Постанова

від 23.05.2012 по справі 4-85/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-85/12

П О С Т А Н О В А

23 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Тарасюк К.Е. ,

при секретарі - Миронюк О. А.,

за участю прокурора Ізотова І.І.,

та представника МВС України Морміля М.П.,

розглянувши скаргу ОСОБА_2 від 01.01.12р., доповнення до неї від 13.01.12р., 28.02.12р., 21.03.12р. та 22.05.12р. на протиправні дії співробітників Генеральної прокуратури України та МВС України щодо не розгляду по суті його заяв від 16.03.11р., 31.03.11р., 06.04.11р., 25.04.11р. та 23.09.11р. у відповідності з діючим законодавством,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою від 01.01.12р., доповненнями до неї від 13.01.12р., 28.02.12р., 21.03.12р. та 22.05.12р., в якій на підставі ст.ст. 234, 236 КПК України просив визнати протиправними дії співробітників ГПУ та МВС України щодо тривалого не розгляду у відповідності з діючим законодавством його заяв від 16.03.10р., 06.04.10р., 31.03.11р., 25.04.11р. та 23.09.11р. Скаржник, пославшись на норми чинного законодавства та Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.11р., міжнародні норми, стверджував, що внаслідок неправомірного не розгляду його вказаних заяв працівниками ГПУ та МВС України у сфері управлінської діяльності, відбувається умисне прикриття тяжкого злочину, вчиненого «бандитським формуванням» - правоохоронцями та прокурорами м.Судака при співучасті з керівництвом ГУ МВС України в АРК та прокуратури АРК, в результаті чого він з 2000 року позбавлений свого майна, що належить йому на праві приватної власності - домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та дорогоцінного майна на ньому, яке вибуло з його володіння шляхом захоплення та вимагання. Крім того, привласнено його гроші в сумі понад 50 тис. грн., які були б ним зароблені за курортний сезон за цей період. Все це призвело до вбивства його дружини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стверджував, що при розгляді його вищевказаних заяв були порушені вимоги ст.ст.7,15 Закону України «Про звернення громадян», оскільки його заяви були направлені на адресу тих осіб, дії яких ним оскаржувались і які вчиняли щодо нього злочини. В жодній з відповідей не дана оцінка показанням семи свідків, які в прокуратури м.Феодосії підтвердили факт вигнання його та родини колишнім керівником Судацького МВ ОСОБА_9, а отримані ним відповіді зовсім не стосуються суті і змісту його звернень. Пославшись на докази в обґрунтування своєї позиції, скаржник заперечив зміст отриманих ним за результатами розгляду його вказаних заяв листів, постанов та документів у виді висновків службових перевірок. Одночасно, скаржник просив винести окрему постанову на адресу ГПУ та МВС України, якою звернути увагу на порушення законів їх співробітниками. Крім того, ОСОБА_2 просив визнати його потерпілим та цивільним позивачем і стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальний збиток у виді упущеної вигоди в сумі 22304160 грн., а також моральний збиток в сумі 1 млн. грн.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 скаргу з доповненнями підтримав і просив задовольнити.

Прокурор оголосив письмові заперечення, в яких просив залишити скаргу без задоволення, пославшись на те, що заяви ОСОБА_2 від 16.03.10р. до ГПУ не надходило, а надходила заява від 16.03.11р., яка 28.03.11р. листом направлена заступнику прокурора АРК Домнікову О.М. для організації перевірки та прийняття рішення. За результатами її розгляду 05.05.11р. заявнику надано відповідь. Звернення ОСОБА_2 від 31.03.11р. листом від 11.04.11р. скеровано цьому ж заступнику прокурора АРК, яким 11.05.11р. ОСОБА_2 надано відповідь. Звернення від 06.04.11р. було направлено з ГПУ 18.04.11р. до прокуратури АРК для організації перевірки, за результатами якої 18.05.11р. заявнику надано відповідь. Звернення від 25.04.11р. було скеровано 10.05.11р. до прокуратури АРК для організації перевірки, за результатами розгляду якої ОСОБА_2 була надана відповідь. Щодо звернення ОСОБА_2 від 23.09.11р., то воно також 05.10.11р. було направлено до прокуратури АРК для організації перевірки, про результати якої 11.11.11р. автора було повідомлено. Оскільки порушені у всіх цих зверненнях ОСОБА_2 питання належали до компетенції органів прокуратури АРК, а безпосередньо прокурором АРК відповідь скаржнику не надавалась, то відповідно не було підстав для розгляду їх безпосередньо співробітниками Генеральної прокуратури України. Дії останніх вчинялись у відповідності з вимогами ст.121 Конституції України, ст.ст.13,15 Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України №9гн та затвердженої ним Інструкції. Зазначив, що посилання ОСОБА_2 в уточненнях на оскарження ним неправомірних дій співробітників ГПУ за фактом співучасті, пособництва, заздалегідь обіцяного прикриття та знищення слідів тяжких злочинів, тощо, є спробою чинити тиск на суд шляхом примушення розглядати у межах скарги заяви про злочини по суті, що до компетенції суду не відноситься.

Представник МВС України Морміль М.П. оголосив письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні скарги, пославшись на те, що скаржником не надано доказів на звернення ним із заявами з 2000 року, в тому числі від 31.03, 06.04, 25.04, 23.09.11р. саме до МВС. Щодо звернення ОСОБА_2 від 16.03.11р. до МВС, то воно 25.03.11р. було спрямовано до СВБ ГУБОЗ та ГСУ МВС України для розгляду. В подальшому, 28.03.11р. вказане звернення було спрямовано за належністю до ВВБ в АРК, а 01.04.11р. також до СУ ГУМВС України в АРК для розгляду та надання відповіді заявнику, оскільки у його змісті містилась інформація про можливу причетність до вчинення злочину працівників міліції м.Судак з 2000 по 2011 роки та порушення норм КПК слідчим СВ Судацького МВ ГУМВС України в АРК. При цьому, пославшись на норми діючого законодавства, в тому числі ст.ст. 3, 14-16, 19 Закону України «Про звернення громадян», Наказ МВС України від 10.10.04р. №1177 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України», представник МВС України стверджував, що відповідь на вказане звернення ОСОБА_2 могла бути надана за дорученням працівниками структурних підрозділів МВС України, яким воно було скеровано, і це було законним. Крім того, пославшись також на ст. 112 КПК України представник МВ України стверджував, що до компетенції ОВС не відноситься прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України по заяві про вчинення злочину працівниками міліції, оскільки це відноситься до компетенції органів прокуратури. Вважав дії працівників МВС законними. Щодо визнання ОСОБА_2 цивільним позивачем і потерпілим, то вважав, що таке не передбачено під час розгляду судом скарг на дії та бездіяльність в порядку КПК.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судової справи №4-85/12, матеріали наглядового провадження №04/2/1/3-1711-11 за зверненнями ОСОБА_2 до ГПУ, які є предметом судового розгляду, додатково долучені матеріали з МВС України та інші, дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст.234, 236 КПК України дії слідчого та прокурора можуть бути оскаржені до суду.

1. щодо заяви ОСОБА_2 від 16.03.11р. до ГПУ та МВС України

Як вбачається з матеріалів справи 21.03.11р. до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_2 від 16.03.11р. в порядку ст.97 КПК України, в якій останній просив прийняти заходи прокурорського реагування по розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених міліцейським банд формуванням м.Судака по захопленню, вимаганню та протизаконному привласненню його майна у 2000-2006 роках, яке закінчилось вбивством його дружини ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити його про вжиті заходи.

Листом начальника ГУ ГПУ Білоус В. від 28.03.11р. №04/2/1/3-1711-11 вказана заява була направлена заступнику прокурора АРК для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Листом заступника прокурора АРК Домнікова О.М. від 05.05.11р. ГПУ було проінформовано, що вказане звернення розглянуто, порушень не встановлено, про що надано відповідь заявнику (лист від 05.05.11р.).

Посилання ОСОБА_2 на протиправних характер дій працівників ГПУ у зв`язку з направленням вказаної заяви на адресу тих, чиї дії були предметом його звернення визнано судом безпідставним, оскільки у змісті цієї заяви не йшлось про факти вчинення злочинів співробітниками прокуратури АРК, не містилось прохання про прийняття відносно останніх рішення про порушення кримінальної справи. До того ж, автор звернення не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги також позицію прокурора у справі про те, що рішення по питанням, що порушувались ОСОБА_2 у цій заяві, безпосередньо прокурором АРК не приймалось, суд вважає, що дії працівників ГПУ по направленню цього звернення до відповідного структурного підрозділу органів прокуратури, який мав би можливість з усією повнотою провести відповідну перевірку та з`ясувати обставини справи, відповідали вимогам п.3 ч.2 ст.97 КПК України і були законними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.03.11р. на адресу МВС України надійшла аналогічна заява ОСОБА_2 від 16.03.11р., в якій останній просив МВС України провести повне службове розслідування злочинів, вчинених співробітниками міліції м.Судака, зокрема начальником міліції ОСОБА_9.

Листом заст.начальника СВБ ГУБОЗ МВС України Сидоренко І.А. від 08.03.11р. №18/5-ЦА-М-335 вказана заява була направлена до структурного підрозділу ВВБ в АРК з вимогою провести ретельну перевірку та надати обґрунтовану відповідь.

Листом начальника ВВБ в АРК Колмикова В.М. від 06.05.11р. матеріали проведеної перевірки та висновок службового розслідування за вказаним зверненням ОСОБА_2 був направлений до прокурора м.Судака для прийняття рішення згідно чинного законодавства, про що повідомлено заявника.

Крім того, листом заступника начальника ГСУ МВС України Крит`єва Г.В. від 01.04.11р. №13/м-1490 аналогічне доручення щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 16.03.11р. в межах своєї компетенції було доручено СУ ГУМВС України в АРК.

Листом в.о. начальника СУ ГУМВС України в АРК Мошкиної Н.В. від 15.04.11р. №6/48-М-15/1 заявнику надана змістовна відповідь на його звернення.

При цьому, суд погоджується з позицією представника МВС України про те, що вказані дії були вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки саме до повноважень СВБ відноситься проведення первинного розгляду заяв та повідомлень громадян, в яких міститься інформація про можливу причетність працівників міліції до вчинення злочинів. Оскільки у змісті звернення ОСОБА_2 не йшлось про факти вчинення злочинів тими співробітниками, яким було доручено проведення перевірки по ній, суд вважає, що такі дії співробітників МВС України були законними і обгрунтованими.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких порушень закону співробітниками ГПУ та МВС України при розгляді заяви ОСОБА_2 від 16.03.11р.

2. щодо заяви ОСОБА_2 від 31.03.11р.

Судом встановлено, що 04.04.11р. до ГПУ надійшла заява ОСОБА_2 від 31.03.11р., в якій останній на підставі ст.97 КПК України просив порушити кримінальну справу за фактом бандитизму, вчиненого міліцейським банд формуванням м.Судака та вчинення ряду злочинів під керівництвом заступника начальника міліції м.Судака ОСОБА_10, прокурора м.Судака Можайського та заступника начальника ГУМВС України в АРК ОСОБА_9, прийняти заходи прокурорського реагування, силами ГПУ розслідувати ці злочини та повідомити, які заходи були вжиті.

Листом начальника ГУ ГПУ Білоус В. від 11.04.11р. №04/2/1/3-1711-11 вказана заява була направлена заступнику прокурора АРК для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Листом заступника прокурора АРК Домнікова О.М. від 16.05.11р. ГПУ було проінформовано, що вказане звернення розглянуто, порушень не встановлено та надано відповідь заявнику (лист від 11.05.11р.).

Посилання ОСОБА_2 на протиправних характер дій працівників ГПУ у зв`язку з направленням вказаної заяви на адресу тих, чиї дії були предметом його звернення, визнано судом безпідставним, оскільки у змісті цієї заяви не йшлось про факти вчинення злочинів співробітниками прокуратури АРК, не містилось прохання про прийняття відносно останніх рішення про порушення кримінальної справи. До того ж, автор звернення не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги також позицію прокурора у справі про те, що рішення по питанням, що порушувались ОСОБА_2 у цій заяві, безпосередньо прокурором АРК не приймалось, суд вважає, що дії працівників ГПУ по направленню цього звернення до відповідного структурного підрозділу органів прокуратури, який мав би можливість з усією повнотою провести відповідну перевірку та з`ясувати обставини справи, відповідали вимогам п.3 ч.2 ст.97 КПК України і були законними.

Судом встановлено, що до МВС вказана заява ОСОБА_2 не направлялась, а відтак, підстав для визнання дій працівників міністерства по ній протиправними, за позицією скаржника, не вбачається.

3. щодо заяви ОСОБА_2 від 06.04.11р.

Судом встановлено, що 11.04.11р. до ГПУ надійшла заява ОСОБА_2 від 06.04.11р., в якій останній на підставі ст.97 КПК України просив перевірити факти вбивства його дружини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, провести самостійне розслідування силами ГПУ цього злочину, вчиненого міліцейським банд формуванням м.Судака під керівництвом заступника начальника міліції м.Судака ОСОБА_10, прокурора м.Судака Можайського та заступника начальника ГУМВС України в АРК ОСОБА_9.

Листом начальника ГУ ГПУ Білоус В. від 18.04.11р. №04/2/1/3-1711-11 вказана заява була направлена заступнику прокурора АРК для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Листом заступника прокурора АРК Домнікова О.М. від 20.05.11р. ГПУ було проінформовано, що вказане звернення розглянуто, порушень не встановлено та надано відповідь заявнику (лист від 16.05.11р.).

Посилання ОСОБА_2 на протиправних характер дій працівників ГПУ у зв`язку з направленням вказаної заяви на адресу тих, чиї дії були предметом його звернення, визнано судом безпідставним, оскільки у змісті цієї заяви не йшлось про факти вчинення злочинів співробітниками прокуратури АРК, не містилось прохання про прийняття відносно останніх рішення про порушення кримінальної справи. До того ж, автор звернення не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги також позицію прокурора у справі про те, що рішення по питанням, що порушувались ОСОБА_2 у цій заяві, безпосередньо прокурором АРК не приймалось, суд вважає, що дії працівників ГПУ по направленню цього звернення до відповідного структурного підрозділу органів прокуратури, який мав би можливість з усією повнотою провести відповідну перевірку та з`ясувати обставини справи, відповідали вимогам п.3 ч.2 ст.97 КПК України і були законними.

Судом встановлено, що до МВС вказана заява ОСОБА_2 не направлялась, а відтак, підстав для визнання дій працівників міністерства по ній протиправними, за позицією скаржника, не вбачається.

4. щодо заяви ОСОБА_2 від 25.04.11р.

Судом встановлено, що 28.04.11р. до ГПУ надійшла заява ОСОБА_2 від 25.04.11р., в якій останній на підставі ст.97 КПК України, пославшись у змісті на факти, аналогічні попереднім зверненням, просив розглянути його заяви від 16.03. та 31.03.11р. по суті, провести перевірку викладених в них фактів, або винести мотивовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Листом начальника ГУ ГПУ Білоус В. від 10.05.11р. №04/2/1/3-1711-11 вказана заява була направлена заступнику прокурора АРК для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Листом заступника прокурора АРК Домнікова О.М. від 20.05.11р. ГПУ було проінформовано, що вказане звернення розглянуто, порушень не встановлено та надано відповідь заявнику (лист від 18.05.11р.).

Посилання ОСОБА_2 на протиправних характер дій працівників ГПУ у зв`язку з направленням вказаної заяви на адресу тих, чиї дії були предметом його звернення, визнано судом безпідставним, оскільки у змісті цієї заяви не йшлось про факти вчинення злочинів співробітниками прокуратури АРК, не містилось прохання про прийняття відносно останніх рішення про порушення кримінальної справи. До того ж, автор звернення не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги також позицію прокурора у справі про те, що рішення по питанням, що порушувались ОСОБА_2 у цій заяві, безпосередньо прокурором АРК не приймалось, суд вважає, що дії працівників ГПУ по направленню цього звернення до відповідного структурного підрозділу органів прокуратури, який мав би можливість з усією повнотою провести відповідну перевірку та з`ясувати обставини справи, відповідали вимогам п.3 ч.2 ст.97 КПК України і були законними.

Судом встановлено, що до МВС вказана заява ОСОБА_2 не направлялась, а відтак, підстав для визнання дій працівників міністерства по ній протиправними, за позицією скаржника, не вбачається.

5. щодо заяви ОСОБА_2 від 23.09.11р.

Судом встановлено, що 26.09.11р. до ГПУ надійшла заява ОСОБА_2 від 23.09.11р., в якій останній на підставі Закону України «Про звернення громадян» просив розглянути ряд його звернень до ГПУ, в тому числі і від 16.03, 31.03, 06.04.11р. по суті по факту захоплення, вимагання та протизаконного привласнення його дорогоцінного майна та по факту вбивства його дружини ІНФОРМАЦІЯ_1, провести перевірку його заяв силами ГПУ та надати обґрунтовану відповідь.

Листом в.о. начальника ГУ ГПУ Шевченко В. від 05.10.11р. №04/2/1/3-1711-11 вказана заява була направлена заступнику прокурора АРК для організації перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Листом заступника прокурора АРК Домнікова О.М. від 11.11.11р. ГПУ було проінформовано, що вказане звернення розглянуто, порушень не встановлено та надано відповідь заявнику (лист від 11.11.11р.).

Посилання ОСОБА_2 на протиправних характер дій працівників ГПУ у зв`язку з направленням вказаної заяви на адресу тих, чиї дії були предметом його звернення, визнано судом безпідставним, оскільки у змісті цієї заяви не йшлось про факти вчинення злочинів співробітниками прокуратури АРК, не містилось прохання про прийняття відносно останніх рішення про порушення кримінальної справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги також позицію прокурора у справі про те, що рішення по питанням, що порушувались ОСОБА_2 у цій заяві, безпосередньо прокурором АРК не приймалось, суд вважає, що дії працівників ГПУ по направленню цього звернення до відповідного структурного підрозділу органів прокуратури, який мав би можливість з усією повнотою провести відповідну перевірку та з`ясувати обставини справи, відповідали вимогам закону України «Про звернення громадян» і були законними.

Судом встановлено, що до МВС вказана заява ОСОБА_2 не направлялась, а відтак, підстав для визнання дій працівників міністерства по ній протиправними, за позицією скаржника, не вбачається.

Підсумовуючи викладене, судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства працівниками Генеральної прокуратури України та МВС України по розгляду заяв ОСОБА_2 від 16.03.11р., 31.03.11р., 06.04.11р., 25.04.11р. та 23.09.11р.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_2 у проханні реагування окремою постановою на адресу ГПУ та МВС України.

Щодо тверджень скаржника про злочинних характер дій співробітників ГПУ та МВС, то вказане не може бути предметом судового розгляду в межах скарги ОСОБА_2 на дії слідчого та прокурора згідно ст.ст. 234, 236 КПК України, оскільки передбачає проведення відповідної перевірки та оцінки згідно вимог кримінально-процесуального закону, у зв`язку з чим заяви ОСОБА_2 про таке в порядку ст.97 КПК України, подані до суду при розгляді цієї скарги, постановами суду від 28.04.12р. та 16.05.12р. були направлені до Генеральної прокуратури України за належністю.

Щодо вимог скаржника про визнання його потерпілим та цивільним позивачем і стягнення з Державного бюджету України на його користь матеріального збитку у виді упущеної вигоди в сумі 22304160 грн., а також морального збитку в сумі 1 млн. грн., то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі дії суду в межах розгляду скарг в порядку ст.ст.234-236 КПК України не передбачені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23-2, 97, 234, 236 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 від 01.01.12р., доповнення до неї від 13.01.12р., 28.02.12р., 21.03.12р. та 22.05.12р. на протиправні дії співробітників Генеральної прокуратури України та МВС України щодо не розгляду по суті його заяв від 16.03.11р., 31.03.11р., 06.04.11р., 25.04.11р. та 23.09.11р. у відповідності з діючим законодавством, - залишити без задоволення.

На постанову прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Тарасюк К.Е.