Ухвала

від 07.06.2012 по справі 13/497

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/497 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину №02/01-А від 02 січня 2007 на загальну суму 63 000, 00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Август-Україна», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину №02/01-А від 02 січня 2007 на загальну суму 63 000, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року -позов задоволено. Застосовано до правочину №02/01-А від 02 січня 2007 року наслідки, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ «Август-Україна», звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 26 лютого 2008 року по 25 березня 2008 року та з 26 березня 2008 року по 08 квітня 2008 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Август -Україна» за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року.

Перевіркою встановлено завищення загальної суми валових витрат, зокрема, у зв'язку з порушенням п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у включенні до складу валових витрат витрати на отримання інформаційних послуг та послуг по проведенню маркетингових досліджень, що надавалися, зокрема, Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, який є штатним співробітником ТОВ «Август-Україна»та працює на посаді регіонального менеджера, тобто до складу валових витрат були включені витрати у вигляді заробітної плати менеджерів, які повторно були включені до складу валових витрат вже у вигляді розрахунків за отримані послуги, які не підтверджені відповідними первинними документами, за результатами якої складено акт № 158/1-23-05-32304169 від 15 квітня 2008 року.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення - рішення № 0002842305/0 від 23 квітня 2008 року, яким ТОВ «Август-Україна» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 181 152, 00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 120 768, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 60 384, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року у справі № 13/1 за адміністративним позовом ТОВ «Август-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002842305/0 від 23 квітня 2008 року, апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2009 року та ухвалено нову, якою у задоволення позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що акти виконаних робіт, які були надані виконавцями на підтвердження обсягу виконаних робіт, не містять такого реквізиту як: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, у той час як відсутність вказаного реквізиту на первинних документах робить неможливим здійснення оцінки обсягу виконаних робіт та здійснення перевірки вказаного обсягу, з огляду на що вказані акти виконаних робіт не можна вважати первинними документами, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, було встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності з якими було укладено договори про надання послуг по проведенню маркетингових досліджень та збору інформації про ринок засобів захисту рослин, є штатними працівниками ТОВ «Август-Україна», які працюють на посадах регіональних менеджерів, а відповідно до посадових інструкцій регіонального менеджера до кола його обов'язків входять, зокрема, завдання щодо проведення комплексних досліджень та збору інформації стосовно ситуації на ринку засобів захисту рослин і ринку агропродукції, тобто ті завдання, для вирішення яких укладались договори про маркетингові дослідження, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені особи надавали послуги, які передбачені їх посадовими інструкціями як для штатних працівників позивача, а тому витрати, які підтверджені актами виконаних робіт, що складені позивачем та суб`єктами підприємницької діяльності, які надавали такі послуги, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва правомірно винесла податкове - повідомлення рішення № 0002842305/0 від 23 квітня 2008 року, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати на отримання інформаційних послуг та послуг по проведенню маркетингових досліджень, що надавалися, зокрема, штатним співробітником ТОВ «Август-Україна», тобто вказане господарське зобов»язання суперечить інтересам держави, оскільки порушує відносини в сфері оподаткування, а тому є недійсним.

Відповідно дод ст. 208 ГК України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права .

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 червня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 13 червня 2012 року.