Постанова

від 07.05.2012 по справі 5020-11/042-4/116-893/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2012 року Справа № 5020-11/042-4/116-893/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_2, на підставі довіреності за № 1 Ю від 24.01.12, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб");

відповідача, ОСОБА_3, на підставі довіреності за№ б/н від 03.10.11, (Дочірнє підприємство "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України");

третьої особи, не з'явився, (Служба автомобільних доріг в місті Севастополі);

третьої особи, не з'явився, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель");

позивача, ОСОБА_4, на підставі довіреності за № б/н від 05.05.11, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб");

третьої особи, не з'явився, (Севастопольська міська державна адміністрація);

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Севастопольський УПРДОР " відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В. ) від 24 січня 2012 року у справі № 5020-11/042-4/116-893/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" (Камишове шосе, 33,Севастополь,99014)

до Дочірнього підприємства "Севастопольський УПРДОР" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Камишове шосе, 29,Севастополь,99014)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Служба автомобільних доріг в місті Севастополі (вул. Хрустальова, 22,Севастополь,99029)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8,Севастополь,99014)

Севастопольська міська державна адміністрація (99011, м.Севасополь, вул.. Леніна,2)

про стягнення збитків у сумі 31402,00 грн. та неотриманого доходу в сумі 11000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення збитків в сумі 31402,00 грн.

Заявою від 15.04.2010 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача окрім майнової шкоди в розмірі 31402,00 грн. також суму не отриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.09.2011 позов було задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2011 скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Скасовуючи вищевказані рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду Вищий господарський суд України зазначив, що незважаючи на наявність встановленого господарським судом першої інстанції складу цивільного правопорушення, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу вартості рекламного щита, при цьому залишив поза уваги, що до заявленої позивачем суми реальних збитків включена і вартість робіт із монтажу щита.

Крім того, судами не з'ясовано у якому стані знаходиться демонтоване майно та чи придатне воно для використання за призначенням, оскільки це майно вибуло з володіння позивача саме з вини відповідача, тому останній несе відповідальність за його можливе пошкодження або знищення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2012 року у справі № 5020-11/042-4/116-893/2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства „Севастопольський УПРДОР" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" суму не отриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.; 5402,00 грн. - реальних збитків; 161,01 грн. витрат зі сплати державного мита; 91,29 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1161,08 грн. - витрат з оплати за проведення експертизи.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26 000, 00 грн. збитків.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд першої інстанції посилався на безпідставність тверджень відповідача щодо відсутності у позивача дозволу на встановлення спірного біг-борду і недоведеності існування безпосереднього причинного зв`язку між встановленням зовнішньої реклами на перехресті та випадками ДТП.

Також господарським судом зазначено, що відповідно пунктів 45-46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, встановлено відсутність повноважень у відповідача стосовно демонтажу спірного біг-борду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26 000 грн. та стягуючи з відповідача суму не отриманого доходу в розмірі 11000,00 грн. та 5402,00 грн. - реальних збитків господарський суд першої інстанції виходив зі змісту статей 22, 1166 , 1192 ЦК України та статті 224 ГК України, а також того, що позивачем не доведено наявність реальних збитків у сумі 26000 грн. (вартість біг-борду), оскільки дане майно не знищено та знаходиться у ТОВ «Созидатель».

Втім, 5402,00 грн. (вартість відновлення біг-борду та витрати з його монтажу) підлягають стягненню з відповідача внаслідок його неправомірних дій з демонтажу біг-борду, также само як стягнення 11000,00 грн. не отриманого доходу.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Дочірнє підприємство „Севастопольський УПРДОР" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 24 січня 2012 року у справі № 5020-11/042-4/116-893/2011 скасувати в частині стягнення не отриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.; 5402,00 грн. - реальних збитків; 1161,08 грн. -витрат з оплати за проведення експертизи, прийняти нове рішення, яким в позові в цієї частині відмовити.

Вимоги, які заявлені в апеляційній скарзі, мотивовані неповним з'ясуванням господарським судом першої інстанції всіх обставин справи, а саме тим, що суд дійшов невірного висновку щодо наявності права власності позивача на біг-борд, а отже невірно стягнув суму не отриманого доходу в сумі 11000 грн., оскільки з даними вимогами може звертатись тільки власник майна.

Також судом не враховано, що Дозвіл №1489 на розміщення реклами було видано пізніше ніж укладений договір на виготовлення та монтаж біг-борду, а оплата за договором від 08.08.2008р. здійснена 31.07.2008р. Крім того, заявником апеляційної скарги зауважено, що Дозвіл №1489 видано на встановлення одностороннього біг-борду, проте договором від 08.08.2008р. передбачено виготовлення, та встановлення двостороннього біг-борду, що в свою чергу спростовує доводи позивача щодо наявності права власності на біг-борд, який є предметом даного спору.

Не погоджуючись зі стягненням 11000 грн. не отриманого прибутку, заявник апеляційної скарги зазначив, що договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" та приватним підприємством «Моріто», є договором про намір на розміщення рекламної продукції, та укладений без відповідного погодження на розміщення реклами, як того вимагає стаття 16 Закону України «Про рекламу». Проте такий дозвіл позивачем до вищезазначеного договору не надано.

Також, заявник апеляційної скарги, як на підставу для скасування прийнятого рішення посилався на те, що судом не доведено протиправність поведінки Дочірнього підприємства „Севастопольський УПРДОР" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками у вигляді не отриманого доходу в розмірі 11000 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 13 лютого 2012 року прийнято апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у складі судової колегії: головуючий суддя -Сікорська Н.І., судді -Маслова З.Д., Котлярова О.Л.

03.03.2012р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її доводів та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя без змін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 07 березня 2012 року відкладений розгляд справи та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача -Севастопольську міську державну адміністрацію.

28 березня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду продовжений розгляд апеляційної скарги та відкладений на 26 квітня 2012 року.

26 квітня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою, суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Воронцову Н.В.

Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

07 травня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Євдокімова І.В.

У судове засідання, призначене на 07 травня 2012 року з'явились представники позивача та відповідача, інші учасники судового процесу явку представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у неї, та просив скасувати рішення в частині стягнення реальних збитків, упущеної вигоди та витрат на проведення судової експертизи.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи Служби автомобільних доріг в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, та необхідністю надання пояснень по вказаній справі. При цьому не надав до заяви доказів поважності неявки представника.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у його задоволенні. При цьому господарський суд виходить з того, що третя особа (Служба автомобільних доріг) не була позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, третя особа не довела неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

08.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" (замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (підрядник), був укладений договір № 0808, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, Підрядник зобов`язується виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи по виготовленню і монтажу двостороннього біг-борду "Пташка" за адресою: Камишове шосе, 33 (а.с.9 т.1). Оплату за виготовлення біг-борду було здійснено 31.07.2008р. в сумі 31293,90 грн. (том 1 а.с.12).

Рішенням рекламної ради Севастопольської міської державної адміністрації оформленим протоколом від 18.09.2008 за № 10 дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" розмістити зовнішню рекламу у вигляді спеціальної конструкції (щит 3х6) за адресою: Камишове шосе.

31.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до договору від 08.08.2008 р., якою змінено пункти 1.1 та 1.1.1 договору, конкретизувавши місце розташування біг-борду та підстави на його розміщення (том 1 а.с.10).

04.11.2008 р. позивачу видано Дозвіл №1489 на розміщення зовнішньої реклами у вигляді спеціальної конструкції (щит 3х6) за адресою: Камишове шосе, на підставі протоколу рекламної ради Севастопольської міської державної адміністрації від 18.09.2008 за № 10.

Дозвіл №1489 відповідно до протоколу №10 від 07.12.2009 було продовжено до 31.12.2010 (а.с.89-зворот т. 1 ).

10.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було складено та підписано Акт № ОУ-10-03/1 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), яким зафіксовано факт виконання робіт по виготовленню та монтажу біг-борду на суму 31293,00 грн. (а.с.11 т.1)

10.03.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб", взято майно на бухгалтерський облік та заведена інвентарна картка. Згідно з інвентарною карткою біг-борд введено в експлуатацію 01.04.2009 р.

01.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" та приватним підприємством «Моріто»був укладений договір на розміщення рекламної продукції. Відповідно до даного договору Виконавець -Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб", зобов'язалось виконати послуги з розміщення рекламної продукції Замовника - приватне підприємством «Моріто», останній зобов'язувався сплачувати за дану послугу грошові кошти у сумі 2000 грн. в місяць (том1 а.с.70).

Строк дії даного договору сторони встановили у пункті 1.2 - до 31.12.2010р.

Але вищезазначений договір 01.11.2009р. було розірвано сторонами 15.11.2009 р. на підставі пункту 6.2, в якому закріплено перелік умов, відповідно до яких договір підлягає достроковому розірванню.

Обставиною, яка слугувала розірванню договору 01.11.2009р. було невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" взятих на себе зобов'язань за даним договором внаслідок відсутності біг-борду, який демонтовано 04.11.2009 р. відповідачем, що свідчить зі змісту постанови Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі від 12.11.2009, в якій, зокрема, зазначено, що 04.11.2009 Дочірнім підприємством „Севастопольський упрдор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" було здійснено демонтування двостороннього біг-борду (рекламного щиту), розташованого у місті Севастополі на перехресті Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку (а.с.17 т.1).

Позивач не погоджується з правомірністю дій відповідача щодо демонтажу бігборду, що і стало причиною для звернення його до суду з даним позовом.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення реальних збитків в сумі 31402,00 грн. та стягнення упущеної вигоди в розмірі 11000 грн.

Оскільки, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Отже, предметом позову у даній справі є вимога зобов'язати відповідача відшкодувати реальні збитки в сумі 31402,00 грн. та стягнення упущеної вигоди в розмірі 11000 грн., а підставою позову є посилання позивача на допущення відповідачем цивільного правопорушення у вигляді безпідставного демонтажу виготовленого та встановленого біг-борду, який є власністю позивача та на встановлення якого видано Дозвіл №1489.

В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що позивач не є власником демонтованого біг-борду з огляду на те, що договір на виготовлення та монтаж біг-борду був укладений раніше, чим видано Дозвіл №1489, яким передбачено встановлення одностороннього, а не двостороннього біг-борду, як йдеться у договорі від 08.08.2008р.

Проте з даними доводами апеляційної скарги не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, наявні у справі матеріали, зокрема, договір № 0808 від 08.08.2008, додаткова угода від 31.10.2008 до вказаного договору, Акт № ОУ-10-03/1 прийому-передачі виконаних робіт від 10.03.2009, банківський витяг про оплату замовленого товару, а також інвентарна картка від 10.03.2009 обліку основних засобів підтверджують факт правомірного набуття позивачем у власність біг-борду, виготовленого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 за договором.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами за договором № 0808 від 08.08.2008 виконано умови укладеного договору підряду, даний договір у судовому порядку не визнаний недійсним, а отже є таким, що створює правові наслідки для його сторін.

Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна , якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищевикладених підстав не можуть бути прийняти доводи відповідача про те, що право власності на спірний рекламний щит не набуто позивачем внаслідок порушення дозволу №1489, яким, на думку відповідача, було дозволено встановлення одностороннього рекламного щита, а не двостороннього.

В той же час статтею 1 Закону України "Про рекламу" встановлено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, виконавчий орган ради - виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.

Пунктом 2 зазначених Правил надано поняття "дозволу", яким є документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до пункту 3 Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пункт 9 Правил встановлює, що для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:

фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;

копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Матеріалами справи підтверджено, що Дозвіл № 1489 позивачеві на розміщення зовнішньої реклами було надано повноважним та передбаченим Правилами органом - Севастопольською міською державною адміністрацією (а.с.15 т.1).

Доказів перевищення зазначеним органом владних повноважень, зокрема, повноважень на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано суду доказів невідповідності вимогам закону форми наданого дозволу.

Як зазначалось раніше, виготовлений на замовлення позивача рекламний щит монтовано вже після отримання відповідного дозволу з дотримання порядку погоджень на його розміщення.

Отже, матеріалами справи підтверджується право власності позивача на рекламний щит та дотримання ним необхідного порядку на його встановлення і отримання необхідних дозволів від органів місцевого самоврядування.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо надання дозволу на односторонній рекламний щит, а виготовлення й встановлення двостороннього рекламного щита, не відповідає обставинам та матеріалам справи.

Так, в судовому засіданні був оглянутий оригінал зазначеного дозволу № 1489, виданий за заявою № 554 (протокол рекламної ради № 10 від 18.09.2008) на розміщення зовнішньої реклами, замовником якої є ТОВ "Севастопольський АСК", адрес місця розташування спеціальної конструкції -Камишове шосе, характеристика спеціальної конструкції : щит (3х6) двосторонній . Запис "двосторонній" дописано, однак з вказівкою, що зазначеному виправленню треба вірити, з підписом та печаткою відповідальної особи Севастопольської міської державної адміністрації, що цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, висновок відповідача про те, що підставою для набуття права власності на біг-борд може бути виключно дозвіл на його розміщення, який повинен передувати укладанню договору підряду є хибним та не відповідає вимогам чинного законодавства, які, зокрема, встановлюють, що монтаж спеціальної конструкції можливий після виданого дозволу.

Проте, відповідачем було демонтований біг-борд позивача посилаючись на те, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" мали місце дії, які відносяться до встановленого пунктами 35-37 Правил переліку обмежень та заборон.

Втім з даними висновками не погодився господарський суд першої інстанції та не може погодитись судова колегія апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Пунктами 34-37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, на які посилається відповідач передбачено, що зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватися з додержанням вимог техніки безпеки, зазначених у пунктах 38 - 41 цих Правил;

розміщуватися із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений;

на опорах наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, за вимогою Державтоінспекції наноситься вертикальна дорожня розмітка із світлоповертаючих матеріалів заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною вулиць і доріг, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Забороняється розташовувати рекламні засоби:

на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;

у населених пунктах на висоті менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини.

Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду (пункт 36 Правил).

Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, не повинна розміщуватися на рекламних засобах ближче ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років (пункт 37 Правил).

Згідно з частиною 2 пункту 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, яким встановлено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений пунктами 34 - 37 цих Правил, є вичерпним.

Як на доказ порушення позивачем вищезазначених правил відповідач посилався на те, що розташування рекламного щита не відповідає вимогам безпеки дорожнього руху та розташований в місці концентрації ДТП.

Проте з даним твердженням відповідача не можна погодитись з тих підстав, що позивачем погоджено місце розташування біг-борду з Державною автоінспекцію УМВС України, про що свідчить дозвіл Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, зі змісту якого вбачається погодження Державною автоінспекцією місця розташування біг-борду, а саме "10 метрів від автодороги Севастополь порт-Камишова бухта"(а.с.91-93 т.1). Але з матеріалів справи убачається, що фактично біг-борд було встановлено на відстані 27 метрів від перехрестя.

Таким чином, висновки відповідача, що рекламний щит не відповідає вимогам безпеки дорожнього руху та розташований в місці концентрації ДТП, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки повною інформацією щодо аварійності тієї чи іншої ділянки, володіє орган державної влади, на який і покладено функцію погодження розташування рекламних носіїв задля уникнення концентрації ДТП, і якщо даним органом дозволено таке розташування рекламного носія та вказано відстань від проїжджої частини, то у судовій колегії відсутні підстави вважати, що спірний рекламний щит порушує безпеку дорожнього руху.

Втім, якщо відповідачем і було виявлено порушення позивачем розміщення спірного рекламного щита, проте докази звернення до уповноважених осіб Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, які здійснюють контроль в сфері безпеки дорожнього руху, в матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій щодо демонтажу спірного біг-борду зроблено посилання на те, що він розташований на земельній ділянці відведеній Службі автомобільних доріг в місті Севастополі, а отже його розташування повинно бути погоджено зі Службою автомобільних доріг в місті Севастополі.

Але, в порушення статей 33, 32 Господарського процесуального кодексу України відповідачем ані господарському суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б свідчили про розташування спірного рекламного щита саме в межах земельної ділянці, відведеній Службі автомобільних доріг в місті Севастополі. З доказів поданих відповідачем в обґрунтування належності земельної ділянки Службі автомобільних доріг в місті Севастополі (державний акт на постійне користування землею (том 1 а.с.102) та доданих до заяви від 07.05.2012 р. Акту погодження встановлених (уточнених) меж земельної ділянки, наданих суду апеляційної інстанції) не вбачається, що спірний рекламний щит встановлено саме в межах відведеної земельної ділянки.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач стверджує, про порушення його права на користування відведеною земельною ділянкою розташуванням на ній рекламного щита (біг-борду) позивача, але доказів спроб захисту порушеного права належними способами захисту, крім його демонтажу, суду не надано. Втім відповідач не був позбавлений права звернутись, як до імовірного, на його думку, порушника права користування, до органів, які здійснюють контроль за розміщення рекламних носіїв, так і до суду.

Порядок звернення та усунення порушень розміщенням зовнішньої реклами врегульовано Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, пунктами 45-46 яких передбачено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк (пункт 46).

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлений законом правовий механізм контролю за додержанням правил розміщення зовнішньої реклами не передбачає негайного демонтажу, а лише зобов`язує розповсюджувача реклами за зверненням до уповноваженого органу усунути виявлені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи (том 3 а.с.27) та встановлено господарським судом першої інстанції відповідач стверджує, що здійснення демонтажу спірного біг-борду відбувалося на виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону.

Але суд першої інстанції вважає дане твердження безпідставними, і з цим погоджується судова колегія, оскільки у зазначеному приписі надається лише загальна інформація щодо факту встановлення 152 рекламоносія всупереч вимогам статей 37, 38 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 16 Закону України "Про рекламу" в межах смуг відводу автомобільних доріг, розташованих на землях транспорту на території Севастопольського регіону без погодження зі Службою автомобільних доріг у м. Севастополі, Державтоінспекцією та рекламною радою м. Севастополя (а.с.20 т.1).

В той же час, письмових доказів віднесення біг-борду позивача до переліку 152 рекламних носіїв, встановлених всупереч закону, суду не надано. Зі змісту вказаного припису також не вбачається факту порушення вимог законодавства саме позивачем та відсутня конкретна вказівка відповідачеві про необхідність демонтажу саме біг-борду, розташованого на перехресті Камишового шосе та дороги на Юхаріну балку, належного позивачу.

Крім того, Севастопольською транспортною прокуратурою у пункті 1 припису від 14.10.2009 зазначено "Вжити невідкладних заходів для усунення виявлених порушень"(а.с.20 т.1). При цьому, жодних вимог саме до демонтажу рекламних носіїв не висувалось, у зв`язку з чим, припис Севастопольської транспортної прокуратури від 14.10.2009 не може бути належним доказом правомірності дій відповідача.

Наведені вище обставини свідчать про невідповідність дій Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вимогам чинного законодавства у галузі розміщення реклами та про неправомірність демонтажу біг-борду, встановленого позивачем.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що належний йому рекламний щит був неправомірно демонтований працівниками відповідача, чим позивачу завдано збитків, що становлять вартість виготовлення та монтажу рекламного щита за договором від 08.08.2008 №0808 (31402,00 грн.) та не отриманий дохід, а саме - суму, яку позивач повинен був отримати внаслідок розміщення на щиті рекламної продукції (11000, 00 грн.).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Пунктом 2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" встановлено, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В даному випадку, відповідач не довів суду факту відсутності своєї вини у спірних правовідносинах. Навпаки, обставини справи свідчать про наявність в діях відповідача вини, яка виразилася у безпідставному демонтажу біг-борду, що є власністю позивача.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно положень статті 22 ЦК України під збитками передбачено втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріали справи свідчать про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, оскільки позивач мав відповідний дозвіл на встановлення в погодженому місці рекламного щита, а відповідач підтвердив факт демонтажу цього щита його працівниками, при цьому, відповідачем не надано суду жодних документів, які б містили правові підстави правомірності його дій з самовільного демонтажу.

Пункт 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239, яким встановлено, що статтею 1192 ЦК України надано потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.. 111-12 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як убачається з постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року, суд касаційної інстанції скасовуючи рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції, зазначив, що у даному випадку судом першої інстанції було достовірно встановлено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення з огляду на наявність у позивача відповідного дозволу на встановлення рекламного щита та підтвердження самим відповідачем факту демонтажу вказаного щита його працівниками за відсутності правових підстав для таких дій. Разом з тим, дійшовши висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу вартості рекламного щита, суд не врахував, що до заявленої позивачем суми реальних збитків включена вартість робіт з монтажу щита. Оплата робіт з монтажу є витратами, які позивач вже зробив та у подальшому змушений буде зробити з метою повторного встановлення демонтованого щита, тобто для відновлення свого порушеного права. Крім того, з'ясуванню підлягає, у якому стані знаходиться демонтоване та чи придатне воно для використання за призначенням, оскільки це майно вибуло з володіння позивача саме з вини відповідача, тому саме останній несе відповідальність за його можливе пошкодження або знищення.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року по вказаній справі, 09.08.2011 р. ухвалою господарського суду першої інстанції у справі було призначено судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу.

Висновок №795/796 від 15.11.2011 вищезазначеної експертизи міститься на 64-67 сторінки 3-го тому справи, та зі змісту першого та третього питання проведеної експертизи вбачається, що рекламний щит знаходиться в непоганому стані, відсоток зносу складає 50%. Подальше використання цього рекламного щита за призначенням можливо лише за наявністю рекламних полів, оскільки рекламна інформація наноситься на поверхню рекламного поля. На поверхнях опори та кріплень рекламних полів маються пошкодження у вигляді відшаровування лакофарбового покриття та корозії металу у місцях відшаровування лакофарбового покриття.

Проте, вартість повторного монтажу двостороннього рекламного щита, відповідно до третього питання проведеної судової експертизи з урахуванням виготовлення рекламних полів, на час проведення експертизи складає 5402,00 грн .

Але, як вбачається з висновку експерта, об'єкт дослідження знаходився у ТОВ «Созідатель», яке згідно з встановлених у постанові Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі від 12.11.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи фактів вивіз демонтований біг-борд позивача, зв'язку з наявністю у останнього заборгованості по сплаті за його виготовлення.

Втім, зазначене твердження ТОВ «Созідатель»не відповідає дійсності з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" не перебувало у договірних відносинах з ТОВ «Созідатель», предметом яких було виготовлення біг-борду ТОВ «Созидатель».

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2009 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 виготовлено та змонтовано біг-борд для ТОВ "Севастопольський АСК"(акт прийому-передачі а.с.11 т.1) та лише 07.04.2009 замовила інший біг-борд у ТОВ "Созидатель"(рішення господарського суду м. Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023).

Крім того, станом на 04.11.2009 підстави для демонтажу та вивезення біг-борду, з огляду на несплату суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 його вартості, у ТОВ "Созидатель" були відсутні, оскільки рішенням господарського суду м. Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023 з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь ТОВ "Созидатель" було стягнуто вартість робіт по виготовленню біг-борду (а.с.52-53 т.1).

Таким чином, робітниками ТОВ "Созидатель" було вивезено біг-борд, який даному товариству не належить.

Отже, з огляду на те, що встановлено існування біг-борду , вартість якого стягується позивачем в розмірі 31402,00 грн. (з урахуванням монтажу) , його придатність для користування, а також те, що дане майно не належить особі, яка його утримує, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем заявлених вимог про стягнення з відповідача суми спричиненої майнової шкоди у розмірі 26000,00 грн. (без врахування витрат на монтаж ).

Що стосується реальних збитків вартості робіт з повторного монтажу щита, для відновлення свого порушеного права, які згідно експертного висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с.64-67 т.3) становлять 5402,00 грн. ( з урахуванням встановлення рекламних полів) позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині, зі стягненням з відповідача шкоди внаслідок неправомірних його дій з монтажу бігборду, який є власністю позивача.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав стягнення вартості рекламних полів, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки при огляді експертом рекламного щита, була встановлена відсутність рекламних полів, а тому для відновлення порушеного права позивача та експлуатації рекламного щита, необхідно їх встановлення, що відповідає нормам законодавства, які регулюють питання відшкодування шкоди, відповідно до яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, щодо наявності підстав для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" збитків у вигляді суми не отриманого доходу в розмірі 11000,00 грн., виходячи з наступного.

Пунктом 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215, незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і не одержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

В даному випадку, позивачем надано суду договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ "Севастопольський АСК" (виконавець), та Приватним підприємством "Морито" (замовник) (а.с.70 т.1 ).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати послуги відносно розміщення рекламної продукції Замовника на робочих поверхнях свого рекламного щита (типу "пташка"), далі за текстом біг-борд, мізцезнаходження якого визначено дозволом СГГА № 1489, в м. Севастополі в районі перехрестя Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку, а Замовник зобов`язується сплачувати такі послуги Виконавця в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, плата за надання послуг по розміщенню рекламної продукції на двох плоскостях біг-борду встановлюється в національній валюті України гривні, в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.. в місяць.

Пунктом 1.2 Договору встановлений строк його дії до 31.12.2010.

Судом встановлено, що строк дії дозволу № 1489 СГГА, наданого позивачеві на розміщення реклами було встановлено до 31.12.2009, в подальшому відповідно до протоколу №10 від 07.12.2009 продовжено до 31.12.2010 (а.с.89-зворот т 1 ).

15.11.2009 збоку ПП "Морито" на адресу позивача було надіслано лист вих. № 57 з претензією щодо невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо розміщення реклами у зв`язку з відсутністю у ТОВ "Севастопольський АСК" рекламного носія (а.с.71т.1).

Угодою від 15.11.2009 Договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ "Севастопольський АСК" та Приватним підприємством "Морито" було розірвано (а.с.72 т.1 ).

З цих підстав не відповідає обставинам справи твердження відповідача про те, що договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" та приватним підприємством «Моріто», є договором про намір на розміщення рекламної продукції, та укладений без відповідного погодження на розміщення реклами, як того вимагає стаття 16 Закону України «Про рекламу».

Але чинним законодавством не передбачено в якості обов'язкової передумови до укладання договору про надання послуг по розміщенню рекламної продукції отримувати погодження на розміщення рекламної продукції, оскільки стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням статті 16 Закону України «Про рекламу», яка передбачає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов'язок на отримання дозволу на розміщення зовнішньої рекламної продукції і право на укладання договору про надання послуг по розміщенню рекламної продукції не слід порівнювати як одне випливає із іншого.

Таким чином, є обґрунтованими доводи позивача про те, що неправомірними діями ДП „Севастопольський упрдор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" щодо демонтажу біг-борду було спричинено збитки у вигляді неотриманого доходу. Матеріалами справи доведено, що розірвання договору від 01.11.2009 між позивачем та ПП "Морито" стало наслідком саме демонтажу біг-борду 04.11.2009 р. відповідачем.

За таких обставин господарський суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Севастопольський АСК" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу в сумі 11000,00 грн. - за період 5,5 місяців (з дати підписання 01.11.2009 договору між позивачем та ПП "Морито" до подачі заяви про стягнення зазначених збитків - 15.04.2010) та 5402,00 грн. реальних збитків вартості робіт з повторного монтажу щита, для відновлення свого порушеного права, які розраховані експертом згідно з висновком комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с.64-67 т.3).

В сумі 26 000,00 грн. позовні вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають, що також підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011, з якої, зокрема, убачається наявність рекламного щита у ТОВ "Созидатель" та придатність його до використання, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно зауважив про наявність права позивача на захист порушеного права шляхом звернення до суду з відповідним позовом. (а.с. 64-67 т.3).

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Севастопольський УПРДОР " відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2012 року у справі № 5020-11/042-4/116-893/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді Н.В. Воронцова

І.В. Євдокімов

Розсилка рекомендованою поштовою кореспонденцією:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" (Камишове шосе, 33,Севастополь,99014)

2. Дочірньє підприємство "Севастопольський УПРДОР" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Камишове шосе, 29,Севастополь,99014)

3.Служба автомобільних доріг в місті Севастополі (вул. Хрустальова, 22,Севастополь,99029)

4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8,Севастополь,99014)

5.Севастопольська міська державна адміністрація (99011, м.Севасополь, вул.. Леніна,2)