Постанова

від 18.04.2012 по справі 17/349

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 17/349

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Лобаня О.І.

секретар судового засідання : Криворотько В.В.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 18.04.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011року

по справі № 17/349 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про розірвання договору № 03191/1-5-10 від 07.10.2003 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розірвання договору № 03191/1-5-10 від 07.10.2003 р., укладеного сторонами, в частині водопостачання та водовідведення до будинку по вул. Миколи Лебедєва, 14-А у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року по справі № 17/349 у задоволенні позову відмовлено повністю. Зазначене рішення вмотивовано відсутністю передбачених законом підстав для розірвання договору надання послуг з водопостачання та водовідведення № 03191/1-5-10 від 07.10.2003 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року прийнято до провадження апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» і призначено розгляд справи у судовому засіданні 12.03.2012 року.

Представник відповідача у судових засіданнях надав відзив на апеляційну скаргу та усні пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені позивачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - без задоволення.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої усні пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

18.04.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

07.10.2003 року між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач, абонент) та відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке перетворено у публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (відповідач, постачальник) було укладено договір № 03191/1-5-10 на послуги водопостачання та водовідведення нежитлового фонду позивача згідно дислокації (а.с. 8-11), що є додатком 1 до договору.

Так, відповідно до умов розділу 7 оспорюваного договору, він є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання. Даний договір може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобовязань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць.

Відповідно до статутної діяльності позивач (а.с.45) передає в оренду нежилі приміщення, укладає договори оренди з дозволу власника майна - Київської міської ради. Рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/91 затверджений Типовий договір про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (а.с. 67-68).

Згідно з п. 4.9. Типового договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надіються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

Приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва Миколи, 14-А. відповідно до рішення Київської міської ради № 93/93 від 28.08.2008 року «Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» використовують наступні бюджетні організації: Прокуратура м. Києва; Служба безпеки України; Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві; Районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Дніпровського району м. Києва; КП «Київський міський бізнес-центр» Дніпровський районний у м. Києві військовий комісаріат.

З огляду на зазначене апелянт вважає, що саме орендарі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва Миколи, 14-А повинні укладати з відповідними організаціями договори про надання послуг, в тому числі і договори на водопостачання та водовідведення і та сплачувати кошти за надані послуги.

Внаслідок чого сккаржник звернувся до відповідача з листом-пропозицією 01.08.2011 року № 155/1/03-3062 про розірвання договору № 03191/1-5-10 (а.с. 20-21), у зв'язку з тим, що адмінбудинок використовується бюджетними організаціями, а також враховуючи скрутне матеріальне становище та відсутністю у підприємства необхідності в подальшому сплачувати послуги водопостачання та водовідведення до будинку по вул. Миколи Лебедєва, 14-А у м. Києві, розриває договір № 03191/1-5-10 від 07.10.2003 року в частині надання послуг водопостачання та водовідведення за адресою вул. Лебедєва, 14-а з 01.09.2011 року. Зазначена пропозиція залишена без відповіді.

Як вбачається, рішенням Київської міської ради від 29.11.2007 року № 1319/4152 закріплено нежитловий будинок по вул. Миколи Лебедєва, 14-А у м. Києві за позивачем на праві господарського відання та відповідний наказом позивача від 28.08.2008 року № 28 його було прийнято на баланс.

Отже, апелянт і є балансоутримувачем будинку по вул. Миколи Лебедєва, 14-А у м. Києві та продовжує користуватися ним у господарській діяльності.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач ринку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі балансоутримувач) власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно законом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного ропостачання визначаються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, підприємство питного водопостачання суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою. Споживачами питної води у розумінні ст. 4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою споживачем, визначеним у частині першій ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

З зазначених норм вбачається, що стороною у договорі на надання «послуг з водопостачання та водовідведення» можуть виступати лише власники або балансоутримувачі будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд. Укладання такого договору є обов'язковим в силу прямої вказівки закону (ч. 3 ст. 179 ГК України, ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання») чим також спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

У ст. 24. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

У відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до п. 1 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводі щодо існування обставин які істотно порушують виконання умов договору та могли б стати підставою для його розірвання, чим також спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі, що також спростовує доводи апеляційної скарги у вказаній частині.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року по справі № 17/349 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 17/349 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 17/349 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 17/349 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

Лобань О.І.