Рішення

від 14.10.2011 по справі 8/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/452 14.10.11 за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»

до: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 299,00 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва було передано позов Приватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Гарант-Система»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення 3 299.00 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від15.08.11 р. було порушено провадження у справі № 8/452 та призначено її розгляд на 08.09.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 08.09.11 р. справу № 8/452 було передано на розгляд судді Шевченка В.Ю. у зв'язку з відпусткою судді Катрич В.С. з метою дотримання процесуальних строків.

Ухвалою суду від 08.09.11 р. суддею Шевченком В.Ю. зазначена справа була прийнята та призначена до розгляду в судовому засіданні на 14.10.11 р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 13.10.11 р. справу № 8/452 передано на розгляд судді Катрич В.С. у зв'язку з її виходом з відпустки.

Представник позивача у судовому засіданні 14.10.11 р. надав суду витребувані документи, усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання 14.10.11 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі вищезазначених представників у даному судовому засіданні, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищевказаного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.10 р. на пр. Григоренка в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Тойота», державний номер НОМЕР_1, на проспекті Григоренка виїзд з проспекту М. Бажана в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана ДАІ та постанова Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.10 року в адміністративній справі № 3-6602/10, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою дарницького районного суду м. Києва від 30.07.10 року в адміністративній справі № 3-6602/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гпрнт-Система»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 05-16/000629 від 05.11.2007 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хонда», державний номер НОМЕР_2, замовив у ТОВ «Бюро експертиз та оцінки майна», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

02.05.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Хонда», державний номер НОМЕР_2 та складено 04.07.10 р. висновок товарознавчого дослідження № 27-1 про оцінку зазначеного автомобіля, виконаним експертом Вартанян Ю.Н. (вища технічна освіта, кваліфікація судового експерта, свідоцтво МЮУ № 1316, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 329 від 27.02.02 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, становить 2 886,40 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 16.07.10 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 19.07.10 р. № 05-1/297 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 2 879,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту № 05-16/000629 від 05.11.2007 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з розпорядженням № 130029 від 07.08.08 р. платіжними дорученнями № 1173 від 23.07.2010 р. 2 879,00 грн. страхового відшкодування та № 1161 від 22.07.10 р. 420 грн. за послуги експертизи автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3

Враховуючи те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2010 року в адміністративній справі № 3-6602/10 ОСОБА_2, який керував автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», державний номер НОМЕР_2.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система»на підставі договору страхування наземного транспорту № 05-16/000629 від 05.11.2007 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.06.10 р. на пр. Григоренка в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 -власнику автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 299,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 078 від 24.01.11 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 299.00 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_1, страхувальником є ОСОБА_2, тип договору -3, ліміт відповідальності за майнову шкоду -25 000,00 грн., франшиза - 0.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»щодо стягнення 3 299,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.06.10 р. по проспекту Григоренка в м. Київ за участю транспортних засобів «Тойота», державний номер НОМЕР_1, та «Тойота», державний номер НОМЕР_2.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 3 299,00 грн. повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр-т Перемоги. 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»(04070, м. Київ, вул.. П. Сагайдачного/Ігорівська 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 299 (три тисячі двісті дев'яносто д'евять) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Катрич В.С.

Повне рішення

складено 11.04.2012 р.