Постанова

від 15.05.2012 по справі 4/344

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 4/344

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі№ 4/344 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до третя особаІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Урбі" за участюПрокурора Солом'янського району м.Києва проскасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування за участю представників: прокурораТомчук М.О., посв. №98 позивачаОСОБА_5, дов. від 28.12.2011р. відповідачаОСОБА_6, дов. від 28.12.2011р. третьої особиОСОБА_7, дов. від 23.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до господарського суду з позовом про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 49/11 від 03.06.2011 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, зазначаючи, що воно не є суб'єктом відповідальності за виявленим порушенням, натомість за умовами укладеного договору особою, відповідальною за виконання будівельних робіт, є генеральний підрядник, який повинен мати всі відповідні документи, необхідні для будівництва.

Відповідач відхилив позов, вказавши на прийняття спірної постанови згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частині 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, установ, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", за якими суб'єктом відповідальності за встановлене перевіркою порушення є як замовник будівництва, так і виконавець будівельних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено повністю; визнано недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Державного архітектурно-будівельного контролю Міністерства регіонального розвитку та будівництва № 49/11 від 03.06.2011 року про накладення на Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" штрафу за правопорушення у сфері містобудування; з відповідача стягнуто на користь позивача 321 грн. судових витрат.

Судове рішення ґрунтується на встановлених обставинах справи щодо обов'язку генерального підрядника (третьої особи) за умовами укладеного з позивачем договору одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт у органах державного архітектурно-будівельного контролю; натомість за висновками суду до позивача, як особи, що не виконує будівельні роботи, не може бути застосовано штраф на підставі Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року (судді: Мальченко А.О. -головуючий, Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; з позивача стягнуто на користь Державного бюджету України 536,50 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення у даній справі залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності учасників судового процесу та здійснення судочинства на засадах змагальності; всупереч статті 35 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги факти, встановлені рішенням суду у цивільній справі; неправильно застосовано абзац 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", за яким підприємство несе відповідальність за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації.

Відповідач відхилив доводи касаційної скарги, зазначивши про законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення учасників спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що рішенням Київської міської державної адміністрації від 16.07.2003 року № 1305 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків на вул. Борщагівській, 152-А та вул. Борщагівській, 152-В" зазначені гуртожитки прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2005 року № 599 "Про проектування та будівництво житлового будинку на вул. Борщагівській, 152-А, 152-В у Солом'янському районі" зі змінами та доповненнями від 06.03.2009 року № 275 позивачу дозволено виступити замовником проектування та будівництва житлового будинку на вул. Борщагівській, 152-А та вул. Борщагівській, 152-В; розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.11.2010 року № 919 "Про затвердження проекту "Будівництво житлового будинку вул. Борщагівській, 152-А та 152-В у Солом'янському районі м. Києва" затверджено проект, рекомендований Державним підприємством "Спеціалізована державна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи".

Також судом встановлено, що 09.02.2011 року Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Урбі" (підрядник) укладено договір № 29 про закупівлю робіт за державні послуги, за пунктом 6.3.4 якого Генеральний підрядник (третя особа у даній справі) зобов'язаний одержати встановлені законодавством дозволи на виконання окремих видів робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Урбі" вправі виконувати будівельні роботи на підставі ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.11.2010 року № 557577; наказом від 10.02.2011 року № 08 відповідальним за виконання робіт та охорону праці на вказаному об'єкті призначено виконроба Шевченка Ярослава Вікторовича.

24.02.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було затверджено проектну декларацію на здійснення будівництва; проект декларації опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 10.03.2011 року; проект будівництва затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.11.2010 року № 919.

25.05.2011 року відповідачем було складено припис та протокол про правопорушення у сфері містобудування про виконання будівельних робіт із облаштування пальового поля на вул. Борщагівській, 152-А, 152-В у Солом'янському районі міста Києва без отримання відповідного дозволу, чим порушено вимоги абзацу 3 пункту 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; винним у допущеному порушенні визнано позивача.

03.06.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві стосовно позивача складено постанову № 49/11 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 12391,30 грн. на підставі документів та матеріалів про правопорушення, складених головним державним інспектором Гавриляком М.І.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано постанову інспекції від 03.06.2011 року № 530 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; даною постановою встановлено, що проектну будівництва затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.11.2010 року.

Дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку вул. Борщагівська, 152-А, 152-В у Солом'янському районі міста Києва був виданий позивачу та третій особі 03.06.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з неправомірності накладення штрафу за приписами Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" на позивача, що не має права на проведення будівельних робіт, не проводить самі будівельні роботи, а є лише замовником будівництва; умовами договору підрядника уповноважено на отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість застосував статтю 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", за якою суб'єктами відповідальності за вказаним Законом є, зокрема, особи, які є замовниками в будівництві або поєднують функції замовника та підрядчика, та встановив, що умовами укладеного замовником та підрядником договору було передбачено обов'язок генпідрядника забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, одержати встановлені законодавством дозволи на виконання окремих видів робіт.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умови пункту 6.3.4 договору (обов'язок генерального підрядника одержати дозволи на виконання окремих видів робіт) не дають підстав вважати, що на генерального підрядника умовами договору було покладено обов'язок отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, відтак саме позивач, як замовник будівництва, за приписами законодавства є особою, відповідальною за скоєне правопорушення.

Підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, в тому числі стосовно його форми, строків прийняття, можуть бути підставою для визнання такого акта недійсним, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта, чи у випадках, прямо встановлених законодавством.

За положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, принципами змагальності та диспозитивності сторін у судовому процесі, сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 2 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року № 317, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Державної архітектурно-будівельної інспекції, а також цим Положенням.

Основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (пункт 3 Положення).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (у відповідній редакції) передбачено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації.

Згідно статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до ІV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт -щодо об'єктів будівництва, що належать до ІV і V категорій складності.

Аналогічні положення містить пункті 1.2 Державних будівельних норм України, відповідно до якого до початку будівельно-монтажних (в тому числі підготовчих) робіт на об'єкті, замовник повинен одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт в органах державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) у порядку, встановленому ДБН А.3.1-2-93 "Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", передати підрядній організації будівельний майданчик і оформлені у встановленому порядку документи, необхідні для його повноцінного виконання (якщо контрактом не передбачено інше).

Пунктом 18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 передбачено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу.

Відповідно до наведених вище положень законодавства та встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків, що позивач, як замовник у будівництві, є суб'єктом відповідальності за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання; натомість місцевий господарський суд помилково ототожнив дозвіл на виконання будівельних робіт, як документ, що надає замовнику право на будівництво, з дозвільними документами, що засвідчують право будівельної організації на здійснення відповідного виду діяльності. Висновок суду апеляційної інстанції щодо змісту пункту 6.3.4 договору (обов'язок генерального підрядника одержати дозволи на виконання окремих видів робіт) відповідає абзацу 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Посилаючись на порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не врахував, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2011 року не є рішенням суду у цивільній справі та стосується відповідальності фізичної особи ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення; позивач як юридична особа не є суб'єктом адміністративного правопорушення, а його відповідальність врегульована наведеним вище спеціальним законодавством; питання правомірності застосування відповідальності до третьої особи виходять за межі предмету розгляду у даній справі; доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених апеляційним судом обставин справи відповідно до наведених ним у постанові документальних доказів.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд розглянув у порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосував статті 1 та 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", з огляду на що його висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не відповідають матеріалам справи та суперечать положенням наведеного законодавства, що підлягало застосуванню у спірних правовідносинах; підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 49, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. у справі № 4/344 Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач