Постанова

від 18.05.2012 по справі 1/5009/7966/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2012 р. справа №1/5009/7966/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Ложка Н.Л. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. № 20 від 23.01.12 р. від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. № 16/01 від 16.01.12 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року у справі№ 1/5009/7966/11 (суддя О.І. Немченко) за позовомПриватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя простягнення 149605 грн. 96 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне акціонерне товариство "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя про стягнення 149605 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.12 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр-Сталь»на користь Приватного акціонерного товариства «Нікопольський ремонтний завод»попередню оплату у розмірі 115544 грн. 80 коп. та штраф за поставку неякісної продукції у розмірі 23108 грн. 80 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.12 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

15.05.12 року скаржник надіслав на адресу Донецького апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, які за своєю суттю є поясненнями по справі, про що зазначив представник відповідача у судовому засіданні, які долучені до матеріалів справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 1/5009/7966/11 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з відмовою в позові в іншій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпр-Сталь" (постачальником) та Закритим акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (покупцем) було укладено договір № 08041 поставки продукції виробничо-технічного призначення, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - продукція) у асортименті, кількості, одиницях виміру, за ціною, в порядку та у строки, встановлені цим договором і додатками до нього, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому даним договором і додатками до нього. Найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру і вартість одиниці продукції встановлюється сторонами у специфікаціях на поставку продукції, які є невід'ємною частиною (додатками) даного договору.

У відповідності до п. 2.1 договору, ціна продукції за даним договором встановлена у гривнях і зазначається у специфікаціях.

Пунктом 3.2 договору зазначено, що строк поставки кожної конкретної партії продукції зазначається в специфікації.

Згідно п. 4.1 договору, розрахунки по договору здійснюються покупцем на умовах 100% передоплати за кожну конкретну партію продукції на підставі рахунків на оплату даної партії продукції, виставлених постачальником.

Відповідно до п. 5.1 договору, якість продукції повинна відповідати вимогам технічної документації, ГОСТам, ТУ та іншим вимогам, які зазначаються у специфікаціях, узгоджених з покупцем.

Пунктом 12.8 договору сторони передбачили, що документи, передані за допомогою факсимільного зв'язку, підписані та завірені з боку обох сторін у встановленому законом порядку, є дійсними та мають юридичну силу до підтвердження їх оригіналами.

Згідно Специфікації від 14.07.11 р. до договору, яка є його невід'ємною частиною, сторони узгодили найменування та якість товару, що поставляється, кількість, одиницю виміру, ціну, строки оплати товару. Ціна товару за Специфікацією визначена у розмірі 131400 грн. 00 коп. Строк поставки партії товару (швелеру Гн 100*50*5 довжиною 9 м. (упаковка по 5 т.) в кількості 15 тон) встановлено до 29.07.11 р.

Позивач на підставі рахунку № 383 від 14.07.11 р., в якому зазначено вищевказаний договір, перерахував відповідачу суму у розмірі 131400 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 2048 від 19.07.11 р.

Згідно видаткової накладної № 382 від 09.08.11 р. відповідач поставив позивачу швелер у кількості 13.190 тон загальною вартістю 115544 грн. 40 коп. разом з ПДВ.

Позивач після отримання продукції провів заходи, спрямовані на перевірку дотримання відповідачем умов договору щодо якості, упаковки та маркування продукції. За ствердженням позивача, результатами перевірки було виявлено, що швелер х/гн 100*50*50*5*9000 мм нібито не відповідає ДЕСТ 8278-83 "Швелери стальные гнутые равнополучные". Сортамент" з ширини полиці 50 (+1,5, -1,5), фактично полиці різної ширини (42 мм-54 мм), не витриманий кут 90 градусів, на довжині 1500 мм від кривина полиць 3-5 мм на 1 метр погонний. Через виявлення недоліків, позивач зупинив приймання продукції та склав акт № 86 від 10.08.11 р., із зазначенням кількості оглянутої продукції і характеру виявлених при прийманні недоліків. Позивач телеграмою здійснив виклик представника відповідача для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту про фактичну якість продукції, отриманої за видатковою накладною № 382 від 09.08.11 р. Як стверджує позивач, через неявку уповноваженого представника відповідача для участі у подальшому прийманні продукції і складання акту про фактичну якість продукції, позивач провів подальше приймання продукції нібито за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, в результаті чого було складено акт приймання продукції за якістю № 100 від 26.08.11 р., в якому визначено, що швелер х/гн 100*50*50*5*9000 мм не відповідає ДЕСТ 8278-83 "Швелери стальные гнутые равнополочные". Сортамент".

14.09.11 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 008-2067 від 13.09.11 р. про відмову від поставки швелера х/гн 100*50*50*5*9000 мм у кількості 1,81 тон, узгодженого до постачання у специфікації від 14.07.11 р., і не поставленого та про відмову від прийняття швелеру х/гн 100*50*50*5*9000 мм у кількості 13.190 тон загальною вартістю 115544 грн. 00 коп. з ПДВ, поставленого за видатковою накладною № 382 від 09.08.11 р., при цьому позивач вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 115544 грн. 00 коп. та сплатити штрафні санкції. Відповідач відповіддю на претензію № 0912/11 від 09.12.11 р. повідомив позивача про безпідставність вимог щодо стягнення штрафу, пені та зазначив, що у випадку наявності претензій щодо якості продукції, отримана передплата та витрати з доставки будуть повернуті, після повернення йому позивачем продукції.

Позивач, вважаючи, що відповідач неодноразово порушив умови договору № 08041 від 08.04.11 р. відносно строків поставки та якості продукції, звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача на його користь пені за затримку поставки продукції у розмірі 10953 грн.16 коп., штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 23108 грн. 80 коп. та попередньої оплати у розмірі 115544 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

У відповідності до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визнвачено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Сторони в договорі узгодили, що у разі, якщо поставлена продукція не відповідає за якістю ДЕСТам, ТУ, іншим нормативним документам, а також, якщо поставлена некомплектна продукція, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості або некомпклетної (п. 7.4 договору).

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 23108 грн. 80 коп., позивач посилається на акти приймання продукції (товарів) за якістю №№ 86, 100 від 10.08.11 р. та від 26.08.11 р. відповідно.

Пунктом 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.66 р. зазначено, що у разі нез»явлення представника виробника (відправника) за викликом отримувача (покупця) в установлений строк і у разі, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов»язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз у місці надходження отримувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявки його за викликом отримувача (покупця) перевірка здійснюється за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, визначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства.

У відповідності до п. 23 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.66 р., представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектності, видається належно оформлене та завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Якщо для участі в прийманні продукції виділяється представник громадськості (п. 20, подп. «б», даної Інструкції), то у посвідченні зазначається також дата та номер рішення заводського, фабричного або місцевого комітету, яким підприємству виділений даний представник. Посвідчення, видане з порушенням правил даної Інструкції, є недійсним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання продукції (товарів) за якістю № 100 від 26.08.11 р. при прийманні продукції був присутній представник громадськості ОСОБА_6 за посвідченням НОМЕР_1 від 26.08.11 р., час початку приймання продукції 25.08.11 р. о 15 год 50 хв.

Судова колегія вважає, що акт приймання продукції (товарів) за якістю № 100 від 26.08.11 р. складено з порушенням правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.66 р., оскільки, по-перше, посвідчення на представника громадськості видане пізніше дати початку перевірки продукції за якістю; по-друге, посвідчення НОМЕР_1 від 26.08.11 р., видане на представника громадськості ОСОБА_6 не містить в собі посилання на дату і номер рішення профспілкового комітету.

Таким чином судова колегія дійшла висновку, що акт приймання продукції (товарів) за якістю № 100 від 26.08.11 р. в силу п. 23 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.66 р. не є належним та допустимим доказом поставки неякісної продукції та таким, що не має доказової сили, у зв»язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу за поставку нібито неякісної продукції у розмірі 23108 грн. 80 коп. є такими, що не підлягають до задоволення і рішення господарського суду в цій частині є невірним та таким, що підлягає скасуванню. Інших належних та допустимих доказів по справі для встановлення факту поставки відповідачем неякісної продукції, зокрема, висновку відповідної судової експертизи, матеріали справи не містять, а позивач взагалі не заявляв до суду клопотання про призначення експертизи.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно норм статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається, позивач при зверненні до суду із позовом просив стягнути з відповідача на його користь суму попередньої оплати у розмірі 115544 грн. 00 коп.

Згідно умов укладеного між сторонами договору поставки продукції виробничо-технічного призначення № 08041 від 08.04.11 р., відповідач зобов'язався поставити (передати у власність) позивача продукцію виробничо-технічного призначення (далі - продукція) у асортименті, кількості, одиницях виміру, за ціною, в порядку та у строки встановлені цим договором і додатками до нього, а покупець зобов'язався прийняти продукції та оплатити її в порядку, передбаченому даним договором і додатками до нього.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача саме суму попередньої оплати за договором поставки, оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов»язання за укладеним договором перед позивачем у вигляді боргу, а існує договірне зобов»язання з поставки продукції, тобто, навпаки, у позивача перед відповідачем існує за договором грошове зобов»язання з оплати поставленої продукції.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що у відповідача перед позивачем відсутнє договірне грошове зобов»язання у вигляді сплати суми попередньої оплати, за стягненням якої звернувся до суду позивач із позовом за фактом поставки продукції. Крім того, позивач не надав до суду першої інстанції до моменту розгляду справи по суті будь-яких змін предмету позову згідно вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, в зв»язку з тим, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, позивач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів наявності у відповідача грошового зобов»язання перед ним за договором поставки , що визначений позивачем в якості підстави позову, невикористання продукції у своїй господарській діяльності та доказів повернення продукції нібито неналежної якості на адресу відповідача, тільки після чого чинне законодавство України надає право позивачу просити повернути оплачені за поставлену продукцію грошові кошти, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 115544 грн. 00 коп, у зв»язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню за затримку поставки продукції у розмірі 10953 грн.16 коп.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка -це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому судова колегія зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України -це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань. Тому поняття пені та штрафу в господарсько-правових зобов»язаннях міститься в нормах господарського права України, яким і повинні керуватися сторони і суди. До того ж судова практика допускає застосування пені до порушника правил господарської діяльності за прострочення негрошових зобов»язань і посилання суду та відповідача на постанову Вищого господарського суду України з іншою оцінкою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в кожному конкретному випадку існують різні обставини справи, яким суди і дають оцінку. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов»язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб»єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, а не частини 3 цієї ж статті, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, в постановах Верховного Суду України від 27.09.05 р., 22.11.10 р. № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. № 06/113-38 зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов»язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб»єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань і пеня застосовуюється за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання. Такої ж точки зору додержується і Виший господарський суд України по іншим справам (постанови від 28.02.2012р. по справі №27/112, від 20.03.2012р. по справі №5002-24/1430-2011, від 26.01.2012р. по справі №18/137).

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості непоставленої продукції, за кожний день прострочення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені у розмірі 0,5 % від вартості непоставленої продукції; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання, судова колегія вважає, що господарський суд помилково визначився з приводу неможливості нарахування пені за порушення зобов»язання негрошового характеру, в зв»язку з тим, що це не нібито не передбачено законодавством. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 10953 грн. 16 коп. за загальний період прострочки виконання відповідачем його зобов»язання з поставки продукції з 30.07.11 р. по 14.09.11 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню, оскільки дійсно мало місце прострочення поставки продукції вартістю 131400 грн. 00 коп. за період з 30.07.11 р. по 09.08.11 р. та вартістю 15856 грн. 00 коп. за період з 30.07.11 р. по 14.09.11 р., що підтверджено видатковими накладними. Заперечення відповідача в цій частині про нібито відсутність узгодженого строку поставки та поставки ним продукції не за договором судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що між сторонами були якісь інші правовідносини з поставки саме цієї продукції, ніж за договором, що визначений в якості підстави позову і того, що підписана факсимільна копія специфікації нібито не має доказової сили (застосування такого документу у правовідносинах сторони передбачили умовами укладеного договору).

Крім того, у відповідності до приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Так, абзацем 3 сторінки 3 рішення господарського суду зазначено про надходження 21.02.12 року від відповідача доповнення до відзиву на позовну заяву та документи, що були долучені до матеріалів справи. Однак, як вбачається, доповнення до відзиву (арк. 1, том 2 ) представником відповідача ОСОБА_5 не підписані, у зв»язку з чим долучення до матеріалів справи таких документів є порушенням норм ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року у справі № 1/5009/7966/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 10953 грн. 16 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року у справі № 1/5009/7966/11 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року у справі № 1/5009/7966/11 -скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя про стягнення 149605 грн. 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 129, кім. 412, ЗКПО 36065319 на користь Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЗКПО 31167067 пеню у розмірі 10953 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 219 грн. 06 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЗКПО 31167067 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 129, кім. 412, ЗКПО 36065319 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1386 грн. 53 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Сталь", м. Запоріжжя про стягнення штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 23108 грн. 80 коп. та попередньої оплати у розмірі 115544 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2-позивачу; 3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.