Ухвала

від 22.05.2012 по справі 55/246-31/136

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 травня 2012 р. № 55/246-31/136

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Бакуліної С.В., Могил С.К., Подоляк О.А., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Приватного підприємства фірми "Дюкер"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі№ 55/246-31/136 за позовомПриватного підприємства фірми "Дюкер" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і КО"

третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Прогрес"

простягнення 408 589, 16 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і КО" доПриватного підприємства фірми "Дюкер" третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Прогрес" простягнення 359 695, 78 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма "Дюкер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і КО" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 408 589,16 грн., з яких: 246 162,08 грн. основної заборгованості, 63 125,84 грн. пені, 36 525,71 грн. збитків від інфляції, 9 870,36 грн. процентів річних та 52 905,17 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі № 55/246 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 246 162,08 грн. основної заборгованості, 63 125,84 грн. пені, 36 525,71 грн. збитків від інфляції, 9 870,36 грн. процентів річних, 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 у справі № 55/246 рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 змінено в частині стягнення пені, а саме стягнуто з відповідача на корить позивача пені в розмірі 40 444,56 грн.; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі № 55/246 рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу направлено на новий розгляд в цій частині.

Під час нового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехнік ЛТД і КО" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Приватного підприємства фірми "Дюкер" про стягнення 359 695,78 грн., з яких: 248 635,80 грн. переплати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, 109 500,00 грн. штрафу на підставі пункту 7.6. Договору, 1 559,28 грн. за послуги генерального підряду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 55/246-31/136, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі № 55/246-31/136 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 залишено без мін.

Приватне підприємство фірма "Дюкер" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі № 55/246-31/136 , в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 525, 526, 837, 853 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі № 16/87 , від 21.12.2010 у справі № 32/150-10 та від 21.11.2007 у справі № 3/7 .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 30.11.2011 у справі № 55/246-31/136 , про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором підряду, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно умов договору (пункти 4.4., 5.17) підставою для здійснення відповідачем оплати виконаних підрядних робіт є надання позивачем документації, що підтверджує якість використаних матеріалів та передача виконавчої документації у повному обсязі. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення зустрічного позову про стягнення суми переплати на підставі статті 1212 ЦК України, з урахуванням того, що судами встановлено та актами про зняття обсягів виконаних робіт, підписаними представниками третьої особи та позивача за зустрічним позовом, підтверджується факт завищення відповідачем за зустрічним позовом вартості виконаних ним робіт, в результаті чого виникла переплата у сумі 248 635,80 грн.

Водночас у постанові від 23.11.2011 у справі № 16/78, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за договором підряду, оскільки судами встановлено, що згідно актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень та грудень 2008 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи на суму 1 912 916,40 грн.; при цьому виконані роботи оплачені не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2010 у справі № 32/150-10 та від 21.11.2007 у справі № 3/7 , на які також здійснює посилання заявник, не можуть бути доказами неоднаково застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів та підстав їх виникнення у порівнянні зі справою № 55/246-31/136 , у якій заявлено про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так, у справі № 55/246-31/136 , первісний позов заявлено про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи; зустрічний позов заявлено про стягнення переплати за договором на підставі статті 1212 ЦК України; водночас у справі № 32/150-10 заявлено позов про стягнення безпідставно отриманих коштів, з огляду на те, що, на думку позивача, завищення вартості виконаних робіт є порушенням п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, що привело до незаконних витрат коштів загального фонду Державного бюджету на суму 6 014,40 грн.; у справі № 3/7 предметом позову є стягнення збитків, заподіяних позивачу порушенням відповідачем умов договору підряду, а саме, як вказував позивач у позовній заяві, деякі роботи по монтажу виконані ним за договором, та вказані в підписаних актах виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, не відповідають фактично виконаним роботам, і, як наслідок, реальна вартість цих робіт значно нижча вартості, вказаної відповідачем в актах КБ-2в, КБ-3.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 55/246-31/136 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному підприємству фірмі "Дюкер" у допуску справи № 55/246-31/136 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Бакуліна С.Могил О.Подоляк О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)