Постанова

від 12.06.2012 по справі 9/296

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 9/296

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Бреннер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі№9/296 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Бреннер" доДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" простягнення 40 797, 48 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Могильна Я.Я.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Бреннер" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення коштів у розмірі 40 797, 48 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями Приватне підприємство "Бреннер", звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. у справі №9/296 скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що судами порушено положення ст.ст. 264, 267 ЦК України та наголошує на тому, що застосування строку позовної давності є безпідставним, оскільки дія договору триває до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2003 року між Державним підприємством "Укроборонсервіс" (підприємство) та Приватним підприємством "Бреннер" (покупець) було укладено договір №Д29-3.1/1038, відповідно до якого підприємство зобов'язується поставити, а покупець -прийняти і оплатити брухт чорних та кольорових металів.

Відповідно до п. 1.4 договору право власності на брухт переходить до покупця на дату його передачі підприємством покупцю в пункті передачі по накладних відповідно до підписаних актів прийому-передачі.

Пунктом 3.1 передбачено, що кількість, строки поставки та ціни на кожну окрему партію брухту узгоджуються в протоколах узгодження договірної ціни на брухт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Протоколом узгодження договірної ціни на брухт чорних та кольорових металів, сторони погодили вартість 1 тони металобрухту, вид та кількість металобрухту та загальну вартість. Згідно даного протоколу загальна кількість металобрухту, що реалізується позивачу, складала - 72 тони.

Підставою звернення до господарського суду став той факт, що позивач здійснивши 100% оплату товару, в процесі навантаження товару недоотримав металобрухту в кількості 12,7тон.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами також встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою від 25.07.2011 року зі спливом строку позовної давності, оскільки після підписання акту приймання-передачі металобрухту від 01.12.2004 року у кількості меншій на 12,7 тон минуло понад 7 років.

Відповідно до положень частин першої, п'ятої статі 261 зазначеного Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позивачеві були відомі умови поставки та строки, а також кількість недопоставленого товару про що складено відповідний акт, тобто саме з 01.12.2004 року підтверджується обізнаність позивача стосовно порушених прав, проте позивачем не доведено обставин, які б унеможливлювали звернення позивача до суду за захистом порушених прав в межах встановленого чинним законодавством строку.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення з відповідача суми коштів за недоотриманий товар, або зобов'язання відповідача передати позивачу брухт за договором №Д29-3.1/1038 від 03.12.2003р. на момент звернення позивача з даним позовом сплинув.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду з даним позовом , тому не має підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бреннер" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі №9/296 -без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова