Рішення

від 08.08.2008 по справі 12/149пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

08.08.08 р.                                                                                                   

Справа № 12/149пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Склярук О. І.

присекретарі судового засідання

Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача - Гіда О.С.

від відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому

засіданні справу за позовом

Приватного підприємства “WEF TRANS”

м.Донецьк

до Фізичної особи -  суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1м.Донецьк

про визнання права власності на

трансформаторну (літ. Ж.) , КПП (літ. З), що знаходяться за адресою м. Донецьк

АДРЕСА_1.

СУТЬ СПОРУ

Приватне підприємство “WEF TRANS” м.Донецьк звернулося до господарського

суду з позовною заявою до Фізичної особи - 

суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_1м.Донецьк про визнання права власності на трансформаторну (літ.

Ж.) , КПП (літ. З), що знаходяться за адресою: м. Донецьк АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір

купівлі-продажу, Закон України “Про власність” який діяв на той час, не

визнання права власності на спірні об'єкти з боку відповідача, ст. 392 ЦК України.

Відповідач надіслав до суду клопотання щодо розгляду справи без його

участі за наявними в ній документами. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, 

вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

05.01.2000 року між  ЗАТ “ AW  TRANS” ( продавець) та     Приватним підприємством “WEF TRANS” (

покупець)  підписано договір

купівлі-продажу  № 4, згідно якого

позивач набував право власності на трансформаторну,  КПП, 

АЗС.

Вказаний договір,   на цей час не

розірвано та не визнано недійсним.

05.01.2000 року сторони підписали акт прийома-передачі, яким підтвердили

передачу будівель позивачу.

29.10.2003 року рішенням виконавчого комітету Донецької міської Ради за

№ 500/6 прийняте рішення “Про передачу земельних ділянок в оренду приватному

підприємству “WEF TRANS”  для

експлуатації існуючих будівель та споруд по ремонту та обслуговуванню

великовантажних автомобілів у Куібишевському районі. 

На підставі вище зазначеного рішення 15.06.2004 року між виконавчим

комітетом Донецької міської Ради та позивачем підписано договір оренди

земельної ділянки,  на якій розташовані

спірні будівлі.

12.12.2007 року рішенням виконкому Куйбишевської районної в місті

Донецьку ради, будівлі автозаправочной станції З-1, будівлі КПП літ Н-1,

будівля трансформаторної підстанції літ. Ж, гаражам Е-1, які належать    Приватному підприємству “WEF TRANS”  присвоєно поштову адресу: м. Донецьк

АДРЕСА_1.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на спірні будівлі,

посилаючись,  що відповідач не визнає

цього права.

Вказана позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного

Стаття 392 ЦК України закріплює, що власник майна може пред'явити позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право

власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно)

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб.

Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння,

користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не

впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується ,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не

суперечать закону.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення

підприємницької діяльності.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на

підставах, що не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 21  Закону України «Про

власність», який діяв на час підписання договору купівлі-продажу,  встановлювала, що право колективної власності

виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб

для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських

товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу

колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в

акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного

підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань

організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

 Договір купівлі-продажу є цивільно-правою

угодою в розумінні ст. 224 ЦК УРСР,  який

діяв на той час.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на 

час підписання договору купівлі-продажу , право власності у набувача

майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено

законом або договором.

Умовами договору  купівлі-продажу

від 05.01.2000 року не визначено момент переходу права власності  від продавця до покупця.

Таким чином,  в силу приписів ст.

128 ЦК УРСР, позивач набув право власності з 

моменту отримання  майна , а саме

05.01.2000 року

Стаття 392 ЦК України закріплює, що власник майна може пред'явити позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право

власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно)

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб.

Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння,

користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не

впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується ,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не

суперечать закону.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення

підприємницької діяльності.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на

підставах, що не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

На час розгляду справи у суді позивач користується. розпоряджається та

володіє спірним майном.

З огляду на вище викладене позовні вимоги позивача є такими, що

підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача, так як саме з його вини виник спір.

На підставі ст. 392 ЦК України, ст.224, 128 ЦК УРСР та керуючись ст.ст.

33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати за Приватним підприємством  

“WEF TRANS” ( м.Донецьк, вул.Югославська,36а  ЄДРПОУ 30261684)  право власності на господарські  побудови: трансформаторна ( літ Ж),  КПП ( літ.Н), АЗС ( літ. З), що знаходяться

за адресою:  м. Донецьк, АДРЕСА_1.

               Суддя