Постанова

від 11.10.2012 по справі 8н/5014/561/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 8н/5014/561/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційні скарги 1) Стахановської міської ради Луганської області 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.07.12 у справі№ 8н/5014/561/2012 господарського суду Луганської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" доСтахановської міської ради Луганської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1) Управління Держкомзему у місті Стаханов Луганської області 2) Громадянин України ОСОБА_4 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком" провизнання частково недійсним рішення та визнання права користування земельною ділянкою

Ухвалою від 27.09.12 розгляд касаційних скарг було відкладено до 11.10.12.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/948 від 09.10.12 для розгляду касаційних скарг у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача : Онищенко А.В. (дов. від 26.11.11), Антонов К.О. (дов. від 03.10.12),

третьої особи 3) : Танасишин Н.Д. (дов. від 02.07.12), Тунік А.В. (дов. від 02.07.12).

Представники відповідача і третіх осіб 1), 2) в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційних скарг.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" звернулось до Стахановської міськради Луганської області з позовом, в якому просило суд визнати недійсним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 04.02.05 № 750/26 в частині припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в частині надання позивачу в оренду вказаної земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд, а також визнати за позивачем право постійного користування спірною земельною ділянкою. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та порушує охоронюване законом право позивача на користування земельною ділянкою, наявне в останнього згідно з Державним актом на право користування землею від 04.05.93 Б № 007870. При цьому, позивач посилався на приписи статті 268 Цивільного кодексу України, статей 92, 141, 142, 152 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.05.12, ухваленим суддею Середа А.П., позов задоволено в частині визнання рішення ради недійсним, щодо визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою провадження у справі припинено на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваним рішенням міської ради було безпідставно припинено право позивача на користування спірною земельною ділянкою. При цьому, суд керувався приписами статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 1991 року), статей 92, 141, 142 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 2001 року), статей 4, 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мартюхіної Н.О. - головуючого, Азарової З.П., Кододової О.В., постановою від 24.07.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Стахановська міська рада Луганської області та третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком" звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять скасувати судові акти у справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржники вказують на неправильне застосування судами приписів статей 92, 125, 141, 193, 202 Земельного кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України та порушення приписів статей 22, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники вказують, що скасуванням оспорюваного рішення міськради порушуються права та інтереси третіх осіб, яким були надані земельні ділянки, що входять до території спірної земельної ділянки. Стахановська міська рада наголошує і на не застосуванні позовної давності та зазначає про непідвідомчість даного спору господарському суду. В додаткових поясненнях до касаційної скарги, які надійшли до суду 18.09.12, Стахановська міська рада Луганської області просить відмовити у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відзиву на касаційні скарги до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи-3, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимога Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Стахановської міської ради Луганської області про визнання недійсним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 04.02.05 № 750/26 в частині припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в частині надання позивачу в оренду вказаної земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд, а також вимога про визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою. За таким позовом, до предмету доказування входить встановлення законності прийнятого Стахановською міськрадою спірного рішення. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Попередніми судами установлено, що оспорюваним рішенням міськради було припинено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні позивача згідно з Державним актом на право користування землею від 04.05.93 Б № 007870. Рішення міської ради прийнято на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України та листів позивача від 31.08.04 за № 6519, від 23.11.04 за № 9468 і від 26.11.04 за № 8736. Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України. Згідно з приписами пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Відтак, законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою ) та здійснюватися повноважною особою. Проте, судами установлено, що позивач з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою не звертався, а зазначені у спірному рішенні ради листи не містять однозначного волевиявлення землекористувача саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою. Відтак, установивши невідповідність оспорюваного рішення Стахановської міської ради Луганської області № 750/26 від 04.02.05 підставі, передбаченої пунктом "а" статті 141 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання його недійсним та задоволення позову у цій частині. Оскільки, судами установлено, що у позивача право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинилось, визнається правомірним висновок суду про припинення провадження у справі в частині вимог про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою. Доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржники в касаційних скаргах вказують і на питання які, стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційних скарг і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Стахановської міської ради Луганської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.12 у справі Господарського суду Луганської області № 8н/5014/561/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець