Постанова

від 23.05.2012 по справі 32/121

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 32/121

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2 дов. від 29.07.2010 року №03;

Відповідача: не з'явилися.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року

у справі № 32/121 господарського суду міста Києва

за заявою приватного акціонерного товариства Київський готель "Мир"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2008 року у справі № 32/121

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані"

до закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У березні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 березня 2008 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" до закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" задоволено повністю. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" 14 757 644 грн. 22 коп. заборгованості та 25 618,00 грн. судових витрат.

8 жовтня 2010 року приватне акціонерного товариства "Київський готель "Мир" (правонаступник закритого акціонерне товариство "Київський готель "Мир") звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 року у справі № 32/121 (а.с. 91-93, том 2).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15 листопада 2010 року заяву приватного акціонерного товариства "Київський готель "Мир" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 року залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 року - без змін (а.с. 184-186, том 2).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 року (а.с. 80-84, том 3) ухвалу господарського суду м. Києва від 15 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2008 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" відмовлено (а.с. 35-40, том 3).

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" звернулося з заявою до Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 32/121.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 року справу №32/121 допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 20.03.2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" задоволено частково. Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 32/121 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У постанові зазначено, що Вищим господарським судом України необґрунтовано визначено коло повноважень виконуючого обов'язки керівника закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" ОСОБА_3 на підставі норм Уніфікованого закону та Закону України "Про обіг векселів в Україні", а тому зроблено неправильний висновок, що векселі, підписані не керівником закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир", а виконуючим обов'язки керівника товариства, не мають сили вексельного зобов'язання і не підлягають оплаті, оскільки питання щодо визначення належних повноважень осіб, які підписали вексель, має вирішуватися із застосуванням загальних норм цивільного законодавства України.

Під час нового розгляду справи касаційна інстанція, у відповідності до вимог частини 2 ст. 111-7 ГПК України, повинна повторно та в повному обсязі перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, предметом розгляду у суді касаційної інстанції є скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року, яку заявник просив скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року, посилаючись на відсутність нововиявлених обставин, які б могли слугувати підставою для перегляду рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2008 року (а.с. 44-47, том 3).

Касаційна скарга мотивована тим, що зміна керівництва товариства та зміна його поглядів на повернення боргів, які виникли за період діяльності у минулі роки не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" прийнято до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року №03.07-05/360 сформовано колегію суддів головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

До початку судового засідання 23.05.2012 року представники відповідача засвідчили свою явку шляхом надання копій довіреностей секретарю судового засідання, однак, у судове засідання не з'явилися.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Представником відповідача заявлено письмове клопотання про проведення відеозйомки під час судового засідання.

Відповідно до статі 4-4 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 11 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

Враховуючи заперечення представника позивача проти заявленого клопотання, відсутність належних технічних умов для проведення відеозапису судового процесу, судовою колегією зазначене клопотання відхилено, однак, вирішено здійснювати фіксування судового процесу системою технічного запису судового засідання "СРС Феміда".

Матеріали касаційної скарги містять клопотання відповідача про витребування оригіналу наказу №39к від 23.06.2006 року закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" про надання відпустки ОСОБА_4 та покладення на період відпустки обов'язків генерального директора готелю на головного інженера ОСОБА_3

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням наведених норм процесуального законодавства судовою колегією відхиляється клопотання представника відповідача про витребування оригіналу наказу №39к від 23.06.2006 року.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, врахувавши правову позицію Верховного Суду України у даній справі, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Як було зазначено вище, задовольняючи позовні вимоги рішенням від 24.03.2008 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, видавши вексель, векселедавець взяв на себе безумовне грошове зобов'язання сплатити за простим векселем визначену суму. Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані", набувши всі права за векселями, має право вимоги платежу, а закрите акціонерне товариство "Київський готель "Мир", як векселедавець, зобов'язано сплатити за векселями №30071106247 (на загальну суму 1426010 грн. 40 коп.), №30071106248 (на загальну суму 2295979 грн. 02 коп.), №30071105817 (на загальну суму 637350 грн. 00 коп.), №30071106249 (на загальну суму 1523344 грн. 80 коп.), № 30071105818 (на загальну суму 8874960 грн. 00 коп.).

Підставою для перегляду вищезгаданого судового акту за нововиявленими обставинами заявник (відповідач у справі) визначив те, що листом №06/1-51-2153 від 29.09.2010 року слідчого відділу прокуратури міста Києва повідомлено про висновок почеркознавчої експертизи у кримінальній справі №51-2153 за обвинуваченням ОСОБА_4, відповідно до якого векселі, видані закритим акціонерним товариством "Київський готель "Мир" від імені ОСОБА_4 підписані ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення місцевого господарського суду від 24.03.2008 року, останній зазначив, що, фактично, відповідач намагається залучити до справи нові докази, що стосуються обставин, про які відповідачеві було відомо під час розгляду справи по суті. Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3373/3374 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 51-2153 від 28.04.2009 за своєю правовою природою є доказом по даній справі щодо обставин, своєчасно не заявлених відповідачем.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 15.11.2010 року та рішення у справі від 24.03.20008 року, визнав наведені відповідачем обставини нововиявленими, враховуючи, що вказані обставини встановлені на підставі доказів, що не були відомі відповідачу на час розгляду справи і мають істотне значення.

Верховним Судом України у постанові від 20.02.2012 року зазначено, що стаття 7 Уніфікованого закону не визначає повноважність осіб, які підписали вексель, а вказує, що при встановленні зазначених у ній обставин зобов'язання таких осіб за векселем є юридично дійсними.

Згідно зі статтею 8 цього ж Закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. Знов-таки, у вказаній нормі не йдеться про повноважність осіб, які підписали вексель, а про наслідки вчинення таких дій.

Крім того, зазначено, що згідно з нормами чинного законодавства зобов'язаною за простим векселем є особа, яка самостійно підписала вексель, або особа, від імені якої вексель підписала належним чином уповноважена третя особа.

Вексельне законодавство не містить положень про визначення належних повноважень осіб, які підписали вексель, а лише встановлює їх коло. А тому питання про належний характер уповноваження на підписання векселя має вирішуватися з огляду на загальні норми цивільного законодавства України, зокрема щодо укладення відповідного договору, видачі довіреності, вчинення внутрішніх актів органами юридичної особи, як наприклад, прийняття рішення зборів учасників, наказу про виконання функцій виконавчого органу тощо.

Таким чином, зроблений висновок, що керівником може бути не тільки службова особа, обрана відповідно до вимог чинного законодавства та вимог статуту підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а й особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки за спеціальним повноваженням. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено наказом.

Згідно статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом першої інстанції в ухвалі суду від 15.11.2010 року зазначено, що прості векселі були предметом дослідження судом при винесенні рішення, засідання проводилися за участю представника закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир", уповноваженого довіреністю. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.03.2008 керівником закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир" був ОСОБА_4

Отже, оскільки саме зазначена особа була керівником товариства відповідача на час винесення рішення у даній справі, відповідач повинен був знати, чи належить підпис на векселі певній уповноваженій особі.

З огляду на вищезазначене господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що відповідачу не було відомо при винесенні 24.03.2008 року господарським судом міста Києва рішення у даній справі про те, що підпис на векселях не належить уповноваженій особі закритого акціонерного товариства "Київський готель "Мир", що виключає перегляд справи за нововиявленими обставинами.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року, якою заяву приватного акціонерного товариства "Київський готель "Мир" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2008 у справі № 32/121 залишено без задоволення, відповідає приписам статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Надані відповідачем письмові пояснення з врахуванням постанови Верховного Суду України від 20.03.2012 року, на думку колегії фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та перевищує обсяги предмета спору, який також обмежений приписами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 6 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 ,112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Компані" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року скасувати, ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 32/121 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков