Постанова

від 29.05.2012 по справі 27/218

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 27/218

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О.В., Полянський А.Г., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі№ 27/218 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" доПублічного акціонерного товариства "БМ Банк" протлумачення умов договору в судовому засіданні взяли участь представники від відповідача ОСОБА_4 дов. № 04/205 від 01.12.2011 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (далі за текстом -ТОВ "УкрТехноФос") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі за текстом -ПАТ "БМ Банк") про тлумачення умов договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "УкрТехноФос" було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "УкрТехноФос" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 21.11.2011 року у справі № 27/218 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "УкрТехноФос" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року у справі № 27/218 -без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "УкрТехноФос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 21.11.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі № 27/218 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 213, 637, 626 Цивільного кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 13.06.2008 ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "УкрТехноФос" уклали договір відновлюваної кредитної лінії № 10/34/130608, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 950 000, 00 євро та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. зазначеного Договору кредит надається у вигляді відкличної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 11.06.2010 року. Кредит надається траншами з позичкового рахунку № 206340130103 на поточний рахунок позичальника в банку в безготівковому порядку на ведення поточної діяльності в період з 13.06.2008 року до 11.06.2010 року.

Відповідно до п. 1.5.1.2. вказаного Договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до настання терміну, зазначеного в п. 1.2. цього Договору. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Згідно положень ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Частиною 3 вказаної Статті встановлено, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК Укракїни).

Відповідно до пункту 1.5.1.2. проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну зазначеного в пункту 1.2. цього договору. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту до розрахунку процентів не включається.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що кредит надається у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 11.06.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "УкрТехноФос" звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою просив розтлумачити договір відновлюваної кредитної лінії № 10/34/130608, зокрема пункт 1.5.1.2. останнього наступним чином: право банку на нарахування процентів припинилося 11.06.2010 року.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку та зі змісту тлумачень позивачем положень пунктів 1.5.1.2 та 1.2. кредитного договору, проценти за цим договором повинні нараховуватися до остаточного терміну повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -тобто до 11.06.2010 року.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Частиною 2 вказаної Статті встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання позивача на положення ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та на те, що термін дії кредитного Договору від 13.06.2008 закінчився 11.06.2010, у зв'язку з чим нарахування процентів за користування кредитними коштами має припинитися у строк, визначений згідно пункту 1.2. цього договору, є необґрунтований з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.5.1.2. кредитного Договору закріплено остаточний термін нарахування та сплати процентів позичальником, а саме: 11.06.2010 року,

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює підстави припинення зобов'язання, зокрема ч. 1 зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено,що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Щодо випадків дострокового погашення та прострочення погашення, пунктом 1.5.1.2. встановлено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним.

Відповідно до п. 10.1. кредитного Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що в п. 1.5.1.2. кредитного Договору закріплено остаточний термін нарахування та сплати процентів позичальником -11.06.2010 року, лише у тому випадку, якщо позичальник виконає кредитне зобов'язання належним чином та згідно п. 1.2. Договору поверне банку суму позики не пізніше 11.06.2010 року.

Тобто, сторонами було погоджено строк повернення кредиту до 11.06.2010 року, проте не виконання такого зобов'язання, у встановлений Договором строку, згідно приписів ст. 599 Цивільного кодексу України не може звільняти позивача від виконання умов Договору.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що згідно приписів чинного законодавства та умов кредитного Договору від 13.06.2008 року позивач зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами за термін фактичного користування ними, тобто починаючи з першого дня видачі кредиту включно і до остаточного повернення позичальником кредитних коштів банку.

Вказані обставини були предметом досліджені при розгляді справи господарськими судами попередніх інстанцій і їм надана належна правова оцінка.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі № 27/218 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі № 27/218 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко