Рішення

від 04.09.2008 по справі 5020-3/014

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04"

вересня 2008 р.

справа

№ 5020-3/014

 "04" вересня 2008 року

 справа № 5020-3/014

За

позовом          Заступника прокурора

міста Севастополя в інтересах держави

          (99011, м. Севастополь, вул.

Павліченко, 1)

в

особі          Фонду комунального

майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до

відповідачів          Виконавчого

комітету Інкерманської міської Ради

          (99703, м. Севастополь, Інкерман, вул. Шовкопляса, 37)

          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про визнання договору

недійсним.

Суддя  Головко

В.О.

Представники сторін:

Прокурор

-          Шаблін Є.І., прокурор відділу,

посвідчення № 490 від 21.03.2007,

позивача -          Гатіятуллін Е.Д., головний

спеціаліст, довіреність № 407 від 06.02.2008;

відповідача -          Кулагін О.О., представник,

довіреність № 555 від 12.08.2008

          (Виконком Інкерманської міської ради),

         -          не з'явився

(фізична особа-підприємецьОСОБА_1.).

СУТЬ

СПОРУ:

Заступник

прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської

Ради (далі -Позивач) з позовом до Виконавчого комітету Інкерманської міської

Ради (далі -Відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі

-Відповідач 2) про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 22/03

від 31.12.2003 (далі -Договір).

Заступник

прокурора з посиланням на норми статей 48 Цивільного кодексу України (у

редакції 1963 року), статей 203, 215 Цивільного кодексу України (у редакції

2003 року), статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна" вважає, що Договір слід визнати недійсним, оскільки на момент його

укладення Виконавчий комітет Інкерманської міської Ради не мав повноважень на

укладання такого Договору.

Відповідач

1 у відзиві на позов позовні вимоги визнає у повному обсязі, з мотивів

невідповідності Договору вимогам чинного законодавства.

Відповідач

2 в судові засідання 07.08.2008 та 28.08.2008 не з'явився, відзив на позов та

витребувані судом документи не надав, надсилав суду клопотання про відкладення

розгляду справи.

Суд,

з огляду на клопотання Відповідача 2, відкладав розгляд справи та зобов'язував

останнього явкою в судове засідання. Втім, Відповідач 2 в судове засідання так

і не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, доказів

поважності причин нез'явлення не надав, вимоги ухвал суду від 22.07.2008 та

07.08.2008 не виконав.

Стаття

22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони

добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти

взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати

заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин

справи. Оскільки явка в судове засідання сторін -це право, а не обов'язок,

справу може бути розглянуто без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає

вирішенню спору.

Статтею

77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський

суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд

справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,

підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. Також відповідно до

статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну

заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути

розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи

вищевикладене, заслухавши думку прокурора та представників позивача і

Відповідача 1 щодо можливості розгляду справи без участі фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, суд визнав за можливе розглянути справу за

відсутності Відповідача 2 за наявними в справі матеріалами.

В

судовому засіданні 28.08.2008 оголошувалася перерва до 04.09.2008.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників

сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2003

між Інкерманською міською Радою в особі голови її виконавчого органу

-Виконавчого комітету Інкерманської міської ради -та фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна № 22/03

(а.с. 8-11, 41-44).

Відповідно

до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове

платне користування нерухоме майно: будівлю колишньої дошкільної навчальної

установи № 72, площею 623,1 м2, що розташовується за адресою: м.

Інкерман,                    вул. Яблочкова,

3 та перебуває на балансі Виконавчого комітету Інкерманської міської Ради.

Майно передається в оренду з метою створення Центру соціальних інновацій.

Договір

підписаний з боку Інкерманської міської Ради її головою         Аксьончиковим Ю.В., з боку фізичної

особи-підприємця - власне ОСОБА_1

Строк

дії договору, згідно з пунктом 9.1, становить 49 років, тобто до 31.12.2052.

Постановою

Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування

державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і

власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)

затверджено перелік державного майна України, яке передається до комунальної

власності, в якому в розділі ІІІ "Власність м. Севастополя", підрозділі

"Народна освіта" зазначені дошкільні виховні та позашкільні

навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально-виховні заклади,

школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, інститут

удосконалення вчителів та інші установи.

Відповідно

до пункту 3 Постанови, розмежування майна між власністю областей, міст Києва та

Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст

Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським

міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів;

Отже,

будинок № 3 по вул. Яблочкова в м. Інкерман є комунальною власністю міста

Севастополя.

Судом

не прийнято до уваги рішення Севастопольської міської Ради від 18.05.1999  № 249 "Про безоплатне відчуження комунального

майна дитячої дошкільної установи № 72 в Інкермані (а. с. 20), розпорядження

Севастопольської міської державної адміністрації від 15.08.1999 № 1389-р (а.с.

21) та наказ начальника управління майном міста від 12.08.1999   № 260, виходячи з наступного.

Відповідно

до пункту 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної

та комунальної власності" право власності на об'єкт передачі виникає з

дати підписання відповідного акта приймання-передачі, форма якого затверджена

постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.

Судом

встановлено, що акт приймання-передачі будинку № 3 по вул. Яблочкова в    м. Інкерман (будівля колишньої дошкільної

навчальної установи № 72) у встановленому чинним законодавством порядку

складений та підписаний не був, тому зазначений об'єкт до теперішнього часу

залишається власністю територіальної громади міста Севастополя.

Згідно

з частиною 1 статті 5 Закону України "Про оренду державного та

комунального майна", в редакції, що діяла станом на 31.12.2003, щодо

нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, орендодавцями є

органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Рішенням

Севастопольської міської Ради, який є органом місцевого самоврядування,

12.11.2002 затверджено Положення про фонд комунального майна Севастопольської

міської Ради.

Згідно

з пунктом 3 цього Положення, основним завданням Фонду комунального майна

Севастопольської міської Ради є управління в межах, встановлених Радою, майном,

що відноситься до комунальної власності.

Рішенням

Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 341 встановлено, що Фонд

комунального майна Севастопольської міської Ради є орендодавцем комунального

майна.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на момент укладення

Договору оренди нерухомого майна № 22/03 між Інкерманською міською Радою та

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позивач не був належним орендодавцем.

Згідно

з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо

цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом

України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що

виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом

9 цих Положень встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004

року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України,

застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни

або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно

до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу.

Такими

вимогами є:

1.          Зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

2.          Особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.          Правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.          Правочин, що вчиняється батьками

(усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,

неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно

до частини 1 статті 41 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент

укладення Договору про оренду нерухомого майна № 22/03 від 31.12.2003, угодами

визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або

припинення цивільних прав або обов'язків.

На

дату укладення оскаржуваного Договору Інкерманська міська Рада будь-яких прав

на майно, що передавалось в оренду за цим договором, не мала, а тому і не мала

права на вчинення дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення

цивільних прав по користуванню орендованим майном.

За

таких обставин Договір оренди нерухомого майна № 22/03, укладений 31.12.2003

між Інкерманською міською Радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, не

відповідає вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України і є

таким, що підлягає визнанню недійсним.

З

урахуванням викладеного позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно

до частини 1 статті 59 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною,

вважається недійсною з моменту її укладення.

На

підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито

в розмірі 85,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів в доход бюджету

солідарно:               по 42,50 грн. з

кожного; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

розмірі 118,00 грн. також покладаються на відповідачів -по 59,00 грн. на

кожного.

Керуючись

статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір оренди

нерухомого майна № 22/03 від 31.12.2003, укладений між Інкерманською міською Радою в особі

голови її виконавчого органу -Виконавчого комітету Інкерманської міської ради

-та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з моменту його укладення.

3.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових

рахунків у банківських установах відсутні) в доход державного бюджету України

державне мите у сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.

(п'ятдесят дев'ять гривень 00 коп.).

4.          Стягнути з Виконавчого комітету

Інкерманської міської Ради (99703,                   м. Севастополь, Інкерман,

вул. Шовкопляса, 37, ідентифікаційний код 00433288,     р/р 35420008000320 в ГУ ДКУ в м.

Севастополі, МФО 824509) в доход державного бюджету України державне мите у

сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень 00

коп.).

Видати

накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        

В.О.Головко

Рішення оформлено

відповідно до вимог ст. 84

Господарського

процесуального кодексу України

і підписано

09.09.2008.

Розсилка:

заступник

прокурора міста Севастополя в інтересах держави

(99011,

м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

Фонд

комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011,

м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Виконавчий

комітет Інкерманської міської Ради

(99703,

м. Севастополь, Інкерман, вул. Шовкопляса, 37)

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

Справа

Наряд