Постанова

від 30.05.2012 по справі 23/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2012 № 23/59

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Агрикової О.В.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. (підписано - 15.02.2012р.)

по справі № 23/59 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108»

про стягнення 258 256,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі розрахункового департаменту звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-108" 258 256, 10 грн. основного боргу.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 02.06.2005 року № 05720/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. змінено назву позивача з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 131,12 грн. основного боргу, 1,31 грн. державного мита та 6 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012 р. скасувати в частині незадоволеної суми в розмірі 258 124,98 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю. Одночасно скаржник подав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 05.04.2012р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

На підставі розпорядження Секретаря палати від 30.05.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Агрикова О.В., Сулім В.В.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2012р., так само як і в інші судові засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника відповідача в судовому засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» (Абонент) був укладений договір про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05720/2-01 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м.Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м.Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374. Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п.2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих строків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.3 договору, якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Приписами пункту 2.2.2 договору встановлено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно п.2.2.4 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 становить один рік та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідно до умов договору за період з 01.10.2008р. по 01.02.2009р. позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 733 906,10 грн., проте, як зазначає позивач, відповідач за вказаний період розрахувався частково в сумі 475 650,00 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 258 256,10 грн., стягнення якої є предметом розгляду у цій справі.

ТОВ «ЖЕК-108» суму боргу визнає частково в розмірі 25 258,75 грн., яка виникла внаслідок несплати товариством за використану воду на власні потреби.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини ( ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути з відповідача 258 256,10 грн. основного боргу за період з 01.10.2008р. по 01.02.2009р., який, як вбачається з розгорнутого розрахунку, наданого позивачем, складається з 109 835,20 грн. боргу, який виник внаслідок постачання відповідачу питної води та приймання каналізаційних стоків, та 148 420,90 грн. боргу, що виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року.

Пунктом 2.1 Правил встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу

України від 01.07.1994 р. № 65 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Пунктом 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Згідно із ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

За умовами ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивачем з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні докази перебування на балансі відповідача теплових пунктів, з яких йому здійснюється постачання гарячої води.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають.

Водночас, суд дійшов помилкового висновку про розмір відповідної заборгованості, відмовивши в задоволенні позовних вимог на суму 258 124,98 грн.

В ході судового розгляду справи, судовою колегією встановлено, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що розмір боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води становить 148 420,90 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, в сумі 148 420,90 грн.

Пунктом 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

. Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2 договору).

Підпунктом 2.1.4 договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Відповідно до п. 3.14 Правил, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Матеріалами справи не підтверджується належне виконання відповідачем умов договору в частині сплати наданих послуг за водопостачання питної води та приймання каналізаційних стоків, борг відповідача в цій частині становить 109 835,20 грн., вимоги про стягнення якого судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 14.02.2012р. прийняте господарським судом міста Києва з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та має бути змінено.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. у справі № 23/59 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року у справі № 23/59 змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року у справі № 23/59 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» (03187, м. Київ, просп. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 25199379) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м Київ, вул. Лейпцизька,1-А код ЄДРПОУ 03327664) 109 835,20 грн. основного боргу, 1098,35 грн. державного мита та 50,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» (03187, м. Київ, просп. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 25199379) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м Київ, вул. Лейпцизька,1-А код ЄДРПОУ 03327664) 1 098,35 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 23/59 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Агрикова О.В.

Сулім В.В.