Постанова

від 15.05.2012 по справі 9/424

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 9/424

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Рябухи В.І.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 05.03.2012

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 11.02.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012

у справі № 9/424(суддя Бондаренко Г. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер - Капітал»

про стягнення 8 192,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000 грн. за надані за договором № 236/05/08-Р від 21.05.2008 в період з лютого по квітень 2009, але неоплачені послуги, пені в сумі 458,63 грн., збитків від інфляції в сумі 1 290 грн. та 3 % річних в сумі 443,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012, повний текст якого підписаний 21.02.2012, у справі № 9/424 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу послуг за умовами спірного договору за лютий, березень, квітень 2009 року, разом з тим, суд зазначив, що підстава їх надання відсутня, оскільки, договір № 236/05/08-Р від 21.05.2008 було розірвано з ініціативи відповідача 01.02.2009.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі №9/424 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті дійшов невірного висновку про те, що дія спірного договору припинилась з 01.02.2009.

Ухвалою від 17.04.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/9 від 08.05.2012 до складу судової колегії у справі № 9/424 замість судді Баранця О. М. введено суддю Рябуху В. І.

Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.05.2008 позивач та відповідач уклали договір № 236/05/08-Р (далі Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги відповідно до специфікації (Додаток 1) у порядку, встановленому Договором, а відповідач - своєчасно приймати послуги та оплачувати їх у відповідності до умов Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що вартість послуг визначається в Додатку до Договору, який є його невід'ємною частиною. У випадку зміни ціни сторонами підписується новий додаток.

Додатком до Договору від 21.05.2008 (а.с. 23) сторони погодили, що вартість підключення до Договору становить 3000 грн., а вартість абонентської плати за користування Послугою доступу до мережі і сервісів Інтернет/АЙ ТІ СІСТЕМЗ на швидкості 2 Мбит/с World в 10 Мбит/с UA-IХ становить 2 000 грн.

21.05.2008 сторонами підписано Акт включення послуг у відповідності з договором № 236/05/08-Р (а.с. 26), яким сторони зафіксували, що позивачем надано включення послуг на умовах Договору.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, яким є спірний Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту підписання Акту включення послуги та діє протягом одного календарного року.

Враховуючи, що Акт включення послуги сторонами підписаний 21.05.2008, строк дії Договору сторонами встановлений по 21.05.2009.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 68 від 23.04.2009 (а.с. 49) відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 01.05.2009.

Листом № 296-10/11 від 12.10.2011 (а.с.30) позивач направив відповідачу для підписання акти виконаних робіт за січень - квітень 2009, просив їх підписати та повернути екземпляри позивачу. Також позивач просив відповідач погасити заборгованість в сумі 6 000 грн. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи долучено копію опису вкладення (а. с. 31) з відміткою пошти про прийняття до пересилання 13.10.2011

Відповідач на вказаний лист не відповів, спірні кошти не перерахував.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що листом № 68 від 23.04.2009 (а.с. 49) відповідач повідомив позивача про намір розірвати Договір з 01.05.2009, проте відповідачем не оплачені послуги, надані за Договором, в період з лютого по квітень 2009 включно на загальну суму 6 000 грн., яка становить вартість абонентської плати за спірний період.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що Договір, в порядку, встановленому його умовами, розірвано з ініціативи відповідача починаючи з лютого 2009, після чого припинився і його обов'язок платити абонентську плату.

На підтвердження зазначених обставин відповідач до матеріалів справи долучив належним чином засвідчені копії листа від 12.01.2009 (а.с. 67), в якому відповідач повідомив позивача про розірвання договору з 01.02.2009, та витягу з журналу вихідної кореспонденції відповідача (а.с. 107-109).

Позивач наполягає на тому, що лист відповідача від 12.01.2009 він не отримував, але отримав лист відповідача № 68 від 23.04.2009 про намір розірвати Договір з 01.05.2009.

Суд першої інстанції погодився з тим, що договір № 236/05/08-Р від 21.05.2008 розірвано з ініціативи відповідача 01.02.2009, і відмовив позивачу у позові, з чим колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

Згідно п. 10.4 Договору, Договір може припинити свою дію, серед іншого, за бажанням відповідача, попередивши позивача письмово (рекомендованим листом або кур'єром) не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання Договору.

Отже, Договором передбачена можливість дострокового припинення його дії з ініціативи відповідача, проте встановлений особливий порядок повідомлення про це позивача, а саме, шляхом направлення відповідного рекомендованого листа або кур'єром.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», яка діяла до 05.03.2009, тобто під час направлення відповідачем листа від 12.01.2009, встановлено, що рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів направлення позивачу листа від 12.01.2009 у спосіб, передбачений Договором, а саме, рекомендованим листом або кур'єром, а отже, враховуючи заперечення позивача проти його отримання, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних доказів повідомлення відповідачем позивача про намір розірвати Договір саме з 01.02.2009.

Крім того, незрозумілою є непослідовність дій відповідача, який, направивши позивачу лист від 12.01.2009 з повідомленням про намір розірвати Договір з 01.02.2009, після цього направляє позивачу лист № 68 від 23.04.2009, в якому повідомляє про намір розірвати Договору вже з 01.05.2009.

За обставин, що склалися, колегія суддів приймає направлення відповідачем листа № 68 від 23.04.2009 як факт, що свідчить про підтвердження відповідачем отримання послуг за Договором в період з лютого по квітень 2009 року та свою згоду з цим

При цьому, посилання відповідача у додаткових письмових поясненнях (а.с. 95-97) на те, що він нічого не знає про свій лист № 68 від 23.04.2009, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідач при цьому не заперечує, що цей лист містить відбиток печатки відповідача та підпис його керівника.

Посилання відповідача у відзиві на позов та в додаткових поясненнях до відзиву на те, що з квітня 2009 він знаходився у приміщеннях за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, корп. А, які він займав на підставі укладеного з ВАТ «АТП-1» договору оренди нежитлових приміщень № 25-о від 10.04.2009 (а.с. 99-106), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 299720 (а.с. 98), що фактично унеможливило надання послуг за Договором за адресою: 01033, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-В, до уваги колегією суддів також не приймаються, оскільки факт укладення відповідачем 10.04.2009 договору оренди приміщень за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, корп. А, не є безумовним доказом того, що приміщеннями за адресою: 01033, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-В в період з лютого по квітень 2009 року відповідач не користувався і послуги протягом цього періоду від позивача за спірним Договором не отримував.

До того ж жодного доказу на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про зміну адреси, матеріали справи не містять.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає доведеним факт розірвання Договору з ініціативи відповідача саме з 01.05.2009. До цієї дата сторони повинні виконувати свої договірні обов'язки.

Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язаний приймати та своєчасно оплачувати послуги згідно з умовами Договору.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що позивач виставляє відповідачу рахунок за послуги, що надаватимуться в наступному розрахунковому місяці до 20 числа поточного місяця шляхом використання електронної пошти або факсимільним повідомленням. В свою чергу відповідач здійснює абонентську плату за послуги шляхом внесення авансового платежу не пізніше 25 числа попереднього до наступного розрахункового місяця.

Матеріали справи місять рахунки позивача за спірній період, які відповідачем не були оплачені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів визнає доведеним, що в період з лютого по квітень 2009 року відповідач отримував послуги позивача за Договором, тому має обов'язок сплатити позивачу 6 000 грн., які становлять вартість абонентської плати за спірний період, розмір якої погоджений сторонами у відповідному додатку до Договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що абонентську плату за спірний період на загальну суму 6 000 грн. відповідач позивачу не сплатив.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за Договором в період з лютого по квітень 2009 включно послуги на суму 6 000 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 458,63 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6.2 Договору, у разі затримки плати за надані позивачем послуги, відповідач сплачує пеню, яка обчисляється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної обліковї ставки Національного банку України за кожен день простою, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вказані приписи, пеня має нараховуватись позивачем:

- за період з 26.01.2009 по 26.07.2009 щодо неоплаченої абонентської плати за лютий 2009 року;

- за період з 26.02.2009 по 26.08.2009 щодо неоплаченої абонентської плати за березень 2009 року;

- за період з 26.03.2009 по 26.09.2009 щодо неоплаченої абонентської плати за квітень 2009 року.

В період з 30.04.2008 по 14.06.2009 облікова ставка НБУ становила 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 № 107, Лист НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395)

В період з 15.06.2009 по 11.08.2009 облікова ставка НБУ становила 11 % (Постанова НБУ від 12.06.2009 № 343).

В період з 12.08.2009 облікова ставка НБУ становила 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 № 468).

Отже, виходячи саме з цих ставок НБУ, позивач і мав розраховувати пеню, в той час як з матеріалів справи слідує, що пеня ним розрахована виходячи з облікової ставки НБУ в розмірі 7,75 %.

Проте, враховуючи, що при перерахунку пені судом, сума її виявилась більшою, ніж заявлена позивачем, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 458,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 443,84 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у періоди липня по серпень 2009, з квітня по липень 2010, та з липня по серпень 2011 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення (дефляція), що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 N 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. (на відміну від інфляція - зростання)

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

З огляду на вказані вище обставини, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 1236,33 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі № 9/424 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 6 000 грн., пеня в сумі 458,63 грн., 3 % річних в сумі 443,84 грн. та збитки від інфляції в сумі 1 236,33 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 8 192,47 грн.

Рішенням від 16.02.2012 року у справі № 9/424 в задоволення позову відмовлено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому судовий збір в сумі 804,75 грн., тобто встановлений законом мінімальний розмір судового збору.

Даною постановою позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 6 000 грн., пеня в сумі 458,63 грн., 3 % річних в сумі 443,84 грн. та збитки від інфляції в сумі 1 236,33 грн. (разом 8 138,80 грн.).

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 8 138,80 грн., витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно розміру оскаржених майнових вимог та задоволених з них, та становлять 799,73 грн., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі № 9/424 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі № 9/424 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі № 9/424 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер - Капітал» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, корпус А, ідентифікаційний код 32980775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» (08325, Київська область, Бориспільській район, с. Щасливе, вул.. Леся Українки, буд. 14, ідентифікаційний код 31863903) основний борг в сумі 6 000 (шість тисяч) грн., пеню в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 63 коп., 3 % річних в сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 84 коп. збитки від інфляції в сумі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 33 коп., витрати пос платі судового збору в сумі 1 402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 25 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер - Капітал» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, корпус А, ідентифікаційний код 32980775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» (08325, Київська область, Бориспільській район, с. Щасливе, вул.. Леся Українки, буд. 14, ідентифікаційний код 31863903) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 9/424.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Рябуха В.І.