Постанова

від 07.06.2012 по справі 5011-66/2654-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 5011-66/2654-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від прокуратури не з'явився

від позивача 1) не з'явився

2) не з'явився

від відповідача 1) ОСОБА_2 - за дов. № 01/02-48/75 від 06.01.2012

2) ОСОБА_3 - за дов. від 12.09.2011

від третьої особи не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл»

на ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 про вжиття заходів до

забезпечення позову та про зупинення провадження у справі

у справі № 5011-66/2654-2012 (суддя Гончаров С.А.)

за позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держкомзему у Одеській області;

2) Державної науково-дослідницької установи «Український науковий центр

екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до 1) Одеської обласної державної адміністрації;

2) Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

«Трансойл»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Державне підприємство «Одеське лісове господарство»

про визнання недійсним розпорядження, договору оренди та звільнення земельної

ділянки

В С Т А Н О В И В :

Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області, Державної науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Одеської обласної державної адміністрації, Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» про визнання недійсним розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 1028А/2003; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004, укладеного між Одеською державною адміністрацією та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл»; зобов'язання Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування Державній науково-дослідній установі «Український науковий центр екології моря м. Одеси», розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, нормативна грошова оцінка якої становить 90 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2011 було порушено провадження у справі № 6/17-4193-2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2011 у справі № 6/17-4193-2011 у задоволенні позову Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області, Державної науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2011 з підстав порушення господарським судом правил виключної підсудності, передбачених пунктом 4 статті16 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва. Судом встановлено, що у даній справі відповідачем є Одеська обласна державна адміністрація, а тому, дана справа підлягає передачі до господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 6/17-4193-2011 були передані до господарського суду Одеської області для виконання частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2012 справу № 6/17-4193-2011 було передано до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2012 справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державне підприємство «Одеське лісове господарство».

27.03.2012 представник Державної науково-дослідницької установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про забезпечення позову, відповідно до якого, з урахуванням доповнень, поданих 20.04.2012 просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» вчиняти певні дії, а саме: укладати нотаріальний договір застави майнових прав на земельну ділянку площею 1,1 га, передану в оренду Малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» (договір оренди від 21.02.2004), на виконання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 1028/2003.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-66/2654-2012 заяву Державної науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про забезпечення позову було задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову у справі № 5011-66/2654-2012, а саме: заборонено Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» (м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 23а, ЄДРПОУ 13881442) вчиняти дії, направлені на обтяження майнових прав, а саме, укладання нотаріального договору майнових прав, на земельну ділянку, що була передана в оренду Малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» згідно з договором оренди земельної ділянки від 21.02.2004, укладеного на виконання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 1028/2003.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 провадження у справі № 5011-66/2654-2012 було зупинено до одержання результатів судової землевпорядної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012.

Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл», не погоджуючись з вищезазначеними ухвалами суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 5011-66/2654-2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 про зупинення провадження у справі № 5011-66/2654-2012.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвали суду винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вжиттям судом заходів щодо забезпечення позову відносно усіх трьох земельних ділянок, при наявності спору тільки відносно однієї земельної ділянки, упередженим судом, з обмеженням прав сторін щодо визначення експертної установи та кола питань, які поставлені на дослідження судової землевпорядної експертизи, а тому підлягають скасуванню з передачею на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі № 5011-66/2654-2012, у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. - головуюча, судді: Авдеєв П.В. та Тищенко А.І.) було прийнято апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» до провадження та призначено розгляд справи на 24.05.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 № 01-22/3/2, у зав'язку з зайнятістю судді Авдеєва П.В. при розгляді справ у складі іншої судової колегії, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 5011-66/2654-2012 було введено до складу судової колегії замість судді Авдеєва П.В. суддю Отрюха Б.В.

Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача-1 у судове засідання не з'явився, 05.06.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу № 2-4-14/3022 від 24.05.2012, відповідно до якого доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвали суду першої інстанції законними та такими, що підлягають залишенню без змін.

Представник позивача-2 у судове засідання не з'явився, 28.05.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу № 196/9-15 від 22.05.2012, відповідно до якого ухвали суду першої інстанції вважає обґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без змін, а апеляційної скарги просить залишити без задоволення, а також 07.06.2012 надіслав телеграму НННН 1056 07.06 011 про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників прокуратури, позивача-1, позивача-2 та третіх осіб.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що ухвали суду першої інстанції підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи до забезпечення позову, а саме, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» заявник повинен з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вказано у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Позовною вимогою є визнання недійсним розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 1028А/2003; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004, укладеного між Одеською державною адміністрацією та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл»; зобов'язання Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування Державній науково-дослідній установі «Український науковий центр екології моря м. Одеси», розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, нормативна грошова оцінка якої становить 90 200,00 грн.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані з заявленими вимогами, вибір способу забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Отже, прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області; Державної науково-дослідницької установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, звернувшись з позовом до господарського суду про визнання недійсним розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 1028А/2003; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004, укладеного між Одеською державною адміністрацією та Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл»; зобов'язання Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування Державній науково-дослідній установі «Український науковий центр екології моря м. Одеси», розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, нормативна грошова оцінка якої становить 90 200,00 грн., що є предметом даного спору.

А також враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2011 між Малим підприємством «Трансойл» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧКБ Транс Очаків» було укладено договір інвестування будівництва причально-складського комплексу, предметом якого є залогове інвестування ТОВ «ЧКБ Транс Очаків» власних або залучених грошових коштів для експлуатації причально-складського комплексу на земельній ділянці, наданій за договором оренди від 21.02.2004 в оренду Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 1028/2003 від 24.12.2003 строком на 49 років, для використання ділянки для будівництва та експлуатації причально-складського перевантажувального комплексу та місця відстою флоту.

Пунктом 3.2. вищезазначеного Договору передбачено обов'язок Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» надати необхідні для забезпечення договору залогу майнових прав документи про право користування землею, документи про відсутність домагань третіх осіб на право користування земельною ділянкою, про відсутність або наявність будь-яких обмежень з цільового використання земельної ділянки та інші документи, необхідні для нотаріального оформлення договору залогу.

Відповідачем-2 23.03.2012 було подано позивачу-2 запит про надання згоди Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» на укладення договору застави майнових прав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧКБ Транс Очаків» для виконання зобов'язань за договором інвестування будівництва причально-складського комплексу від 30.06.2011.

Подання такого запиту було вмотивовано метою виконання зобов'язань за договором, який укладений 30.06.2011 між Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧКБ Транс Очаків» на будівництво причально-складського комплексу на земельній ділянці, яка надана Одеською Державною обласною адміністрацією Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» в оренду строком на 49 років за Договором оренди земельної ділянки від 21.02.2004.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи ухвали господарського суду Одеської області від 19.03.2012 у справі № 5017/812/2012 та відповідних позовних заяв, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧКБ Транс Очаків» ініційовано судовий спір про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧКБ Транс Очаків» права на укладення без згоди Державної науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України як суміжного користувача з Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» нотаріального договору застави майнових прав, передбачених договором оренди земельної ділянки від 21.02.2004.

Отже, матеріалами справи підтверджується намагання відповідача-2 провести обтяження майнових прав на земельну ділянку, звільнення якої відповідачем-2 є предметом позову у даній справі, та яка була передана відповідачу-2 у користування на підставі спірного договору оренди земельної ділянки, який, у свою чергу, було укладено на підставі спірного розпорядження.

Таким чином, захід до забезпечення позову є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оскільки інститут забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, колегія суддів вважає, що за наведених позивачем-2 обставин існує реальна загроза, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Заперечення скаржника про вжиттям судом заходів щодо забезпечення позову відносно усіх трьох земельних ділянок, при наявності спору тільки відносно однієї земельної ділянки, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки судом першої інстанції було вжито заходів забезпечення позову у справі № 5011-66/2654-2012, а саме: заборонено Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» вчиняти дії, направлені на обтяження майнових прав, а саме, укладання нотаріального договору майнових прав, на земельну ділянку, що була передана в оренду Малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» згідно договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004 (відповідно до пункту 1.1. якого загальна площа земельної ділянки переданої у строкове, платне володіння і користування складає 2,80 га) та визнання недійсним якого є однією із позовних вимог.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 21.02.2004 визначає загальну площу 2,80 га, що передана в орендне користування без визначення будь-яких частин цієї земельної ділянки, та однією з позовних вимог є визнання цього договору недійсним в цілому.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вжито заходів щодо забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 20.04.2012 у справі № 5011-66/2654-2012 про забезпечення позову обґрунтована та відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміні не вбачається. Апеляційна скарга відповідача-2 - Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» в частині скасування ухвали про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-66/2654-2012 про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-66/2654-2012 було призначено судову землевпорядну експертизу, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 було зупинено провадження у справі до одержання результатів судової землевпорядної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012.

Згідно пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу (частина перша статті 41 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Як вбачається з наявного у матеріалах клопотання прокурора про призначення експертизи, останнє мотивовано тим, що службові особи ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» безпідставно внесли до технічної документації земельно-кадастрової інвентаризації земель Новобілярської селищної ради недостовірних відомостей щодо меж земельної ділянки площею 1,1 га, яка відповідно до Державного акту від 25.09.1997 серії І-ОД № 000786 перебуває у постійному користування Державної науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря м. Одеси», та віднесення її до земель Одеського державного лісогосподарського об'єднання «Одесаліс». Як стверджує прокурор, в подальшому цю земельну ділянку було передано МП ТОВ «Трансойл», що призвело до протиправного, фактичного вилучення земельної ділянки загальною площею 1,1 га, яка на підставі Державного акту від 25.09.1997 перебувала в постійному користуванні Українського наукового центру екології моря.

В обґрунтування викладених в клопотанні обставин прокурор посилається на акт перевірки відділу Держкомзему в Комінтерновському районі Одеської області від 11.08.2011; висновок Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 18.08.2011, який складено на підставі аналізу технічної документації до державного акту від 25.09.1997 серії І-ОД № 000786, геодезичних матеріалів, складених Одеським відділом інституту «УкрГЕОІНФОРМ» з поновлення в натурі меж земельної ділянки Українського наукового центру екології моря, на підставі яких встановлено, що частина земельної ділянки площею 1,1 га, яка належить науковій установі, зайнята на умовах оренди ТОВ «Трансойл».

Відповідач-2, у свою чергу, стверджує, що у 1980 році на підставі Розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 96-р від 21 лютого 1980 року Одеському відділенню Державного океанографічного інституту був виданий Державний акт на право користування землею серії Б №032831, площею 6 га, яка відповідно цьому державному акту мала протяжність водної смуги Аджаликського лиману 230 метрів; 09 квітня 1992 року виконавчим комітетом Приморської районної ради народних депутатів міста Одеси на підставі Розпорядження № 571 був зареєстрований статут Українського наукового центру екології моря міста Одеси, який не був правонаступником Радянської установи Одеського відділення Державного океанографічного інституту; 15 січня 1998 року Українському науковому центру екології моря міста Одеси на підставі Розпорядження неповноважного органу Комінтернівської районної державної адміністрації № 912 від 26 вересня 1997 року без виконання вимог закону про обов'язкове проведення геодезичних вишукувань та складення проекту відводу земельної ділянки був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ОД № 000786, який всупереч закону визначав протяжність водної смуги Григорівського (Аджаликського) лиману 478 метрів замість 230 метрів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 зазначає, що вказана у Державному акті серії 1-ОД № 000786 від 15 січня 1997 року зміна меж земельних ділянок внаслідок відсутності проекту землевідводу не знайшла свого відображення у земельно-кадастрової документації районного відділу земельних ресурсів і не знайшла відповідного відображення у землекористуванні суміжних землекористувачів, а саме Державного об'єднання «Одесаліс»; 12 червня 2002 року Головою районної державної адміністрації Комінтернівського району було прийнято Розпорядження № 291, яким були затверджені результати інвентаризації земель Новобілярської селищної ради, за позивачем була визначена з урахуванням фактичного землекористування в межах 230 метрів, а не 478 метрів, як намальовано в Державному акті на право постійного користування серії 1-ОД № 000786 від 15 січня 1998 року, виданого без проведення землевідводу всупереч вимогам діючого законодавства; згідно з Додатком до Висновку Новобілярської селищної ради від 30 червня 2002 року № 4 загальна площа земельної ділянки, яка знаходилась у фактичному землекористуванні позивача-2, визначена у розмірі 5,9440 га замість 6,0 га. 27 лютого 2007 року Комінтернівською районною державною адміністрацією з урахуванням припису Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області про приведення земельно-кадастрової документації у відповідності діючого законодавства було прийнято Розпорядження № 233 «Про внесення змін до Розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації № 291 від 12 червня 2002 року", яким було рекомендовано Українському науковому центру екології моря привести документи, що посвідчують право користування землею, у відповідності з матеріалами інвентаризації та діючого законодавства; 04 серпня 2009 року між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру Одеська регіональна філія» та Комінтернівською районною радою Одеської області був укладений договір № 22-М на виконання розробки проекту землеустрою щодо коригування прибереженої захисної смуги та технічної документації щодо перенесення в натурі прибереженої захисної смуги та водоохоронної зони на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району; 20 жовтня 2009 року Комінтернівською районною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 1164/а-2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо коригування прибережної захисної смуги на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області за межами населених пунктів», яким були затверджені результати інвентаризації прибережної зони, з визначенням меж земельних ділянок позивача-2 та відповідача-2, що підтверджується Витягом з Книги 2 до технічної документації; вказане Розпорядження не скасовано і ніким не оскаржуване і його вимоги і приписи є обов'язковими для усіх землекористувачів.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у сторін виникли розбіжності саме щодо невідповідність вимогам діючого законодавства і актам інвентаризації Державного акту на право постійного користування серії 1-ОД № 000786 від 15 січня 1998 року, виданого Українському науковому центру екології моря м.Одеси, отже судом першої інстанції для встановлення вищезазначених фактів було призначено судову землевпорядну експертизу.

Як зазначено у абзаці п'ятому пункту 10-3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (із змінами і доповненнями) у разі коли апеляційна чи касаційна скарга (подання) за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд першої інстанції скористався правом, наданим йому пунктом 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України та зупинив провадження у справі у зв'язку з призначення господарським судом судової експертизи.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі щодо обмеженням прав сторін у визначенні експертної установи та кола питань, які поставлені на дослідження судової землевпорядної експертизи, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Таким чином, суд першої інстанцій скористався своїм правом, передбаченим вищезазначеною статтею, та визначив остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Як зазначено пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз», вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.

Відповідно до частини 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Таким чином, суд наділений правом призначити проведення експертизи з визначенням експертної установи або доручити проведення експертизи безпосередньо експерту.

Особи, які беруть участь у справі, мають право пропонувати суду залучення як експертів визначених ними осіб, а також проведення експертизи у визначеній ними експертній установі. З цього приводу вони повинні подати суду відповідне клопотання. Однак суд не є зв'язаним цим клопотанням і може визначити особу експерта чи експертну установу без урахування клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Інші заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду про зупинення провадження у справі № 5011-66/2654-2012 обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача-2 Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» на ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 про вжиття заходів до забезпечення позову та про зупинення провадження у справі № 5011-66/2654-2012 залишити без задоволення, ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 про вжиття заходів до забезпечення позову та про зупинення провадження у справі № 5011-66/2654-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-66/2654-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.