Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-750/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року місто Київ № 2а-750/12/1070

10.37

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - ОСОБА_1, відповідача: - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Релін-Агро» (представник ОСОБА_1) доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Релін-Агро»(представник ОСОБА_1) до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2011 року № 0000222301 та № 0000232301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011 року № 0000222301 та № 0000232301 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 24.02.2012 року.

23.02.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 3036), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає суду докази сплати судового збору за подання до суду позову майнового характеру у відповідності до вимог Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»з урахуванням сплаченої суми судового збору відповідно до квитанції № 20 від 13.02.2012 року.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Сторонами в судовому засіданні надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні проведено заміну відповідача - Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на належного відповідача -Миронівську міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2011 року працівниками Кагарлицької ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 39/23-1/36498446 від 22.02.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Релін-Агро», код за ЄДРПОУ 36498446 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», код за ЄДРПОУ 36900457 за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20 833, 33 гривень;

- порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 16 666, 67 гривень.

На підставі Акту перевірки № 39/23-1/36498446 від 22.02.2011 року, Кагарлицькою ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011 року № 0000222301 та № 0000232301.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА у Київській області.

Рішенням ДПА у Київській області від 28.04.2011 року № 975/10-25-017/80-524 у задоволенні скарги відмовлено.

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Київській області до ДПА України.

Однак, позивач вказує, що рішення за результатами розгляду скарги у ДПА України ним отримано не було.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року позивачем задекларовано витрати в сумі 933 801, 00 гривень.

Перевіркою повноти визначення валових витрат з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року встановлено їх завищення на загальну суму 83 333, 33 гривень.

Перевіркою достовірності відображення показників у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Оптдевайс».

Так, позивачем було віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання послуг на загальну суму 83 333, 33 гривень (платіжне доручення від 06.10.2010 року № 38 на суму 100 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ на суму 16 666, 67 гривень, видаткова накладна № 35 від 02.09.2010 року, рахунок-фактура № 35 від 02.09.2010 року -ТОВ «Оптдевайс»- дріжджі кормові в кількості 55 тонн).

З матеріалів справи вбачається, що Васильківською ОДПІ Київської області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ПДВ за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010 року. Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано порушення ТОВ «Оптдевайс»частини першої, п'ятою статті 203, частини першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оптдевайс»з постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ «Релін-Агро»за період вересень 2010 року на суму ПДВ -16 666, 67 гривень. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Встановлено, що ТОВ «Оптдевайс»було виписано позивачу видаткову накладну від 02.09.2010 року № 35 на суму 100 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ на суму 16 666, 67 гривень та згідно картки субконто по контрагенту ТОВ «Оптдевайс»за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року перераховано кошти на рахунок ТОВ «Оптдевайс»у сумі 100 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ на суму 16 666, 67 гривень за дріжджі кормові. В бухгалтерському обліку операція відображена Д-т 281 К-т 631 на суму 83 333, 33 гривень, Д-т 6415 К-т 631 на суму 16 666, 67 гривень, Д-т 631 К-т 311 на суму 100 000, 00 гривень.

ТОВ «Оптдевайс»надавалися видаткові та податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області майора податкової міліції Терещук Д.Д. 06.12.2010 року було порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4 за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах ТОВ «ДООРС», за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

22.12.2010 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області підполковником податкової міліції було проведено виїмку у службових осіб, які представляють інтереси позивача оригіналів документів фінансово-господарської діяльності, про що винесена відповідна постанова.

27.12.2010 року відповідно до протоколу виїмки та огляду у позивача були вилучені податкова накладна № 2030 від 02.09.2010 року за поставлені товари на суму 100000 гривень (у тому числі ПДВ-16666, 67 гривень), видаткова накладна № 35 від 02.09.2010 року, рахунок фактура № 35 від 02.09.2010 року.

З протоколу допиту свідка від 29.11.2010 року вбачається, що допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_5 був засновником та, відповідно, керівником підприємства ТОВ «Оптдевайс». З вказаного протоколу встановлено, що в подальшому ОСОБА_5 передав права на вказане підприємство громадянину ОСОБА_4 з усіма документами та печаткою, на якого і було перереєстроване ТОВ «Оптдевайс».

Згідно протоколу допиту обвинуваченого від 12.01.2011 року, був допитаний громадянин ОСОБА_4. З вказаного протоколу вбачається, що останній фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оптдевайс»не здійснював, будь-яких товарів, робіт чи послуг не надавав, також доручень на здійснення будь-яких дій від його імені в інтересах ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4 також нікому не надав та будь-яких документів не складав.

Слід зазначити, що в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що одним з підприємств, зареєстрованих та перебуваючи на податковому обліку в Київській області, які незаконно сформували податковий кредит та валові витрати шляхом включення підроблених від імені директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4 первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку, згідно додатків 5 до податкових декларацій (уточнюючих розрахунків) за квітень-вересень 2010 року з ПДВ ТОВ «Оптдевайс»(тобто розшифровки податкових зобов'язань вказаного підприємства -реалізації товарів, робіт, послуг), є ТОВ «Релінг-Агро».

Таким чином встановлено, що позивач здійснив видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Оптдевайс», які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному оформленні (договори, акти прийому-передачі, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні та інші документи) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченого статтею 203 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, првинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу україни правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 в силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже -нікчемний. Як зазначено в частині другій статті 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) (зі змінами і доповненнями) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерского обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.15 та 2.16 пункту 2 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

В розумінні статті 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 4 вказаного Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У зв'язку з наведеним, судом досліджувалася реальність здійснення господарської операції позивача з його контрагентом.

Позивачем під час судового розгляду справи надавалися додаткові докази у справі на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема, договір поставки № УАЗ 10/168 від 02.09.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Украгрозакупка»на поставку дріжджів кормових.

На підтвердження здійснення за вищевказаним договором господарської діяльності, позивачем були надані наступні документи: податкова накладна від 07.09.2010 року № 7, видаткова накладна № РН-0000007 від 07.09.2010 року, рахунок фактура № СФ-0000009 від 07.09.2010 року, податкова накладна від 03.09.2010 року № 6, видаткова накладна № РН-0000006 від 03.09.2010 року, рахунок фактура № СФ-0000007 від 03.09.2010 року та інші документи, однак, вищевказані документи судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, які були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що наявність у відповідача виписаних ТОВ «Украгрозакупка»податкових накладних у спірних правовідносинах не дає підстави встановити, що саме товари, які придбавалися у ТОВ «Оптдевайс»в подальшому були реалізовані ТОВ «Укагрозакупка», оскільки відсутні будь-які товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт доставки товару від ТОВ «Оптдевайс»до позивача, або від ТОВ «Оптдевайс»до ТОВ «Украгрозакупка», що б дало підставу вважати, що товар у ТОВ «Оптдевайс»придбавався для його подальшої реалізації іншим контрагентам.

Надане свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підтвердження того, що у позивача є приміщення, де може зберігатися придбаний товар, не оцінюються судом як доказ дійсності господарської операції, так як не встановлено факту відправки товару саме за адресою цього приміщення зерносховища.

Суд зазначає, що окрім податкової накладної, видаткової накладної та рахунку-фактури від 02.09.2010 року у позивача інших документів не вилучалося, вони не надавалися ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи.

Так, позивач не надав суду чітких та зрозумілих пояснень, щодо обставин укладення договорів із даним контрагентом. Документи, які виписувалися ТОВ «Оптдевайс»ніяким чином не засвідчують факт правочинів, які були укладені між позивачем та його контрагентом.

Також, суд виходить з того, що ОСОБА_6, який є керівником підприємства позивача, був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 04.05.2011 року у справі № 3-260/11, якому застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85, 00 гривень.

Слід зазначити, що з акту Васильківської ОДПІ Київської області № 4943/23-20/36900457 вбачається, що у ТОВ «Оптдевайс»відсутні основні засоби, нематеріальні активи, офісні, виробничі, торгівельні, складські приміщення тощо.

За наявної інформації, кількість працюючих у ТОВ «Оптдевайс»- 1 особа. Отже було встановлено, що у ТОВ «Оптдевайс»відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Щодо правомірності проведення перевірки позивача слід зазначити наступне.

На наказу від 07.02.2011 року № 37, направлення від 09.02.2011 року № 28, виданого Кагарлицькою ОДПІ Київської області головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб Кагарлицької ОДПІ Київської області, інспектору податкового служби І рангу Голуб Валентині Володимирівні, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови слідчого від 24.01.2011 року, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

ТОВ «Релін-Агро»було повідомлено про проведення перевірки наказом Кагарлицької ОДПІ Київської області від 07.02.2011 року, який був отриманий особисто директором ТОВ «Релін-Агро»- ОСОБА_6 08.02.2011 року.

Направлення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 09.02.2011 року № 28 було вручено 09.02.2011 року під розписку директору ТОВ «Релін-Агро»- ОСОБА_6.

В акті перевірки зафіксовано, що один примірник акту з додатками ОСОБА_6 отримав -22.02.2011 року.

02.03.2011 року вчинено запис, що з актом перевірки незгоден.

Відповідно до акту від 02.03.2011 року № 51 «Про відмову від підписання акта виїзної позапланової перевірки від 22.02.2011 року № 39/23-1/36498446 ТОВ «Релін-Агро»директор підприємства відмовився від підписання вказаного акту перевірки.

Щодо неотримання рішення за результатами розгляду скарги ДПА України, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням ДПА України від 27.05.2011 року № 9951/6/25-0115(11924/7) продовжено розгляд скарги позивача до 08.07.2011 року включно.

Рішенням ДПА України 08.07.2011 року прийнято рішення про відмову у задоволені скарги позивача і залишенні без змін оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказані рішення були отримані 31.05.2011 року та 19.07.2011 року відповідно, про що свідчать копії поштових повідомлень про вручення поштових відправлень.

Твердження позивача, що вказані особи не працюють на підприємстві, а рішення ДПА України отримано не було спростовуються поданими відповідачем доказами.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірних рішень.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані відповідачем додаткові матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Релін-Агро» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2011 року № 0000222301 та № 0000232301 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 травня 2012 р.