Рішення

від 07.11.2011 по справі 8/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/392 07.11.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"

про стягнення 4912407,50 грн. збитків в вигляді упущеної вигоди

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 18.04.11 р.;

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 2/04 від 12.07.11 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" про відшкодування 4 912 407,50 грн. збитків в вигляді упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором № К-26-04-2010 на виконання комплексу технологічних робіт по вирощуванню насіння кукурудзи позивачу було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 4 912 407,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 11.08.2011 р.

В судове засідання 11.08.2011 р. представники позивача та відповідача не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. було відкладено розгляд справи на 08.09.2011 р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р. справу № 8/392 передано для розгляду судді Шевченко В.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р., призначено розгляд справи на 14.10.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. справу № 8/392 передано для розгляду судді Катрич В.С. у зв'язку із виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р. справу було призначено до розгляду на 14.10.11 р.

В судове засідання 14.10.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.

Суд вирішив відкласти розгляд справи на 03.11.11 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

03.11.11 р. представники сторін з'явились, надали додаткові документи по справі, подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволено. В судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.11 р.

В судове засідання 17.11.11 р. представники сторін з'явились. Надали документи на виконання вимог ухвали суду. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні від 17.11.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" (замовник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Еліта" (виконавець) було укладено договір № К-26-04/2010 на виконання комплексу технологічних робіт по вирощуванню насіння гібриду кукурудзи (надалі -договір).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується на власний ризик забезпечити виконання комплексу технологічних операцій з вирощування насіння кукурудзи на виробничих земельних площах 37 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка з материнських ліній замовника.

Згідно з умовами договору виконавець зобов'язаний здійснити комплекс технологічних заходів по вирощуванню насіння кукурудзи та передати замовнику «чисте насіння»з вологістю 14%, з засміченням не більше 1%, технологічними втратами при доопрацюванні до базових кондицій в розмірі 5%.

За твердженням позивача відповідач здійснив передачу насіння неналежної якості в частині перевищення коефіцієнту вологості та в частині гібридності, що підтверджує неналежне виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідачем було передано позивачу 151,151 т насіння кукурудзи, що підтверджується накладною про відпущення товару № 199 від 25.10.10 р.

За розрахунком позивача чисте насіння належної якості призначалось для фасування та продажу як посівні одиниці. В одній посівній одиниці висіву 80 тисяч насінин, середня вага одиниці висіву 20 кг. За твердженням позивача середня вартість фасованого чистого насіння за посівну одиницю складає 650 грн. Таким чином, збитки позивача (упущена вигода) у зв'язку з неналежною якістю чистого насіння кукурудзи в частині гібридизації за його розрахунком становить 4 912 407,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Суд зазначає, що збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 Господарського кодексу України.

В той же час, Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сума упущеної вигоди, яку позивач пред'являє до стягнення є сумою, яку позивач мав би отримати в результаті реалізації насіння належної якості, якби відповідач передав йому чисте насіння кукурудзи належної якості. В той же час позивачем не надано доказів, на підтвердження тієї обставини, що така реалізація безумовно б відбулась за ціною, на яку посилається позивач.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що позивачем не було вчинено всі можливі та необхідні заходи, в розумінні ст. 218 ГК України, для недопущення господарського правопорушення, оскільки відповідно до п.4.1.2 договору на замовника покладено обов'язок забезпечувати технологічне супроводження процесу вирощування та здійснення контролю за якістю робіт, що виконуються виконавцем відповідно до технології замовника, на площах, що передбачені в п.1.1 цього договору. Технологічне супроводження включає в себе постійний контроль з боку замовника, його представником при проведенні кожного етапу технологічних робіт, передбачених п.4.2.2 договору.

Позивачем не надано доказів щодо його звернення до відповідача з зауваженнями та/або претензіями щодо якості насіння, щодо недотримання відповідачем технології процесу вирощування насіння. Крім того, насіння було прийнято позивачем за накладною № 199 від 25.10.10 без зауважень.

За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивач не надав суду доказів порушення відповідачем вимог до комплексу технологічних робіт з вирощування насіння кукурудзи, які призвели до погіршення якості насіння та свідчили б про порушення ним умов договору № К-26-04/2010.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт понесення ним збитків у вигляді неотриманої плати за реалізоване насіння кукурудзи належної якості (упущеної вигоди), заподіяних відповідачем шляхом передачі насіння неналежної якості.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Але таких доказів суду не надано.

З наявних матеріалів вбачається, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1, 2 ст. 22, ч. 4 ст. 623 ЦК України, ст. ст. 175, 218, 224, 225 ГК України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 11.04.2012 р.