Рішення

від 02.11.2006 по справі 8/159пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/159пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.11.06 р.                                                                                                          Справа № 8/159пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосєл", ЄДРПОУ 34456095,

                    м.Донецьк

до відповідача Приватного підприємства "Діалог", ЄДРПОУ 31707763, м.Алчевськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсплав А", ЄДРПОУ 31621744,

м.Донецьк

про визнання угоди дійсною та визнання права власності

Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Гаєв Р.М.-дир.

від відповідача: Наумов А.М.-по дов.

від третьої особи: Потапенко А.В.-дир.

В засіданні суду брали участь:

                                               Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувались

                                                перерви з 12.10. по 31.10.2006р., з 31.10. по 02.11.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосєл", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватне підприємство "Діалог", м.Алчевськ, про:

-          визнання дійсною угоди купівлі-продажу нерухомого майна – будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог";

-          визнання права власності на нерухоме майно - будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірне майно, внаслідок підписання відповідного договору купівлі-продажу з відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №476 від 18.09.2006р. заперечень проти позовних вимог не надав, підтвердив дійсність спірного договору купівлі-продажу та наявність у позивача права власності на спірне майно.

Ухвалою від 21.09.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ "Укрсплав А", м.Донецьк.

Третя особа надала пояснення на позовну заяву без номера та дати, що надійшли на адресу суду 12.10.2006р., в яких обставини, викладені у позовній заяві, підтвердила.

31.10.2006р. згідно із ст.78 Господарського процесуального кодексу України сторонами для затвердження судом до матеріалів справи надано мирову угоду від 31.10.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

13.04.2005р. між АБ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Укрсплав А" був підписаний договір №28, за умовами якого ТОВ "Укрсплав А" був отриманий від АБ "Український Бізнес Банк" короткостроковий кредит в сумі 500000,00 грн.

Крім цього, 19.04.2005р. між АБ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Укрсплав А" був підписаний договір іпотеки.

Згідно з умовами вказаного договору в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №28, ТОВ "Укрсплав А" було передано в іпотеку АБ "Український Бізнес Банк" будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

27.02.2006р. між АБ "Український Бізнес Банк", ПП "Діалог" та ТОВ "Укрсплав А" підписаний договір про уступку права вимоги, за яким АБ "Український Бізнес Банк" передано, а ПП "Діалог" прийнято право вимагати від ТОВ "Укрсплав А" сплати заборгованості за кредитним договором №28 від 13.04.2005р.

Одночасно, 27.02.2006р. між АБ "Український Бізнес Банк", ПП "Діалог" та ТОВ "Укрсплав А" був підписаний договір про уступку права вимоги за договором іпотеки від 19.04.2005р.

Відповідно до п.1 вказаного договору АБ "Український Бізнес Банк" уступив, а ПП "Діалог" прийняв на себе право вимоги, належне АБ "Український Бізнес Банк" за договором іпотеки від 19.04.2005р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, ТОВ "Укрсплав А" не були виконані зобов'язання перед ПП "Діалог" за кредитним договором №28 від 13.04.2005р. та договором іпотеки від 19.04.2005р.

Таким чином, за твердженням позивача, ПП "Діалог" набуло право власності на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

26.06.2006р. між позивачем та відповідачем підписаний договір про наміри, згідно з яким відповідач зобов'язався протягом двох календарних місяців з моменту підписання цього договору  укласти з позивачем нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

Як вказує позивач, ним були виконані свої зобов'язання перед відповідачем щодо сплати вартості придбаного майна.

Проте, відповідачем свої зобов'язання щодо підготовки необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, не виконані.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання дійсною угоди купівлі-продажу нерухомого майна – будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог".

Крім цього, позивачем також заявлені вимоги про визнання його права власності на нерухоме майно - будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №476 від 18.09.2006р. заперечень проти дійсності спірного договору купівлі-продажу не надав. Одночасно, відповідачем також визнано право власності позивача на спірні будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписом ст.4 Закону України “Про власність” володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, при розгляді вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу, враховуючи норми ст.4 Закону України “Про власність”, ст.ст.655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку продавця (відповідача).

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обґрунтування наявності права власності ПП "Діалог" на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, позивач та відповідач посилаються на факт невиконання ТОВ "Укрсплав А" своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитним договором №28 від 13.04.2005р. та договором іпотеки від 19.04.2005р.

При цьому, як вказують сторони та третя особа, право вимагати від ТОВ "Укрсплав А" виконання зобов'язань за кредитним договором №28 від 13.04.2005р. та договором іпотеки від 19.04.2005р. виникло у відповідача внаслідок підписання договорів про уступку права вимоги від 27.02.2006р.

Вказані твердження сторін суд до уваги не приймає, вважає їх недоведеними з огляду на таке.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, належним доказом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки може бути саме факт проведення державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Одночасно, самі по собі факти укладання відповідного договору іпотеки та невиконання зобов'язання забезпеченого договором іпотеки, згідно з вимогами закону не є підставою набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Зокрема, згідно з п.1.1 договору іпотеки від 19.04.2005р. іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.  Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За вимогами ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Право власності на нерухоме майно згідно із ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Доказів, які б підтверджували проведення державної реєстрації права власності ПП "Діалог" на будівлі овочевої бази №,2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, на момент укладання договору купівлі-продажу з позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно з наявним в матеріалах справи листом 01.08.2006р. КП "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк було відмовлено ПП "Діалог" в проведенні державної реєстрації права власності на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, згідно із ст.37 Закону України "Про іпотеку", може бути оскаржене в суді.

Крім цього, судом також прийнято до уваги той факт, що згідно з відомостями Донецької філії Державного підприємства "Інформаційни центр" відносно спірного майна зареєстровано 23 заборони та арешти на відчудження будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

За приписом ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обмеженням речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) є обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, судом встановлено, що укладання між відповідачем та позивачем договору купівлі-продажу з відчуження майна, відносно якого встановлено заборони та арешти, є неправомірним.

Згідно з резолютивною частиною позовної заяви позивачем заявлені вимоги про визнання дійсною договору купівлі-продажу будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог".

Відповідного примірнику вказаного договору всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Одночасно, позивачем також не визначено дати, коли, за його думкою, укладався спірний договір.

Наявний в матеріалах справи договір про наміри від 26.06.2006р. судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Договір про наміри  (протокол  про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Проте, у позовній заяві позивачем не визначено, який саме договір підлягає визнанню судом дійсним: наданий до матеріалів справи договір про наміри від 26.06.2006р. або договір купівлі-продажу будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог".

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позивачем не доведено переходу права власності від ТОВ "Укрсплав А" до відповідача на спірні об'єкти нерухомості, а також наявність обмежень на відчуження цього майна, вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог", підлягають залишенню без задоволення.

Вимоги в частини визнання права власності позивача на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а,також підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статтей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлювального документа.

За висновками суду, виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, право власності позивача на спірний об'єкт відповідачем не заперечується, не оспорюється, а, навпаки, визнається.

Одночасно, в зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли бути втрачені позивачем.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача на спірний об'єкт, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на це майно.

Крім цього, як вказувалось вище, відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.  Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За вимогами ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Право власності на нерухоме майно згідно із ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відсутність доказів, які б підтверджували проведення державної реєстрації права власності ПП "Діалог" на будівлі овочевої бази №,2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, на момент укладання договору купівлі-продажу з позивачем, а також відмова в задоволенні позовних вимог про визнання цього договору купівлі-продажу дійсним, є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов недоведений фактичними матеріалами справи, вимоги про визнання дійсною угоди купівлі-продажу нерухомого майна – будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог", про визнання права власності на нерухоме майно - будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, підлягають залишенню без задоволення.

          Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України сторонами до матеріалів справи було надано мирову угоду від 31.10.2006р.

За змістом вказаної мирової угоди сторонами було узгоджено факт переходу до позивача права власності відповідача на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

          За приписом ст.78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

          Як вказувалось вище, предметом позовних вимог по цій справі є визнання права власності на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, та визнання дійсною угоди з продажу цього майна.

          Виходячи з того, що, за висновками суду, сторонами не було доведено наявності у них права власності на будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, надана до матеріалів справи мирова угода про перехід до позивача права власності на це майно є такою, що суперечить законодавству та не може бути затверджена судом.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 18184,44 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 18099,44 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                          ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосєл", м.Донецьк до Приватного підприємства "Діалог", м.Алчевськ про визнання дійсною угоди купівлі-продажу нерухомого майна – будівель овочевої бази №2, розташованих за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а, між ТОВ "Фосєл" та ПП "Діалог", про визнання права власності на нерухоме майно - будівлі овочевої бази №2, розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Веселий, 74а.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фосєл", м.Донецьк з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 18099 грн. 44 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 02.11.2006р. оголошено повний текст рішення.

            Суддя                                                                                                     Ємельянов А.С.