Рішення

від 06.06.2012 по справі 2-1411

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1877/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Драний В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Драного В.В.

суддів - Дуковського О.Л.; Дьомич Л.М.

при секретарі - Дімановій Т.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»звернулось в суд із вищезазначеним позовом обґрунтувавши вимоги тим, що 09 червня 2006 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 5506С25 , відповідно до якого Банк надав позивачу кредит в сумі 124520 грн. на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 червня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем було укладено договір застави, згідно якого відповідач передав в заставу автомобіль марки CITROEN модель Berlingo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Предмет застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В порушення умов договору та вимог закону відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, станом на 16 лютого 2007 року має заборгованість за кредитним договором, а саме по сплаті поточної заборгованості за кредитом в сумі 112417 грн., поточної заборгованості по відсоткам в сумі 1772 грн.21 коп., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 8645 грн., простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 8760 грн.59 коп., пені за кредитом в сумі 372 грн.30 коп., пені за відсотками в сумі 376 грн.86 коп., всього на загальну суму 132343 грн.96 коп.

Посилаючись на наведене позивач, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 132 343 грн.96 коп., а також судові витрати по справі.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 80 258 грн.63 коп, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 69251 грн.84 коп., термінові відсотки за кредитом 66 коп., прострочені відсотки за кредитом 10 грн.88 коп.. нарахована пеня за кредитом 8523 грн.65 коп., нарахована пеня за відсотками 2471 грн.66 коп.. Зменшення суми боргу по кредитному договору обґрунтовував тим, що було реалізовано заставне майно автомобіль.

У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до банку із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.

Рішенням Ленінського районного суд. м. Кіровограда від 18 липня 2011 року в задоволенні позову банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, відмовлено .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 5506С25, укладений 09 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Укрексімбанк»з моменту його укладення.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2011 року рішення першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні основного і зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2012 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційної інстанції залишено без змін.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову Банку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Банку підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач та його представник заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін посилаючись на ті обставини, що відповідач не отримував письмову вимогу банку про дострокове погашення кредиту та не підписував відмову від виконання умов кредитного договору датовану 12.03.2007 року, а також послались на ті обставини, що стягнення заборгованості приведе до подвійного стягнення суми боргу із відповідача, оскільки за вироком суду на користь банку з винних осіб така шкода стягнута.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банку про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору суд першої інстанції виходив з обставин, встановлених вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 р., у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.205,ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України та прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами визнавши кредитний договір недійсним за зустрічним позовом.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки суд прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 09 червня 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5506С25. Відповідно до положень та умов цього договору Банк надає позичальнику кредит в сумі 124520 грн. з кінцевою датою погашення «8»червня 2012 року для оплати за автомобіль CITROEN Berlingo, 2006 року випуску, фургон малотоннажний - В, покупною вартістю 146500 грн. згідно з рахунком-фактурою № 2-1/34 від 02.06.2006 року та договором купівлі-продажу № 12-А1/134 від -08.06.2006 року (п.2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору позичальник сплатив за автомобіль за рахунок власних коштів авансовий платіж в сумі 21980 грн., що підтверджено прибутковим касовим ордером № 281 від 09.06.2006 року.

Згідно п.2.2.1. договору процентна ставка за кредитом 17 % річних.

Кредит надається шляхом безготівкового переказу суми кредиту, згідно з цим договором, на рахунок ТОВ «Гармонія»в АКБ «Трансбанк»м. Київ (п.2.3.2. договору).

Відповідно до п.2.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит в строк, зазначений в п.2.1 цього договору, погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах, визначених графіком погашення кредиту (т.1, а.с.6-10).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На зазначені положення ч.4 ст.61 ЦПК суд першої інстанції увагу не звернув.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислі в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до змісту ст.230 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним тільки у випадку, коли обман вчинила сторона правочину, а не будь-яка інша особа.

З вироку суду та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він був введений в оману ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо вартості автомобіля, та погашення кредиту товариством «Гармонія».

Ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_4 щодо яких постановлено вирок, ні ТОВ «Гармонія»не є сторонами кредитного договору.

Наявність умислу в діях Банку, як сторони кредитного договору, та сам факт обману в діях Банку, ОСОБА_2 не доведено.

Перераховуючи кошти в сумі 124520 грн. на рахунок ТОВ «Гармонія»в оплату вартості автомобіля, Банк діяв відповідно до умов п.2.3.2 кредитного договору, відповідно до якого кредит надається шляхом безготівкового переказу суми кредиту згідно з цим договором на рахунок Товариства.

Посилання ОСОБА_2 та його представника на подвійне стягнення заборгованості по кредиту виходячи із того, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 року задоволено цивільний позов прокурора Кіровоградської області в інтересах ВАТ «Укрексімбанк»на суму 1508704 грн. 86 коп. і з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно стягнуто цю суму на відшкодування банку, колегія суддів не може прийняти до уваги, як підставу для відмови у задоволенні позову Банку, оскільки у вироку суду вирішено питання про відшкодування шкоди, завданої злочином, а вимоги Банку до ОСОБА_2 виникають із зобов'язань за кредитним договором.

Також, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги доводи ОСОБА_2 та його представника щодо неотримання боржником письмової вимоги про дострокове стягнення боргу, оскільки такі доводи спростовуються доказами, дослідженими судом апеляційної інстанції, а саме: направленого банком повідомлення від 21 лютого 2007 року про наявність заборгованості за кредитним договором (т.2.а.с. 143). Крім того, такі повідомлення надсилались Банком на адресу ОСОБА_2 неодноразово, так лист -повідомлення про наявність заборгованості від 22. 08. 2006 року отриманий відповідачем 29.08.2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (т.2 а.с. 139;140)

Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про недійсність кредитного договору укладеного між Банком та ОСОБА_2 відмовивши Банку у стягненні кредитної заборгованості .

Оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального права відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором та понесених Банком судових витрат.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 313,ч. 2 ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м Кіровограда від 18 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.

Позов ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість у розмірі 80 258,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" витрати на інформаційно -технічне забезпечення справи в сумі 30 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн., а всього 81 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: