Постанова

від 04.04.2012 по справі 9/23-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р. Справа № 9/23-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на рішення господарського суду Вінницької області від 29.03.10 р. у справі № 9/23-10 (суддя Балтак О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус-В"

до Відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

Відповідача 2: підприємця ОСОБА_3

Відповідача 3: підприємця ОСОБА_5

за участю третьої особи: ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції; Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"

про переведення обов'язків покупця по договору купівлі-продажу від 19.12.2004 року та за договором купівлі-продажу від 15.03.2006

За участю представників:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача 1: представник не з'явився

від відповідача 2: представник не з'явився

від відповідача 3: представник не з'явився

від третіх осіб: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус-В" (надалі -позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою до фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 (надалі -відповідач 1), ОСОБА_3 (надалі -відповідач 2), ОСОБА_5 (надалі -відповідач 3), за участю третьої особи комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про переведення на позивача прав та обов'язків покупця по договорах купівлі-продажу, укладених між відповідачами; стягнення з позивача на користь відповідача 1 55 000 грн.

Заявою від 19.03.10 р. (а.с. 41) позивач відмовився від позовної вимоги щодо стягнення з позивача на користь відповідача 1 55 000 грн.

Рішенням господарського суду першої інстанції (т. 1, а.с. 64-67), позов задоволено.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено, що 09.12.04 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір купівлі-продажу побутового корпусу. Відповідач 2 був власником проданої частини приміщення на підставі біржового контракту купівлі-продажу нерухомості № 810 від 29.09.03р., протоколу про хід торгів на цільовому аукціоні № 1137 від 29.09.03р. та реєстраційного посвідчення від 03.10.03р.

15 грудня 2004 року рішенням третейського суду договір купівлі-продажу побутового корпусу, визнаний дійсним.

15 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_2 придбав 9/100 частин будинковолодіння за АДРЕСА_1, а саме: будівлю складу-ангару під літерою "Р". Продаж вчинено за 25 000 грн. ОСОБА_5 був власником проданої частини приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2003 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач 1 та відповідач 3 не повідомили позивача як співвласника будинковолодіння за АДРЕСА_1, про намір продати свою частку.

Судом роз'яснено право на подання заяви про застосування позовної давності, але відповідачі не скористалися даним правом, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача відповідають діючому законодавству та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції, ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду. Ухвалою апеляційного суду від 30.06.11 р. провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 у даній справі припинено, у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги (т. 1, а.с. 230-231).

Крім того, не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької дирекції звернулось з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 2-3) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати вищеописане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, що між Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі (на яке оскаржуваним рішенням господарського суду Вінницької області переведено права та обов'язки покупця по договору купівлі продажу від 19.12.2004 р. та від 15.03.2006р.). Отже, оскаржуваним рішенням господарського суду Вінницької області вирішено питання про права і обов'язки Банку, як іпотекодержателя.

Відповідачу 2 та відповідачу 3 оскаржуване нерухоме майно належало не на праві спільної часткової власності, а на праві приватної власності.

Крім того, банк в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності і відмовити у позові.

Апелянт стверджує, що провадження у даній справі підлягає припиненню, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарський судах України.

Банк вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте рішення стосується прав і обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі.

В судовому засіданні від 29.02.12 р. апелянт підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та заперечив проти рішення господарського суду Вінницької області від 29.03.10 р.

При цьому, в судовому засіданні від 29.02.12 р. відповідач 1 та позивач заперечили проти доводів, наведених в апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.12 р. розгляд справи відкладений на 28.03.12 р. об 15:15 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль».

В судове засідання 28.03.12 р. та 04.04.12 р. представники відповідачів, позивача та третіх осіб не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та розписка -заява про відкладення розгляду справи (а.с. 42).

Поштове відправлення, що направлялося за юридичною адресою відповідачу 3, повернулося з відміткою, що зазначеною адресою не проживає (т. 2, а. с. 46). В свою чергу, сторони не повідомили апеляційному господарському суду іншої адреси відповідача 3.

Крім того, поштове відправлення, що направлялося за юридичною адресою відповідачу 2, повернулося з відміткою про закінченням терміну зберігання.

В той же час, на господарські суди України не покладено обов'язок щодо розшуку сторін по справі. Враховуючи усі вищеописані обставини та той факт, що ухвали про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи, були направлені на належну адресу відповідача 3 та відповідача 2 (яка повідомлена суду сторонами), колегія суду вважає, відповідача 3 та відповідача 2 належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

05.03.12 р. від позивача та відповідача 1 надійшли клопотання (т. 2, а.с. 49, 51), в яких сторони просять розглянути даний спір без їх участі.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, позивача та третіх осіб.

Заслухавши в судовому засіданні від 29.02.12 р. пояснення представників позивача, відповідача 1 та Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" , розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 9 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу побутового корпусу, позначеного на плані під літерою "П", що складає 7/100 частин будинковолодіння за АДРЕСА_1. ОСОБА_3 була власником проданої частини приміщення на підставі біржового контракту купівлі-продажу нерухомості № 810 від 29.09.03р., протоколу про хід торгів на цільовому аукціоні № 1137 від 29.09.03р. та реєстраційного посвідчення від 03.10.03р.

15 грудня 2004 року рішенням третейського суду, договір купівлі-продажу побутового корпусу, позначеного на плані під літерою "П", що складає 7/100 частин будинковолодіння за АДРЕСА_1 визнаний дійсним.

Дослідивши зміст оскаржуваного Договору та рішення третейського суду, колегія суду констатує, що вищевказаний Договір укладений між сторонами, як фізичними особами, жодних посилань на те, що сторони в Договорі є суб'єктами підприємницької діяльності відсутні. Крім того, посилання на те, вказана будівля використовувалась чи має використовуватись для здійснення підприємницької діяльності теж відсутні.

15 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до вищевказаного Договору, ОСОБА_2 купив будівлю складу-ангару під літерою "Р", загальною площею 433,6 кв.м, що становить 9/100 частин будинковолодіння і знаходиться в АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 був власником проданої частини приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2003 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Рівненський апеляційний господарський суд, дослідивши зміст Договору від 15 березня 2006 року, констатує те, що даний Договір укладений між відповідачем 1 та відповідачем 3, як фізичними особами, посилання на те, що сторони в Договорі є суб'єктами підприємницької діяльності -відсутні, при цьому у сторін не виникло зобов'язання господарського характеру.

Враховуючи вищевказане, колегія суду критично оцінює твердження суду першої інстанції, що дане приміщення використовувалось сторонами для підприємницької діяльності, оскільки дане твердження, не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду приходить до висновку, що зобов'язання які виникли між сторонами на підставі оскаржуваного Договору, не є господарськими, оскільки виникли між фізичними особами, а не суб'єктами господарювання у сфері здійснення господарської діяльності, а тому оскаржувані договори мають цивільно-правовий характер.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд приходить до висновку, що даний позов мав бути пред'явлений позивачем до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, як до фізичних осіб, а не як до суб'єктів підприємницької діяльності, а тому суд вважає, що позов подано до осіб, які не є належними відповідачами.

Крім того, суд враховує й інші докази, що містяться в матеріалах справи і яким судом першої інстанції не надано належної оцінки у відповідності до вимог розділу V ГПК України.

Зокрема в матеріалах справи міститься рішення Староміського районного суду м. Вінниці, Апеляційного суду Вінницької області у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Домус-В", ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 із залученням третіх осіб ЗАТ "Вінницький проектний інститут", Вінницька обласна філія "Райфайзен Банк Аваль" про переведення прав і обов'язків покупця (постанова від 18.07.08 р. справа № 22-1623/2008).

Результатом розгляду даної справи є визнання мирової угоди, укладеної між позивачем ОСОБА_6 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5

Відповідно до ст.. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (дана правова позиція викладена в постанові ВГС України від 22.12.09 № 9/346-08).

А відтак сторонам даної справи було відомо про розгляд такого ж предмету спору в порядку цивільного процесуального судочинства, що свідчить про свідому зміну сторонами підвідомчості спору при поданні даної заяви до господарського суду.

Згідно ст. 1, ст. 21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули права статусу суб'єкта підприємницької.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

З вищевказаного вбачається, що суб'єктний склад даного спору не відповідає вимогам ГПК України.

Відповідно до ч. 2 п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним.

Згідно ч. 6 п. 1.3 Постанови, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги клопотання ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької дирекції, викладене в апеляційній скарзі, щодо застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції сторонам було роз'яснено право на подання заяви про застосування позовної давності, але відповідачі не скористалися даним правом, тому, враховуючи наведене, суд вирішив спір по суті.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

При цьому, ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" залучено у даній справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, він не є стороною по даній справі, а тому не має право заявляти клопотання, щодо застосування строків позовної давності під час апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому на підставі ч. 1 ст. 104 скасовує оскаржуване рішення та задовольняє апеляційну скаргу третьої особи, при цьому судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача у справі на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на рішення господарського суду Вінницької області від 29.03.10 р. у справі № 9/23-10 задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.03.10 р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус-В" (21000, м. Вінниця, прв. Щорса, 3А) на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції 536 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повернути ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції з державного бюджету 268,25 грн. зайво сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.