Постанова

від 28.05.2012 по справі 7/389

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 7/389 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Вугілля Україна" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі№ 7/389 господарського суду Донецької області за позовомДержавного підприємства "Вугілля Україна" доДержавного підприємства "Красноармійськвугілля" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 7/389 господарського суду Донецької області.

Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення 86915 грн. 69 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2012 року у справі №7/289 (судді: Сгара Е.В. -головуючий, Лейба М.О., Левшина Г.В.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року (судді: Діброва Г.І. -головуючий, Бойченко К.І., Стойко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державне підприємство "Вугілля Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 01.02.2010 року між Державним підприємством "Вугілля України" та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" укладений договір постачання вугілля № 07-10/1-ЕН/172, відповідно до умов якого Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

У відповідності до п. 2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до Договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

Відповідно до п. 4.1 договору, якість вугілля, що постачається за цим Договором, повинна відповідати умовам цього Договору.

У відповідності до п. 5.6 договору, Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Аd та Wtr посвідчення та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, - за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Аd та Wtr посвідчення якості та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє Вантажовідправнику вугілля телеграму про виклик його представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Згідно п. 5.13 договору, у разі порушення вимог пунктів 5.4., 5.6. та 5.7. Договору, Постачальник не приймає претензій Покупця стосовно кількості та якості вугілля, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугілля, стосовно якого порушено порядок приймання, за показниками кількості та якості зазначеними у перевізних документах та посвідченнях про якість.

Крім того, між ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Західенерго" (Покупець) та ДП "Вугілля України" (Постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції № 02-10/1-ЕН від 01.02.10р. відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставляти ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Західенерго" вугільну продукцію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2010 року за залізничною накладною № 52322610, (вагони №№ 67163386, 67899906, 65294878, 67656447, 67919787) було поставлено партію вугілля кам'яного на адресу одержувача вантажу -ВАТ "Західенерго" Бурштинська ТЕС, вантажовідправник вугілля за накладною - ЗАТ "ЦЗФ "Селидівська".

Під час приймання вантажу за якістю Вантажоодержувачем виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору та не може бути використане за призначенням, що підтверджено актами відбору проб вугілля № 2644 від 27.04.10р., № 2729 від 29.04.10р., актами приймання вугілля за якістю № 2644 від 28.04.10р., № 2729 від 30.04.10р., у зв'язку з чим спірне вугілля згідно квитанції про приймання вантажу № 36408704 було повернуто на адресу ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо" (вантажовідправник за залізничною накладною № 52322610).

Також встановлено, що ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Західенерго", як вантажоотримувач, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення збитків, у вигляді понесених витрат за поставку продукції неналежної якості, через неналежне виконання ДП "Вугілля України" своїх договірних зобов'язань за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.10 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року по справі № 1/394, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ "Західенерго" до ДП "Вугілля України" про стягнення збитків у розмірі 43892 грн. 76 коп., витрат по сплаті держмита в сумі 438 грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. були задоволені повністю.

На виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2010 року по справі № 1/394 між ВАТ "Західенерго" та позивачем складено акт зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.02.2011 року на суму 44567 грн. 69 коп.

На підставі викладеного позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення збитків, заподіяних поставкою неякісного вугілля, у розмірі 86915 грн. 69 коп., які складаються зі збитків, визначених в рішенні господарського суду міста Києва від 17.12.10р. № 1/394 в сумі 44567 грн. 69 коп.; та вартості залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача у розмірі 42348 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що факт понесення позивачем витрат на суму у розмірі 43892 грн. 76 коп., що була стягнута рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.10 р. по справі № 1/394 підтверджено, зокрема, актом зарахування однорідних зустрічних позовних вимог на загальну суму у розмірі 44567 грн. 69 коп. Даний акт підписано обома стронами та скріплено печатками підприємств ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго". Однак, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження факту понесення ним витрат з перевезення вугілля залізницею від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача саме у розмірі 42348 грн. 00 коп. та саме за спірною поставкою.

Крім того, як зазначено судами, позивач не підтвердив факту, що саме відповідач є вантажовідправником спірного вантажу, оскільки із залізничної накладної № 52322610 вбачається, що відправником вугілля є ЗАТ "ЦЗФ "Селидівська". До того ж, відповідач не був залучений господарським судом м. Києва до участі в справі №1/394 в якості 3-ї особи, по відношенню до якої суд встановив би будь-які факти, що не потребували б доказуванню відповідно до норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Кодексу).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи положення статті 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Відповідно до частини 3 статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Однак, зазначені положення чинного законодавства судами до уваги прийняті не були.

Зокрема, обставини справи щодо належного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання вугілля № 07-10/1-ЕН/172 судами не досліджувались, як і не досліджувалось питання щодо відповідальності сторін за вказаним договором (пункт 8 договору).

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Невірне застосування судами вимог чинного законодавства, призвело до неповного з'ясування усіх обставин справи необхідних для правильного вирішення даного спору, що є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля Україна" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 7/389 господарського суду Донецької області та рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2012 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда