Постанова

від 22.05.2012 по справі 38/355

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 38/355

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Поліщук Т.А., Гаркавенко С.Д.

від відповідача - Ларіонова О.О.

від третьої особи - Ткаченко К.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»

третя особа Приватне акціонерне товариство «Метробуд»

про стягнення 376 805, 65 грн.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача оскільки останній, в порушення умов договору розрахувався не в повному обсязі у зв'язку з чим, повинен сплатити суму боргу в розмірі 371 766, 64 грн., пеню в розмірі 4 215, 83 грн. та 3% річних в розмірі 823, 18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 31.01.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду 23.04.2012 року.

23 квітня 2012 року, через канцелярію суду, від представника відповідача та третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

В судове засідання 23.04.2012 року з'явився представник відповідача та третьої особи. Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.

Через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року розгляд справи відкладено на 15.05.2012 року.

В судове засідання 15.05.2012 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року розгляд справи відкладено на 22.05.2012 року.

В судове засідання 22.05.2012 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду від 31.01.2012 року.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 вересня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу №25-09/08, відповідно до якого Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача бетонну продукцію (надалі-товар) в кількості, асортименті і за цінами (згідно з додатками), а Відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору товар за цим договором може постачатися як автотранспортом Позивача, так і автотранспортом Відповідача. В залежності від домовленості Сторін.

Згідно з п.3.1.-3.2. Договору товар постачається Позивачем на адресу, що зазначається Відповідачем в письмових замовленнях, відповідно до умов п.4 даного договору. Товар вважається поставленим Відповідачу з моменту його отримання Відповідачем в пункті призначення, який вказано в письмовій заявці.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Відповідачем відповідно до існуючих інструкцій (згідно з товарно-транспортними накладними, які підписані відповідальною особою Відповідача).

Відповідно до п.5.2. Договору Відповідач проводить попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії бетону на розрахунковий рахунок Позивача згідно з виставленими рахунками Відповідача.

Згідно з п.1-2 специфікації на бетонну продукцію, що є додатком №1 до договору купівлі-продажу №25-09/08, ціна на бетон марки П4 В25 складає 681,00 грн. за 1м. куб, при цьому ціни на продукцію вказані на умовах FCA (склад Позивача з завантаженням на автотранспорт), згідно з умовами Інкотермс в редакції 2000 року). Товар за цим договором може бути поставлений як автотранспортом Позивача, так й автотранспортом Відповідача, в залежності від об'єкту будівництва.

29 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №25-09/08, якою сторони доповнили договір №25-09/08 від 25.09.2008 року специфікацією №2. Відповідно до вказаної специфікації ціна марки бетону В12,5 становить 520,00 грн. за 1 м.куб., марки B25W4 становить 625,00 грн. за 1 м. куб., марки В30 становить 675,00 грн. за 1 м. куб.

На виконання умов вищезазначеного договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар загальною вартістю 2031766,64 грн., з яких Відповідач сплатив 1660000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Відповідач не оплатив поставлений товар в сумі 82429,39 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості стягнення витрат на транспортні послуги в сумі 43961, 93 грн., оскільки в період дії договору сторони відійшли від основних умов Договору, а в додатках до останнього визначено лише ціну товару, яка не містить вартість авто послуг.

Крім того, ст. 4А Інкотермс застосовується лише в разі, якщо продавець зобов'язаний поставити покупцю товар, проте не може виконати свого обов'язку внаслідок невиконання покупцем обов'язку призначити перевізника чи прийняти товар в узгоджений термін або в разі ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі ст. Б.7 Інкотермс, але за умови, що товар належним чином індивідуалізований за договором.

Беручи до уваги, що позивач здійснював поставку товару з порушенням умов Договору (без отримання заявки та 100 % попередньої оплати) стягнення витрат на авто послуги є необґрунтованими.

Судом також встановлено, що 11.05.2011 року між Третьою особою та Відповідачем укладено договір поруки, за умовами якого Відповідач зобов'язувався відповідати перед Третьою особою солідарно в повному обсязі за виконання Позивачем не договірного зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 191206,43 грн., перерахованих Третьою особою Позивачу, згідно з платіжним дорученням №81 від 26.01.2009 року та платіжним дорученням №329 від 12.03.2009 року, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, а також сплати процентів, нарахованих за користування цими коштами та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням основного зобов'язання. Відповідно до п.8 договору поруки, після виконання Відповідачем зобов'язання, забезпеченого порукою, Третя особа передає йому документи, які підтверджують його вимоги до Боржника. До Відповідача, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права Третьої особи у зобов'язанні.

Як встановлено місцевим господарським судом, 17.06.2011 року та 29.06.2011 року Третя особа звернулась до Позивача з вимогою №217 перерахувати на розрахунковий рахунок Третьої особи безпідставно утримувані кошти у сумі 191206,43 грн. та суму нарахованих інфляційних втрат і 3% річних у розмірі 54168,89 грн. Позивач зазначену вимогу залишив без задоволення. 29 червня 2011 року Відповідач направив Позивачу повідомлення №420 про надходження вимоги від Третьої особи про сплату заборгованості на загальну суму 245375,32 грн.

02 серпня 2011 року, на виконання умов договору поруки, Відповідач перерахував на рахунок Третьої особи кошти в сумі 245375,32 грн. з призначенням платежу «сплата боргу та процентів, згідно з договором поруки від 11.05.11р.». Цього ж дня, Третя особа направила на адресу Позивача повідомлення про перехід права вимоги повернення безпідставно утримуваних грошових коштів до Відповідача.

08 серпня 2011 року Відповідач направив Позивачу заяву від 05.08.2011 року про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань, які виникли у Позивача перед Відповідачем внаслідок неповернення безпідставно отриманих від Третьої особи коштів та зобов'язань, які виникли у Відповідача перед Позивачем за договором №25-09/08 від 25.09.2008 року на суму 245375,32 грн.

Отримання Позивачем вищезазначеної заяви 08.08.2011 року підтверджується повідомленням Міжнародного кур'єрського сервісу «АЯ», який міститься в матеріалах справи.

Статтею 601 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Твердження апелянта щодо виходу місцевого господарського суду за межі позовних вимог при ухвалені рішення, в частині визначення суми боргу з урахуванням зустрічних однорідних вимог не приймається колегією суддів до уваги, оскільки факт зарахування зустрічних однорідних вимог відбувся за заявою відповідача, а відповідно до ч.2 ст. 601 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 82 429, 39 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 2600,06 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії товару, Відповідач сплачує Відповідачу пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного, розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховуються на розмір несплачених Відповідачем грошових сум з першого дня прострочення оплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість стягнення з Відповідача пені в розмірі 11963,41 грн.

Необґрунтованим є твердження апелянта, що, ухвалюючи рішення, судом порушено вимоги ст. 35 ГПК України, оскільки ч. 2 ст. 35 ГПК України встановлюєтся положення про необов'язковість для однієї зі сторін доведення певних обставин справи не позбавляє іншу сторону можливості спростувати їх в загальному порядку іншими доказами, доводами та поясненнями.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі 38/355 від 31.01.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 38/355 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.