Постанова

від 30.05.2012 по справі 7/1/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

30 травня 2012 року Справа № 7/1/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на ухвалу господарського суду Вінницької області від "08" лютого 2012 р. у справі № 7/1/2012/5003 (суддя Банасько О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна", м.Боярка Києво-Святошинського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс", м.Вінниця

про визнання недійсними актів здачі-прийняття виконаних робіт

За участю представників:

Позивача (скаржника) - не з'явився

Відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 04 від 08.02.2012 р.),

Шеремета А.О. (наказ № 1-к від 01.04.2011 р.)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2012р. провадження у справі №7/1/2012/5003 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені акти здачі-приймання робіт та акт звірки розрахунків не носять характеру актів в розумінні ст.12 ГПК України, тому зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах (т.1, арк.справи 82-83).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній сказі зокрема зазначає, що в судовому засіданні ним було подано клопотання про витребування доказів у вигляді товарно-транспортої накладної, замовлення та маршрутні листи. Вважає, що дані докази могли суттєво вплинути на хід розгляду справи та винесення законного рішення, однак господарський суд Вінницької області їх проігнорував посилаючись на норми ст. 38 ГПК України.

Також, суд в оспорюваній ухвалі посилається на те, що предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач з використанням недійсних актів намагається стягнути суму коштів, за послуги які не надавались скаржнику.

Стверджує, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог не було надано ніяких доказів в підтвердження надання послуг, крім недійсних актів. Вважає, що зобов'язання скаржника перед відповідачем відсутнє, а недійсні акти безпідставно вважати за доказ.

Також скаржник в апеляційній скарзі обгрунтовує, що позов підлягає розгляду в господарських судах, і тому вважає, що дана ухвала підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №7/1/2012/5003 від 18.05.2012р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.2, арк.справи 2).

30.05.2012р. відповідач подав у судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив (вх.№6120/12, Д-2) на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.

Стверджує, що крім оскарженої ухвали є рішення господарського суду Київської області по справі №6/140-11 від 20.12.2011р., а також постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. по справі №6/140-11, в яких досліджувались дані акти здачі-прийняття виконаних робіт, і саме на основі цих актів виносилось рішення. Вищий господарський суд України в своїй ухвалі від 30.03.12р. повернув касаційну скаргу ТзОВ «Комерційна фірма «Афіна»без розгляду.

Тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, ухвалу господарського суду Вінницької області, вважає законною і такою, що винесена з додержанням норм процесуального права (т.2, арк. справи 64).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача заперечили проти доводів скаржника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу -без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 30.05.2012р. представник позивача не з'явився. Однак, листом від 25.05.2012р., надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про перенесення слухання справи (вх.№6099/12, Д-1).

Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання, так як відповідачем не надано обгрунтованих доказів неможливості з»явитися у призначене на 30.05.2012р. засідання.

Крім цього, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №7/1/2012/5003 від 18.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" було подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року та акту звірки розрахунків по контрагенту від 28.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.01.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/1/2012/5003 та призначено до розгляду на 08.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2012р. провадження у справі №7/1/2012/5003 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, питання дійсності здачі-прийняття робіт, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач звернувся із позовом про визнання недійсним актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року, а також акту звірки розрахунків б/н від 28.09.2011 року вважаючи вказані акти правочинами укладеними в спрощений спосіб.

Оспорювані позивачем акти здачі-прийняття робіт підписувались сторонами в рамках договору з надання транспортно-експедиційних послуг № 21/4 від 04.04.2011 року.

Дійсність вказаного договору не заперечується сторонами.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника за кожний відпрацьований тиждень протягом 3-х банківських днів після надання перевізником акту виконаних робіт.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ототожнення позивачем актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року, а також акту звірки розрахунків б/н від 28.09.2011 року із правочином є помилковим, оскільки вказані акти за своїми ознаками являються первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення контрагентами господарської операції по передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконаних робіт (послуг).

Вказані акти можуть бути використані в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатимуть оцінці судом у відповідності з вимогами ст.43 ГПК України.

Судова колегія погоджується, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт за договором з надання транспортно-експедиційних послуг (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Враховуючи, що оскаржені акти здачі-приймання робіт та акт звірки розрахунків не носять характеру актів в розумінні ст.12 ГПК України, то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

За таких обставин, провадження у справі правомірно припинено місцевим господарським судом на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також судом першої інстанції вірно визначено, що діюче законодавство надає можливість звернутись із позовною вимогою про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт згідно приписів ч.4 ст.882 ЦК України.

Вказане звернення можливе виключно за спірними правовідносинами, які виникли з договору будівельного підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони (як позивач так і відповідач) в усних та письмових поясненнях вказують, що підписання оспорюваних актів відбулось в рамках договору з надання транспортно-експедиційних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2010 року у справі № 23/16.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.104, 106 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на ухвалу господарського суду Вінницької області від "08" лютого 2012 р. у справі № 7/1/2012/5003 -залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.