Постанова

від 09.08.2012 по справі 8н/5014/561/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2012 р. справа №8н/5014/561/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарової З.П., Кододова О.В. від позивачаОнищенко А.В. -за довіреністю Темченков К.Є. -за довіреністю від відповідачане з'явився від третьої особи 1не з'явився від третьої особи 2не з'явився від третьої особи 3не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Стаханівської міської ради Луганської області, м. Стаханов Луганська область Товариства з обмеженою відповідальністю «компанія «Мостком», м. Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012 року у справі№8н/5014/561/2012 (суддя Середа А.П.) за позовомВідкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод», м. Стаханов Луганська область доСтаханівської міської ради Луганської області, м. Стаханов Луганська область третя особа 1Управління держкомзему у місті Стаханові Луганської області, м. Стаханов Луганська область третя особа 2Громадянина України ОСОБА_6, м. Стаханов Луганська область третя особа 3Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком», м. Донецьк провизнання частково недійсним рішення та визнання права користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Стаханівський вагонобудівний завод», м. Стаханов Луганська область заявлено позов до Стаханівської міської ради Луганської області, м. Стаханов Луганська область про визнання недійсним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 04.02.2005 року №750/26 в частині припинення ВАТ"Стахановський вагонобудівний завод" права користування земельною ділянкою площею 31,98га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67 Луганської області, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд та в частині надання в оренду ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" земельної ділянки площею 31,8955га, яка знаходиться за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд; визнання за ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод".

З ініціативи позивача ухвалою суду від 05.03.12 року до участі у справі в якості 1-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Держкомзему у місті Стаханові Луганської області.

З ініціативи суду до участі у справі в якості 2-ї та 3-ї третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: ухвалою від 19.04.2012 року - громадянина України ОСОБА_6; ухвалою від 26.04.2012 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком".

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. (повний текст підписано 18.05.2012р.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" задоволено частково, а саме визнано недійсним рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради Луганської області 4-го скликання від 04 лютого 2005 року №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині припинення Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" права користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67 Луганської області, та надана у користування для обслуговування будівель та споруд (пункт 1.1); визнано недійсним рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради Луганської області 4-го скликання від 04 лютого 2005 року №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині надання в оренду Відкритому акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, для обслуговування будівель та споруд (п.2.1); Провадження у справі №8н/5014/561/2012 в частині позову Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Стахановської міської ради Луганської області - про визнання за Відкритим акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", - припинити на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутності предмету спору); стягнуто зі Стахановської міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" - судовий збір у сумі 715 грн. 33 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, особа яка підписала листи про вилучення земельних ділянок та прохання надати земельні ділянки в оренду одноосібно не мала повноважень для постановки та вирішення зазначених у них питань, а також для їх підписання. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення землекористувача до землевласника саме із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, з наявних у матеріалах справи документів видно, що на час винесення рішення судом органи державної реєстрації не повідомлені міською радою про прийняття нею оспорюванного рішення від 04.02.2005р. №750/26. Щодо вимог позивач про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою відмовляючи, суд посилався на те, що право постійного землекористування не припинилось, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання передачі спірної земельної ділянки в оренди, оскільки в оренду можна передавати лише вільні земельні ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. у справі №8н/5014/561/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник посилався на те, що викладені у рішенні господарського суду обставини не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Вказує на те, що дії відповідача щодо винесення спірного рішення повністю узгоджуються з чинним законодавством; позивач відповідно до приписів чинного Земельного кодексу України не має права постійного користування земельною ділянкою; скасування спірного рішення міської ради призведе до порушення охоронюваних законом прав інших осіб. Крім того, вказував на те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи були відсутні відомості щодо належного повідомлення ТОВ «Компанія «Мостком»про час і місце розгляду справи.

12.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком»звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. у справі №8н/5014/561/2012, якою просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. у справі №8н/5014/561/2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. апеляційні скарги були об'єднані у одне провадження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком»посилався на те, що рішення не відповідає обставинам справи та винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом першої інстанції розглянуто справу за їх відсутністю без повідомлення про час та місце розгляду справа та про залучення їх у якості третіх осіб. Судом не з'ясовано обставини, щодо порушення законних прав ТОВ «Компанія «Мостком». Земельна ділянка, що знаходиться та території адміністративно територіальної одиниці площею 31,98 га, яка не оформлена належним чином, яка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, якій не присвоєний кадастровий номер, за діючим законодавством не може бути об'єктом оподаткування. Щодо незаконності рішення Стаханівської міської ради, третя особа вказує на те, що суд взагалі не конкретизував і не вказав яке саме положення чи пункт нормативного акту були порушені, Стаханівською міською радою жодних положень законодавства порушено не було та не доречним є послання суду на неконституційність, адже ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод»самостійно, з власної волі звернувся до Стаханівської міської ради з заявою про припинення постійного користування на користь оренди земельної ділянки.

Позивач надав відзиви на апеляційні скарги, якими просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Управління Держкомзему у м. Стаханов Луганської області надали письмові пояснення, відповідно до яких вказують на те, що згідно із Державним актом на право користування землею серії Б №007870 від 04.05.1993 року земельна дільниця площею 129,31 га перебуває у користуванні Стаханівського вагонобудівного заводу на якій розташовані земельні ділянки інших землевласників та землекористувачів та просило розглянути справу без їх присутності.

Позивач, у судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення господарського суду від 14.05.2012р. по справі №8н/5014/561/2012 залишити без змін.

Відповідач та треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Позиції Стаханівської міської ради та ТОВ "Компанія «Мостком" є викладеними в апеляційних скаргах, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом в 60-х роках ХХ століття було створене Стахановське об'єднання вагонобудування, до складу якого увійшов Стахановський вагонобудівний завод як головне підприємство.

03.02.1993 року Міністром машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України був затверджений Статут Стахановського вагонобудівного заводу, відповідно до п.1.1 якого завод є державним підприємством та має статус юридичної особи; він входить до складу Стахановського вагонобудівного об'єднання в якості головного підприємства (п.1.4). Предмет та цілі діяльності заводу визначені у розділі ІІ статуту.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав у постійне користування земельну ділянку на підставі розпорядчих документів органів виконавчої влади Української РСР та місцевого самоврядування, а саме: розпоряджень Ради Міністрів України від 02.07.1962 року №1003-0131; від 12.07.1969 року №774-р; від 27.12.1967 року №1488-р, від 25.04.1972 року №307-р; рішень виконавчого комітету Луганської обласної Ради депутатів трудящих від 21.02.1966 року №8; від 06.05.1969 року №195 та від 04.12.1986 року №442; рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.04.1993 року №142 "Про вилучення та відвід земельних ділянок підприємствам та організаціям міста", - відповідно до пункту 3 якого Стахановському вагонобудівному заводу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 31,98 га, - під існуючою територією заводу.

На підставі вказаних розпоряджень та рішень були встановлені межі земельних ділянок під територію Стахановського вагонобудівного заводу та садівницького товариства "Вагонобудівник-2" з земель міста Стаханова та Калинівської селищної ради народних депутатів Попаснянського району Луганської області, - що підтверджується однойменним Технічним звітом, складеним Луганською філією Українського науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту з землеустрою Державного агропромислового комітету Української РСР у березні 1993 року, - при цьому названим звітом підтверджено, що межі земельної ділянки визначені в натурі, тобто на місцевості. Стахановський вагонобудівний завод отримав у постійне користування земельну ділянку загальною площею 129,31 га, яка розташована на землях двох територіальних громад, а саме: на землях Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, -земельна ділянка площею 97,33 га, та на землях міста Стаханова, -земельна ділянка площею 31,98 га, - що підтверджується наступними двома примірниками Державного акту на право постійного користування землею: серії Б №007870, - виданим виконавчим комітетом Попаснянської районної ради Луганської області 04.05.1993 року, - на право постійного користування земельною ділянкою площею 129,31 га, - для розміщення заводу (том 1, а.с. 13-14;15-16), який від імені виконкому Попаснянської райради підписано представником Президента України у Попаснянському районі Луганської області Новицьким Н.Н.; серії Б №007870, - виданим виконавчим комітетом Попаснянської районної ради Луганської області 04.05.1993 року, - на право постійного користування земельною ділянкою площею 129,31 га, - для розміщення заводу (том 3, а.с. 111-112;113-114), який від імені виконкому Попаснянської райради підписано представником Президента України у Попаснянському районі Луганської області Новицьким Н.Н., а від імені виконавчого комітету Стахановської міської ради -головою виконкому Шаргородським Н.Н., державна реєстрація акту здійснена 04.05.1993 року, що підтверджується листом Калинівської селищної ради Попаснянського району, з посиланням на кадастровий номер земельної ділянки -4423856500:10:002:0003 (вих. №139 від 02.04.12 року) (том 1, а.с.59).

11.04.1994 року Фондом державного майна України видано наказ №35-ДП "Про приватизацію майна Стахановського вагонобудівного заводу та майна орендних підприємств, створених на базі Стахановського ВО вагонобудівництва" шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства підприємств Стахановського виробничого об'єднання вагонобудівництва (п.1).

20.07.1994 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області видано наказ №964 "Про перетворення Стахановського виробничого об'єднання вагонобудівництва у відкрите акціонерне товариство" (том 2, а.с. 39).

22.07.1994 року зборами засновників Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», протокол №1, було прийнято рішення про створення названого акціонерного товариства та прийняття і затвердження його статуту, державну реєстрацію якого здійснено 29.07.1994 року за №44-г, - при цьому у пункті 1.1 статуту зазначено, що ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" є правонаступником Стахановського державного вагонобудівного заводу та орендних підприємств "Вагонобудівник", "Залізничник", "Шанс" та АТП ВО вагонобудування.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 27.07.1994 року №967 було затверджено статут Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (том 2, а.с.40).

В силу ч.1 ст. 34 Закону України від 27.03.1991 року №887-ХІІ "Про підприємства в Україні" (був чинним до 01.01.04 року) ліквідації і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (ч.4 ст. 34 названого Закону).

Частиною 7 цієї статті Закону встановлено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Крім первісної редакції статуту товариства, у кожній з наступних його редакцій зазначено, що воно є правонаступником Стахановського державного вагонобудівного заводу.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України, довів, що він є правонаступником прав та обов'язків Стахановського вагонобудівного заводу.

На час виникнення спірних правовідносин був чинним статут ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" у редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 15.04.2004 року, протокол №1 (том 2, а.с.68-88).

Розділом 12 статуту визначені органи управління та контролю товариства, до числа яких віднесено загальні збори, наглядову раду, правління та ревізійну комісію (п.12.1).

Загальні збори є вищим органом товариства (п.13.1), до компетенції яких, серед іншого, належать інші питання, віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, згідно чинному законодавству України, цього статуту та внутрішніх нормативних документів товариства (підпункт 15 пункту 13.2).

До компетенції наглядової ради товариства віднесено низку питань, у т.ч. визначення основних напрямків діяльності товариства (п/п 1 п.14.3).

Виконавчим органом товариства є правління (п.15.1), до компетенції якого, між іншим, віднесено розгляд загальних питань, пов'язаних з господарською діяльністю товариства (п/п 2 п.15.2).

Пунктом 15.9 статуту визначено повноваження голови правління (п.15.9), до числа яких не віднесено право на одноосібне вирішення питання про підстави та порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовані виробничі будівлі та підрозділи ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод".

Позивач пояснив, що у зв'язку з вирішенням виробничих питань голова правління ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" звернувся до Стаханівської міської ради з наступними листами:

- листом від 31.08.2004 року за вих. №6519, - про вилучення у ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" земельної ділянки площею 845 м 2 у зв'язку з відчуженням нерухомого майна -частини гаражів для вантажних автомобілів громадянину ОСОБА_6 (том 1, а.с.17);

- з листом від 23.11.2004 року за вих. №9468 -про вилучення у ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Стаханов, вул. Кутузова, 55-б (позиція 02), 55-в (позиція 03), - у зв'язку з їх відчуженням (том 1, а.с.18);

- з листом від 26.11.2004 року за вих. №8736, - у якому, з посиланням на ст.ст.92 та 93, а також пункти 6 та 7 розділу Х Земельного кодексу, - просить надати ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" в оренду земельні ділянки, які раніше перебували у постійному користуванні ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" та на яких розташовані наступні об'єкти: 1)виробничий майданчик, просп. Леніна, 67, - площею 319800м 2 ; 2)залізничні колії у межах міста Алмазна, - площею 3800м 2 ; 3)санаторію-профілакторію "Аист", просп. Леніна, 67, - площею 13400м 2 ; 4)мотодром, кв. Южний, вул. 60 років Жовтня, - площею 26677 м 2 ; 5)гуртожиток по вул. Стаханова, 7-а, - площею 3801 м 2 ; 6)житловий будинок по вул. Кутузова,55-б, - площею 36555м 2 ; 7)житловий будинок по вул. Кутузова. 55-г, - площею 12773м 2 ; 8)житловий будинок по вул. Кутузова, 55-в, - площею 3010м 2 ; 9) свиновідгодовувальний комплекс, район очисних споруд, - площею 40626м 2 ; 10)піонерський табір "Голубок", район Ольхи, - площею 41448м 2 (том 1, а.с.19).

Оцінивши та аналізувавши в повні мірі контекст зазначених листів суд апеляційної інстанції встановив, що за своїм змістом листи ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" не містять й натяку на будь-яки відмови від постійного користування, заперечення щодо постійного користування, припинення, зупинення чи в інших синонімах та значеннях відмову (припинення) права постійного землекористування.

Суттю вказаних листів є включення земельних ділянок у зв'язку з відчуженням нерухомого майна та надання в оренду земельних ділянкок на яких розташовані певні об'єкти.

Крім того, жоден з цих листів не містить посилання на те, на підставі чого (рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод"; статуту названого товариства; та т.і.) голова правління має повноваження на звернення до міської ради з метою вирішення питань землекористування; назви "заява про відмову від права постійного користування земельною ділянкою", яка при цьому була б адресована Стахановській міській раді.

Таким чином, дослідивши зміст цих листів апеляційний суд встановив, що ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" не звертався до відповідних органів про мети на відмову від постійного користування спірною земельною ділянкою.

На підставі зазначених листів Стахановська міська рада 04.02.2005 року прийняла рішення №750/26 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам", відповідно до якого:

1) з посиланням на п. а) ст.141 Земельного кодексу України та на 3 вищезгадані листи припинила право ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" користування земельними ділянками, які були надані у користування (судом звернуто увагу на те, що у рішенні йдеться просто про припинення права користування, а не про припинення права постійного користування земельними ділянками), а саме:

- площею 31,9800 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування будівель та споруд;

- площею 1,3400 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування санаторію-профілакторію "Аист";

- площею 2,6677 га по вул. 60 років Жовтня, для обслуговування мотодрому;

- площею 0,3801 га по вул. Стаханова,7-а, для обслуговування гуртожитку;

- площею 0,3655 га по вул. Кутузова, 55-б, для обслуговування житлового будинку;

- площею 1,2773 га по вул. Кутузова, 55-г, для обслуговування житлового будинку;

- площею 0,3010 га по вул. Кутузова, 55-в, для обслуговування житлового будинку;

- площею 4,0626 га в районі очисних споруд СЗТВ, для обслуговування свиновідгодовувального комплексу;

- площею 4,1448 га, - для обслуговування піонертабору "Голубок" (п.1.1);

2) з посиланням на ст. 93 ЗК України надала в оренду строком на 3 роки наступні земельні ділянки:

- площею 31,8955 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства;

- площею 1,3400 га по просп. ім. Леніна, для обслуговування будівлі санаторію-профілакторію "Аист";

- площею 2,6677 га по вул. 60 років Жовтня, для обслуговування мотодрому;

- площею 0,3801 га по вул. Стаханова,7-а, для обслуговування будівлі гуртожитку;

- площею 1,2773 га по вул. Кутузова, 55-г, для обслуговування житлового будинку (п.2.1).

Згідно п/п 4.1.1 п.4.1 цього рішення землекористувачам, яким надано земельні ділянки у користування, у Стахановському міському комплексному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" слід отримати документи на право користування земельною ділянкою.

Спірне рішення не містить пункту про необхідність для землекористувачів укласти договір оренди земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача після прийняття міською радою вищезгаданого рішення і до цього часу, він не уклав договір оренди земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67; не вносив та не вносить на даний час орендну плату за користування нею, - натомість сплачує земельний податок, - на підтвердження чого надав до справи наступні документальні докази (період - з урахуванням термінів їх зберігання):

1) податкові розрахунки земельного податку на 2009-2010 роки, у яких в якості підстави для користування землею вказано визщезгаданий Державний акт Б №007870 від 04.05.1993 року (том 2, а.с.18-24; та ін.);

2) податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011-2012 року, у яких в якості підстави для користування землею вказано визщезгаданий Державний акт Б №007870 від 04.05.1993 року (том 2, а.с.25-34; та ін.);

3) виписки з особових рахунків платника земельного податку за період з січня 2009 року по березень 2012 року (том 1, а.с.72-150; том 2, а.с. 1-15; та ін.);

4) акти перевірок:

- дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-27,30.11-04.12.2009 року, складений Державною екологічною інспекцією у Луганській області (том 3, а.с.128-140),

- від 28.12.2007 року №1175/23-00210890 "Про результати виїзної планової перевірки ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 року по 30.09.2007 року", складений Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (том 3, а.с.141-148);

- від 01.11.2011 року за №484/08-3/00210890 "Про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.11 року" (том 3, а.с.149-150, том 4, а.с.1-8);

- від 17.06.11 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства у діяльності ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод", складений Управлінням Держкомзему у м. Стаханові (том 3, а.с.110), - кожен з яких, на думку позивача, підтверджує те, що він з дня прийняття спірного рішення міської ради від 04.02.2005 року №750/26 та до цього часу на підставі Державного акту на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року користувався спірною земельною ділянкою, - при цьому за результатами жодної з цих перевірок не зроблено висновків про наявність у діях ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" порушення вимог чинного земельного та податкового законодавства.

Після прийняття спірне рішення Стахановської міської ради від 04.02.2005 року №750/26та в ході подальшого користування спірною земельною ділянкою ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" дізналося про наявність рішення Конституційного суду України від 22.09.05 року №5-рп/2005 по справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до якого неконституційними є положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII, з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Зміст права постійного користування та права оренди землі згідно з чинним Земельним кодексом України мають різну правову природу та тягнуть за собою різні правові наслідки.

Саме по собі спірне рішення було прийняте без дотримання вимог чинного законодавства.

З метою захисту своїх охоронюваних законом прав щодо постійного користування земельною ділянкою, про яку йдеться у Державному акті серії Б №007870 від 04.05.1993 року, товариство двічі письмово звернулося до Стахановської міської ради, а саме: 10.01.12 року з листом за вих. №144 (том 1, а.с.22) та 06.02.12 року з листом за вих. №1314 (том 1, а.с. 23), - з клопотанням про скасування спірного рішення міськради від 04.02.2005 року №750/26.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 31.01.12 року Стахановська міська рада, розглянувши ці звернення на засіданні сесії ради, прийняла рішення "Про скасування рішення Стахановської міської ради, визнання права на землю та надання дозволу на розробку документації з землеустрою", - але Стахановський міський голова своїм розпорядженням від 03.02.12 року за №25 "Про зупинення рішення Стахановської міської ради від 31.01.12 року "Про скасування рішення Стахановської міської ради, визнання права на землю та надання дозволу на розробку документації з землеустрою"", -зупинив його дію, пославшись на те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (том 4, а.с.18-19).

17.02.12 року на пленарному засіданні 26-ї сесії Стахановської міської ради шостого скликання до порядку денного знову було внесено клопотання ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод", але відповідне рішення по суті питання не було прийняте (том 4, а.с.10-17).

Сукупність вищезазначених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана у постійне користування Стахановському вагонобудівному заводу, правонаступником якого є позивач у справі, під час дії Земельного кодексу України 1990 року на підставі вищезгаданих розпоряджень Ради Міністрів України від 02.07.1962 року №1003-0131; від 12.07.1969 року №774-р; від 27.12.1967 року №1488-р, від 25.04.1972 року №307-р (том 1, а.с.13-14; та ін.); рішень виконавчого комітету Луганської обласної Ради депутатів трудящих від 21.02.1966 року №8; від 06.05.1969 року №195 та від 04.12.1986 року №442 (том 3, а.с.6-9; 57-64); а також рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.04.1993 року №142 "Про вилучення та відвід земельних ділянок підприємствам та організаціям міста", - відповідно до пункту 3 якого Стахановському вагонобудівному заводу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 31,98 га -під існуючою територією заводу (том 3, а.с.17), - згідно яким землекористувачу було видано Державний акт на право постійного користування землею Б №007870 від 04.05.1993 року, факт здійснення державної реєстрації якого підтверджено матеріалами справи.

По справі доведено, що згаданий акт видано у 2-х примірниках.

Згідно п.1.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647 (далі - Інструкція №43), якщо земельна ділянка, що надається у постійне користування, розташована на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, то державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається окремо на кожну частину ділянки, розташовану на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

По справі доведено, що питання про припинення права постійного користування ВАТ "СВЗ" згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою до 01.01.02 року (дня набрання чинності ЗК України 2001 року) власником землі не вирішувалося.

Статтею 27 ЗК України 1990 року визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у ряді випадків, у т.ч. у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Правонаступником Стахановського вагонобудівного заводу став позивач у даній справі.

01.01.02 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, частина 2 статті 92 якого передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Вищецитованим пунктом 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

З урахуванням вимог п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" звернулося до Стахановської міської ради із вищезгаданими листами від 31.08.04 року за вих.№6519, від 26.11.04 року за вих.№8736 та від 23.12.04 року за вих. №9468, - у жодному з яких не сказано про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га та про надання її у зв'язку з цим в оренду, з визначенням певного терміну.

Рішенням 39-ї сесії Стахановської міської ради 4-го скликання від 04.02.05 року №750/26, яке є предметом спору у даній справі, з посиланням на листи, про які сказано у попередньому абзаці цього рішення, ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" припинено право користування земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна,67; вул. 60 років Жовтня, вул. Стаханова. 7-а, вул. Кутузова, 55-б, 55-в та 55-в, а також земельними ділянками, на яких розташовані свиновідгодовувальний комплекс та піонерський табір "Голубок".

Вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990р. №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом і на 01.01.2002 року до його переоформлення, - а позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він на вказану дату набув таке право.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У п.3.10. вищезгаданої Інструкції №43, зазначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

По справі встановлено, що обидва примірники Державного акту Б №007870 від 04.05.1993 року на право постійного користування землею на даний час перебувають у розпорядженні позивача, який після прийняття спірного рішення і до цього часу продовжує користуватися зазначеною у ньому земельною ділянкою та сплачувати земельний податок.

Відповідно до обох згадуваних тут Земельних кодексів право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 Земельного кодексу України 2001 року, відповідно до якої (в редакції на момент прийняття спірного рішення міською радою) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

По справі належним чином доведено, що:

1)позивач не звертався до відповідача з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою;

2)особа, яка підписала згадувані у цьому рішенні 3 листи, одноосібно не мала повноважень для постановки та вирішення зазначених у них питань, а також для їх підписання.

Таким чином, за відсутності визначених Кодексом обставин, відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, згідно частинам 3 та 4 ст.142 Земельного кодексу України 2001 року припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначалося раніше, докази звернення землекористувача до землевласника саме із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

З наданих позивачем до справи документальних доказів (податкові розрахунки земельного податку, податкові декларації з плати за землю; та ін.) вбачається, що органи державної реєстрації до цього часу не повідомлені міською радою про прийняття нею оспорюваного рішення від 04.02.2005 року №750/26.

Сукупність вищенаведених обставин свідчить про те, що при прийнятті спірного рішення Стахановська міська рада припустилася порушення не тільки приписів ЗК України 2001 року, але і низки інших нормативних актів, у т.ч.: частини 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України; абз. 3 ст. 4 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності; ч.3 ст.24 названого Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" № 563-ХІІ визнані неконституційними, то рішення 39-ї сесії Стахановської міської ради 4-го скликання від 04.02.05 року "Про припинення користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" в частині, яка стосується права постійного користування ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" земельною ділянкою площею 31,98 га, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67, та про передачу ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" в оренду земельної ділянки площею 31,8955 га, яка знаходиться за тією ж адресою, -для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства, - не відповідає законодавству України та прийняте з явним порушенням перелічених вище норм Земельного кодексу України 2001 року, Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Щодо заяви відповідача про застосування терміну позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування терміну позовної давності, оскільки при вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року -дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі - ЦКУ), відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦКУ (у редакції, чинній до прийняття Закону України від 20.12.11 року №4176-УІ, - тобто до 15.01.12 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З обставин справи відомо, що цей спір виник до набрання чинності згаданим Законом, а позивач до суду звернувся 05.03.12 року (том 1, а.с.2-7).

Згідно п/п 3 п.5 Прикінцевих та перехідних положень до зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що спірне рішення не може бути залишене чинним та підлягає визнанню недійсним.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 31,98 га, що розташована за адресою: м. Стаханов, просп. Леніна, 67, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №007870 від 04.05.1993 року перебуває у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" суд першої інстанції правомірно встанови, що вони не підлягає задоволенню, а провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на таке.

З урахуванням доводів, викладених вище у землекористувача -ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод", який у встановленому законом порядку отримав 2 примірники вищезгаданого Державного акту на право постійного користування землею, які (акти) не вибували з його відання з моменту видачі та до цього часу і він після 04.02.2005 року (дати прийняття спірного рішення) продовжує користуватися зазначеною у акті земельною ділянкою, - право постійного користування землею не припиняється, оскільки цей акт не змінено та не скасовано, - а тому відповідно до приписів:

частин 1 та 2 ст.7 Земельного кодексу України 1990 року, згідно якій користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку;

ст.22 ЗК України 1990 року, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право;

ст.23 ЗК України 1990 року, відповідно до якої право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;

частини 1 ст.92 Земельного кодексу України 2001 року, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, - право на яке відповідно до приписів ч. 3 ст. 126 цього Кодексу посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, - зважаючи на те, що право постійного землекористування ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" не припинилось, відсутні підстави для визнання передачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки в оренду можна передавати лише вільні земельні ділянки.

Крім того, положення Земельних кодексів України 1990 року та 2001 року не містять норми про втрату права постійного користування земельною ділянкою у разі реорганізації землекористувача.

Що стосується апеляційної скарги третьої особи 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком»суд апеляційної інстанції встановив, наступне.

Судом першої інстанції ухвалою від 26.04.2012р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, на сторні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком», оскільки на вимогу суду позивач та 1-шої третьої особи (Управління Держкомзему у м. Стаханові) були надані документальні докази з приводу того, що на спірній земельній ділянці на час вирішення спору фактично перебуває один сторонній землекористувач - ТОВ "Компанія "Мостком".

При залученні ТОВ "Компанія "Мостком" як третю особу, суд першої інстанції керувався відомостями, які були повідомлені третьою особою Управління держкомзему в м. Стаханів, а саме в запереченнях на позов від 21.03.2012р. №1455 (а.с. 41 том 1). У судовому засіданні 22.03.2012р. Управління держкомзему в м. Стаханів було надало суду договір оренди земельної ділянки від 04.07.2008р. та разом з апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Мостком»технічну документацію землекористувача, який був вказаний юридичний адрес: м. Донецьк, вул. Володимировська -1. Проте, після винесення рішення, в апеляційній інстанції ТОВ «Компанія «Мостком»повідомило про зміну своєї юридичної адреси на: м. Донецьк, вул. Айлантові, 1а.

Як вбачається із матеріалів справи юридичною адресою ТОВ "Компанія "Мостком" є м. Донецьк, вул. Айлантова, 1А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру та довідкою Головного управління статистики.

Будь-якої технічної документації, яка підтверджує перемежованість, межування, накладання спірної земельної ділянки із іншими земельними ділянками, або те, що земельна ділянка на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить ТОВ «Компанія «Мостком»та знаходиться на земельній ділянці, що належить позивачу, суду першої інстанції чи апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мостком»не надало та підтвердило.

Управління держкомзему в м. Стаханів лише у своїх письмових поясненнях №2120 від 26 червня 2012р. посилається на ту обставину, що на спірній земельній ділянці фактично перебуває один сторонній землекористувач - ТОВ "Компанія "Мостком". Проте, ніякими доказами це не підтверджує, ані в апеляційній інстанції, ані в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає це за порушення не повідомлення третю особу про судове засідання з огляду на наступне.

По-перше, за матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка ТОВ «Компанія «Мостком»за договором оренди була передана загальною площею12300га, яка знаходиться за адресою по вул. 60 років Жовтня, в районі ВАТ «СВЗ»в м. Стаханів, Луганської області, згідно доданому плану.

По-друге, за ТОВ «Компанія «Мостком»згідно свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 14.02.2012р. є власність -нерухоме майно за адресою Луганська область, м. Стаханів, вул. 60 років Жовтня, 14.

Тобто, об'єкт земельна ділянка та нерухомості, власником якого є ТОВ "Компанія "Мостком", знаходить за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. 60 років Жовтня, 14, що підтверджено Свідоцтвом про право власності від 14.02.2012р. Ніякого відношення до адреси м. Стаханів, пр. Леніна, 67 (адреса спірної земельної ділянки) ТОВ "Компанія "Мостком" не має, що також зазначено у їх апеляційній скарзі.

При залученні ТОВ "Компанія "Мостком" у якості третьої особи основним доводом було те, що об'єкт нерухомості ТОВ "Компанія "Мостком" перебуває на спірній ділянці по даній справі, однак у зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції встановлено знаходження об'єкту нерухомості за іншою адресою, яка не є територією спірної земельної ділянки, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо залучення у якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком", оскільки рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов'язки.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. (повний текст підписано 18.05.2012р.) у справі №8н/5014/561/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Стаханівської міської ради Луганської області, м. Стаханов Луганська область та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мостком" на рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. у справі №8н/5014/561/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2012р. у справі №8н/5014/561/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2012р.