Постанова

від 14.05.2012 по справі 5/277

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 5/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.05.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року (повний текст підписано 02.03.2012 року)

у справі № 5/277 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрада»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс»

про стягнення 111 574,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі №5/277 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрада» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» про стягнення 111 574,38 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 105 823,50 грн. основного боргу, 3 082,60 грн. пені, 596,63 грн. 3% річних, 2 190,05 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі №5/277 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року - без змін.

В судове засідання представники відповідача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторона, яка не з'явилася в судове засідання, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності в судовому засіданні представників відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 02876, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупця у відповідності з його заявкою (у тому числі за допомогою засобів зв'язку (телефон, факс), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити цей товар на умовах, передбачених даним договором.

За умовами п. 1.3 договору найменування, асортимент, кількість, ціна на товар та строк поставки визначаються за домовленістю сторін і зазначаються в накладних (товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов'язується оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника за рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Договір продовжує діяти в частині невиконаних зобов'язань до моменту їх повного виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 107 857, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ЭА100719129 від 18.07.2011 року, №ЭА100726244 від 25.07.2011 року, №ЭА100726250 від 05.07.2011 року.

За вказаними поставками позивачем також було виписано податкові накладні №1070913 від 18.07.2011 року, №1071355 від 25.07.2011 року, №1071353 від 25.07.2011 року, кожна з яких містить посилання на договір поставки №02876 від 01.01.2011 року.

01.09.2011 року відповідач на підставі накладної № ЭА110726244 повернув позивачу товар на суму 2 033, 50 грн.

Натомість, згідно з доводами позивача відповідач за отриману продукцію не розрахувався, і має заборгованість перед позивачем у сумі 105 823, 50 грн.

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ентрада» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» про стягнення 111 574,38 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати за придбану продукцію.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 105 823,50 грн. основного боргу, 3 082,60 грн. пені, 596,63 грн. 3% річних за договором поставки №02876 від 01.01.2011 року є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, в решті позовних вимог судом першої інстанції відмовлено з причин безпідставності та невірного арифметичного розрахунку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на неукладеність договору через відсутність на примірнику відповідача чіткої дати його підписання, до уваги судом не приймаються, оскільки з наданого позивачем примірнику такого договору вбачається узгодження сторонами дати підписання договору, а відповідно й початку строку його дії. При цьому, відповідна дата також, як зазначалось вище, відображена у податкових накладних, а на номер договору в тому числі наявне посилання в товарно-транспортних накладних, згідно з якими відбулась поставка.

Відповідно до частини шостої статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 633 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині сплати за отриману продукцію.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 105 823,50 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Нормами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що при простроченні оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 року та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 130,62 грн. та 3 % річних у розмірі 605, 92 грн.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 року з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені та відсотків річних, з урахуванням часткового повернення відповідачем товару, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 082,60 грн., 3 % річних в розмірі 596, 63 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», викладені в апеляційній скарзі та надані ним докази, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі № 5/277 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі № 5/277 залишити без змін.

3. Справу № 5/277 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

21.05.12

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.