Постанова

від 23.05.2012 по справі 2/96-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року Справа № 2/96-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі: Левчук В.В.

за участю представників сторін:

позивача: підприємець ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.05.2012 р.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.11 р.

у справі № 2/96-НМ (суддя Тимошенко О. М. )

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Житомир

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Житомир

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Житомирської міської ради

про виділення в натурі частки у спільному майні

в с т а н о в и в :

21.05.2008р. позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у спільному майні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.03.2009 р. провадження у справі №2/96-НМ зупинено до вирішення Корольовським районним судом м. Житомира адміністративної справи №2а-789/08 за позовом прокурора Корольовського району м.Житомира про скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1056 від 29.12.07р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.05.2011 р. провадження у даній справі поновлено та призначено її розгляд на 07.06.2011р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.06.11 р. у справі №2/96-НМ задоволено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Житомирської міської ради про виділення в натурі частки у спільному майні.

Виділено в натурі підприємцю - ОСОБА_1 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) згідно висновку №17/05 від 25.05.07 судової будівельно-технічної експертизи (експерт ОСОБА_4) та письмового пояснення від 14.06.11 до цього висновку, а саме виділено частину торгового залу 22-2 площею 27,32 кв.м. вартістю 479376 грн., що становить 48/100 частин.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1: 18074 грн. грошової компенсації, 118 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 85 грн. витрат по оплаті мита, 600 грн. витрат по оплаті роботи експерта.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, а тому, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи №17/05 від 25.05.07 суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.11р. по справі №2/96-НМ є необгрунтованим і незаконним.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення у справі №2/96-НМ постановлено в порушення засад господарсько-процесуального судочинства, тому що розгляд цього спору має проводитися за правилами іншого судочинства - в порядку цивільного судочинства згідно ст. 15 ЦПК України.

Також, апелянт вважає, що господарський суд Житомирської області зробив висновок про підвідомчість господарському суду справі № 2/96-НМ на підставі копій свідоцтв про реєстрацію сторін підприємцями.

Однак, ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом про поділ приміщення квартири № 22 площею 56.7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, яке переобладнане під тимчасовий магазин промислових товарів, яке належить на праві спільної часткової власності.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2006 року по цивільній справі № 2-446/07 в позові ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі в зв'язку з відсутністю технічної можливості згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи поділу об'єкту спільної часткової власності.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.10.06 по цивільній справі № 2-446/07 набрало законної сили і є обов'язковим як для сторін у справі, так і для судів при вирішенні таких же позовних вимог або вимог, пов'язаних із цим же предметом спору, між тими ж сторонами.

Крім рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.10.06 по цивільній справі № 2-446/07, з участю сторін у цій справі № 2/96-НМ також розглядався Корольовським районним судом м. Житомира по справі № 2-а-24/09 в порядку адміністративного судочинства спір щодо законності рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 № 1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень" про погодження варіантів поділу приміщення квартири № 22 площею 56,7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, яке переобладнане під тимчасовий магазин промислових товарів.

Згідно висновків ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 30.04.09 по справі № 2-а-24/09 між сторонами у цій справі № 2/96-НМ, як співвласниками спірного приміщення, „виникли спірні правовідносини з приводу захисту права на володіння, користування та розпорядження спільною частковою власністю", тому судом першої інстанції у справі було зроблено висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.11), що: „наявний спір про право, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства."

За таких обставин, як стверджує апелянт, на підставі норм ч. 4 ст.35 та ст. 12 ГПК України можливо прийти до обґрунтованого висновку, що спір між співвласниками нерухомого майна, які набули право власності на приміщення як фізичні особи - громадяни, а не підприємці, і між нами не укладено ніяких господарських договорів, не підвідомчий господарському суду.

Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно визнано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.07 № 17/05 з доповненням від 14.06.11 належним і допустимим доказом у справі №2/96-НМ.

Також, в судовому засіданні 21.06.11 головуючим у справі суддею Тимошенком О.М. учасникам судового розгляду було оголошено, що до суду 20.06.11 надійшли письмові пояснення експерта ОСОБА_4 від 14.06.11, згідно яких вартість приміщення площею 56.7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, станом на теперішній час складає 945 тисяч гривень ( це майже в два рази більше ніж вартість приміщення, яка визначена експертним висновком від 25.05.07 № 17/05).

А в рішенні суддя Тимошенко О.М. зазначені пояснення експерта ОСОБА_4 від 14.06.11 вже визначає як доповнення від 14.06.11 до висновку експертизи.

Як вбачається зі змісту письмових пояснень експерта ОСОБА_4 від 14.06.11, цей документ не є висновком судової будівельно-технічної експертизи, і не є додатком до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню, є зміна ринкових цін на нерухоме майно, яка відбулася за більш як чотирьохрічний період часу з 25.05.07 до 29.06.11.

Такі відомості визнано і Верховною Радою України в Постанові від 26.01.09 № 903 "Про відповідальність Президента України за ситуацію, що склалася у фінансово-кредитній сфері України", і численними судовими рішеннями у справах, розглянутих судами України, які набрали законної сили, і є преюдиціальними актами. Таким чином, обставини зміни ринкових цін на нерухоме майно, які відбулися за більш як чотирьохрічний період часу з 25.05.07 до 29.06.11 в бік їх істотного зниження є загальновідомими.

У разі визнання висновку необгрунтованим або таким, що викликає сумніви в його правильності, а також, з огляду на норму ч. 4 ст.42 ГПК України, яка зазначає, що "При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту", існували достатні підстави для призначення повторної судової експертизи, а точніше первинної, у справі № 2/96-НМ, враховуючи вищезазначені і визнані усіма учасниками судового процесу у справі № 2/96-НМ, в тому числі і судом, обставини і факти. Тому, висновок суду першої інстанції в останньому абзаці мотивувальної частини оскаржуваного рішення про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.07 № 17/05 з доповненням від 14.06.11 визнано належним і допустимим доказом є необгрунтованим і незаконним.

Виділ судом частини приміщення ОСОБА_1 без припинення права спільної часткової власності на об'єкт нерухомості на підставі висновку експертизи про поділ із наданням дозволу на реконструкцію шляхом приєднання суміжного окремого об'єкту нерухомості приміщення квартири АДРЕСА_1, на думку апелянта, є таким , що суперечить нормам матеріального права та порушує моє право власності - що є підставою для подання мною апеляційної скарги, згідно ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві від 25.08.2011р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Апелянт подав до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 31.08.2011 р. у справі №2/96-НМ призначено судову будівельно-технічну експертизу.

У судовому засіданні 23 травня 2012 року представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у ній. Також представник відповідача (апелянта) 23 травня 2012 року подав доповнення до апеляційної скарги.

Позивач - підприємець ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила з підстав, наведених у відзиві. Просить рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

16.05.2012р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання від 10.05.2012р., в якому остання зазначила, що, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи №386/387/84/85 від 27 квітня 2012 року, погоджується на зміну рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.2011 року по справі №2/96-НМ в частині виділення ОСОБА_1 площі торгового залу 22-2 з 27,32 кв.м на 27,00 кв.м, встановлення загальної вартості цієї частини площі торгового залу з 479376 грн. на 237667 грн. та зміну розміру стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації різниці вартості часток власності на приміщення з 18074 грн. на 11883 грн.

Крім того, відповідач - підприємець ОСОБА_3 23.05.2012р. надіслала на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання, в якому просить апеляційну інстанцію вийти за межі позовних вимог та для захисту права власності сторін у справі визнати за кожною із сторін спору право власності на приміщення, які виділяються та доповнення до апеляційної скарги, в якому просив виділити в натурі частки у спільному майні - приміщенні квартири №21 площею 56.7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6:

- підприємцю ОСОБА_1, як другому співвласнику, приміщення: 22-3 площею 1.6 кв. м, вартістю 14084 гривень, 22-4 площею 10.4 кв. м, вартістю 91546 гривень, 22-5 площею 4.4 кв. м, вартістю 38731 гривня, 22-6 площею 2.8 кв. м, вартістю 24647 гривень, 22-7 площею 4.9 кв. м, вартістю 43132 гривні, що позначені на малюнку - рис. 2 аркуш 19 тексту експертного висновку зеленим кольором, загальною площею 24.1 кв. м і вартістю 212140 гривень, стягнувши на її користь з підприємця ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 37410 гривень, та

- визнати за підприємцем ОСОБА_1 право власності на зазначені приміщення, виділені в натурі, а саме на: приміщення 22-3 площею 1.6 кв. м, 22-4 площею 10.4 кв. м, 22-5 площею 4.4 кв. м, 22-6 площею 2.8 кв. м, 22-7 площею 4.9 кв. м. що позначені на малюнку - рис. 2 аркуш 19 тексту експертного висновку зеленим кольором, загальною площею 24.1 кв. м, загальною вартістю 212140, гривень;

- підприємцю ОСОБА_3, як першому співвласнику, приміщення: 22-1 площею 1.6 кв. м, вартістю 14084 гривні, 22-2 площею 31.0 кв. м, вартістю 272876 гривень, що позначені на малюнку - рис. 2 аркуш 19 тексту експертного висновку жовтим кольором, загальною площею 32.6 кв. м вартістю 286960 гривень;

- визнати за підприємцем ОСОБА_3, право власності на зазначені приміщення, виділені в натурі, а саме на: приміщення 22-1 площею 1.6 кв. м, 22-2 площею 31.0 кв. м, загальною площею 32.6 кв.м вартістю 286960 гривень;

- судові витрати за проведення у справі № 2/96-НМ судової будівельно-технічної експертизи покласти на сторони в рівних частках, стягнувши з підприємця ОСОБА_1 на користь підприємця ОСОБА_3 половину вартості судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2012 року № 386/387/84/85, оплаченої згідно квитанції від 02.11.2011 № 36.

Частиною 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Абзацом 7 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Отже, звернення підприємця ОСОБА_3 з клопотанням про вихід за межі позовних вимог до суду апеляційної інстанції суперечить нормам чинного законодавства, а відтак клопотання залишається без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно приписів ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.2011р. у справі №2/96-НМ скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 21.05.2008р. позивач підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до підприємця ОСОБА_6 у якому просила виділити ОСОБА_1 приміщення 22-2 в приміщенні магазину "Верона" по АДРЕСА_6, відповідно варіанту №2 висновку експертизи від 25.05.2007 року №17/05 та покласти судові витрати на відповідача (а.с.2-5,т.1).

21.06.11р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог по справі №2/96-НМ за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у спільному майні -магазину "Верона" по АДРЕСА_6 (в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України)(далі - заява) (а.с.37,т.2).

Із змісту вказаної заяви вбачається, що позивач - підприємець ОСОБА_1 просить:

- виділити підприємцю ОСОБА_1 в натурі частину приміщення магазину "Верона" по АДРЕСА_6, відповідно варіанту №2, висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2007 року №17/05 та письмового пояснення від 14.06.2011 року до висновку незалежної судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2007 року №17/05, а саме виділити частину торгового залу 22-2, площею 27,32 кв.м., на загальну суму 479376 грн, що становить 48/100 ідеальних часток;

- виділити підприємцю ОСОБА_3 в натурі частину приміщення магазину "Верона" по АДРЕСА_6, а саме вхідний тамбур з, ґанком 22-1 площею 1,6 кв.м, частину торгового залу 22-2 площею 3,68і кв.м, примірочну 22-3 площею 1,6 кв.м, торговий зал 22-4 площею 10,4 кв.м, коридор 22-5 площею 4,4 кв.м, туалет 22-6 площею 2,8 кв.м, приміщення 22-7 площею 4,9 кв.м., на загальну суму 515524 грн. що становить 52/100 ідеальних часток;

- стягнути з підприємця ОСОБА_3 на мою користь 18074 грн. грошової компенсації зменшеної частки майна;

- стягнути з підприємця ОСОБА_3 на мою користь судові витрати в розмірі 1520 грн. та покласти на відповідачку всі судові витрати;

Судова колегія не приймає заяву про уточнення позовних вимог в частині щодо виділення підприємцю ОСОБА_3 в натурі частину приміщення магазину "Верона" по АДРЕСА_6, а саме вхідний тамбур з, ґанком 22-1 площею 1,6 кв.м, частину торгового залу 22-2 площею 3,68і кв.м, примірочну 22-3 площею 1,6 кв.м, торговий зал 22-4 площею 10,4 кв.м, коридор 22-5 площею 4,4 кв.м, туалет 22-6 площею 2,8 кв.м, приміщення 22-7 площею 4,9 кв.м., на загальну суму 515524 грн. що становить 52/100 ідеальних часток з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Підпунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (далі по тексту - Постанова) встановлено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

За приписами ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, господарським процесуальним законодавством не передбачено право одного підприємця звертатися за захистом прав чи інтересів іншого підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2001р. членами державної технічної комісії складено Акт про готовність закінченої реконструкції власної квартири №22 в житловому будинку по АДРЕСА_6 під тимчасовий магазин промислових товарів приватного підприємця ОСОБА_7 до експлуатації (а.с.19, т.2).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №471 від 09.08.01 затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченої реконструкції власної квартири №22 в житловому будинку по АДРЕСА_6 під тимчасовий магазин промислових товарів приватного підприємця ОСОБА_7 до експлуатації. (а.с.18, т.2).

16.10.2001р. ОСОБА_7 (продавець), ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу (далі по тексту - Договір) (а.с.29, т.1).

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили в рівних частинах кожна, приміщення магазину загальною площею 56,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Згідно Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вказаний об'єкт за реєстраційним номером НОМЕР_3 зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно по 1/2 на кожну (а.с.31, т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року N 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови участі у спорі суб'єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, які на момент придбання приміщення магазину у 2001р. були зареєстровані як підприємці, що підтверджується свідоцтвами по державну реєстрацію фізичних осіб підприємців (а.с. 34, а.с.148, т.1).

Також, слід відмітити, що предметом спору є тимчасовий магазин промислових товарів, який належить суб'єктам підприємницької діяльності на праві спільної часткової власності, нежитлова квартира, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №471 від 09.08.01 "Про затверджено акту державної технічної комісії про готовність закінченої реконструкції власної квартири №22 в житловому будинку по АДРЕСА_6 під тимчасовий магазин промислових товарів приватного підприємця ОСОБА_7 до експлуатації".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що спір між сторонами у даній справі підвідомчий господарському суду, що також підтверджується ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13.03.2008р. (а.с.27, т.1).

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В розумінні змісту наведених норм при праві сумісної власності кожному співвласнику належить право власності на все майно.

При спільній частковій власності кожному співвласнику належать заздалегідь визначений розмір частки у праві на спільне майно.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність виникає у разі, коли право кожного із співвласників є чітко визначеним чисельно, у дробах (1/2, 1/3, 3/4, 9/10 тощо) від права власності на річ, яке в цілому умовно береться за одиницю.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2001р. ОСОБА_7 (продавець), ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу (далі по тексту - Договір) (а.с.29, т.1).

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили в рівних частинах кожна, приміщення магазину загальною площею 56,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Згідно Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вказаний об'єкт за реєстраційним номером НОМЕР_3 зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно по 1/2 на кожну (а.с.31, т.1).

Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 15.06.2011р. №1969 листом від 15.06.2011р. №1696 на заяву ОСОБА_1 з приводу надання інформації щодо належності об'єктів нерухомого майна повідомило, що власниками приміщень магазину площею 56,7 кв.м, які розташовані у будинку АДРЕСА_6, на сьогоднішній день в Реєстрі прав власності на нерухоме майно значаться: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (в рівних частках). Право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.10.2001 р. приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 7712 (а.с.13, т.2).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приміщення магазину загальною площею 56,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, є спільною частковою власністю суб'єктів підприємницької діяльності - ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Частиною першої статті 364 Цивільного кодексу України унормовано, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

З наведеного випливає, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своє частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність.

Предметом спору у даній справі є приміщення магазину загальною площею 56,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, в порядку цивільного судочинства розглядався спір про виділення в натурі частки у спільному майні в Корольовському районному суді м.Житомира. За ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира проведено судову будівельно-технічну експертизу та складено висновок №17/05 від 25.05.07 (експерт ОСОБА_4). (а.с.105-125, т.1).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №17/05 від 25.05.07 ринкова вартість магазину складає 598450 грн. або 118505 доларів США. Розділити приміщення магазину з урахуванням одночасної чи послідуючої його реконструкції за рахунок суміжної квартири АДРЕСА_2 можливо. Експертом запропоновано 5 варіантів розподілу.

29.12.2007 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень" (далі - Рішення) (а.с.22, т.2).

Пунктом 2 Рішення було погоджено варіанти №2 та №5 розподілу приміщень магазину "Верона" в житловому будинку по АДРЕСА_6.

Прокуратурою Корольовського району м.Житомира принесено протест від 07.03.2008 року №108/15 на вказане рішення.

В зв'язку з відхиленням протесту прокурор Корольовського району м. Житомира направив адміністративний позов від 07.07.2008 року за №133/08 до Корольовського районного суду м.Житомира, в якому поставив питання про скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 року №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень" (а.с.36-37,т.1).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 30.04.2009 року провадження у справі №2а-24/09 за адміністративним позовом прокурора Корольовського району м.Житомира від 07.07.2008 року за №133/08 до Житомирської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 року №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень" закрито з підстав зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) (а.с.46,т.2).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 вказаного Кодексу, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, підставою закриття провадження у адміністративній справі є непідвідомчість даної справи адміністративним судам, а не відсутність порушень законодавства при прийнятті виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскарженого рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 року по справі №2-а-24/09 ухвала Корольовського районного суду м.Житомира від 30 квітня 2009 року залишена без змін (а.с.77, т.1).

Таким чином, з наведеного випливає, що юридична оцінка законності прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 року №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень" судами не надавалась.

А відтак, оскільки на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, судова колегія вважає, що при вирішенні спору між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у спільному майні місцевий суд необгрунтовано розглядав тільки 2-й та 5-й варіанти виділення в натурі частини приміщення, тобто варіанти, які затверджені пунктом 2 Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 року №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень".

При цьому необхідно відзначити, що Законом України "Про місцеве самоврядування" органам місцевого самоврядування не надано права (повноваження) врегулювання спорів між фізичними особами, в тому числі підприємцями, щодо майна, яке належить їм на праві власності (часткової, спільної чи приватної), а тому судова колегія не приймає до уваги рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.12.2007 року №1056 "Про надання дозволу на внесення змін в рішення міськвиконкому та погодження питання розподілу приміщень".

Як зазначалось вище, за ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира проведено судову будівельно-технічну експертизу та складено висновок №17/05 від 25.05.07 (експерт ОСОБА_4). (а.с.105-125, т.1).

Відповідно до абзацу 2 п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» за змістом статті 101 ГПК апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року було призначено у справі №2/96-НМ судову будівельно-технічну експертизу (а.с.137-139,т.2).

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Яка вартість станом на теперішній час приміщення площею 56.7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3?

2. Які існують варіанти виділення в натурі частки у спільному майні - приміщення площею 56.7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, виходячи із належності на праві власності ОСОБА_1 1/2 частини приміщення та належності на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3, з якою в подальшому виділена частка буде об'єднана власником, із врахуванням вимог державних будівельних норм, санітарних і пожежних вимог, часу побудови і технічного стану будинку АДРЕСА_6, а також можливості згідно вимог законодавства України подальшого використання за цільовим призначенням частки ОСОБА_3, яка залишається після виділу частки ОСОБА_1?

3. Скільки ідеальних часток знаходиться в торговому залі №22-2 та яка його вартість, площа якого 27.32 м(кв.), яке знаходиться у вищезгаданому приміщенні.

3.4. Чи можливо виділення в натурі частини приміщення магазину "Верона", що знаходиться в АДРЕСА_6 з одночасною чи послідуючою реконструкцією за рахунок суміжної квартири №21 цього ж будинку, що належить ОСОБА_1 на праві особистої власності? Якщо так, то які?

08 травня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта №386/387/84/85 від 27 квітня 2012 року (вих. №391/386/387/84/85 від 28 квітня 2012 року) (а.с. 25-39, т. 3).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, ринкова вартість приміщення. корисною площею 56,7 м.кв., що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, базуючись на результатах обстеження та даних матеріалів справи, в цінах на момент проведення дослідження, становить 499 100,00 грн.

Розділити приміщення магазину з урахуванням одночасної чи послідуючої його реконструкції за рахунок суміжної квартири №21, розташованій по АДРЕСА_6 можливо. З урахуванням одночасної чи послідуючої реконструкції магазину за рахунок суміжної квартири №21, можливе забезпечення кожної з виділених частин санвузлами, основними та допоміжними приміщеннями.

Ідеальна (фактична) частка торгового залу магазину "Верона" становить 11/20, що у вартісному еквіваленті становить 272 876,00 грн.

В дослідницькій частині висновку експерта наведено чотири можливих варіанти виділення в натурі частки у спільному майні - приміщенні магазину площею 56,7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_6.

Згідно варіанту №1, першому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 2 у висновку експерта - жовтий колір): 22-1 вхідний тамбур площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн. та 22-2 торговий зал площею 31,0 кв.м. вартістю 272876,00 грн., а всього в магазині 32,6 кв.м. вартістю 286 960,00 грн., що на 37410,00 грн. більше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 57/100 часток від вартості магазину.

Другому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 2 у висновку експерта - зелений колір): 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині 24,1 кв.м. вартістю 212 140,00 грн., що на 37410,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 43/100 часток від вартості магазину.

Згідно варіанту №2, першому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 3 у висновку експерта - жовтий колір): 22-2 частина торгового залу площею 24,0 кв.м. вартістю 211259,00 грн., а всього в магазині (з урахуванням частини, що залишається у спільному користуванні обох співвласників) 28,3 кв.м. вартістю 249110,00 грн., що на 440,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 50/100 часток від вартості магазину.

Другому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 3 у висновку експерта - зелений колір): 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині (з урахуванням частини, що залишається у спільному користуванні обох співвласників) 28,4 кв.м. вартістю 249990,00 грн., що на 440,00 грн. більше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 50/100 часток від вартості магазину.

Згідно варіанту №3, першому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 4 у висновку експерта - жовтий колір): 22-1 вхідний тамбур площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн. та 22-2' частина торгового залу площею 26,0 кв.м. вартістю 228864,00 грн., а всього в магазині 27,6 кв.м. вартістю 242948,00 грн., що на 6602,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 49/100 часток від вартості магазину.

Другому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 4 у висновку експерта - зелений колір): 22-2 частина торгового залу площею 5,0 кв.м. вартістю 44012,00 грн., 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині 29,1 кв.м. вартістю 256152,00 грн., що на 6602,00 грн. більше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 51/100 часток від вартості магазину.

Згідно варіанту №4, першому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 5 у висновку експерта - жовтий колір): 22-2 частина торгового залу площею 27,0 кв.м. вартістю 237667,00 грн., а всього в магазині 27,0 кв.м. вартістю 237667,00 грн., що на 11883,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 48/100 часток від вартості магазину.

Другому співвласнику виділяються наступні приміщення в магазині (на рис. 5 у висновку експерта - зелений колір): 22-1 вхідний тамбур площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-2' частина торгового залу площею 4,0 кв.м. вартістю 35209,00 грн., 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині 29,7 кв.м. вартістю 261433,00 грн., що на 6602,00 грн. більше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 52/100 часток від вартості магазину.

Оцінивши висновок експерта у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, судова колегія вважає, що оптимальним варіантом розподілу приміщення магазину по АДРЕСА_6 між сторонами у справі, враховуючи належність підприємцю ОСОБА_1 суміжної квартири №21, на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі продажу від 15.03.03, витягом про реєстрацію прав власності (том 2 а.с.6,7), є варіант №1.

За вказаним варіантом позивачу підприємцю ОСОБА_1 виділяються наступні приміщення в магазині, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) (на рис. 2 у висновку експерта - зелений колір): 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині 24,1 кв.м. вартістю 212 140,00 грн., що на 37410,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 43/100 часток від вартості магазину.

В зв'язку з тим, що вартість виділеної позивачу частини становить 212140 грн. і складає 43/100 часток, тобто є меншою, ніж та на яку вона має право (249550грн.), позивач має право на отримання грошової компенсації, розмір якої визначений експертом і становить 37410 грн. (а.с.34,т.3).

Другому співвласнику - відповідачу підприємцю ОСОБА_3 виділяються в натурі наступні приміщення в магазині, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) (на рис. 2 у висновку експерта - жовтий колір): 22-1 вхідний тамбур площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн. та 22-2 торговий зал площею 31,0 кв.м. вартістю 272876,00 грн., а всього в магазині 32,6 кв.м. вартістю 286 960,00 грн., що на 37410,00 грн. більше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 57/100 часток від вартості магазину.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та висновок судової будівельно-технічної експертизи №386/387/84/85 Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 року, судова колегія прийшла до висновку про задоволення позову, зокрема: виділення підприємцю ОСОБА_1 наступні приміщення в магазині, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) (на рис. 2 у висновку експерта - зелений колір): 22-3 примірочна площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 торговий зал площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 коридор площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 туалет площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн. та 22-7 кімната відпочинку площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., а всього в магазині 24,1 кв.м. вартістю 212 140,00 грн., що на 37410,00 грн. менше ідеальної долі (1/2) в одиницях вартості складає 43/100 часток від вартості магазину та стягнення на користь позивача грошової компенсації в розмірі 37410,00 грн.

У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції від 29.06.2011 року та прийняттям судовою колегією нового судового рішення по справі № 2/96-НМ, відповідно до ст. 49 ГПК України здійснено перерозподіл судових витрат, зокрема державного мита (судового збору) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 "Про державне мито"(в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції), за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило не менше 102,00 грн. та не більше 25500,00 грн.

Порядок справляння державного мита визначено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15 (далі - Інструкція).

Пунктом 38 Інструкції встановлено, що вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд.

Так як, позивачем заявлено дві вимоги: немайнового та майнового характеру, державне мито (судовий збір) становить 459,10 грн. (85,00 грн. + 374,10 грн.).

Позивачем згідно квитанції №1983402 від 10.04.2008р. при подачі позову сплачено 102,00 грн. державного мита (судового збору) (а.с.8, т.1).

Отже, державне мито, яке підлягає стягненню в доход державного бюджету становить - 357,10 грн. (459,10 грн. - 102,00 грн.).

Таким чином, на підставі вищенаведеного, відповідно до ст.49 ГПК України, з апелянта (відповідача) підлягає стягненню державне мито (судовий збір) в сумі 357,10 грн. в доход державного бюджету.

Згідно приписів п. 23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Сума витрати за проведення у справі №2/96-НМ судової будівельно-технічної експертизи від 27.04.2012р. №386/387/84/85 становить 4500,48грн.

Відповідач - ОСОБА_3 оплатила вартість вказаної експертизи, що підтверджується квитанцією від 02.11.2011р. №36 (а.с.82,т.3).

Враховуючи вищенаведене, витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, понесені апелянтом, підлягають розподілу між сторонами в рівних частинах.

На підстві вищенаведеного судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.2011р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким підприємцю ОСОБА_1 виділити в натурі частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) згідно висновку експерта №386/387/84/85 Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 р., приміщення: 22-3 площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн., 22-7 площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., загальною площею 24,1 кв.м. зазначені у варіанті №1 зеленим кольором вартістю 212 140,00 грн., що складає 43/100 часток від вартості магазину та стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 37410,00 грн. грошової компенсації.

Керуючись ст.ст.49, 99,101,103, п.1 ч.1 104, 105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з урахуванням доповнень до неї від 23.05.2012 р. задоволити частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.2011 р. у справі №2/96-НМ скасувати, прийняти нове:

«1. Позов задоволити. Виділити в натурі підприємцю ОСОБА_1 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3) згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №386/387/84/85 Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 р., приміщення: 22-3 площею 1,6 кв.м. вартістю 14084,00 грн., 22-4 площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн., 22-7 площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., загальною площею 24,1 кв.м. зазначені у варіанті №1 зеленим кольором вартістю 212 140,00 грн., що складає 43/100 часток від вартості магазину.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029,АДРЕСА_4: ідент номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_5, ідент. номер НОМЕР_2) 37410,00 грн. грошової компенсації.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029,АДРЕСА_4: ідент номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_5, ідент. номер НОМЕР_2) державне мито (судовий збір) в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029, АДРЕСА_4: ідент номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України державне мито (судовий збір) в сумі 357,10 грн.»

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_5, ідент. номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029, АДРЕСА_4: ідент номер НОМЕР_1) витрати по оплаті за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2250,24 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_5, ідент. номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029, АДРЕСА_4: ідент номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 42,50 за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.