Рішення

від 17.05.2012 по справі 30/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/327 17.05.12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Про стягнення 32 746, 70 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_4 -представник за довіреністю б/н від 03.10.11.

ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н від 27.04.10.

Від відповідача не з'явився.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 32 746, 70 грн., а саме: 10 248,54 грн. -заборгованості по орендній платі, 411,59 грн. - заборгованості по оплаті комунальних платежів, 11 619,53 грн. -пені, 533,00 грн. збитків від інфляції, 191,00 грн. -3 % річних, 9 743,04 грн. -подвійної орендної плати. Крім того позивач витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору суборенди № 7-03.10 від 22.03.10., а саме несплати останнім орендної плати, комунальних платежів, що призвело до виникнення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.11. порушено провадження у справі № 30/327, розгляд справи призначено на 15.11.11.

Ухвалою Гсподарського суду міста Києва від 15.11.11. розгляд справи відкладено на 01.12.11.

В судовому засіданні 01.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.12.11.

13.12.11. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про витребування від позивача доказів.

В судовому засіданні 13.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.12.11.

В судовому засіданні 20.12.11. представником позивача подано письмові пояснення у справі та клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 20.12.11. подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, висланих в відзиві.

В судовому засіданні 20.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.12.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення пору у справі на п'ятнадцять днів.

26.12.11. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові пояснення у справі.

27.12.11. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 27.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.01.12.

В судовому засіданні 10.01.12. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, та ухвалою від 10.01.12. призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.01.12. призначено колегіальний розгляд справи у складі: Головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова Ю.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 09.02.12.

В судовому засіданні 09.02.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.02.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному, справу № 30/327 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 22.03.12.

Розпорядженням В.О.Голови Господарського суду міста Києві від 03.03.12., в зв'язку з виходом судді Ващенко Т.М. з лікарняного, справу № 30/327 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.03.12., в зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному, справу № 30/327 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 24.04.12.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.04.12., в зв'язку з виходом судді Смирнової Ю.М. з лікарняного, справу № 30/327 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні 24.04.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 24.04.12. представником позивача подано клопотання про витребування від відповідача доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. розгляд справи № 30/327 відкладено на 17.05.12.

Розглянувши в судовому засіданні 17.05.12. клопотання позивача та відповідача про витребування доказів, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, витребувані сторонами відомості не стосуються даної справи, та не є необхідними для розгляду даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача та клопотання відповідача про витребування доказів, в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 17.05.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.05.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/327.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.10. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -Суборендар) було укладено Договір суборенди № 7-03.10 (далі -Договір), відповідно до умов якого (п.1.1 Договору) Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину площі нежитлового приміщення у торгівельному центрі, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 46а (далі -приміщення).

При цьому, п.1.8 Договору оренди нежитлових приміщень № 4-85,8м-2 від 22.03.10., що був укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем, встановлено, що Орендар має право використовувати орендовані приміщення в процесі здійснення своєї підприємницької діяльності, а також здавати їх у суборенду без зміни їх цільового призначення, визначеного вказаним Договором оренди.

Відповідно до п.2.1 Договору, передача приміщення оформлюється сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі приміщення не пізніше 22.03.10.

Строк користування приміщенням визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення і до 21.02.13., або, у разі дострокового припинення дії цього Договору, до терміну, встановленого Орендарем, надалі - строк користування приміщенням.

Строк дії Договору сторонами погоджено п.12.1 Договору, відповідно до якого Договір вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, а в частині користування приміщенням -з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення, але не пізніше 22.03.10. і припиняє свою дію в частині користування приміщенням -21.02.13 та/або умов визначених цим Договором, а стосовно інших зобов'язань -діє до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1 Договору сторонами підписано та скріплено їх печатками Акт прийому-передачі вказаного приміщення від 22.03.10.

Згідно з п.3.1 Договору (з врахуванням підписаної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 23.06.10.), орендна плата сплачується Суборендарем за липень, серпень 2010 року в розмірі 6 447, 60 грн. без ПДВ за кожний календарний місяць, за вересень 2010 року і до кінця строку дії Договору в розмірі 8 596, 80 грн. без ПДВ за кожний календарний місяць, при цьому, сума орендної плати сплачується Суборендарем щомісячно авансовим платежем до 25 числа попереднього місяця.

За погодженням сторін за період з 22.03.10. до 30.04.10. за Договором орендна плата не нараховується і не сплачується.

Приписами п.3.7 Договору встановлено, що для забезпечення виконання Суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених цим Договором або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих приміщенню чи Орендарю, Суборендар, протягом одного банківського дня з моменту укладання Договору, сплачує Орендарю суму забезпечувального платежу рівного розміру орендної плати за один календарний місяць, яка у випадку відсутності у Суборендаря будь-якої заборгованості перед Орендарем згідно умов цього Договору, за письмовим рішенням Орендаря може бути зарахована як частина орендної плати та інших платежів та зобов'язань згідно з умовами Договору за користування приміщенням протягом останнього місяця строку користування приміщенням. У разі відсутності такого рішення Орендаря, Суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату за останній місяць строку суборенди на загальних підставах, що визначені Договором, а платіж, внесений Суборендарем підлягає поверненню суборендарю протягом десяти банківських днів з часу припинення дії Договору за вирахуванням платежів, що спрямовані Суборендарем на відшкодування витрат щодо відновлення приміщень до належного стану, погашення будь-якої заборгованості Орендаря з будь-яких платежів за цим Договором, та в рахунок виконання зобов'язань по сплаті штрафів, пені, тощо.

Суборендар окремо від орендної плати щомісячно сплачує Орендарю вартість житлово-комунальних та експлуатаційних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов та абонентську плату за користування міським телефонним зв'язком (за наявності) у вигляді попередньої оплати, а також здійснює компенсацію сплати Орендарем земельного податку, у випадках та у розмірах, що встановлені чинним законодавством. Попередня оплата вартості житлово-комунальних та інших послуг, які будуть спожиті у наступному місяці, здійснюється Суборендарем у розмірі платежу за попередній місяць до 18 (вісімнадцятого) числа поточного розрахункового місяця (п.3.8, п.3.8.2 Договору в редакції укладеної між сторонами 01.06.10. Додаткової угоди до Договору).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач 20.08.10. звернувся до Орендаря з письмовою заявою, відповідно до якої просить останнього розірвати Договір суборенди.

Позивач, своїм листом № 008 від 25.08.10. надав Суборендарю відповідь, якою повідомив останнього, що Договір буде достроково розірвано з 20.09.10. та нагадав про існуючу заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу до сплати за оренду приміщення виставлялись рахунки-фактури за травень-вересень 2010 р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 5.2.2 Договору, Суборендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі.

В свою чергу, відповідачем орендна плата була оплачена лише частково на суму 23 422, 26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами часткової сплати відповідачем заборгованості.

Твердження відповідача щодо того, що орендну плату за травень 2010 року він зобов'язаний був сплачувати з 15.05.10. (дати офіційно відкриття торгового комплексу), тобто за пів місяця, належним чином не обґрунтовані і не доведені, та крім іншого спростовуються тим, що, як відзначалось вище, п.3.1 Договору за погодженням сторін за період з 22.03.10. до 30.04.10. з метою підготовки приміщень і до офіційного відкриття торгового комплексу, орендна плата не нараховувалась і не сплачувалась.

Посилання відповідача на те, що за усною домовленістю сторони дійшли згоди про сплату орендних платежів як авансово, так і по факту виставлення рахунків фактур із зазначенням в них дати оплати, та, як наслідок, настання терміну оплати лише після отримання рахунку відповідачем, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки умовами Договору, зокрема п.3.1.1 Договору чітко встановлено термін погашення заборгованості з орендної плати -до 25 числа попереднього місяця.

Крім того, виставлення Орендарем Суборендарю рахунків-фактур по орендній платі умовами Договору не передбачено та могло використовуватись сторонами ляше для зручності здійснення розрахунків.

Наголошення відповідача на тому, що Орендарем порушується його право власності, шляхом безпідставного утримання майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в приміщенні, що перебувало у суборенді останнього, не є предметом розгляду даної справи.

При цьому судом враховано, що за останній місяць оренди -вересень 2010 р. відповідач мав сплатити позивачу 5 731,20 грн. орендної плати (286,56 грн. (щоденна орендна плата) х 20 (кількість днів)) , з огляду на наступне.

Строк користування приміщенням визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення і до 21.02.13., або, у разі дострокового припинення дії цього Договору, до терміну, встановленого Орендарем (п. 2.1 Договору).

Як відзначалось, судом, листом-відповіддю № 008 від 25.08.10. на заяву відповідача, Орендар повідомив Суборендаря, що Договір буде достроково розірвано з 20.09.10.

Крім того, пунктом 5.1.6 Договору, Суборендар має право ініціювати дострокове припинення терміну користування приміщенням у разі попередження Орендаря за два місяці до моменту фактичного припинення користування приміщенням.

Суд звертає увагу відповідача на те, що його твердження про вимушеність письмово звернутись до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із заявою про припинення Договору суборенди з посиланням на збитковість його підприємницької діяльності є безпідставним, оскільки п.3.1.2 Договору (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 23.06.10.) встановлено, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Суборендаря.

Стосовно тверджень відповідача в свої письмових поясненнях про те, що сплачений останнім забезпечувальний платіж мав бути повернутий позивачем протягом 10 днів, і його неповернення, на думку Суборендаря, свідчить про зарахування вказаного платежу в останній місяць оренди, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.3.7 Договору, для забезпечення виконання Суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених цим Договором або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих приміщенню чи Орендарю, Суборендар, протягом одного банківського дня з моменту укладання Договору, сплачує Орендарю суму забезпечувального платежу рівного розміру орендної плати за один календарний місяць, яка у випадку відсутності у Суборендаря будь-якої заборгованості перед Орендарем згідно умов Договору, за письмовим рішенням Орендаря може бути зарахована як частина орендної плати та інших платежів та зобов'язань згідно умов Договору за користування приміщенням протягом останнього місяця строку користування приміщенням.

У відповідності до матеріалів справи та тверджень сторін, вказане рішення Орендаря відсутнє, крім того, на думку останнього у відповідача перед позивачем є наявною заборгованість.

Далі, положеннями п. 3.7 Договору встановлено, що у разі відсутності такого рішення Орендаря, Суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату за останній місяць строку суборенди на загальних підставах, що визначені Договором, а платіж, внесений Суборендарем на умовах цього пункту підлягає поверненню Суборендарю протягом 10 (десяти) банківських днів з часу припинення дії Договору за вирахуванням платежів, що спрямовані Суборендарем на відшкодування витрат щодо відновлення приміщень до належного стану, погашення будь-якої заборгованості з будь-яких платежів за Договором, щодо сплати штрафів, пені, тощо.

Крім того, як відзначалось вище, відповідач 20.08.10. звернувся до Орендаря з письмовою заявою, відповідно до якої просить останнього розірвати Договір суборенди, а згідно з приписами п. 6.7 Договору, у випадку дострокового припинення його дії з вини та/або ініціативи Суборендаря, орендна плата за останній місяць терміну користування приміщенням, залишається у розпорядженні Орендаря.

Таким чином, оскільки зазначений платіж було внесено в розмірі 8 596,80 грн., а орендна плата за останній місяць терміну користування приміщенням, що на підставі п. 6.7 Договору залишається у розпорядженні Орендаря, становить 5 731,20 грн., то згідно з п. 3.7 Договору в погашення заборгованості по платежам відповідача підлягає зарахуванню 2 865,60 грн.

При цьому, вказана сума зараховується в погашення заборгованості з орендної плати, оскільки приписи п.3.9 Договору поширюються на кошти, що надійшли від Суборендаря, а не на забезпечувальний платіж.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 7 382,94 грн.

Крім того, позивачем відповідачу до сплати за комунальні платежі виставлялись рахунки-фактури за травень-серпень 2010 р. на суму 1 392,70 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), які Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були оплачені лише частково на суму 981,11 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості по оплаті за спожиті комунальні послуги в розмірі 411,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та оплаті комунальних платежів в терміни, визначені п.3.1.1, п.3.8.8 Договору відповідно, в повному обсязі не виконав.

В зв'язку із вказаним, позивачем на адресу Суборендаря було направлено лист б/н від 20.08.10. з проханням погасити наявну заборгованість.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі та оплаті комунальних послуг становить 7382,94 грн. та 411.59 грн. відповідно, яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 9 743,04 грн. -подвійної орендної плати за час прострочення повернення приміщення за строк з 20.09.10. по 07.10.10., з посиланням на п.2.7, п.7.2 Договору та без обґрунтування вказаної вимоги нормами чинного законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.2.7 Договору, у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) приміщення, незалежно від підстав припинення строку користування приміщенням, Суборендар сплачує Орендарю плату за користування приміщенням в подвійному розмірі за весь строк користування приміщенням з перевищенням строку, визначеного умовами Договору, а також встановлені штрафні санкції.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень позивача та матеріалів справи, несвоєчасним поверненням приміщення він вважає залишення відповідачем частини свого майна в орендованому приміщенні, посилаючись на п. 7.2 Договору, згідно з положеннями якого, мова йде про зміни (поліпшення), що були здійсненні в приміщенні Суборендарем і мають бути усунуті, а не залишення ним частини свого майна. Проте, зберігання Орендарем майна Суборендаря не є користуванням приміщенням останнім.

В той же час, п.2.6 Договору встановлено поняття звільнення приміщення, що за даним Договором не є тотожним поняттю користування приміщенням.

Крім того, судом встановлено, що Договір достроково було розірвано 20.09.10., та після вказаної дати відповідач за твердженням самого ж позивача вже не користувався.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 743,04 грн. -подвійної орендної плати за час прострочення повернення приміщення задоволенню не підлягають.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати передбачених Договором платежів, позивач, на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 619,53 грн. -пені.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення терміну здійснення орендної плати та інших платежів, вказаних в Договорі, Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Стосовно поданого відповідачем в тексті письмового відзиву клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пеня починає обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Остаточним строком для виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за спірним Договором є 25.08.10., тобто пеня починає обчислюватись з 26.08.10.

Остаточним строком для виконання зобов'язання по оплаті комунальних платежів за спірним Договором є 18.08.10., тобто пеня починає обчислюватись з 19.08.10.

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 18.10.11., то ним пропущено строк позовної давності в один рік для пред'явлення вимог про стягнення з відповідача пені.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11 619,53 грн. -пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 533,00 грн. та 191,00 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктом 6.2 Договору проценти річних сторонами погоджено в розмірі 3%.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та збитків від інфляції в межах періодів, визначених позивачем, та встановлено, що з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню збитків від інфляції в сумі 533,00 грн. та 191,00 грн. - 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (03126, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7 382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 94 коп. -заборгованості зі сплати орендної плати, 411 (чотириста одинадцять) грн. 59 коп. - заборгованості зі сплати комунальних платежів, 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 00 коп. -збитків від інфляції, 191 (сто дев'яносто одну) грн. 00 коп. - 3 % річних, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 18 коп. -державного мита та 61 (шістдесят одну) грн. 39 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді М.Є. Літвінова

Ю.М. Смирнова

Повне рішення складено 29.05.2012 р.