Постанова

від 17.07.2012 по справі 30/327

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 30/327

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - ОСОБА_2, Зеленюх В.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року.

у справі № 30/327 (Головуючий суддя Ващенко Т.М.,

судді: Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 32746, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі № 30/327 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 94 коп. -заборгованості зі сплати орендної плати, 411 (чотириста одинадцять) грн. 59 коп. -заборгованості зі сплати комунальних платежів, 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 00 коп. -збитків від інфляції, 191 (сто дев'яносто одну) грн. 00 коп. - 3 % річних, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 18 коп. -державного мита та 61 (шістдесят одну) грн. 39 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 30/327 призначено до розгляду.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки останній необмежений правом наділяти повноваженнями на представництво своїх інтересів.

В судове засідання 17.07.2012 року представник позивача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.10. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Суборендар) було укладено Договір суборенди № 7-03.10 (далі -Договір), відповідно до умов якого (п.1.1 Договору) Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину площі нежитлового приміщення у торгівельному центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі -приміщення).

При цьому, п.1.8 Договору оренди нежитлових приміщень № 4-85,8м-2 від 22.03.10., що був укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем, встановлено, що Орендар має право використовувати орендовані приміщення в процесі здійснення своєї підприємницької діяльності, а також здавати їх у суборенду без зміни їх цільового призначення, визначеного вказаним Договором оренди.

Відповідно до п.2.1 Договору, передача приміщення оформлюється сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі приміщення не пізніше 22.03.10.

Строк користування приміщенням визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення і до 21.02.2013., або, у разі дострокового припинення дії цього Договору, до терміну, встановленого Орендарем, надалі - строк користування приміщенням.

Строк дії Договору сторонами погоджено п.12.1 Договору, відповідно до якого Договір вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, а в частині користування приміщенням -з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення, але не пізніше 22.03.2010 і припиняє свою дію в частині користування приміщенням - 21.02.2013 та/або умов визначених цим Договором, а стосовно інших зобов'язань -діє до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1 Договору сторонами підписано та скріплено їх печатками Акт прийому-передачі вказаного приміщення від 22.03.2010.

Згідно з п.3.1 Договору (з врахуванням підписаної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 23.06.10.), орендна плата сплачується Суборендарем за липень, серпень 2010 року в розмірі 6 447, 60 грн. без ПДВ за кожний календарний місяць, за вересень 2010 року і до кінця строку дії Договору в розмірі 8 596, 80 грн. без ПДВ за кожний календарний місяць, при цьому, сума орендної плати сплачується Суборендарем щомісячно авансовим платежем до 25 числа попереднього місяця.

За погодженням сторін за період з 22.03.10. до 30.04.10. за Договором орендна плата не нараховується і не сплачується.

Приписами п.3.7 Договору встановлено, що для забезпечення виконання Суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених цим Договором або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих приміщенню чи Орендарю, Суборендар, протягом одного банківського дня з моменту укладання Договору, сплачує Орендарю суму забезпечувального платежу рівного розміру орендної плати за один календарний місяць, яка у випадку відсутності у Суборендаря будь-якої заборгованості перед Орендарем згідно умов цього Договору, за письмовим рішенням Орендаря може бути зарахована як частина орендної плати та інших платежів та зобов'язань згідно з умовами Договору за користування приміщенням протягом останнього місяця строку користування приміщенням. У разі відсутності такого рішення Орендаря, Суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату за останній місяць строку суборенди на загальних підставах, що визначені Договором, а платіж, внесений Суборендарем підлягає поверненню суборендарю протягом десяти банківських днів з часу припинення дії Договору за вирахуванням платежів, що спрямовані Суборендарем на відшкодування витрат щодо відновлення приміщень до належного стану, погашення будь-якої заборгованості Орендаря з будь-яких платежів за цим Договором, та в рахунок виконання зобов'язань по сплаті штрафів, пені, тощо.

Суборендар окремо від орендної плати щомісячно сплачує Орендарю вартість житлово-комунальних та експлуатаційних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов та абонентську плату за користування міським телефонним зв'язком (за наявності) у вигляді попередньої оплати, а також здійснює компенсацію сплати Орендарем земельного податку, у випадках та у розмірах, що встановлені чинним законодавством. Попередня оплата вартості житлово-комунальних та інших послуг, які будуть спожиті у наступному місяці, здійснюється Суборендарем у розмірі платежу за попередній місяць до 18 (вісімнадцятого) числа поточного розрахункового місяця (п.3.8, п.3.8.2 Договору в редакції укладеної між сторонами 01.06.10. Додаткової угоди до Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач 20.08.2010 року звернувся до Орендаря з письмовою заявою, відповідно до якої просить останнього розірвати Договір суборенди.

Позивач, своїм листом № 008 від 25.08.2010. надав Суборендарю відповідь, якою повідомив останнього, що Договір буде достроково розірвано з 20.09.2010. та нагадав про існуючу заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу до сплати за оренду приміщення виставлялись рахунки-фактури за травень-вересень 2010 р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 5.2.2 Договору, Суборендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі.

В свою чергу, відповідачем орендна плата була оплачена лише частково на суму 23 422, 26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами часткової сплати відповідачем заборгованості.

п. 3.1.1 Договору чітко встановлено термін погашення заборгованості з орендної плати - до 25 числа попереднього місяця.

Крім того, виставлення Орендарем Суборендарю рахунків-фактур по орендній платі умовами Договору не передбачено та могло використовуватись сторонами лише для зручності здійснення розрахунків.

Наголошення відповідача на тому, що Орендарем порушується його право власності, шляхом безпідставного утримання майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в приміщенні, що перебувало у суборенді останнього, не є предметом розгляду даної справи.

При цьому за останній місяць оренди - вересень 2010 р. відповідач мав сплатити позивачу 5731,20 грн. орендної плати (286,56 грн. (щоденна орендна плата) х 20 (кількість днів)) , з огляду на наступне.

Строк користування приміщенням визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення і до 21.02.13., або, у разі дострокового припинення дії цього Договору, до терміну, встановленого Орендарем (п. 2.1 Договору).

Листом-відповіддю № 008 від 25.08.2010 року на заяву відповідача, Орендар повідомив Суборендаря, що Договір буде достроково розірвано з 20.09.2010 року.

Крім того, пунктом 5.1.6 Договору, Суборендар має право ініціювати дострокове припинення терміну користування приміщенням у разі попередження Орендаря за два місяці до моменту фактичного припинення користування приміщенням.

П.3.1.2 Договору (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 23.06.10.) встановлено, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Суборендаря.

Відповідно до п. 3.7 Договору, для забезпечення виконання Суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених цим Договором або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих приміщенню чи Орендарю, Суборендар, протягом одного банківського дня з моменту укладання Договору, сплачує Орендарю суму забезпечувального платежу рівного розміру орендної плати за один календарний місяць, яка у випадку відсутності у Суборендаря будь-якої заборгованості перед Орендарем згідно умов Договору, за письмовим рішенням Орендаря може бути зарахована як частина орендної плати та інших платежів та зобов'язань згідно умов Договору за користування приміщенням протягом останнього місяця строку користування приміщенням.

У відповідності до матеріалів справи вказане рішення Орендаря відсутнє, крім того, на думку останнього у відповідача перед позивачем є наявною заборгованість.

Далі, положеннями п. 3.7 Договору встановлено, що у разі відсутності такого рішення Орендаря, Суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату за останній місяць строку суборенди на загальних підставах, що визначені Договором, а платіж, внесений Суборендарем на умовах цього пункту підлягає поверненню Суборендарю протягом 10 (десяти) банківських днів з часу припинення дії Договору за вирахуванням платежів, що спрямовані Суборендарем на відшкодування витрат щодо відновлення приміщень до належного стану, погашення будь-якої заборгованості з будь-яких платежів за Договором, щодо сплати штрафів, пені, тощо.

Крім того, як відзначалось вище, відповідач 20.08.2010 звернувся до Орендаря з письмовою заявою, відповідно до якої просить останнього розірвати Договір суборенди, а згідно з приписами п. 6.7 Договору, у випадку дострокового припинення його дії з вини та/або ініціативи Суборендаря, орендна плата за останній місяць терміну користування приміщенням, залишається у розпорядженні Орендаря.

Таким чином, оскільки зазначений платіж було внесено в розмірі 8 596,80 грн., а орендна плата за останній місяць терміну користування приміщенням, що на підставі п. 6.7 Договору залишається у розпорядженні Орендаря, становить 5 731,20 грн., то згідно з п. 3.7 Договору в погашення заборгованості по платежам відповідача підлягає зарахуванню 2865,60 грн.

При цьому, вказана сума зараховується в погашення заборгованості з орендної плати, оскільки приписи п. 3.9 Договору поширюються на кошти, що надійшли від Суборендаря, а не на забезпечувальний платіж.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 7382,94 грн.

Крім того, позивачем відповідачу до сплати за комунальні платежі виставлялись рахунки-фактури за травень-серпень 2010 р. на суму 1392,70 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), які Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були оплачені лише частково на суму 981,11 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості по оплаті за спожиті комунальні послуги в розмірі 411,59 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та оплаті комунальних платежів в терміни, визначені п.3.1.1, п.3.8 Договору відповідно, в повному обсязі не виконав.

В зв'язку із вказаним, позивачем на адресу Суборендаря було направлено лист б/н від 20.08.2010 з проханням погасити наявну заборгованість.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі та оплаті комунальних послуг становить 7382,94 грн. та 411,59 грн. відповідно, яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Відповідно до п. 2.7 Договору, у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) приміщення, незалежно від підстав припинення строку користування приміщенням, Суборендар сплачує Орендарю плату за користування приміщенням в подвійному розмірі за весь строк користування приміщенням з перевищенням строку, визначеного умовами Договору, а також встановлені штрафні санкції.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень позивача та матеріалів справи, несвоєчасним поверненням приміщення він вважає залишення відповідачем частини свого майна в орендованому приміщенні, посилаючись на п. 7.2 Договору, згідно з положеннями якого, мова йде про зміни (поліпшення), що були здійсненні в приміщенні Суборендарем і мають бути усунуті, а не залишення ним частини свого майна. Проте, зберігання Орендарем майна Суборендаря не є користуванням приміщенням останнім.

В той же час, п.2.6 Договору встановлено поняття звільнення приміщення, що за даним Договором не є тотожним поняттю користування приміщенням.

Крім того, Договір достроково було розірвано 20.09.2010., та після вказаної дати відповідач за твердженням самого ж позивача вже не користувався.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9743,04 грн. - подвійної орендної плати за час прострочення повернення приміщення задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі прострочення терміну здійснення орендної плати та інших платежів, вказаних в Договорі, Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пеня починає обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Остаточним строком для виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за спірним Договором є 25.08.2010., тобто пеня починає обчислюватись з 26.08.2010.

Остаточним строком для виконання зобов'язання по оплаті комунальних платежів за спірним Договором є 18.08.2010., тобто пеня починає обчислюватись з 19.08.2010. Відповідач надав суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 18.10.2011., то ним пропущено строк позовної давності в один рік для пред'явлення вимог про стягнення з відповідача пені.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11619,53 грн. -пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктом 6.2 Договору проценти річних сторонами погоджено в розмірі 3%.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок 3% річних та збитків від інфляції в межах періодів, визначених позивачем, вважає останній обґрунтованим, і відповідно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню збитків від інфляції в сумі 533,00 грн. та 191,00 грн. - 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та цілком законного висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі та відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 17.05.2012 року у справі № 30/327 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 30/327 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.

20.07.12 (відправлено)