Постанова

від 15.08.2012 по справі 17/207/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 17/207/2011 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Антар"ес"

на постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 12.06.2012 року

у справі № 17/207/2011

господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Антар"ес"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 239 726,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - відповідача - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антар"ес" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, трикратного розміру вартості пошкодженого і відсутнього обладнання у сумі 21 900,00 грн. та вартості відновлювальних робіт і матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 в сумі 217826,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.2012 року (суддя Фонова О.С.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року (судді: Діброва Г.І., Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Антар"ес" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антар"ес" (Орендодавець - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар - відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння і користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 327,7 м 2 . Приміщення надано для комерційної діяльності.

Приміщення повинно бути передано відповідно до акта приймання-передачі (п.2.1. договору).

Сторонами визначено строк оренди з дати підписання договору до 31.10.2011 року (п. 3.1 договору)

Відповідно до п.4.5 договору у разі крадіжки, псування устаткування і інвентарю, зданого в оренду, орендар сплачує орендодавцю балансову вартість за кожну одиницю устаткування та інвентарю у трикратному розмірі.

Пунктом 5.2. договору передбачено зобов'язання орендаря використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням.

Після закінчення строку оренди Орендар зобов'язаний передати орендоване приміщення у нормальному стані, з урахуванням зносу відповідно до акту приймання-передачі (п. 6.1 договору).

На думку позивача, майно (приміщення та устаткування), передане відповідачу відповідно до акта приймання-передачі від 01.10.2011 року, повернуте після закінчення строку дії договору оренди за актом приймання-передачі в неналежному стані та не в повному обсязі.

В зв'язку з зазначеним ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення трикратного розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900,00 грн. і вартості відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 217 826,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

На підставі статей 525, 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи, підтверджено факт повернення будівлі та устаткування у непридатному стані, внаслідок чого ФОП ОСОБА_4 порушені норми статті 193 ГК України, статей 525, 526, 773, 785, 285 ЦК України, що є підставою для стягнення з нього заявленого розміру вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у розмірі 21900 грн. 00 коп.

Встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна в придатному для використання стані, місцевий господарський суд також стягнув з ФОП ОСОБА_4 заявлену позивачем вартість відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої будівлі по АДРЕСА_1 у розмірі 217826 грн. 00 коп.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та, відмовляючи в задоволенні позову, вірно вказала на помилковість висновків місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості пошкодженого та відсутнього обладнання у трикратному розмірі в сумі 21900 грн. 00 коп.

При цьому, апеляційний господарський суд вірно послався на те, що предметом спірного договору оренди є лише нежитлове приміщення, а не устаткування, як стверджує позивач, а тому у відповідача відсутнє зобов'язання з повернення такого майна у будь-якому вигляді саме за договором, визначеним позивачем як підставою позову.

Враховуючи, що при укладенні договору оренди сторонами не визначений технічний стан приміщення, а акт приймання-передачі від 09.11.2011 року не є належним доказом підтвердження передачі майна в неналежному стані, висновок апеляційної інстанції про відмову в позові щодо стягнення коштів для відновлення пошкодженої будівлі також грунтується на законі.

Вирішуючи спір в частині стягнення збитків, апеляційний господарський суд правильно виходив із норм ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України та ст. 611 ЦК України, якими передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором, зокрема, відшкодування збитків.

Так, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Разом з тим, належних та допустимих доказів спричинених збитків відповідачем позивач суду не надав.

Таким чином, постанова господарського суду апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Твердження касаційної скарги про те, що факт спричинення збитків підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.2011 року та актом приймання -передачі від 09.11.2011 року є безпідставними та не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антар"ес" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 17/207/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Н.О. Кочерова