Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2-4699

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4699 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай Номер провадження 22-ц/1890/1153/12 Суддя-доповідач - Хвостик Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Рибалки В. Г., Таран С. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_1.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави 107,30 грн. судового збору.

Зазначене рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивачем не надано належних доказів на спричинення їй товариством моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а також не врахована вина позивача у визначенні розміру заподіяної їй моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 1985 року по 13 жовтня 2011 року працювала нагрівальником металу цеху № 19 ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», після чого була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.3-4).

Як зазначено у виписці з акту огляду Сумської МСЕК від 07 листопада 2011 року, позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 відсотків у зв'язку з профзахворюванням (а.с.8).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 57 від 28 вересня 2011 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС та начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань управління ФСНВ та ПЗ в Сумській області проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача і встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективністю використання засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах. Причиною професійного захворювання стало проведення робіт в умовах підвищених рівнів виробничого пилу, загазованості (а.с.7). Зазначений акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представниками відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці, порушив права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан здоров'я позивача через професійне захворювання, відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації її життя, у зв'язку з чим ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума у розмірі 4000 грн., яка правильно стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 працювала у відповідача в умовах підвищених рівнів виробничого пилу, загазованості, а також був присутній сам факт важкості такої праці.

Робота позивача у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком її професійного захворювання через порушення відповідачем вимог трудового законодавства на створення безпечних умов праці, (не дотримання законодавства про охорону праці, щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому актом огляду МСЕК від 07 листопада 2011 року позивачу було встановлено втрату 40% професійної працездатності.

Отже, є помилковими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнала фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також вона змушена вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє їй моральні страждання, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму 4000 грн.

У зв'язку із зазначеним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, є клопотання відповідача про призначення експертизи для встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, так як наявність факту моральних страждань позивача встановлена судом на підставі інших доказів, що не викликають сумніву.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом без врахування вини позивача, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримала унаслідок незабезпечення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівниці моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Щодо наявності вини позивача у заподіянні їй моральної шкоди, що б могло вплинути на визначення розміру такого відшкодування, то вона матеріалами справи не доведена, а відповідні посилання на це відповідача у апеляційній скарзі є лише припущеннями.

Інші доводи апеляційної скарги в тому числі і про відсутність висновку експертизи про заподіяння позивачу моральної шкоди, висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -