Постанова

від 07.06.2012 по справі 5020-1951/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 року Справа № 5020-1951/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_2, довіреність №07/3 від 10.08.11р.- Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

представник позивача: ОСОБА_3, довіреність №07/3 від 01.03.2012р. - Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

представник відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 08.02.12р. - Комунальний заклад " Міська лікарня № 2";

представник відповідача: Кузнецов Антон Геннадійович (повноваження перевірені ), наказ №19-л від 26.01.11р., головний лікар - Комунальний заклад " Міська лікарня № 2";

представник третьої особи: ОСОБА_7, довіреність №01-07/971 від 08.05.2012р. - Управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального закладу "Міська лікарня №2" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 25 січня 2012 року у справі № 5020-1951/2011

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

до відповідача Комунального закладу "Міська лікарня № 2";

третя особа: Управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24897,87 грн.

ВСТАНОВИВ :

13 грудня 2011 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального закладу "Міська лікарня №2"про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24 897,87 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної необґрунтованою видачею листків непрацездатності лікарями відповідача на суму 24 897,87 грн., яку позивач просить стягнути на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України щодо відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя О.С. Янюк) від 25 січня 2012 року у справі №5020-1951/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального закладу "Міська лікарня №2"на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 24 897,87 грн. Стягнуто з Комунального закладу "Міська лікарня № 2"в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1 411,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що листки непрацездатності №№ 954054, 392709, 392743, 954046, 954046, 954012, 392718, 954039, 392736, 392710, 392711, 954060, 392775, 392712, 392717, 392619, 392497, 392408, 392476, 392494, 392616, 392272, 392644, 392281, 392480, 392291, 392649, 392466, 392676, 392421 були виписані (продовжені) лікарями Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7" з порушенням чинного законодавства, а також те, що вказані листки непрацездатності були оплачені за місцем роботи застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що потягло за собою спричинення шкоди бюджету Фонду в розмірі 24987,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 лютого 2012 року виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 25.01.2012р. у справі №5020-1951/2011 та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: стягнути з Комунального закладу "Міська лікарня №2"на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 24 897,87 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Комунальний заклад "Міська лікарня №2", звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга зокрема мотивована відсутністю причинно -наслідкового зв'язку між виявленими під час перевірки порушень лікарями порядку продовження листків непрацездатності і виплатою по цим листкам матеріального забезпечення за рахунок Фонду, оскільки лікувальний заклад який видає ці листки, не є суб'єктом правовідносин по виплаті позивачем грошових коштів в порядку надання допомоги з тимчасової непрацездатності.

Крім того, заявник посилається на те, що довідка, яка складена позивачем про результати планової перевірки, не є документом, який підтверджує факт порушення лікарями відповідної інструкції про видачу листків непрацездатності.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2012 року Комунальному закладу "Міська лікарня №2" відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 25 січня 2012 року у справі №5020-1951/2011, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Воронцової Н. В., суддів -Котлярової О. Л., Заплави Л. М.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Котлярову О. Л. у складі колегії замінено на суддю Проценко О. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року до участі у розгляд справи залучено Управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розпорядженням В. о. Секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 травня 2012 року, в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Котлярову О. Л.

Слід зазначити, що у зв'язку із неодноразовою зміною у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги Комунального закладу "Міська лікарня №2", строк розгляду даної справи починався заново, що також повністю відповідає позиції Вищого господарського суду України викладений у пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

В судовому засіданні, 07 червня 2012 року, відповідач підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи, витребуваних судом в ухвалі від 10.05.2012р., документів.

Представник позивача в судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення заперечував, а також представив суду письмові заперечення на висновки комісійного розбору експертної комісії Управління охорони здоров'я СМДА по обґрунтованості видачі і продовження лікарями листів непрацездатності.

Третя особа письмового відзиву на скаргу суду не представила.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Листом Управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації від 02.08.2010 № 01-10/1591 (а.с. 114, том 1) на адресу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності було повідомлено по реорганізацію комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7" та комунального закладу "Дитяча поліклиника №1" шляхом їх злиття у комунальний заклад "Міська лікарня № 2", у зв'язку з чим приписано здійснити перевірку вищевказаних медичних установ.

Листом від 11.11.2010р. за вих. №11-04/980 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомив КЗ "Севастопольська міська лікарня № 7", що планова перевірка обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності лікарями стаціонарних відділень КЗ "Севастопольська міська лікарня № 7" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. буде проводитися з 22.11.2010р.

Так, на підставі вказаного листа спеціалістами відділу з питань тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 22.11.2010р. по 22.12.2010р. проводилася перевірка обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності лікарями стаціонарних відділень Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня №7" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.

За результатами вказаної перевірки було складено довідку "Про результати планової перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями стаціонарних відділень Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7" (далі Довідка) (а.с.13-25, том 1).

Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що в ході перевірки були встановлені порушення вимог Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерством охорони здоров'я України (далі МОЗ України) від 09.04.2008р. №189, Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян (наказ МОЗ України від 13.11.2001р. № 455) та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності (наказ МОЗ України від 03.11.2004р. № 532) у наступних листках непрацездатності:

№954054 на ім'я ОСОБА_10 на підставі якого сплачено допомоги з тимчасової непрацездатності (далі допомога) у розмірі 634,80 грн (а.с 100-101, том 1),

№ 392709 на ім'я ОСОБА_11 (сплачено допомоги у розмірі 1237,63 грн, а.с. 98-99, том 1),

№ 392743 на ім'я ОСОБА_12 (сплачено допомоги у розмірі 1075,51 грн, а.с. 96-97, том 1),

№ 954046 на ім'я ОСОБА_13 (сплачено допомоги у розмірі 305,20 грн, а.с. 57-58, том 1),

№ 954046 на ім'я ОСОБА_14 (сплачено допомоги у розмірі 1104,15 грн, а.с. 95, том 1),

№ 954012 на ім'я ОСОБА_15 (сплачено допомоги у розмірі 364,63 грн, а.с. 93-94, том 1),

№ 392718 на ім'я ОСОБА_16 (сплачено допомоги у розмірі 1096,41 грн, а.с. 92, том 1),

№ 954039 на ім'я ОСОБА_17 (сплачено допомоги у розмірі 296,76 грн, а.с. 90-91),

№ 392736 на ім'я ОСОБА_18 (сплачено допомоги у розмірі 616,58 грн, а.с. 89),

№ 392710 на ім'я ОСОБА_19 (сплачено допомоги у розмірі 217,42 грн, а.с. 88),

№ 392711 на ім'я ОСОБА_20 (сплачено допомоги у розмірі 664,20 грн, а.с. 87),

№ 954060 на ім'я ОСОБА_21 (сплачено допомоги у розмірі 1352,01 грн, а.с. 86),

№ 392775 на ім'я ОСОБА_22 (сплачено допомоги у розмірі 920,86 грн, а.с. 84-85),

№ 392712 на ім'я ОСОБА_23 (сплачено допомоги у розмірі 579,33 грн, а.с. 82-83),

№ 392717 на ім'я ОСОБА_24 (сплачено допомоги у розмірі 662,87 грн, а.с. 80-81),

№ 392619 на ім'я ОСОБА_25 (сплачено допомоги у розмірі 1765,59 грн, а.с. 78-79),

№ 392497 на імя ОСОБА_26 (сплачено допомоги у розмірі 1600,80 грн, а.с. 84-85),

№ 392408 на ім'я ОСОБА_27 (сплачено допомоги у розмірі 945,78 грн, а.с. 76-77),

№ 392476 на ім'я ОСОБА_28 (сплачено допомоги у розмірі 1912,70 грн, а.с. 73-75),

№ 392494 на ім'я ОСОБА_29 (сплачено допомоги у розмірі 1328,32 грн, а.с. 71-72),

№ 392616 на ім'я ОСОБА_30 (сплачено допомоги у розмірі 305,41 грн, а.с. 69-70),

№ 392272 на ім'я ОСОБА_31 (сплачено допомоги у розмірі 849,73 грн, а.с. 68),

№ 392644 на ім'я ОСОБА_32 (сплачено допомоги у розмірі 1015,65 грн, а.с. 67),

№ 392281 на ім'я ОСОБА_33 (сплачено допомоги у розмірі 930,93 грн, а.с.64-66),

№ 392480 на ім'я ОСОБА_34 (сплачено допомоги у розмірі 305,51 грн. а.с.59-60),

№ 392291 на ім'я ОСОБА_35 (сплачено допомоги у розмірі 727,20 грн, а.с. 63),

№ 392649 на ім'я ОСОБА_36 (сплачено допомоги у розмірі 209,37 грн, а.с. 61-62),

№392466 на ім'я ОСОБА_37 (сплачено допомоги у розмірі 322,07 грн, а.с. 111),

№ 392676 на ім'я ОСОБА_38 (сплачено допомоги у розмірі 377,60 грн, а.с. 102-105),

№ 392421 на ім'я ОСОБА_39 (сплачено допомоги у розмірі 566,40 грн, а.с. 106-109),

№ 392521 на ім'я ОСОБА_40 (сплачено допомоги у розмірі 606,45 грн, а.с. 110).

Вказані листки непрацездатності були сплачені за місцем роботи застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 24897,87 грн.

Посилаючись на необґрунтованість видачі та продовження лікарями листків непрацездатності вищевказаним особам та оскільки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, витрачені позивачем грошові кошти останній вважає матеріальною шкодою у контексті ст. 1166 Цивільного кодексу України, яку просить стягнути з відповідача.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Держава згідно з Конституцією України та Законів України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я, а громадяни вільні у виборі лікаря та лікувального закладу, зокрема: статтею 38 Основ законодавства про охорону здоров'я надано право кожній людині бути прийнятим у будь-якому державному лікувальному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Таким чином, вищевказані особи звернувшись до Комунального закладу "Міська лікарня № 2", реалізували своє право отримати необхідну медичну допомогу, закріплене у статті 49 Конституції України, а саме: кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування; стаття 6 надає гарантію кожному громадянину право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Водночас, стаття 24 Конституції передбачає, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Згідно ст.38 Основ законодавства про охорону здоров'я кожний пацієнт, який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може йому запропонувати свої послуги, та вибір методу лікування відповідно до його рекомендацій.

Таким чином, прийнявши на лікування вищевказаних осіб, яким були видані листки тимчасової непрацездатності, лікарня сприяла хворим в реалізації їх законних прав на охорону здоров'я, оскільки лікувальний заклад не вправі був відмовити пацієнту бути прийнятим для лікування за наявності такої можливості, якщо це виправдано його станом.

Разом з тим, приймаючи хворого на лікування кожен лікар несе персональну відповідальність за достовірність поставленого діагнозу, методики лікування та саме на останньому лежить обов'язок і права щодо визначення яким чином буде проходити лікування хворого, а відтак позивач не може стверджувати та тим більш надавати оцінку діям лікаря про доцільність чи недоцільність призначення лікування тому чи іншому хворому. Тим більш, що перебування хворих на лікуванні підтверджується наявними в матеріалах справи медичними картами стаціонарних хворих.

Відповідно до ст. 41 Основ законодавства про охорону здоров'я на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою, у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Згідно ст.38 Основ законодавства про охорону здоров'я кожний пацієнт, який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може йому запропонувати свої послуги, та вибір методу лікування відповідно до його рекомендацій.

Відповідно до ст..41 Основ законодавства про охорону здоров'я на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою, у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Пунктом 1.11 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян передбачено, що при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання, у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування.

Як вбачається із матеріалів справі, листки непрацездатності №№ 954054, 392709, 392743, 954046, 954046, 954012, 392718, 954039, 392736, 392710, 392711, 954060, 392775, 392712, 392717, 392619, 392497, 392408, 392476, 392494, 392616, 392272, 392644, 392281, 392480, 392291, 392649, 392466, 392676, 392421 оформлений відповідно до п.3.8 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України, Мінпраці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3.11.2004 року №532/274/136-ос/1406, яким передбачено, що особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання та роботи, листок непрацездатності видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров'я. Запис здійснюється у графі "Видачу листка непрацездатності дозволяю" із обов'язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого.

Як і передбачено вище перерахованими нормативними актами листки непрацездатності видані за підписом лікарями які проводили лікування та завідувачами відділення з лікувальної роботи. Підписи засвідчені круглою печаткою лікарні.

Крім того, в матеріалах справи наявні медичні картки хворих які перебували на стаціонарному лікування із яких вбачається період лікування, обстеження, діагноз тощо.

Тому посилання позивача на те, що лікарнею порушений пункт 1.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян в зв'язку з тим, що в них мали місце порушення при оформленні діагнозів, періоду на які видавалися листки непрацездатності, не можуть свідчити про безпідставність їх видачі та про відсутності хвороби у осіб, яким вони були видані.

До того ж, таке судження позивача виходить за межі його компетенції та не підтверджено жодними документи, які б свідчили про наявність вини чи перевищення посадових повноважень, в діях лікарів при видачі вищевказаних листів тимчасової непрацездатності.

Так, позивач заявляючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди посилається на ст. ст. 1166, 1172 ЦК України, але судова колегія, оцінивши в сукупності матеріали справи, прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно п.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду 04-5/239 від 29.12.2007 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведене кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України.

З огляду на вищевикладені норми, в предмет доказування у даній справі входить встановлення протиправної поведінки лікарів під час оформлення та видачі листків непрацездатності, що стало причиною завдання позивачу шкоди.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів п. п. 4), 5) ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог (якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них), а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються та законодавство, на підставі якого подається позов.

При цьому, до обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи; у предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належать, зокрема, відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються у предмет доказування, а отже, дають можливість їх правильно оцінити.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять відповідних документів, іншого сторонами не надано, на підтвердження наявності підстав для застосування до юридичної особи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, перш за все з огляду на те що, довідка про результати планової перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями комунального закладу "Міська лікарня №2" не є належним та допустимим доказом у розумінні положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Ч. 1 ст. 28 Закону № 2240 передбачено, що страховик, яким виступає Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, має повноваження здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, проте діючим законодавством не передбачено складення будь-яких довідок чи актів внаслідок проведеної перевірки.

За таких обставин, довідка перевірки, на яку посилається позивач, не може розцінюватися як юридична форма рішення, тобто, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки.

Оскільки довідка не встановлює факт протиправної поведінки, вини особи (лікарів), викладені у ній обставини не приймаються судом як беззаперечне встановлення вини лікарів у протиправній видачі листків непрацездатності.

Так, зокрема переважна більшість злочинів які скоюються у сфері надання медичних послуг встановлена у розділі 2 КК України, який передбачає відповідальність медичних працівників за злочини вчиненні у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності.

Проте, належного доказу, як то кримінального вироку суду, відносно лікарів за неналежне виконання ними своїх обов'язків, зокрема і відносно безпідставної видачі та продовження листків непрацездатності, які є предметом цього спору, позивачем суду представлено не було, як і інших документів, які в силу своєї правової природи можуть підтвердити наявність такої вини в діях лікарів.

Згідно п. 8.3 Інструкції МОЗ України № 455 від 13.11.2001 р. „Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 8.5 вказаної Інструкції, у разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності, лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, у встановленому порядку.

Крім того, ст. 27 названого Закону встановлено, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник.

Положеннями статті 50 Закону № 2240 передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону підставою для призначення допомоги, в тому числі по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 29.06.2010р. у справі № 5020-2/353.

Більш того, як вказувалося вище матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Згідно розділу 4 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, формування коштів Фонду здійснюється зокрема за рахунок страхових внесків страхувальників -роботодавців і застрахованих осіб , що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою страхування"

Таким чином, грошові кошти на суму 24 897,87 грн. не є власними грошовими коштами Фонду, а є коштами, які сплачуються застрахованими особами, в тому числі якими є і особи котрим були видані спірні листки непрацездатності, а відтак відсутні підстави стверджувати про завдання останньому шкоди, в зв'язку із оплатою матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, на вказану суму.

Згідно довідки комісійного розбору правомірності видачі лікарняних листів фізичним особам, вказаним в претензії Фонду, встановлено, що лікарняні листи, з яких заявлені позовні вимоги, видавались і продовжувались правомірно, за виключенням хворих ОСОБА_23, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_40, ОСОБА_27, ОСОБА_44; має місце порушення в оформленні медичної документації застрахованих осіб.

Проте, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між вказаними у довідці перевірки порушеннями працівниками відповідача порядку продовження листків непрацездатності і виплатою по цих листках матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду відсутній.

Крім того, допущені порушення при оформленні лікарняних листів не є доказом безпосередньої вини лікарів у безпідставності їх видачі, а є лише допущеними формальними помилками під час їх заповнення.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно

Беручи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту із винесенням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального закладу "Міська лікарня №2" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 січня 2012 року у справі №5020-1951/2011 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

В позові відмовити.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Л. Котлярова

Л.М. Заплава