та наказом головного банку.

Таким чином, банком правомірно віднесено до валових витрат суми, які витрачені відряджувальними особами на проживання всього 1473,00 гривень, так як відрядження відбулося відповідно до запланованої головним банком наради у м. Сімферополь, а проживання у м. Ялта, документи, що підтверджують такі витрати та засвідчують їх вартість надані суду і наявні в матеріалах справи.

Позивачем як доказ понесення витрат були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 08 травня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 серпня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.