Постанова

від 06.06.2012 по справі 5020-1603/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5020-1603/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палій В.М., Чернова Є.В., за участю представників сторін А. Зайцева (керівник), ОСОБА_2 (дов. від 22.09.11), ОСОБА_3 (дов. від 9.01.12) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" на рішення господарського суду м. Севастополя від 1 грудня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2012 року в справі № 5020-1603/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ: У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс " звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" про визнання недійсною додаткової угоди від 10 червня 2009 року про розірвання договору про спільну діяльність № б/н від 20 березня 2006 року з підстав невідповідності закону, неналежного представництва та порушення зобов'язання.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 1 грудня 2011 року (суддя В. Кравченко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2012 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 180 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 654, 1142 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 20 березня 2006 року сторони уклали договір (далі - договір), відповідно до умов якого учасники зобов'язалися об'єднати свої вклади і спільно діяти з метою будівництва, введення в експлуатацію та спільної експлуатації чотирьохповерхової комплексної будівлі для забезпечення потреб громадян та організацій, які знаходяться на території Балаклавського району м. Севастополя.

Вкладом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" у спільну діяльність є внесок у вигляді будівельних матеріалів загальною вартістю 41 372 грн. 45 коп. та грошовий внесок у розмірі 8 627 грн. 55 коп., а також передача в безкоштовне користування земельної ділянки розміром 0, 0231 га в м. Севастополі на вул. Рубцова, 1 (Балаклава), що складає долю 2,5 відсотків, а вкладом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" є грошовий внесок в розмірі 900 000 грн., що складає долю у 97, 5 відсотків (пункти 2.1 і 2.2 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" зобов'язалося внести свій вклад не пізніше 6 місяців з дня підписання договору, а товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" не пізніше 12 місяців з дня спливу строку внесення грошового внеску відповідачем (пункт 2.4 договору).

Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 1 квітня 2009 року, проте в будь-якому разі до його повного виконання; договір вважається припиненим з моменту підписання учасниками угоди про розрахунки, покриття боргів, про розділ спільного майна у відповідності з часткою кожного учасника та про повернення майна, яке передано для спільної діяльності (пункти 7.1 і 7.2 договору).

10 червня 2009 року сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору, з тексту якої випливає, що договір розірвано відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України з 10 червня 2009 року; майно передане товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" у спільну діяльність, не ділиться та повертається цьому учаснику простого товариства без винагороди, сторони претензій один до одного не мають, додаткова угода укладена відповідно до пункту 7.2 договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" вважає, що додаткова угода суперечить положенням глави 77 Цивільного кодексу України, пункту 7.2. договору, а також укладена директором товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" за відсутністю рішення загальних зборів учасників цього товариства.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що додаткова угода про розірвання договору суперечить частині 1 статті 651, частині 1 статті 1142 Цивільного кодексу України, пункту 7.2 договору та за відсутності волевиявлення учасника правочину - позивача у справі, спрямоване на реальне настання правових наслідків у вигляді припинення договору про спільну діяльність.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України надає контрагентам право розірвати договір за наявності згоди. Правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання сторін. Зазначене кореспондує з частиною 1 статті 604 Цивільного кодексу України.

Вихід учасника простого товариства, передбачений частиною 1 статті 1142 цього Кодексу, розглядається як відмовлення від подальшого виконання договору і передбачає обов'язок особи, яка бажає вийти, попередити інших учасників про майбутній вихід.

Задовольняючи позов з мотивів недотримання сторонами пункту 7.2. договору, господарські суди не встановлювали ступень виконання учасниками умов договору, а отже необхідність у проведенні розрахунків, погашенні боргів, наявності спільного майна в контексті причин розірвання договору та не звернули уваги на правило статті 1137 Цивільного кодексу України, відповідно до якого порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними.

Додатковою угодою сторони погодили, що майно, яке передало товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" для цілей спільної діяльності, повертається без винагороди, сторони претензій не мають, а сама додаткова угода є також угодою в розумінні пункту 7.2 договору.

Доводи позовної заяви щодо представництва товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" при підписанні додаткової угоди господарські суди вирішили з огляду на неналежне представництво товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс". Водночас ці факти були встановлені рішенням господарського суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі № 5020-10/079 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" про визнання недійсною угоди від 10 червня 2009 року, яке набрало законної сили. Рішенням встановлено, що спірна додаткова угода укладена директором позивача в межах повноважень, передбачених статутом товариства.

Отже доводи позову в цій частині судами фактично розглянуті не були.

Неправильне застосування господарськими судами статей 651 і 1142 Цивільного кодексу України, а також статті 43 Господарського процесуального кодексу України зумовлюють скасування судових рішень у справі та її передачу на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 1 грудня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2012 року в справі № 5020-1603/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій Суддя Є. В. Чернов