Постанова

від 27.08.2008 по справі 2а-171/2008

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-171/08

Справа

№ 2а-171/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   

УКРАЇНИ

"27" серпня 2008 року                                                                                      

м. Монастирище

Монастирищенський

районний суд Черкаської області

в

складі: головуючого - судді           Мазай Н.В.

                 при секретарі:                   Возній

В.В.

                з участю представника

відповідачів : ОСОБА_1.

           розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в м. Монастирище адміністративну

справу за адміністративними позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до

Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної

держадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги

ветеранам війни - учаснику війни, учаснику бойових дій, інваліду війни та

ОСОБА_5, ОСОБА_6до Управління праці та соціального захисту населення

Монастирищенської районної державної адміністрації, Головного управління праці

та соціального захисту населення Черкаської обласної держадміністрації про

стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветерану війни  - учаснику війни, поновлення строку позовної

давності, суд -

в с т а

н о в и в :

Позивач ОСОБА_3. 30.04.2008 року звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни посилаючись на

те, що вона  є учасником війни,

що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим їй 22.10.2003 року

Управлінням праці та соціального захисту населення Монастирищенської

райдержадміністрації. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) вона

належить до ветеранів війни. Згідно з ч.5 ст.14 Закону щорічно до 5 травня

учасникам війни повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних

пенсій за віком. Частиною 1 ст.17-1 Закону встановлено, що щорічну  виплату разової грошової допомоги до 5 травня

в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці

та соціального захисту населення, тобто відповідач. Здійснюючи передбачені

Законом виплати, відповідач виплатив їй у 2005 та 2006 роках по 50 грн., а у

2007 році - 55 грн. Однак, у 2005 році

мінімальна пенсія за віком становила 332 грн., тому відповідач у 2005

році недоплатив їй разову грошову допомогу у розмірі 946 грн. З 1 квітня 2006 року мінімальна пенсія за віком

складала 359 грн. тому у 2006 році відповідач недоплатив їй разову

грошову допомогу у розмірі 1027 грн. З 1

квітня 2007 року мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 380 грн.

тому  у 2007 році відповідач

недоплатив їй разову грошову допомогу у розмірі 1085 грн. Таким чином, загальна сума недоплачених позивачу

відповідачем коштів складає 3058 грн. (946,00+1027,00+1085,00). Просить

поновити пропущений нею з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з приводу недоплати у 2005

та 2006 роках щорічної разової грошової допомоги, стягнути з відповідача

на її користь суму недоплаченої у 2005,

2006 та 2007 роках разової грошової допомоги в загальному розмірі 3 058

гривень.

Позивач ОСОБА_2. 30.04.2008 року звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій

посилаючись на те, що він  є учасником бойових дій, що підтверджується

посвідченням серії НОМЕР_2, виданим йому 18.04.2003 року Монастирищенським

районним військовим комісаріатом Черкаської області. Відповідно до ч.2 ст.4

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" (далі - Закон) він належить до ветеранів війни. Згідно з ч.5 ст.12

Закону щорічно до 5 травня учасникам бойових дій повинна виплачуватись разова

грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Частиною 1

ст.17-1 Закону встановлено, що щорічну 

виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених

статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту

населення, тобто відповідач. Здійснюючи передбачені Законом виплати, відповідач

виплатив йому у 2005 та 2006 роках по 250 грн., а у 2007 році - 280 грн. Однак, у 2005 році мінімальна пенсія за віком

становила 332 грн., тому відповідач у 2005 році недоплатив йому разову

грошову допомогу у розмірі 1410 грн. З 1

квітня 2006 року мінімальна пенсія за віком складала 359 грн. тому у

2006 році відповідач недоплатив йому разову грошову допомогу у розмірі 1545

грн. З 1 квітня 2007 року мінімальна пенсія

за віком була встановлена у розмірі 380 грн. тому  у 2007 році відповідач недоплатив йому разову

грошову допомогу у розмірі 1620 грн. Таким

чином, загальна сума недоплачених позивачу відповідачем коштів складає 4705

грн. (1410,00+1545,00+1620,00). Просить поновити пропущений ним з

поважних причин строк звернення до адміністративного

суду з приводу недоплати у 2005 та 2006 роках щорічної разової грошової допомоги,

стягнути з відповідача на його користь суму

недоплаченої у 2005, 2006 та 2007 роках разової грошової допомоги в

загальному розмірі 4 575 гривень.

           Позивач

ОСОБА_4. 30.04.2008 року звернувся в суд з позовом до

відповідача про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги

ветерану війни - інваліду війни посилаючись на те, що він  є інвалідом війни, що підтверджується

посвідченням серії НОМЕР_3, виданим йому 25.10.2006 року Управлінням праці та

соціального захисту населення Монастирищенської райдержадміністрації.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" (далі - Закон) він належить до ветеранів війни.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-ої групи

повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних

пенсій за віком. Частиною 1 ст.17-1 Закону встановлено, що щорічну  виплату разової грошової допомоги до 5 травня

в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці

та соціального захисту населення, тобто відповідач. Здійснюючи передбачені

Законом виплати, відповідач виплатив йому у 2007 році - 360 грн. Однак, у 2007 році мінімальна пенсія за віком

становила 380 грн., тому відповідач у 2007 році недоплатив йому разову

грошову допомогу у розмірі 2 680 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої у 2007

році разової грошової допомоги в загальному розмірі 2 680 гривень. Дії відповідача в частині невиплати їм разової

грошової допомоги в установленому Законом   розмірі 

позивачі вважають  

протиправними,   оскільки   вони  

порушують   їх   право  

на користування законодавчо встановленими пільгами, компенсаціями та

гарантіями, а також суперечать слідуючим

нормам національного та міжнародного права: ст.1 Конституції України,

згідно з якою Україна проголошена соціальною та правовою державою; ст. 3

Конституції України, відповідно до якої найвищою соціальною цінністю в Україні визнається людина, її права і свободи та

їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави; ч. І ст.19

Конституції України, де зазначено, що органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; ст.21 Конституції України, якою

встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; ч.2

ст.22 Конституції України, згідно з якою конституційні права і свободи

гарантуються і не можуть бути скасовані; ст.ст.

46 та 48 Конституції України, якими встановлено право кожного на соціальний захист

та на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї; ч. ч. 2 і 3 ст.2 Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",

якими передбачено, що права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше

законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а

нормативні акти органів державної влади,

які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є

недійсними; ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та

основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожна фізична особа має право

мирно володіти своїм майном і ніхто не може

бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах,

передбачених законом або загальними принципами міжнародного права; ст.12 Європейської соціальної хартії

(переглянутої) 1996 року, згідно з якою держава зобов'язана підтримувати

функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень,

докладати зусиль для її поступового посилення тощо. Відповідач відмовляється

добровільно виплатити недоплачену  суму

коштів, посилаючись на обмежене фінансування з державного бюджету, передбачене

законами України про Державний бюджет

України на 2005, 2006 та 2007 роки. Однак, такі посилання відповідача є

безпідставними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007

року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) ряд положень

Закону7 України „Про державний бюджет України на 2007 рік",

зокрема, ст.29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги

учасникам бойових дій відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" передбачена у розмірі лише 280 грн. Як

зазначено в абзаці 2 п.3.1. мотивувальної частини згаданого вище рішення

Конституційного Суду України, аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради

України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України

систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг,

компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на

соціальний захист і достатній рівень життя кожного. В п.5 мотивувальної частини

того ж рішення вказано, що, проаналізувавши практику зупинення законом про

Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України

дійшов висновку, що зупинення законом про Державний Бюджет України дії інших

законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, не

відповідає ряду статей Конституції України. Таким чином, про порушення свого

права на отримання разової грошової допомоги у певному розмірі у 2005, 2006 та

2007 роках позивачі дізналися лише з рішення Конституційного Суду України

від 9 липня 2007 року. Тому вважають, що встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду з приводу

недоплати разової грошової допомоги у 2005 та 2006 роках, пропущений ними з поважних причин і він підлягає

поновленню. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, воно має преюдиціальне

значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані

неконституційними.

         Позивач ОСОБА_5.  30.04.2008 року звернулася в суд з

позовом до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення

Монастирищенської райдержадміністрації та Головного управління праці та

соціального захисту населення Черкаської ОДА про стягнення недоплаченої

щорічної разової грошової допомоги учаснику війни посилаючись на те, що вона згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 16.11.1995

року  має статус ветерана війни -

учасника війни, та в зв'язку з цим пільги та компенсації, встановлені Законом України „ Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”. Згідно із статтею 12 цього закону до 5 травня кожного року учасникам війни виплачується разова допомога

у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. За 2004-2007 роки вона не отримала

вказаної разової допомоги в повному обсязі. Відповідачі зобов'язані

виплатити їй разову допомогу в розмірі 3 мінімальних пенсій: 2004 рік - 308,46 грн. ( 102,82 х 3 ); 2005 рік -

996,00грн ( 332,00x3 ); 2006 рік

-1077,00грн ( 359,00 х 3 ); 2007 рік -1230,00 грн. ( 410,00 х З ), всього

3611,46 грн. Фактично їй виплачено за 2004-2007 роки лише 220,00 грн.

Таким чином, борг відповідачів становить

3391,46 грн.

        Позивач ОСОБА_6.  30.04.2008 року звернулася в суд з

позовом до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення

Монастирищенської райдержадміністрації та Головного управління праці та

соціального захисту населення Черкаської ОДА про стягнення недоплаченої

щорічної разової грошової допомоги учаснику війни посилаючись на те, що вона згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 30.11.2005

року  має статус ветерана війни -

учасника війни, та в зв'язку з цим пільги та компенсації, встановлені Законом України „ Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”. Згідно із статтею 12 цього закону до 5 травня кожного року учасникам війни виплачується разова допомога

у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. За 2004-2007 роки вона не отримала

вказаної разової допомоги в повному обсязі. Відповідачі зобов'язані

виплатити їй разову допомогу в розмірі 3 мінімальних пенсій: 2004 рік - 308,46 грн. ( 102,82 х 3 ); 2005 рік -

996,00грн ( 332,00x3 ); 2006 рік

-1077,00грн ( 359,00 х 3 ); 2007 рік -1230,00 грн. ( 410,00 х З ), всього 3611,46

грн. Фактично їй виплачено за 2004-2007 роки лише 220,00 грн. Таким чином, борг відповідачів становить 3391,46 грн. Причиною недоплати компенсації відповідач пояснює

відсутністю коштів, та при цьому

посилається на Закон України „ Про державний бюджет" на відповідний рік.

Такі доводи відповідача позивач вважає

необгрунтованими,  такими, що не звільняють відповідачів від обов'язку виконання

вимог закону щодо виплати належних їй коштів. Згідно зі статтею 2 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту"

нормативні акти органів державної влади, які обмежують права, пільги ветеранів

війни, передбачені цим законом є недійсними. Крім цього, оцінюючи норми Закону України „ Про державний

бюджет" та Закону України „ Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у їх конкуренції,

слід застосувати норми закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки даний закон є

спеціальним нормативним актом, який визначає

статус ветеранів війни та спрямований на їх захист, що передбачено преамбулою

цього Закону. Таким чином, не можуть умови

соціального захисту ветеранів війни змінюватись іншими законами, в тому числі і Законом України „ Про державний

бюджет". Більше того, згідно

рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 норми Закону України „ Про

державний бюджет", якими призупинялася

виплата компенсацій та надання пільг певним категоріям громадян, в тому числі і ветеранам війни,

інвалідам війни, визнані неконституційними,

та в зв'язку з цим підлягають застосуванню. Згідно правової позиції Конституційного суду України, висловлену у

вказаному рішенні від 20.03.2002

року № 5-рп/2002, право громадян на соціальний захист може бути обмежено лише в умовах надзвичайного

або воєнного стану на певний строк.

За таких обставин підстав для зупинення належних їй виплат та соціальних гарантій

у держави не було. Згідно з п.5 резолютивної

частини вказаного рішення Конституційного суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції

при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Про порушення свого права відповідачами, вони

дізналися в липні 2007 року із засобів

масової інформації в зв'язку з опрелюдненням рішення Конституційного суду, а тому вважають, що ними не пропущено строк

позовної давності для стягнення вказаних

сум допомоги. Крім цього, вони є особами похилого віку, часто хворіють, а

тому  не змогли раніше об'єктивно дізнатися про порушення своїх прав. За таких

обставин змушені просити суд поновити строк позовної давності для звернення до суду за 2004-2006 роки,

стягнути з відповідачів на їх користь 3391,46  грн. 

щорічної разової грошової допомоги.

           У судове засідання позивачі не

з»явилися, в позовних заявах просять суд про розгляд справи у їх відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача -

Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної

державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення

Монастирищенської райдержадміністрації ОСОБА_1. ( діє на підставі доручень

№ 01-150 від 05.02.2008 року та № 302/11 ві 27.02.2008 року) повністю

підтримала всі заперечення подані на адресу суду від відповідачів Головного

управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної

адміністрації та Управліня праці та соціального захисту населення

Монастирищенської райдержадміністрації згідно з якими :

           Заперечення Головного

управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної

адміністрації проти позову

ОСОБА_3. № 01 - 802 від 02.07.2008 року згідно з яким вважають, що

позовні вимоги позивача є безпідставними та не можуть бути задоволені, а тому

адміністративний позов повинен бути залишений без задоволення з наступних

підстав: позивачем у позові сума необхідної

виплати розраховувалась відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

від 22.10.1993р. №3551 -XII - щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій

за віком. Застосування спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за

віком, суперечить вимогам ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне  пенсійне

страхування",   згідно   з  

якою   мінімальний   розмір   пенсії   за  

віком встановлений   абзацом   1   ч. 1  цієї 

статті,   застосовується

виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На  сьогодні  мінімального 

розміру  пенсії за  віком для 

визначення

розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойові дій

не існує, а встановлений розмір мінімальної пенсії за віком Законом

України "Про  

загальнообов'язкове  державне   пенсійне  

страхування",   не   підлягає 

застосуванню приписам ст. ст.  12-16 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту". Однак,

відповідно до ст. 17 Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію

цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Тобто, застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни потребує фінансування за

рахунок коштів Державного бюджету України. Ст. 34 Закону України „Про

державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що у 2005 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових

дій здійснюється в розмірі 250 гривень, які і були нараховані

(виплачені) позивачу у встановленому законом порядку в квітні місяці 2005

року. Пунктом 18 ст. 77 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік" №3235-ІУ від

20.12.2005р., положення дій ч. 5 ст. 12  Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат

щорічної разової грошової допомоги призупинено на 2006 рік. Крім того, статтею 30 Закону

установлено, що у 2006

році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “ Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових

здійснюється в розмірі 250 гривень, які і були нараховані (виплачені)

позивачу у встановленому законом порядку в квітні місяці 2006 року. Також,

пунктом  13 ст. 71  Закону України „Про державний бюджет України

на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006р., положення дій ч. 5 ст. 12 Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині

визначення розміру виплат щорічної разової грошої допомоги  взагалі 

призупинено  на 2007  рік. 

Крім того,  статтею  29 

Закону

установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно

законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" учасникам  бойових  дій  

здійснюється   в   розмірі 

280  гривень,  які 

і  були нараховані (виплачені)

позивачу у встановленому законом порядку в квітні місяці 2007 року. Частиною 2 ст. 95

Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування

цих видатків. Крім того, при розподілі державних коштів повинні

враховуватись вимоги ст. 95 Конституції України щодо справедливого і

неупередженого розподілу

суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами. Єдиним

Законом України, який Конституція України відокремлює від інших - це Закон України

„Про Державний бюджет". Зокрема, суттєві його відмінності полягають у

тому, що згідно з Конституцією України цей Закон приймається щорічно та має

визначений термін дії, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього

закону є тільки Кабінет Міністрів України.

Відповідно до цих конституційних норм, у разі якщо застосування  компенсацій та гарантій для певних категорій

громадян, у тому числі виплата грошової допомоги ветеранам війни, потребує

фінансування за рахунок коштів Державного

бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим

законом, крім Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. ст. 116, 117 Конституції України забезпечення проведення

фінансової політики, політики у сфері соціального захисту та розробка проекту

закону про Державний бюджет України покладено на Кабінет Міністрів України

постанови і розпорядження якого в межах його компетенції є обов'язковими для

виконання. Ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники

бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язанні та проводять видатки тільки в

межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно до рішення

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29

Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік", за якою у 2007 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій

здійснюється в розмірі 280 гривень, визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними). Крім того, ст. 71 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2007 рік",  зупинено

на 2007 рік дію ч. 5 ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України, "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині

визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги визнано

також конституційним. Вказані положення Закону відповідно до ст. 152

Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх

неконституційність, тобто 09.07.2007р. - дати прийняття рішення, однак

позивачу, як учаснику бойових дій щорічна

виплата допомоги здійснювалася до прийняття Конституційним Судом

рішення. Постановою Кабінету Міністрів України „Про забезпечення

щорічної виплати разової грошової 

допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" №177 від 18.02.2004 року установлено, що

Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня

виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової

грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах встановлених законом

про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального

захисту населення. Тобто, місцевими та районними управліннями праці та

соціального захисту   населення   відповідних 

райдержадміністрацій   та   міст  

обласного значення учасникам бойових дій виплачуються кошти в тому

обсязі, які були виділені Головному

управлінню для даної виплати. Зазначають, що відповідно до ст. 58

Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, зокрема рішення

Конституційного Суду України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли

вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може

відповідати за діяння, які на час  вчинення

не визнавалися законом як правопорушення. Позивач у пред'явленому позові

вважає, що Головне управління праці та соціального захисту населення

неправильно здійснювало нарахування щорічної 

разової грошової допомоги до 5 травня, тобто з порушенням норм Закону,

однак вказані нарахування та визначення їх розміру здійснювались у чіткій

відповідності до Законів України про державний бюджет на відповідні роки та

іншими нормативними актами. Крім того, Головне управління, як розпорядник

коштів II рівня не є в даному випадку

суб'єктом владних повноважень  відповідно

до  ч. 1 ст. З КАС України, так як при

здійсненні (виконанні) владних управлінських  

функцій   на   основі  

законодавства   до   його  

повноважень (компетенції) не входить прийняття рішень по визначенню

конкретних розмірів щорічної разової грошової допомоги. Допомога здійснювалась

в тому обсязі, яка була  виділена  Міністерством 

фінансів  України  і 

Державним  казначейством України у

розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, зокрема

позивач невірно визначив відповідача по справі адміністративної юрисдикції   (п.  

1   ч.   1  

ст.   З   КАС  

України),   який   здійснює  

(повинен здійснювати) владні

управлінські функції (Мінпраці та/або Кабмін України), а не виконувати

їх, як Головне управління. У зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідних

доказів про поважність причини 

пропущення  річного  строку 

звернення  до  адміністративного  суду встановленого ст. 99 КАС України,

Головне управління як відповідач у справі взагалі наполягає на відмові в

задоволенні адміністративного позову в частині виплати щорічної разової

грошової допомоги протягом 2006-2007 років. Крім того, Конституційним судом

визнані неконституційними положення соціальних статей лише щодо Закону України

„Про Державний бюджет на 2007 рік", а не положень соціальних статей

відповідних Законів України про Державний бюджет на 2006 рік, які є чинними.

Просять адміністративний позов ОСОБА_3., жительки с. Жовтневе

Монастирищенського району до Головного  

управління   праці   та  

соціального   захисту   населення  

Черкаської обласної   

державної    адміністрації    про   

поновлення    строку    та   

стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику

війни за 2005-2007 роки в сумі 3085,00 грн. - залишити без задоволення.

Заперечення з аналогічним змістом надані

відповідачем на адміністративні позови ОСОБА_4

№ 01-803 від 02.07.2008 року, ОСОБА_6 № 01-805 від 02.07.2008 року, ОСОБА_2№ 01-801 від 02.07.2008 року.

          Згідно заперечення поданого Головним

управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської ОДА проти позову

ОСОБА_5. вважають, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не можуть

бути задоволеними, оскільки ОСОБА_5. має статус сім”ї загиблого ( чинне

посвідчення члена сім”ї загиблого серії НОМЕР_6від 04.04.2003 року) і отримала

відповідно до ЗУ “Про Державний бюджет України “ на відповідний рік : 2004р. -

65 грн., 2005р. - 130 грн., 2006р. - 150 грн., 2007р. - 170 грн., всього 515

грн., а в позові вказано, що фактично отримала лише 220 грн. Крім того, Головне управління як

розпорядник коштів II рівня не є в даному випадку суб'єктом владних повноважень

відповідно до пункту 7 частини 1 статті З КАС України, так як при

здійсненні (виконанні) владних управлінських

функцій на основі законодавства до його повноважень (компетенції) не входить прийняття

рішень по визначенню конкретних розмірів

щорічної разової грошової допомоги. Допомога здійснювалась в тому обсязі, яка була виділена Міністерством фінансів

України і Державним казначейством України у

розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік,

зокрема позивач невірно визначив відповідача

по справі адміністративної юрисдикції (п. 1 ч. 1 ст. З КАС України), який здійснює (повинен здійснювати)

владні управлінські функції (Мінпраці та/або Кабмін України), а не

виконувати їх, як Головне управління. У

зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку звернення до

адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України. Наполягають на

відмові у задоволенні адміністративного позову в частині виплати

щорічної разової грошової допомоги протягом 2005-2006 років. Крім того, Конституційним судом визнані

неконституційними положення соціальних статей лише щодо Закону України „Про

Державний бюджет на 2007 рік", а не положень соціальних статей відповідних Законів України про Державний бюджет на 2004-2006 роки, які є чинними.

             Згідно заперечення поданого Управлінням праці та

соціального захисту населення Монастирищенської райдержадміністрації проти

позову ОСОБА_5. № 01-575 від 14.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення повідомляє, що

Головним розпорядником коштів по призначенню і виплаті разової грошової

допомоги , відповідно до ч. ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону

України від 25.12.1998 № 367 «Про статус ветеранів війни гарантії їх

соціального захисту» , є Кабінет Міністрів України, який визначне порядок

виплати допомоги ветеранам війни і щорічно у Законі України «Про державний

бюджет України” передбачає цільові кошти , необхідні для виплати допомоги

ветеранам війни. Ветеранам   війни  

Монастирищенського   району         нарахування

цих  коштів проводиться централізовано

Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за дорученням Головного управління праці та

соціального захисту населення Черкаської ОДА, якому Кабінетом Міністрів України делеговані повноваження

по нарахуванню та виплаті допомоги.

Кошти поступають безпосередньо на пенсійні рахунки ветеранів війни. Функція

районного управління праці та соціального захисту населення зводиться лише до

перевірки анкетних даних осіб, які мають право на даний вид виплати за

списками, які формуються Центром по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Згідно бюджетної класифікації

видатків та кодів функціональної класифікації 090201-090214, на підставі яких

сформовано кошторис управління, виплата одноразової допомоги

до 5 травня не передбачена. Щодо пояснення  

по суті, то позовні вимоги відповідача є безпідставними та не можуть

бути задоволеними. Допомога до 5 травня учаснику війни виплачувалась у

2004-2007роках відповідно до розміру,

встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» за відповідні роки:

2004 р. -не виплачувалась, 2005р. -50,0, 2006р. -50,0, 2007р.-55,0 Всього: 155,00 гри. А в своїй заяві позивач

вказує, що отримав допомогу в розмірі 220,0 грн. Оскільки претензій з боку

позивача щодо несвоєчасного повернення списків на виплату , чи помилки в його

анкетних даних немає, а дії управління не вплинули (і не могли вплинути через

відсутність повноважень) на розмір допомоги, просять відмовити позивачу в його позовних вимогах до районною

управління праці та соціального захисту населення ,яке не може бути

належним відповідачем.

Аналогічне заперечення

подано відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення  Монастирищенської райдержадміністрації проти

позову ОСОБА_6. № 01-574 від 13.05.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, 

заслухавши пояснення представника відповідачів, суд вважає, що позовні

вимоги позивачів ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. підлягають задоволенню в повному

обсязі, позовні вимоги позивача ОСОБА_6. частковому задоволенню, позовні вимоги

позивача ОСОБА_5. не підлягають задоволенню, виходячи із наступного:

             судом встановлено, що позивач ОСОБА_2( посвідчення серії НОМЕР_2 від

18.04.2003 року), є учасником бойових дій, що підтверджується вказаним

посвідченням.

Дані

правовідносини регулюються  ст. 12 Закону

України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” -

щорічно  до 5 травня учасникам бойових дій виплачується

разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

            Позивачі ОСОБА_3(посвідчення серії

НОМЕР_1 від 22.10.2003 року), ОСОБА_6( посвідчення серії - НОМЕР_5 від 30.11.2005 року), є учасниками війни, що підтверджується вказаними посвідченнями.

Дані

правовідносини регулюються  ст. 14 Закону

України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” -

щорічно  до 5 травня учасникам війни виплачується

разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

            Позивач ОСОБА_4 ( посвідчення серії

НОМЕР_3 від 25.10.2006 року), є інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується вказаними посвідченнями.

Дані

правовідносини регулюються  ст. 13 Закону

України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” -

щорічно  до 5 травня інвалідам війни 2-ої групи виплачується

разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

- Рішенням Конституційного Суду

України від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної

разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року із змінами і доповненнями

здійснюється в меншому розмірі, чим передбачено цим законом;

- частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено,

що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- проаналізувавши рішення Конституційного Суду України

від 01.12.2004 р. №

20-рп/2004, яким визнано неконституційними положення статті 44 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2004 рік»,

частину 3 статті 22 Конституції України, та враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не залежить від

розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має

безумовний характер,  суд прийшов до висновку, що необхідно

задовольнити вимоги стосовно виплати

недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки, оскільки, Верховна Рада України,

приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закон

України «Про Державний бюджет України на 2006

рік» та  Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», знову обмежила соціальне право громадян, закріплене Законом

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на отримання

разової грошової допомоги до 5

травня при наявності рішення Конституційного Суду України з аналогічного

питання, застосувавши до спірних правовідносин у даній частині ч.7 ст. 9  КАС України, згідно якої: у разі відсутності

закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює

подібні правовідносини ( аналогія закону);

Ухвалою суду від 27.08.2008 року позивачу ОСОБА_6.

відмовлено в поновленні строку звернення до суду з позовом про виплату разової

грошової допомоги за 2004 рік.

- мінімальна пенсія за віком на 2005 рік встановлена в

розмірі прожиткового мінімуму на одну особу,

яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», у

розмірі 332,00 грн., тому недоплата за 2005 рік, яка підлягає стягненню на

користь позивача ОСОБА_2складає 1 410 грн. (332,00 х 5 =1660  - 250);

 позивачів

ОСОБА_6., ОСОБА_3 складає. 946 грн. ( 332,00 х 3 = 996,00 - 50);

 - мінімальна

пенсія за віком на 2006 рік встановлена в

розмірі прожиткового мінімуму на одну особу,

яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2006 рік» у розмірі 359

грн. з 1 квітня 2006 року, тому недоплата за 2006 рік, яка  підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2складає 1 545 грн. (359,00 х 5 =1795  - 250);

 позивачів

ОСОБА_6., ОСОБА_3 складає 1027 грн. ( 359,00 х 3 = 1077,00 - 50);

 - мінімальна

пенсія з 1 січня 2007 року встановлена у розмірі 410 гривень, тому недоплата за

2007 рік, яка  підлягає стягненню на

користь позивача ОСОБА_6. складає 1175 грн. ( 410,00

х 3 - 55).

 Враховуючи те, що суд не може вийти за межі пред»явленого позову,  тому недоплата за 2007 рік, яка підлягає

стягненню на користь позивача ОСОБА_3. складає 1 085 грн. (380,00 х 3 = 1140,00 - 55); позивача ОСОБА_2. 1620 грн. ( 380,00 х 5 = 1900 -

280), позивача ОСОБА_4. складає 2 680 грн. ( 380,00 х 8 = 3040,00 - 360) за

позовними вимогами вказаних позивачів, оскільки, хоча встановлений прожитковий мінімум на 2007 рік» у

розмірі 410 грн., однак позивачі в позовних вимогах вказують 380 грн.

Суд вважає, що позов ОСОБА_5. не підлягає до задоволення

оскільки, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_6від 04.04.2005 року

ОСОБА_5. є членом сім'ї загиблого і отримувала пільги саме за вказаним

посвідченням в розмірі 515 грн., що підтверджується запереченням проти позову

відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення

Черкаської ОДА.

- в частині стягнення недоплаченої одноразової допомоги

із відповідача Головного управління праці та соціального захисту

населення Черкаської обласної державної адміністрації, підлягає задоволенню

виходячи із наступного:

- постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.2002

рік № 486 „Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” та від 31.03.2003 р. №

425 „Про забезпечення виплати у 2003 р. разової грошової допомоги, передбаченої

Законом України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”, а також ст. 17-1 Закону України

„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової грошової допомоги

здійснюється органами праці та соціального захисту населення, яке є

відповідачем за даним позовом;

- даний обов'язок вказаного відповідача також підтверджується  п. 4 Типового положення про головне

управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської

державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення

Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою

Кабінету міністрів України від 

29.09.2000 року № 1498, згідно якого у 2004 - 2006 роках управління

проводило роботу з надання адресної соціальної допомоги і підтримки

малозабезпеченим громадян, у тому числі інвалідів; здійснювало контроль за

правильністю і своєчасністю призначення та виплати соціальних виплат і

допомоги, проведення інших заходів соціального захисту населення;

здійснювало керівництво і контроль за роботою відповідних підрозділів з

нарахування та виплати соціальних виплат і допомоги. Вищезазначені функції

закріплені за Головним

управлінням парці та соціального захисту населення і сьогодні  - постановою Кабінету Міністрів України від

30.05.2007 року № 790;

- статтею 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або

надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод

людини із зазначенням строку дії цих обмежень;

- відповідач, на якого покладено обов»язок забезпечення та контролю по

забезпеченню соціальних гарантій громадян, не надав суду доказів

правомірності застосування ним положень закону про державний бюджет на

відповідний рік, а не спеціального - Закону України „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту". Крім цього, відповідач не

надав суду доказів звернення до вищестоящих органів (Міністерства Фінансів,

Кабінету Міністрів України тощо) з приводу нестачі коштів для забезпечення

виконання покладених на нього обов»язків чи до Конституційного Суду України з

приводу конституційності положень законів України про Державний бюджет на

відповідний рік.

Крім цього, відповідно до листа ГУ ДКУ у Черкаській області по Управлінню

праці та соціального захисту населення згідно ЗУ “ Про статус ветеранів війни

гарантії їх соціального захисту” за період з 2004 року по 01.03.2008 року кошти

ветеранам війни до Дня Перемоги 9 травня не виділялись.

Тому суд вважає, що позов ОСОБА_6. в частині його пред'явлення до  Управління праці та соціального захисту

населення Монастирищенської райдержадміністрації не підлягає до задоволення.

- суд вважає твердження відповідачів

про пропуск позивачами строку звернення до суду за 2005-2007 роки

безпідставними, так як ст.99 КАС України передбачає не лише річний термін

звернення до суду із адміністративним позовом, але і в строки, встановлені

іншими законами, яким є ст.257 ЦК України, яка підлягає застосуванню при

вирішенні майнових спорів.

            Сторони звільнені від сплати

судового збору.

Керуючись ст.ст.1, 3, 19, 21, 22, 46, 48, 

55, 64  Конституції України,

Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ із

змінами і доповненнями, Рішенням Конституційного

Суду України від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, Рішенням Конституційного

Суду України від 9.07.2007 року № 6 - рп/2007,  ст.ст. 7, 8, 9,10,  11, 

п.1) ч.1  ст.17,   72, 

ст.99,  ст.100, 104-106, ч.4 ст.

128,  158-163, 185-186 КАС України, Постановою

Кабінету Міністрів України від 

29.09.2000 року № 1498 “Про затвердження типових положень про головне

управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської

державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської

міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту

населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної

адміністрації”, Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від

30.05.2007 року “Про затвердження типових положень про Головне

управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської,

управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і

про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м.

Києві та Севастаполі державної адміністрації”, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до  Управління праці та соціального

захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, Головного

управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної

держадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги

ветерану війни  - учаснику війни,

поновлення строку позовної давності, відмовити повністю.

Позов ОСОБА_6до  Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської

районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального

захисту населення Черкаської обласної держадміністрації про стягнення

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветерану війни  - учаснику війни, поновлення строку позовної

давності, задоволити

частково.

Стягнути із Головного управління

праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної

адміністрації на користь :

ОСОБА_6недоплачену разову грошову допомогу за 2005-2007 роки в сумі  3

148 гривень 00 коп.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позови ОСОБА_2

, ОСОБА_3, ОСОБА_4до Головного управління праці та соціального захисту

населення Черкаської обласної держадміністрації про стягнення недоплаченої

щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни - учаснику бойових дій,

учаснику війни, інваліду війни, задоволити повністю.

Стягнути із Головного управління

праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної

адміністрації на користь :

ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу за

2005-2007 роки в сумі 4 575 гривень 00 коп.

ОСОБА_3 недоплачену разову грошову допомогу за

2005-2007 роки в сумі 3 058 гривень 00 коп.

ОСОБА_4недоплачену разову грошову допомогу за

2007 рік в сумі 2 680 гривень 00 коп.

Заяву про апеляційне оскарження

постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії повного

тексту постанови через Монастирищенський районний суд до Київського

апеляційного адміністративного суду.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано

протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського

апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

Постанова суду набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було

подано.

Суддя                                                                                                              

Н.В. Мазай