Постанова

від 13.06.2012 по справі 17/207/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2012 р. справа №17/207/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 30.12.11 р. від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. серія ВРР № 10.04.12 р., ОСОБА_6 - особисто Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.02.2012 року у справі№ 17/207/2011(суддя Фонова О.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС", м. Антрацит Луганської області до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області простягнення 239726 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС", м. Антрацит Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області про стягнення з відповідача трикратного розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп. і вартості відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1.

Позивач 23.01.12 року звернувся до господарського суду із заявою № 9 від 20.01.12 р., якою збільшив розмір позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь трикратний розмір вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп. і вартість відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 217826 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.12 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС", м. Антрацит Луганської області вартість пошкодженого та відсутнього обладнання в сумі 21900 грн. 00 коп. і вартість відновлювальних робіт та матеріалів в сумі 217826 грн. 00 коп.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 02.02.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач в апеляційній скарзі заявив клопотання про зупинення на період розгляду скарги виконавче провадження № 31621753 від 13.03.12 р. відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду Луганської області без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги з наданням додаткових письмових пояснень по справі. Представник відповідача надав усне клопотання про залучення до матеріалів справи фотографій із зображенням недоліків наданого позивачем в оренду нежитлового приміщення. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні через недоцільність. Також судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження через те, що рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, в зв»язку з порушенням апеляційного провадження.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 17/207/2011 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння і користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа орендованого приміщення складає 327,7 м 2 . Приміщення, що орендується, надається Орендарю для комерційної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендоване приміщення, що орендується, має бути передане Орендодавцем та прийнято Орендарем за актом передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого майна в оренду, і з цього дня здійснюються розрахунки з оплати оренди цього приміщення.

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що строк оренди складає до 31.10.11 р. з моменту підписання договору сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору, Орендар зобов»язаний використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1.3 договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що після закінчення строку оренди Орендар зобов»язаний передати орендоване приміщення у нормальному стані, з урахуванням зносу за актом. Всі поліпшення приміщення залишаються Орендодавцю.

Актом приймання-передачі майна від 01.10.11 р. нерухоме майно, на думку позивача, нібито було передано позивачем відповідачу.

Як стверджує позивач, Актом приймання-передачі майна від 09.11.11 р. по закінченню договору відповідач передав, а позивач прийняв орендоване приміщення та обладнання нібито саме за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 р., але, на думку позивача, майно було передано не в повному обсязі та у неналежному стані.

Оскільки, як вважає позивач, відповідач повернув будівлю та устаткування у непридатному стані, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача трикратного розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп. і вартості відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 217826 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 9 від 20.01.12 р.).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 773 Цивільного кодексу України зазначено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

У відповідності до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України зазначено, що Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 року є передача позивачем та приймання відповідачем в тимчасове володіння і користування саме нежитлового приміщення -будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа орендованого приміщення складало 327,7 м 2 . Приміщення, що орендувалося, було надане Орендарю для комерційної діяльності.

В матеріалах справи є наявним акт приймання-передачі майна від 01.10.11 р. без посилання на будь-який договір, до якого він нібито складався сторонами, яким, на думку позивача, було нібито передано відповідачу майно за договором оренди нежитлового приміщення. Однак умовами укладеного між сторонами договору не передбачено передання відповідачу будь-якого майна, крім передачі у тимчасове володіння і користування саме нежитлового приміщення -будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 327,7 м 2 .

Позивач у своєму позові стверджує, що Актом приймання-передачі майна від 09.11.11 року по закінченню договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 року нібито підтверджено, що відповідач передав, а позивач прийняв орендоване приміщення та обладнання нібито саме за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 р. (визначеним ним в якості підстави позову), однак в неналежному стані, оскільки даним Актом зазначено, що при огляді будівлі встановлено наступне: у підсобному приміщенні площею 55,8 м2 відсутні перекриття, крокви, обрешетування, руберойдова та шиферна покрівля, електропроводка, прилади освітлення, стіни частково розібрані; у підсобному приміщенні площею 57,8 м 2 відсутні перекриття, стропила, обрешетування, руберойдова і шиферна покрівля, електропроводка; у підсобному приміщенні площею 80,7 м 2 відсутні перекриття, стропила, обрешетування, стропила, руберойдова і шиферна покрівля, електропроводка, двірний блок. У віконних рамах відсутнє скло; з переднього боку будівлі відсутнє обгороджування та в»їзні ворота. Будівля по АДРЕСА_1, не відповідає плану БТІ від 17.10.07 р. та акту приймання - передачі від 01.10.11 р.

Однак, судова колегія вважає, що Акт приймання-передачі майна від 09.11.11 р. не може бути належним доказом підтвердження передачі відповідачем позивачу майна за договором оренди нежитлового приміщення в неналежному стані, оскільки, по-перше, умовами договору сторони не передбачили передачу будь-якого майна та обладнання, крім нежитлового приміщення; по-друге, пунктом 6.1 договору сторони домовились, що по закінченню строку оренди орендатор зобов»язаний передати орендоване приміщення у нормальному стані, з урахуванням зносу за актом. Тобто даний пункт договору також не містить в собі умов передачі ще будь-якого додаткового майна, крім приміщення, що орендується; та, по-третє, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, що в момент передачі майна по закінченню дії договору приміщення по АДРЕСА_1 повинно відповідати плану БТІ від 17.10.07 р. та акту приймання-передачі від 01.10.11 р., яким, зокрема, взагалі не визначено, в якому стані була передана будівля (належному чи неналежному, з урахуванням ствердження відповідача про отримання будівлі в користування ним після пожежі).

До того ж, актом приймання-передачі майна від 09.11.11 р. зазначено, що відсутні станина, продольні та пересічні смужки, пильний вал, електродвигун трьохфазний потужністю 7,5 квт. -2910 об/хв, маховик, підмоторна плита, шафа з електроапаратурою та ін. Однак, як вбачається з акту приймання-передачі майна від 01.10.11 р., позивач нібито передав відповідачу майно за 14 позиціями і жодна з них не є тим майном, що нібито відсутнє, як це зазначено в акті приймання-передачі майна від 09.11.11 р. Крім того, в акті приймання-передачі майна від 09.11.11 р. після перелічення відсутності у позивача якогось майна (позиція 12) зазначено «та інше», тобто перелік не є вичерпним, хоча і перелічене в акті від 09.11.11 р. майно не співпадає з майном визначеним актом приймання-передачі майна від 01.10.11 р., за яким на думку позивача ним було передано майно відповідачу.

У відповідності до п. 3.1 договору, строк оренди встановлено по 31.10.11 р. Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що майно по закінченню строку оренди передається відповідачем позивачу з урахуванняям зносу за актом, втім позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції акту приймання-передачі майна саме від 31.10.11 р., тобто саме від дати закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення.

Дійсно, в договорі є п. 4.5, яким обумовлено, що у разі крадіжки, псування устаткування і інвентарю, зданого в оренду, Орендар сплачує Орендодавцю балансову вартість за кожну одиницю устаткування та інвентарю у трикратному розмірі. Але, оскільки за договором оренди нежитлового приміщення не передавалося будь-яке устаткування та інвентар, то його застосування до відповідача в якості договірної відповідальності неможливо. До того ж, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження балансової вартості пошкодженого та відсутнього обладнання, за трикратною вартістю якого він звернувся до суду із позовом про стягнення такої вартості з відповідача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 року сторони не обумовили передачу позивачем відповідачу, крім приміщення, ще будь-якого майна або обладнання, то у відповідача взагалі відсутнє договірне зобов»язання з повернення такого майна у будь-якому вигляді саме за договором, що визначений позивачем підставою позову. Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в частині зміни підстави позову. До того ж позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів неналежного виконання відповідачем умов саме договору оренди нежитлового приміщення.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача трикратного розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Пунктом п. 4.5 договору передбачено, що у разі крадіжки, псування устаткування і інвентарю, зданого в оренду, Орендар сплачує Орендодавцю балансову вартість за кожну одиницю устаткування та інвентарю у трикратному розмірі.

Так, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.11 р. встановлено, що 27.10.11 р. до Антрацитівського МВ УМВС надійшло повідомлення від директора ТОВ "АНТАР'ЕС" гр-на ОСОБА_8, в якому останній просить прийняти заходи до гр-на ОСОБА_6, який здійснює розбирання будівельних матеріалів з будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Також даною постановою було зазначено, що в ході проведення опитування ОСОБА_6, останній пояснив, що ці будівельні матеріали були зняті ним, оскільки раніше він їх придбавав за рахунок власних засобів, у зв'язку з тим, що будівля приймалася в 2002 році без цих матеріалів. Свої дії ОСОБА_7 вважає правомірними та такими, що не суперечать договору оренди.

Судова колегія вважає, що і позивач, і суд першої інстанції помилково дійшли висновку, що дана постанова нібито підтверджує факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, оскільки постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.11 р. встановлено, що факт крадіжки будівельних матеріалів з боку ОСОБА_6 свого підтвердження не знайшов. Застосування позивачем до відповідача відповідальності, передбаченої п. 4.5 договору оренди нежитлового приміщення у вигляді сплати балансової вартості за кожну одиницю устаткування та інвентарю у трикратному розмірі можливо лише при наявності встановленого факту крадіжки, псування устаткування і інвентарю, зданого в оренду. Такий факт міг бути встановлений лише вироком суду загальної юрисдикції, наслідком чого могло б бути застосування господарським судом приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу.

Позивач в підтвердження вартості відновлювальних робіт орендованого відповідачем приміщення надав договір на капітальний ремонт нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 № 03/01-01 від 10.01.12 р., укладений між позивачем та ПП "Антрацитрембуд". Згідно наданої позивачем проектно-кошторисної документації (дефектний акт, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, зведений кошторисний розрахунок будівництва, договірна ціна) вартість відновлювальних робіт за зазначеним договором складає суму у розмірі 217826 грн. 00 коп. Втім, судова колегія вважає, що надані позивачем документи не підтверджують того факту, що останній був вимушений здійснити капітальний ремонт нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та поніс збитки у вигляді вартості відновлювальних робіт у розмірі 217826 грн. 00 коп. саме через неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.11 р.

Отже, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами по справі об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв»язок між протиправними діями відповідача з нанесення пошкоджень орендованій будівлі позивача та спричиненими позивачу збитками, що нібито має своє відображення, зокрема, у Акті приймання-передачі майна від 09.11.11 р. Інших належних та допустимих доказів спричинення збитків позивачу саме з вини відповідача матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 02.02.2012 року у справі № 17/207/2011 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.02.2012 року у справі № 17/207/2011 -задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.02.2012 року у справі № 17/207/2011 -скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС", м. Антрацит Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Антрацит Луганської області про стягнення з відповідача трикратного розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп. і вартості відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 217826 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАР'ЕС", 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Петровського, 34, ЗКПО 03052440 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2445 грн. 20 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.