Ухвала

від 26.11.2012 по справі 2/96-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 листопада 2012 р. № 2/96-НМ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В., суддів:Заріцької А.О., Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 25.07.2012 у справі№ 2/96-НМ за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВиконавчий комітет Житомирської міської ради про виділення в натурі частки у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.06.2011 у справі №2/96-НМ позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено: згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2007 №17/05 та письмового пояснення від 14.06.2011 до цього висновку виділено в натурі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 389409), а саме: частину торгового залу 22-2, площею 27,32 кв.м., вартістю 479376,00 грн., що становить 48/100 частин.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 рішення господарського суду Житомирської області від 29.06.2011 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено: згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №386/387/84/85 Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 виділено в натурі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 389409), а саме: приміщення 22-3, площею 1,6 кв.м., вартістю 14084,00 грн., 22-4 площею 10,4 кв.м. вартістю 91546,00 грн., 22-5 площею 4,4 кв.м. вартістю 38731,00 грн., 22-6 площею 2,8 кв.м. вартістю 24647,00 грн., 22-7 площею 4,9 кв.м. вартістю 43132,00 грн., загальною площею 24,1 кв.м., зазначені у варіанті №1 зеленим кольором вартістю 212140,00 грн., що складає 43/100 часток від вартості магазину; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 37410,00 грн. грошової компенсації.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України про виправлення описки від 04.09.2012) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 змінено та викладено її резолютивну частину в іншій редакції; позов задоволено: згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №386/387/84/85 Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 виділено в натурі підприємцю ОСОБА_1 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 389409), приміщення: 22-3, площею 1,6 кв.м., вартістю 14084,00 грн., 22-4, площею 10,4 кв.м., вартістю

91546,00 грн., 22-5, площею 4,4 кв.м., вартістю 38731,00 грн., 22-6, площею

2,8 кв.м., вартістю 24647,00 грн., 22-7, площею 4,9 кв.м., вартістю 43132,00 грн., загальною площею 24,1 кв.м. зазначені у варіанті №1 зеленим кольором, вартістю 212 140,00 грн., що складає 43/100 часток від вартості магазину; виділено в натурі підприємцю ОСОБА_2 частину приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 389409) (на рис. 2 у висновку експерта - жовтий колір): 22-1, вхідний тамбур площею 1,6 кв.м., вартістю

14084,00 грн. та 22-2, торговий зал площею 31,0 кв.м., вартістю 272876,00 грн., а всього: у магазині 32,6 кв.м. вартістю 286 960,00 грн., що на 37410,00 грн. більше ідеальної долі (1/2), в одиницях вартості складає 57/100 часток від вартості магазину; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 37410,00 грн. грошової компенсації; для здійснення варіанту виділу частки в натурі зобов'язано: здійснити обладнання дверного пройму з приміщення 22-4 до примірочної 22-3; закрити прохід торгового залу 22-25 до примірочної 22-3; закрити прохід з торгового залу 22-2 до торгового залу 22-4; вихід з вулиці можливо обладнати в торговий зал 22-4 або в приміщення 22-7.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2012, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом касаційної інстанції норм процесуального права, а також неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права (статей 356, 358, 364 Цивільного кодексу України). В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2008 у справі №2/187, від 13.01.2011 у справі №5020-2/086-2/186, від 10.02.2011 у справі №11/146, від 01.03.2011 у справі №01/63-55(06/142/3-55), 29.03.2011 у справі №40/300-10, від 07.06.2011 у справі №5/28, від 04.07.2011 у справі №04/47-85, від 03.08.2011 у справі №18/500-07, ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.03.2008 у справі №6-2883св08.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі №2/96-НМ (про перегляд постанови в якій подано заяву) судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частка позивача та відповідача у майні, що є спільною частковою власністю, становить по Ѕ на кожного.

Суд касаційної інстанції відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та керуючись статтею 364 Цивільного кодексу України, визнав наявними підстави для задоволення позову та виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, а саме: з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2012 №386/387/84/85 виділення в натурі позивачеві 43/100 частки та відповідачеві 57/100 часток від вартості майна (приміщення магазину). При цьому, з огляду на те, що вартість виділеної позивачеві частини майна становить 43/100 часток (що в одиницях вартості складає

212140,00 грн.), тобто є меншою його ідеальної долі Ѕ , на яку він має право (249550 грн.), суд касаційної дійшов висновку про наявність підстав згідно з частиною другою статті 364 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації, розмір якої визначений експертом та становить 37410,00 грн.

Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 26.06.2008 у справі №2/187, від 13.01.2011 у справі №5020-2/086-2/186, від 10.02.2011 у справі №11/146, від 01.03.2011 у справі №01/63-55(06/142/3-55), від 29.03.2011 у справі №40/300-10, від 07.06.2011 у справі №5/28, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції також визнав наявними підстави для задоволення позову в частині виділення в натурі частки майна позивача (позивача за зустрічним позовом у справі №2/187), що є у спільній частковій власності, з визначенням відповідної частки: у справі №2/187 на підставі договору купівлі-продажу, яким встановлено, що частка позивача за зустрічним позовом у спільній частковій власності з відповідачем складає 53/100 частин майна; у справі №5020-2/086-2/186 на підставі договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомості, згідно з яким частка позивача складає 1/12 частини приміщення першого поверху об'єкта, що є спільною частковою власністю; у справі № 11/146 на підставі договору купівлі-продажу, згідно з яким частка позивача складає 50% частки майна, що є у спільній частковій власності; у справі

№01/63-55(06/142/3-55) на підставі судового рішення в іншій господарський справі, згідно з яким за позивачем визнано право власності на 2/15 частин спільної часткової власності, та з урахуванням укладеного сторонами договору про виділення в натурі часток; у справі №40/300-10 на підставі договору купівлі-продажу, згідно з яким позивачу належить Ѕ частки майна, що є спільною частковою власністю; у справі №5/28 на підставі договору купівлі-продажу, яким встановлено, що частка позивача складає 47/100 частин приміщення, що є спільною частковою власністю.

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цих справах у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву, та відсутність протилежних правових висновків суду касаційної інстанції як обов'язкового елементу неоднакового застосування.

Крім того, безпідставними є посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2011 у справі №04/47-85, від 03.08.2011 у справі №18/500-07 та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.03.2008 у справі №6-2883св08, якими судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі.

Інші доводи заявника фактично зводяться до порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права, однак не беруться до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 ГПК України порушення або неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, а такою підставою є лише неоднакове застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в допуску справи №2/96-НМ до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот Судді: А.Заріцька Т.Козир М.Малетич І.Панова KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)