Постанова

від 17.05.2012 по справі 35/417

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 35/417

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий),

Кондратова І.Д.,

Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року у справі № 35/417 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору № 11/06-924 про реструктуризацію заборгованості від 13.10.2006 року у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки його підписано від імені директора позивача особою, яка ним не являлась, з перевищенням повноважень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012 року (суддя Літвінова М.Є.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року (судді Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами було порушено та невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, та просить прийняті судові рішення у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП "Газ-тепло" (правонаступником якого є відповідач) та ТОВ "Сумитеплоенерго" укладено договір № 11/06-924 про реструктуризацію заборгованості від 13.10.2006 року, за умовами якого відповідач надає позивачу розстрочку у погашенні заборгованості за договором комісії від 01.10.2005 року № 12/05-622 та договором на постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 року, що утворилася станом на 01.10.2006 року на загальну суму 9 700 000 грн. з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року, у тому числі по місяцям згідно графіку, визначеному договором.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання спірного договору про реструктуризацію заборгованості недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам закону, оскільки цей правочин укладений від імені директора позивача особою, яка ним не являлась, з перевищенням повноважень.

Висновок судів обох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним спірного договору мотивовано наступним схваленням правочину позивачем, та спливом строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Проте, дійшовши висновку про відмову в позові про визнання недійсним спірного договору у зв'язку з наданням відповідачем доказів про підтвердження його наступного схвалення та виконання позивачем, суди обох інстанцій всупереч ст.ст. 43, 84 ГПК України не встановили таких доказів у прийнятих рішеннях і не навели їм правової оцінки та не вказали, які дії, вчинені позивачем, свідчать про прийняття спірного правочину до виконання.

До того ж, відмовивши в позові як за недоведеністю, так і за пропуском строку позовної давності, суди залишили поза увагою те, що у разі встановлення пропуску строку позовної давності без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

У той же час, відмовляючи в позові з підстав спливу позовної давності судам слід було мати на увазі вимоги ч. 5 ст. 267 ЦК України, згідно якої у разі визнання судом поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 року скасувати, і справу № 35/417 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Харченко