Рішення

від 29.08.2012 по справі 7/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.12 р. Справа № 7/389

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Державного підприємства "Красноармійськвугілля"

про стягнення 68 510,52 грн.

за участю представників:

від позивача Загнітко Я.А. - представник

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Державного підприємства "Красноармійськвугілля" збитків у розмірі 86 915,69 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2012 у справі № 7/389 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 у справі № 7/389 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012 рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 7/389 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2012 суддею Сажневою М.В. прийнято справу № 7/389 до свого провадження.

10.08.2012 до господарського суду Донецької області від позивача надійшли уточнення до позовної заяви та заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 68 510,52 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.08.2012 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану 10.08.2012.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010 обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 в розмірі 34 632,12 грн. (провізна плата від станції вантажоотримувача до вантажовідправника, плата за користування вагонами, плата за додаткові збори - за оформлення документів на відправлення вантажу), а також витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача у розмірі 33 878,40 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 встановлено, що вантажовідправником неякісного вугілля за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 є ДП "Львіввугілля", а тому ДП "Красноармійськвугілля" є неналежним відповідачем. Відповідач вважає, що поставка спірного вугілля не має відношення до спірного Договору укладеного між позивачем та відповідачем по даній справі та зазначив про відсутність вини відповідача в понесенні збитків позивачем.

Відзиву на заяву позивача про зменшення позовних вимог відповідач не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Дон?ецької області

В С Т А Н О В И В :

01.02.2010 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 07-10/1-ЕН/172 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.4 Договору постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до п. 7.5 Договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до Договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п. 4.3 Договору).

01.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2010 між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "Західенерго" (покупець) підписано додаток № 04/10-Б до договору поставки № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010, в якому сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти в квітні 2010 року вугілля на умовах даного додатку, у тому числі вугілля від вугледобувного підприємства - ДП "Красноармійськвугілля", вантажовідправниками якого є ЦЗФ "Комсомольська", ЦЗФ "Селидівська", а вантажоотримувачем - Бурштинська ТЕС.

В свою чергу, 31.03.2010 між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля" підписано додаток № 04/10-1 до договору № 07-10/1-ЕН від 01.02.2010, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.04.2010 по 30.04.2010 включно, а покупець (позивач) прийняти в квітні-травні 2010 року вугілля від вантажовідправників - ЦЗФ "Комсомольська", ЦЗФ "Селидівська", вантажоотримувачем якого є Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго".

Згідно з п. 4.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, якість вугілля, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати умовам цього договору.

Якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію, та результатів приймання у вантажоотримувача (п. 5.5 Договору).

Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені в пункті 7.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, в тому числі для вугілля, відвантаженого для Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго".

23.04.2010 складено посвідчення № 132 про якість вугілля (у вагонах №№ 67899906, 65294878, 67656447, 67919787), покупцем якого є ДП "Вугілля України" згідно договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010 для ВАТ "Західенерго" за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010, отримувач - Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго" за залізничною накладною № 52322610.

Судом встановлено, що 23.04.2010 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" здійснено поставку вугілля згідно накладної №52322610 у вагонах №№ 67899906, 65294878, 67656447, 67919787.

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Бурштинською ТЕС ВАТ "Західенерго") за результатами хімічного аналізу виявлено різницю між зазначеними в посвідченні про якість № 132 показниками зольності вугілля, поставленого згідно залізничної накладної № 52322610 (вагони № 67899906, 65294878, 67656447, 67919787), що підтверджується актом відбору проб вугілля № 2729 від 29.04.2010. Відбір проб здійснено спільно з представниками вантажовідправника (ЗАТ "ЦЗФ "Селидівська"), якими також підписано вказаний акт.

Згідно з п. 5.6 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє вантажовідправнику вугілля телеграму про виклик його представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Факсограмою № 359 від 29.04.2010 вантажоотримувач (Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго") направив на адресу вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") виклик повноважного представника для спільного випробування вугілля.

Згідно акту приймання вугілля за якістю № 2729 від 30.04.2010 складеного з представниками вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") під час проведення спільного відбору проб вугілля за результатами хімічного аналізу виявлено невідповідність якості поставленого вугілля згідно залізничної накладної № 52322610 (вагони № 67899906, 65294878, 67656447, 67919787) умовам Договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 8.6 Договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку відмови покупця від прийняття неякісного вугілля, сторони погодили наступний порядок дій по його поверненню:

- вантажоотримувач направляє вантажовідправнику та постачальнику відповідну телеграму про відмову від приймання такого вугілля та вимогу надати згоду вантажовідправника на його повернення (пп. 8.6.1);

- після отримання такої телеграми постачальник зобов'язаний: забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля; забезпечити направлення вантажовідправником вантажоотримувачу факсовим зв'язком листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям (пп. 8.6.2);

- покупець, протягом 6 годин з моменту отримання телеграми від залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля, забезпечить повернення вагонів з неякісним вугіллям (пп. 8.6.3).

30.04.2010 вантажоотримувачем (Бурштинською ТЕС) були направлені відповідні факсограми та листи на адресу ДП "Красноармійськвугілля", ДП "Вугілля України", ЦЗФ "Селидівська", ВАТ "Західенерго" про відмову прийняти неякісне вугілля (невідповідність вугілля посвідченню якості № 132), що надійшло за накладною № 52322610 та вимогою про надання згоди на повернення затриманих вагонів назад постачальнику.

Як встановлено судом, спірне вугілля згідно квитанції № 36408704 про приймання вантажу було повернуто Бурштинською ТЕС - вантажовідправнику за договором від 01.02.2010 № 07-10/1-ЕН/172.

У відповідності з п. 2.3 Договору від 01.02.2010 № 07-10/1-ЕН/172 вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме - вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи та ін.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (підпункт 5.7.1 пункту 5.7 Договору).

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 34 632,12 грн., завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 в розмірі 34 632,12 грн. (провізної плати у розмірі 33 754,80 грн., плати за користування вагонами у розмірі 190,56 грн. та додаткових залізничних зборів в розмірі 686,76 грн.) та витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") до вантажоотримувача (Бурштинська ТЕС) на суму 33 878,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто 43 892,76 грн. збитків. При цьому, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 1/394 встановлено, що внаслідок поставки неякісного вугілля у вагонах №№ 67899906, 65294878, 67656447, 67919787 (квитанція про приймання вантажу № 36408704, за якою повернуто відповідачу неякісне вугілля у вищезазначених вагонах) Відкритому акціонерному товариству "Західенерго" були завдані збитки на загальну суму 34 632,12 грн., які складаються з провізної плати у розмірі 33 754,80 грн., плати за користування вагонами у розмірі 190,56 грн. та додаткових залізничних зборів в розмірі 686,76 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.02.2011, підписаним та скріпленим печатками ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго".

Понесення позивачем витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") до вантажоотримувача (Бурштинська ТЕС) на суму 33 878,40 грн. підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36408704, відомістю плати за користування вагонами № 30040759, накопичувальною карткою №30040210 та переліком ТехПД.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензії № 1621/10 від 18.06.2010 та № 2023/10 від 22.07.2010 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 33 878,40 грн. та 43 892,76 грн. (у тому числі 34 632,12 грн., які стягнуті з позивача за рішенням суду у справі № 1/394) відповідно, які були завдані поставкою вугільної продукції, якісні показники якої не відповідають умовам договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010.

Листом № 5-1233 від 18.01.2010 відповідач визнав повністю вимоги позивача про відшкодування затрат, пов'язаних з переадресуванням неякісної продукції і складових у розмірі 43 892,76 грн.

Посилання відповідача на те, що вказаний лист підписаний заступником генерального директора без відповідних повноважень на підписання таких листів судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У результаті дослідження умов договору від 01.02.2010 № 07-10/1-ЕН/172 поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля", додатку до нього від 29.04.2010 № 05/10-1, договору від 01.02.2010 № 02-10/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" та ДП "Вугілля України", додатку до нього від 31.03.2010 № 04/10-Б, суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничної накладної № 52322610 (вагони № 67899906, 65294878, 67656447, 67919787).

Крім того, суд звертає увагу, що вимогами пункту 8.4 Договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010, передбачено обов'язок відповідача, як постачальника, відшкодувати затрати ДП "Вугілля України" (покупця) та Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" (вантажоотримувача), пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям (а саме вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу, прибирання, маневрові роботи та ін.), у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору.

Підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 Договору передбачено, що вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачу або допустиму похибку опробування.

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі, у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010, передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним у посвідченні якості № 132 від 23.04.2010., що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва у справі № 1/394; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ "Західенерго" та сплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, позивач був змушений сплатити ВАТ "Західенерго" 34 632,12 грн. збитків, а також поніс витрати з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") до вантажоотримувача (Бурштинська ТЕС) на суму 33 878,40 грн., що свідчить про понесення позивачем додаткових витрат (зазнав збитків).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості відповідно до умов договору та даних занесених у посвідчення про якість вугілля № 132. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам значеним в посвідченні про якість, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на суму 34 632,12 грн., сплачених позивачем на користь ВАТ "Західенерго" за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 1/394, та на суму 33 878,40 грн., сплачених за перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Селидівська") до вантажоотримувача (Бурштинська ТЕС).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд визнає безпідставним заперечення відповідача стосовно не підтвердження факту відвантаження вугілля у вагонах №№ 67899906, 65294878, 67656447, 67919787 на виконання умов договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010, та таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, зокрема даним, які містяться в залізничній накладній № 52322610 (в якій зазначено, що вугілля поставляється згідно договору № 07-10/1-ЕН/172 від 01.02.2010, а вантажоотримувачем є особа згідно договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010).

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що для встановлення протиправності його поведінки та його вини у даній справі необхідно наявність невідповідності граничним показникам якості вугілля всієї партії, поставленої відповідачем, а не лише вугілля у вагонах №№ 67899906, 65294878, 67656447, 67919787, суд вважає таким, що суперечать обставинам справи та умовам договору від 01.02.2010 № 07-10/1-ЕН/172, зокрема пункту 6.12, яким передбачено, що у випадку, коли якість однієї з частин партії/розірваної партії перевищуватиме гранично-допустимі значення, частини такої партії вважаються окремими партіями, за якими середньозважене значення показників якості не визначається.

Щодо посилання відповідача на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 1/394 встановлено, що вантажовідправником неякісного вугілля за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 є ДП "Львіввугілля", суд відзначає, що судом господарським судом міста Києва було помилково вказано в якості вантажовідправника ДП "Львіввугілля" замість ЗАТ ЦЗФ "Селідівська", у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 1/394 виправлено допущену у рішенні від 17.12.2012 описку.

Усупереч вищевказаним нормам, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Державного підприємства "Красноармійськвугілля" (85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, ідентифікаційний код 32087941) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) суму збитків у розмірі 68 510 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 52 коп., державне мито у розмірі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 11 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 03.09.2012

Суддя Сажнева М.В.