Рішення

від 14.05.2012 по справі 8н/5014/561/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 8н/5014/561/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", м. Стаханов Луганської області,

до Стахановської міської ради Луганської області, м. Стаханов Луганської області,

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Управління Держкомзему у місті Стаханові Луганської області, м. Стаханов; 2.Громадянина України ОСОБА_1, м. Стаханов, Луганської області;

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком"", місто Донецьк, -

про визнання частково недійсними рішень та визнання права користування земельною ділянкою.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача -ОСОБА_2 -представник, - довіреність № 14171 від 26.12.11 року ; ОСОБА_3, - представник, - довіреність №3357 від 19.03.12 року;

від відповідача -ОСОБА_4 -заступник завідувача юридичним відділом, - довіреність № 01-28/4 від 03.01.12 року ;

від 1-ї третьої особи -представник не з'явився;

від 2-ї третьої особи -представник не з'явився;

від 3-ї третьої особи -представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач - Відкрите акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" (далі -ВАТ "СВЗ") звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. № 2239 від 02.03.12 року), що містить вимоги про визнання:

- недійсним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 04.02.05 року №750/26 в частині припинення Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" права користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67 Луганської області, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд;

- недійсним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 04.02.05 року №750/26 в частині надання в оренду Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд;

- за Відкритим акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод".

Позов мотивовано тим, що обидва вищезгадані рішення Стахановської міської ради прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та порушують охоронювані законом права позивача на користування земельною ділянкою, зазначеною у Державному акті на право користування землею Б № 007870 від 04.05.1993 року.

Ухвалою суду від 22.03.12 року по даній справі (п.1) виправлено описки у вступній частині ухвали від 05.03.12 року -щодо дати порушення провадження у справі та її назви.

В ході подальшого розгляду справи суд встановив, що в ухвалі від 22.03.12 року про виправлення описки щодо назви справи припущена неточність, оскільки дослідження змісту спірного рішення показало, що:

оспорюване рішення є одним документом, а не кількома;

пункт 3 останнього не стосується інтересів позивача, а тому правильною назвою справи щодо рішення слід вважати наступну: "про визнання частково недійсним рішення", - що, відповідно до приписів ст. 89 ГПК України, слід відобразити у подальшому викладі цього рішення.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 22.03.12 року до 05.04.12 року та з 05.04.12 року до 19.04.12 року -з метою витребування судом додаткових доказів, а також надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази; з 19.04.12 року до 26.04.12 року -у зв'язку з залученням до участі у справі 2-ї третьої особи; з 26.04.12 року до 14.05.12 року -у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї третьої особи.

З ініціативи позивача ухвалою суду від 05.03.12 року до участі у справі в якості 1-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Держкомзему у місті Стаханові Луганської області (том 1, а.с.1).

З ініціативи суду до участі у справі в якості 2-ї та 3-ї третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено:

ухвалою від 19.04.12 року - громадянина України ОСОБА_1 (том 3, а.с.87-89);

ухвалою від 26.04.12 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком"" (том 4, а.с.143-144).

Ухвалою суду від 26.04.12 року на підставі заяви позивача (том 4, а.с.127) та приписів частини 3 ст. 69 ГПК України термін розгляду справи продовжено на 15 днів -до 20.05.12 року (том 4, а.с.143-144).

До початку судового засідання 14.05.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що, на його думку: позов не ґрунтується на чинному законодавстві; дії відповідача щодо винесення спірного рішення повністю узгоджуються з чинним законодавством; позивач відповідно до приписів чинного Земельного кодексу України не має права постійного користування земельною ділянкою; скасування спірного рішення міської ради призведе до порушення охоронюваних законом прав інших осіб (заперечення на позовну заяву від 22.03.12 року за вих. №203) (том 1, а.с.26-27; а також: том 1, а.с.29-40; том 3, а.с.30-44; 67-69).

26.04.12 року він подав заяву про застосування строків позовної давності при вирішенні цього спору (вих. № 341 від 26.04.11 року), яку судом долучено до справи (том 4, а.с.134-135).

1-а третя особа (Управління Держкомзему у м. Стаханові) до судового засідання, призначеного на 14.05.12 року, не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується наявними у справі доказами (том 4, а.с.140;141-142;143-144); у попередніх судових засіданнях проти позову заперечила, посилаючись на те, що в межах земельної ділянки, встановлених Державним актом на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року, уже наявні інші землевласники та землекористувачі (заперечення на позов від 21.03.12 року за вих. № 1455) (том 1, а.с.29-40; а також: том 1, а.с.41-42; том 3, а.с.74-76).

2-га третя особа (громадянин України ОСОБА_1) до судового засідання, призначеного на 14.05.12 року, не з'явилася, але 23.04.12 року, через канцелярію суду, подав заяву, згідно якій просить суд розглянути справу за його відсутності (вих. №б/н від 20.04.12року).

3-я третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком"") до судового засідання, призначеного на 14.05.12 року, не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 4, а.с.143-144; та ін.).

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності вищезгаданих третіх осіб.

Відповідач не заперечив проти розгляду справи за відсутності 1-ї та 2-ї третіх осіб, але заперечив проти її розгляду за відсутності 3-ї третьої особи, посилаючись на те, що рішення по справі може стосуватися її охоронюваних законом прав.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази, приймаючи до уваги те, що термін розгляду справи добігає кінця, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.ст.4 3 , ч.3 ст.22,ст.ст.27,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності 1-ї, 2-ї та 3-ї третіх осіб, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

З останніх вбачається, що у 60-х роках ХХ століття було створене Стахановське об'єднання вагонобудування, до складу якого увійшов Стахановський вагонобудівний завод як головне підприємство (том 1, а.с.13-14; том 2, а.с.41-45; та ін.).

03.02.1993 року Міністром машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України був затверджений Статут Стахановського вагонобудівного заводу, відповідно до п.1.1 якого завод є державним підприємством та має статус юридичної особи; він входить до складу Стахановського вагонобудівного об'єднання в якості головного підприємства (п.1.4).

Предмет та цілі діяльності заводу визначені у розділі ІІ статуту (том 2, а.с.41-45).

З наявних у справі документальних доказів слідує, що позивач отримав у постійне користування земельну ділянку на підставі низки розпорядчих документів органів виконавчої влади Української РСР та місцевого самоврядування, а саме:

1)розпоряджень Ради Міністрів України від 02.07.1962 року №1003-0131; від 12.07.1969 року №774-р; від 27.12.1967 року №1488-р, від 25.04.1972 року №307-р (том 1, а.с.13-14; та ін.);

2)рішень виконавчого комітету Луганської обласної Ради депутатів трудящих від 21.02.1966 року №8; від 06.05.1969 року №195 та від 04.12.1986 року №442 (том 3, а.с.6-9; 57-64);

3)рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.04.1993 року №142 "Про вилучення та відвід земельних ділянок підприємствам та організаціям міста", - відповідно до пункту 3 якого Стахановському вагонобудівному заводу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 31,98 га, -під існуючою територією заводу (том 3, а.с.17).

Суд вважає, що вищезгадане рішення виконкому Стахановської міської ради спростовує доводи відповідача про те, що питання про надання Стахановському вагонобудівному заводу земельної ділянки площею 31,98 га за рахунок земель міста Стаханова взагалі не вирішувалося, а тому державний акт на право постійного користування землею, про який йдеться далі у цьому рішенні, - є незаконним.

Як видно далі з наявних у справі доказів, на підставі вищеперелічених розпоряджень та рішень були встановлені межі земельних ділянок під територію Стахановського вагонобудівного заводу та садівницького товариства "Вагонобудівник-2" з земель міста Стаханова та Калинівської селищної ради народних депутатів Попаснянського району Луганської області, - що підтверджується однойменним Технічним звітом, складеним Луганською філією Українського науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту з землеустрою Державного агропромислового комітету Української РСР у березні 1993 року, - при цьому названим звітом підтверджено, що межі земельної ділянки визначені в натурі, тобто на місцевості (том 3, а.с.1-17).

На підставі вищезазначених документів Стахановський вагонобудівний завод отримав у постійне користування земельну ділянку загальною площею 129,31 га, яка розташована на землях двох територіальних громад, а саме: на землях Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, -земельна ділянка площею 97,33 га, та на землях міста Стаханова, -земельна ділянка площею 31,98 га (том 1, а.с.13-4;15-16; том 3, а.с. 1-17; та ін.), - що підтверджується наступними двома примірниками Державного акту на право постійного користування землею:

1)Б №007870 , - виданим виконавчим комітетом Попаснянської районної ради Луганської області 04.05.1993 року, - на право постійного користування земельною ділянкою площею 129,31 га, - для розміщення заводу (том 1, а.с. 13-14;15-16), який від імені виконкому Попаснянської райради підписано представником Президента України у Попаснянському районі Луганської області ОСОБА_6;

2)Б №007870 , - виданим виконавчим комітетом Попаснянської районної ради Луганської області 04.05.1993 року, - на право постійного користування земельною ділянкою площею 129,31 га, - для розміщення заводу (том 3, а.с. 111-112;113-114), який від імені виконкому Попаснянської райради підписано представником Президента України у Попаснянському районі Луганської області ОСОБА_6, а від імені виконавчого комітету Стахановської міської ради - головою виконкому ОСОБА_7

Позивач стверджує, що державна реєстрація акту здійснена 04.05.1993 року (том 1, а.с.13-14; том 3, а.с.111-112).

Ця обставина також підтверджується листом Калинівської селищної ради Попаснянського району, з посиланням на кадастровий номер земельної ділянки -4423856500:10:002:0003 (вих. №139 від 02.04.12 року) (том 1, а.с.59); іншими доказами по справі.

11.04.1994 року Фондом державного майна України видано наказ №35-ДП "Про приватизацію майна Стахановського вагонобудівного заводу та майна орендних підприємств , створених на базі Стахановського ВО вагонобудівництва" шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства підприємств Стахановського виробничого об'єднання вагонобудівництва (п.1) (том 2, а.с.38).

20.07.1994 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі -РВ ФДМУ) видано наказ №964 "Про перетворення Стахановського виробничого об'єднання вагонобудівництва у відкрите акціонерне товариство" (том 2, а.с. 39).

22.07.1994 року зборами засновників Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (далі -ВАТ "СВЗ"), протокол №1, було прийнято рішення про створення названого акціонерного товариства та прийняття і затвердження його статуту (том 2, а.с.49-52), державну реєстрацію якого здійснено 29.07.1994 року за №44-г, - при цьому у пункті 1.1 статуту зазначено, що ВАТ "СВЗ" є правонаступником Стахановського державного вагонобудівного заводу та орендних підприємств "Вагонобудівник", "Залізничник", "Шанс" та АТП ВО вагонобудування (том 2, а.с.46-48).

Наказом РВ ФДМУ від 27.07.1994 року №967 було затверджено статут Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (том 2, а.с.40).

В силу ч.1 ст. 34 Закону України від 27.03.1991 року №887-ХІІ "Про підприємства в Україні" (був чинним до 01.01.04 року) ліквідації і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (ч.4 ст. 34 названого Закону);

Частиною 7 цієї статті Закону встановлено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Крім первісної редакції статуту товариства, у кожній з наступних його редакцій зазначено, що воно є правонаступником Стахановського державного вагонобудівного заводу (том 2, а.с.53-55; 56-58; 59-61; 62-64; 65-67; 68-88; 89-90; 91-93; 94-96; 97-99; 100-102; 103-105; 106-109; 110-112; 113-150).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України, довів, що він є правонаступником прав та обов'язків Стахановського вагонобудівного заводу.

На час виникнення спірних правовідносин був чинним статут ВАТ "СВЗ" у редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 15.04.2004 року, протокол №1 (том 2, а.с.68-88).

Розділом 12 статуту визначені органи управління та контролю товариства, до числа яких віднесено загальні збори, наглядову раду, правління та ревізійну комісію (п.12.1).

Загальні збори є вищим органом товариства (п.13.1), до компетенції яких, серед іншого, належать інші питання, віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, згідно чинному законодавству України, цього статуту та внутрішніх нормативних документів товариства (підпункт 15 пункту 13.2).

До компетенції наглядової ради товариства віднесено низку питань, у т.ч. визначення основних напрямків діяльності товариства (п/п 1 п.14.3).

Виконавчим органом товариства є правління (п.15.1), до компетенції якого, між іншим, віднесено розгляд загальних питань, пов'язаних з господарською діяльністю товариства (п/п 2 п.15.2).

Пунктом 15.9 статуту визначено повноваження голови правління (п.15.9), до числа яких не віднесено право на одноосібне вирішення питання про підстави та порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовані виробничі будівлі та підрозділи ВАТ "СВЗ".

Позивач пояснив, що у зв'язку з вирішенням виробничих питань голова правління ВАТ "СВЗ" звернувся з наступними листами:

до Стахановської міської ради -з листом від 31.08.2004 року за вих. №6519, - про вилучення у ВАТ "СВЗ" земельної ділянки площею 845 м 2 у зв'язку з відчуженням нерухомого майна -частини гаражів для вантажних автомобілів громадянину ОСОБА_1 (том 1, а.с.17);

до Стахановського міського голови -з листом від 23.11.2004 року за вих. №9468 -про вилучення у ВАТ "СВЗ" земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, -у зв'язку з їх відчуженням (том 1, а.с.18);

до Стахановського міського голови -з листом від 26.11.2004 року за вих. №8736, -у якому, з посиланням на ст.ст.92 та 93, а також пункти 6 та 7 розділу Х Земельного кодексу, - просить надати ВАТ "СВЗ" в оренду земельні ділянки , які раніше перебували у постійному користуванні ВАТ "СВЗ" та на яких розташовані наступні об'єкти: 1)виробничий майданчик, просп. Леніна, 67, - площею 319800м 2 ; 2)залізничні колії у межах міста Алмазна, - площею 3800м 2 ; 3)санаторію-профілакторію "Аист", просп. Леніна, 67, - площею 13400м 2 ; 4)мотодром, кв. Южний, вул. 60 років Жовтня, - площею 26677 м 2 ; 5)гуртожиток по вул. Стаханова, 7-а, - площею 3801 м 2 ; 6)житловий будинок по вул. Кутузова,55-б, - площею 36555м 2 ; 7)житловий будинок по вул. Кутузова. 55-г, - площею 12773м 2 ; 8)житловий будинок по вул. Кутузова, 55-в, -площею 3010м 2 ; 9) свиновідгодовувальний комплекс, район очисних споруд, - площею 40626м 2 ; 10)піонерський табір "Голубок", район Ольхи, - площею 41448м 2 (том 1, а.с.19).

Судом звернуто увагу на те, що жоден з цих листів не містить:

посилання на те, на підставі чого (рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "СВЗ"; статуту названого товариства; та т.і.) голова правління має повноваження на звернення до міської ради з метою вирішення питань землекористування;

назви "заява про відмову від права постійного користування земельною ділянкою", яка при цьому була б адресована Стахановській міській раді.

На підставі зазначених листів Стахановська міська рада 04.02.2005 року прийняла рішення №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" , відповідно до якого:

1)з посиланням на п. а) ст.141 Земельного кодексу України та на 3 вищезгадані листи припинила право ВАТ "СВЗ" користування земельними ділянками, які були надані у користування (судом звернуто увагу на те, що у рішенні йдеться просто про припинення права користування , а не про припинення права постійного користування земельними ділянками ), а саме:

площею 31,9800 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування будівель та споруд;

площею 1,3400 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування санаторію-профілакторію "Аист";

площею 2,6677 га по вул. 60 років Жовтня, для обслуговування мотодрому;

площею 0,3801 га по вул. Стаханова,7-а, для обслуговування гуртожитку;

площею 0,3655 га по вул. Кутузова, 55-б, для обслуговування житлового будинку;

площею 1,2773 га по вул. Кутузова, 55-г, для обслуговування житлового будинку;

площею 0,3010 га по вул. Кутузова, 55-в, для обслуговування житлового будинку;

площею 4,0626 га в районі очисних споруд СЗТВ, для обслуговування свиновідгодовувального комплексу;

площею 4,1448 га, - для обслуговування піонертабору "Голубок" (п.1.1);

2)з посиланням на ст. 93 ЗК України надала в оренду строком на 3 роки наступні земельні ділянки:

площею 31,8955 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства;

площею 1,3400 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування будівлі санаторію-профілакторію "Аист";

площею 2,6677 га по вул. 60 років Жовтня, для обслуговування мотодрому;

площею 0,3801 га по вул. Стаханова,7-а, для обслуговування будівлі гуртожитку;

площею 1,2773 га по вул. Кутузова, 55-г, для обслуговування житлового будинку (п.2.1).

Згідно п/п 4.1.1 п.4.1 цього рішення землекористувачам, яким надано земельні ділянки у користування, у Стахановському міському комплексному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" слід отримати документи на право користування земельною ділянкою (том 1, а.с.20-21).

Судом звернуто увагу на те, що спірне рішення не містить пункту про необхідність для землекористувачів укласти договір оренди земельної ділянки.

Позивач стверджує, що він, після прийняття міською радою вищезгаданого рішення і до цього часу, не уклав договір оренди земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67; не вносив та не вносить на даний час орендну плату за користування нею, - натомість сплачує земельний податок, - на підтвердження чого надав до справи наступні документальні докази (період - з урахуванням термінів їх зберігання):

1)податкові розрахунки земельного податку на 2009-2010 роки, у яких в якості підстави для користування землею вказано визщезгаданий Державний акт Б №007870 від 04.05.1993 року (том 2, а.с.18-24; та ін.);

2)податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011-2012 року, у яких в якості підстави для користування землею вказано визщезгаданий Державний акт Б №007870 від 04.05.1993 року (том 2, а.с.25-34; та ін.);

3)виписки з особових рахунків платника земельного податку за період з січня 2009 року по березень 2012 року (том 1, а.с.72-150; том 2, а.с. 1-15; та ін.);

4)акти перевірок:

- дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-27,30.11-04.12.2009 року, складений Державною екологічною інспекцією у Луганській області (том 3, а.с.128-140),

- від 28.12.2007 року №1175/23-00210890 "Про результати виїзної планової перевірки ВАТ "СВЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 року по 30.09.2007 року", складений Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (том 3, а.с.141-148);

- від 01.11.2011 року за №484/08-3/00210890 "Про результати планової виїзної перевірки ВАТ "СВЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.11 року" (том 3, а.с.149-150, том 4, а.с.1-8);

- від 17.06.11 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства у діяльності ВАТ "СВЗ", складений Управлінням Держкомзему у м. Стаханові (том 3, а.с.110), - кожен з яких, на думку позивача, підтверджує те, що він з дня прийняття спірного рішення міської ради від 04.02.2005 року №750/26 та до цього часу на підставі Державного акту на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року користувався спірною земельною ділянкою, - при цьому за результатами жодної з цих перевірок не зроблено висновків про наявність у діях ВАТ "СВЗ" порушення вимог чинного земельного та податкового законодавства.

Він також підтвердив шляхом надання документів для огляду у судовому засіданні, що станом як на час звернення ВАТ "СВЗ" з цим позовом до суду, так і на час вирішення даного спору по суті обидва примірники Державного акту на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року у встановленому законом порядку не змінені, не скасовані та знаходяться у його (позивача) розпорядженні.

Позивач вважає, що спірне рішення Стахановської міської ради від 04.02.2005 року №750/26 є незаконним та порушує охоронювані законом права з наступних підстав.

Після його прийняття та в ході подальшого користування спірною земельною ділянкою ВАТ "СВЗ" дізналося про наявність рішення Конституційного суду України від 22.09.05 року №5-рп/2005 по справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92,пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до якого неконституційними є положення:

пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII, з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Зміст права постійного користування та права оренди землі згідно з чинним Земельним кодексом України мають різну правову природу та тягнуть за собою різні правові наслідки.

Саме по собі спірне рішення було прийняте без дотримання вимог чинного законодавства.

З метою захисту своїх охоронюваних законом прав щодо постійного користування земельною ділянкою, про яку йдеться у Державному акті Б №007870 від 04.05.1993 року, товариство двічі письмово звернулося до Стахановської міської ради, а саме: 10.01.12 року з листом за вих. №144 (том 1, а.с.22) та 06.02.12 року з листом за вих. №1314 (том 1, а.с. 23), - з клопотанням про скасування спірного рішення міськради від 04.02.2005 року №750/26.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 31.01.12 року Стахановська міська рада, розглянувши ці звернення на засіданні сесії ради, прийняла рішення "Про скасування рішення Стахановської міської ради, визнання права на землю та надання дозволу на розробку документації з землеустрою", - але Стахановський міський голова своїм розпорядженням від 03.02.12 року за №25 "Про зупинення рішення Стахановської міської ради від 31.01.12 року "Про скасування рішення Стахановської міської ради, визнання права на землю та надання дозволу на розробку документації з землеустрою"", -зупинив його дію, пославшись на те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (том 4, а.с.18-19).

17.02.12 року на пленарному засіданні 26-ї сесії Стахановської міської ради шостого скликання до порядку денного знову було внесено клопотання ВАТ "СВЗ", але відповідне рішення по суті питання не було прийняте (том 4, а.с.10-17).

Сукупність вищезазначених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

На вимогу суду позивач (том 3, а.с.94-109) та 1-ша третя особа (Управління Держкомзему у м. Стаханові) (том 4, а.с.136-138) надали документальні докази з приводу того, що на спірній земельній ділянці на час вирішення цього спору фактично перебуває лише один сторонній землекористувач -ТОВ "Компанія "Мостком"", який з ініціативи суду залучений до участі у справі в якості 3-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року -дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі -ЦКУ), відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦКУ (у редакції, чинній до прийняття Закону України від 20.12.11 року №4176-УІ, - тобто до 15.01.12 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З обставин справи відомо, що цей спір виник до набрання чинності згаданим Законом, а позивач до суду звернувся 05.03.12 року (том 1, а.с.2-7).

Згідно п/п 3 п.5 Прикінцевих та перехідних положень до зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, - з огляду на що у суду відсутні правові та фактичні підстави для застосування терміну позовної давності, на чому наполягає відповідач, а тому даний спір підлягає розгляду та вирішенню по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана у постійне користування Стахановському вагонобудівному заводу, правонаступником якого є позивач у справі, під час дії Земельного кодексу України 1990 року на підставі вищезгаданих розпоряджень Ради Міністрів України від 02.07.1962 року №1003-0131; від 12.07.1969 року №774-р; від 27.12.1967 року №1488-р, від 25.04.1972 року №307-р (том 1, а.с.13-14; та ін.); рішень виконавчого комітету Луганської обласної Ради депутатів трудящих від 21.02.1966 року №8; від 06.05.1969 року №195 та від 04.12.1986 року №442 (том 3, а.с.6-9; 57-64); а також рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.04.1993 року №142 "Про вилучення та відвід земельних ділянок підприємствам та організаціям міста", - відповідно до пункту 3 якого Стахановському вагонобудівному заводу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 31,98 га -під існуючою територією заводу (том 3, а.с.17), - згідно яким землекористувачу було видано Державний акт на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року, факт здійснення державної реєстрації якого підтверджено матеріалами справи.

По справі доведено, що згаданий акт видано у 2-х примірниках.

Згідно п.1.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647 (далі -Інструкція №43), якщо земельна ділянка, що надається у постійне користування, розташована на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, то державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається окремо на кожну частину ділянки, розташовану на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

По справі доведено, що питання про припинення права постійного користування ВАТ "СВЗ" згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою до 01.01.02 року (дня набрання чинності ЗК України 2001 року) власником землі не вирішувалося.

Статтею 27 ЗК України 1990 року визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у ряді випадків, у т.ч. у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Правонаступником Стахановського вагонобудівного заводу став позивач у даній справі.

01.01.02 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, частина 2 статті 92 якого передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Вищецитованим пунктом 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

З урахуванням вимог п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року ВАТ "СВЗ" звернулося до Стахановської міської ради із вищезгаданими листами від 31.08.04 року за вих.№6519, від 26.11.04 року за вих.№8736 та від 23.12.04 року за вих. №9468, - у жодному з яких не сказано про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га та про надання її у зв'язку з цим в оренду, з визначенням певного терміну.

Рішенням 39-ї сесії Стахановської міської ради 4-го скликання від 04.02.05 року №750/26, яке є предметом спору у даній справі, з посиланням на листи, про які сказано у попередньому абзаці цього рішення, ВАТ "СВЗ" припинено право користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп.Леніна,67; вул. 60 років Жовтня, вул. Стаханова. 7-а, вул. Кутузова, 55-б, 55-в та 55-в, а також земельними ділянками, на яких розташовані свиновідгодовувальний комплекс та піонерський табір "Голубок".

Суд дійшов висновку, що прийняте рішення не відповідає приписам чинного законодавства з огляду на наступне.

Вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990р. № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом і на 01.01.2002 року до його переоформлення, - а позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він на вказану дату набув таке право.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У п.3.10. вищезгаданої Інструкції №43, зазначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

По справі встановлено, що обидва примірники Державного акту Б №007870 від 04.05.1993 року на право постійного користування землею на даний час перебувають у розпорядженні позивача, який після прийняття спірного рішення і до цього часу продовжує користуватися зазначеною у ньому земельною ділянкою та сплачувати земельний податок.

Відповідно до обох згадуваних тут Земельних кодексів право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 Земельного кодексу України 2001 року, відповідно до якої (в редакції на момент прийняття спірного рішення міською радою) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

По справі належним чином доведено, що:

1)позивач не звертався до відповідача з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою;

2)особа, яка підписала згадувані у цьому рішенні 3 листи, одноосібно не мала повноважень для постановки та вирішення зазначених у них питань, а також для їх підписання.

Таким чином, за відсутності визначених Кодексом обставин, відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, згідно частинам 3 та 4 ст.142 Земельного кодексу України 2001 року припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначалося раніше, докази звернення землекористувача до землевласника саме із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

З наданих позивачем до справи документальних доказів (податкові розрахунки земельного податку, податкові декларації з плати за землю; та ін.) вбачається, що органи державної реєстрації до цього часу не повідомлені міською радою про прийняття нею оспорюваного рішення від 04.02.2005 року №750/26.

Сукупність вищенаведених обставин свідчить про те, що при прийнятті спірного рішення Стахановська міська рада припустилася порушення не тільки приписів ЗК України 2001 року, але і низки інших нормативних актів, у т.ч.:

частини 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України;

абз. 3 ст. 4 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності;

ч.3 ст.24 названого Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" № 563-ХІІ визнані неконституційними, то рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради 4-го скликання від 04.02.05 року "Про припинення користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині, яка стосується права постійного користування ВАТ "СВЗ" земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67, та про передачу ВАТ "СВЗ" в оренду земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за тією ж адресою, -для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства, - не відповідає законодавству України та прийняте з явним порушенням перелічених вище норм Земельного кодексу України 2001 року, Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких обставин спірне рішення не може бути залишене чинним та підлягає визнанню недійсним, - тобто позов у даній частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", - то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, а провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на таке.

З урахуванням доводів, викладених вище у цьому рішенні, у землекористувача -ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод", який у встановленому законом порядку отримав 2 примірники вищезгаданого Державного акту на право постійного користування землею, які (акти) не вибували з його відання з моменту видачі та до цього часу і він після 04.02.2005 року (дати прийняття спірного рішення) продовжує користуватися зазначеною у акті земельною ділянкою, - право постійного користування землею не припиняється, оскільки цей акт не змінено та не скасовано, - а тому відповідно до приписів:

частин 1 та 2 ст.7 Земельного кодексу України 1990 року, згідно якій користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку;

ст.22 ЗК України 1990 року, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право;

ст.23 ЗК України 1990 року, відповідно до якої право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;

частини 1 ст.92 Земельного кодексу України 2001 року, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, - право на яке відповідно до приписів ч. 3 ст. 126 цього Кодексу посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, - зважаючи на те, що право постійного землекористування ВАТ "СВЗ" не припинилось, відсутні підстави для визнання передачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки в оренду можна передавати лише вільні земельні ділянки.

Крім того, положення Земельних кодексів України 1990 року та 2001 року не містять норми про втрату права постійного користування земельною ділянкою у разі реорганізації землекористувача.

Таким чином, з урахуванням сукупності вищенаведених доказів спірне рішення міської ради підлягає скасуванню, а позов -задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору в частині позову, яка задоволена, - тобто у сумі 715,33 грн. покладає на відповідача.

Частка судового збору у сумі 357,67 грн. (1073,00 грн. -715,33 грн.) підлягає поверненню на користь позивача відповідно до приписів п.5 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.27,32-34,36,43,44,49,75, п.1 1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради Луганської області 4-го скликання від 04 лютого 2005 року №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині припинення Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" права користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67 Луганської області, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд (пункт 1.1);

3.Визнати недійсним рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради Луганської області 4-го скликання від 04 лютого 2005 року №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині надання в оренду Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, для обслуговування будівель та споруд (п.2.1).

4.Провадження у справі №8н/5014/561/2012 в частині позову Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Стахановської міської ради Луганської області -про визнання за Відкритим акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", - припинити на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутності предмету спору).

5.Стягнути зі Стахановської міської ради, ідентифікаційний код 25963320, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Кірова,32 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", ідентифікаційний код 00210890, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна,67 Луганської області, - судовий збір у сумі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 33 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", ідентифікаційний код 00210890, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна,67 Луганської області, - судовий збір у сумі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп.

Підставою для виплати зазначеної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 14.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа