Рішення

від 12.06.2012 по справі 5020-355/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року справа № 5020-355/2012

За позовом першого заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко,1)

в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 3-В)

третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про розірвання договору

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Шульга А.М., посвідчення НОМЕР_1 від 18.11.2008

представника позивача -ОСОБА_3, довіреність № 20/11 від 04.01.2012

представника відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 08.05.2012

представник третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" про стягнення заборгованості у розмірі 145 675,80 грн і розірвання договору № 12-юр-07 від 12.09.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 12.04.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 24.05.2012 на підставі положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи було продовжено на 15 днів. Крім того, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Севастопольську міську Раду.

Ухвалами суду від 07.06.2012 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 145 675,80 грн припинено на підставі положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутності предмету спору та розгляд справи відкладено на 12.06.2012.

11.06.2012 представником позивача було подано уточнену позовну заяву про зміну підстав позову, яку повернено ухвалою суду від 12.06.2012 на підставі пункту шостого частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в частині розірвання договору з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні. Вважають, що договір підлягає розірванню через суттєве порушення умов договору відповідачем, зокрема, несвоєчасну оплати орендної плати та ненадання проектно-кошторисної документації позивачу в обумовлені договором терміни. Вважають, що порушення умов договору відповідачем може призвести до ініціювання розірвання договору оренди земельної ділянки з боку Севастопольської міської Ради, крім того позивачем не отримано те -на що він розраховував при укладенні договору.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, пояснив, що умови договору виконані ним не у повному обсязі з незалежних від нього причин, а через невиконання взятих на себе зобов'язань з боку позивача. Вважає, що оскільки позивачем не було передано ТОВ «Міжнародний культурологічний центр»земельну ділянку, зазначену у договорі, за актом прийому-передачі, відповідач був позбавлений можливості здійснювати будь-які роботи на земельній ділянці. Зокрема, посилається на неможливість проведення геодезичних робіт, оскільки договором не визначено межі земельної ділянки, передбаченої безпосередньо для забудови, а також зазначає, що на земельній ділянці перебуває недобудований об'єкт призначення якого жодним чином в договорі не визначено.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

24.09.2007 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) і Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1. якого кого орендодавець у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 № 2250 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва Монумента героїчним захисникам м. Севастополя у 1941-1942 роках з віднесенням цих земель до категорії земель:

- земельної ділянки площею 4,7854 га -до категорії земель історико-культурного призначення ;

- земельної ділянки площею 1,1097 га -до земель водного фонду, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, мис Хрустальний (т. 2 а.с.3- 11).

Згідно з п. 1.1 Договору оренди, в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.12.2009, орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку для будівництва Монумента героїчним захисникам м. Севастополя в 1941-1942 роках, а саме: Музейно-туристичний комплекс на мисі Хрустальний у складі:

- Монумент Солдату і Матросу;

- Аванмайданчик,

- Музейно-виставочний і готельний корпус;

- Автопарковки;

- Скверу (т. 2.а.с. 14-15).

Згідно з п. 2.2. договору оренди у відповідності з кадастровим планом на земельній ділянці розташовані:

- капітальна будівля 2030 кв.м;

- тимчасова будівля 34 кв.м;

- під проїздами, проходами і майданчиками 56459 кв.м.;

- інші 428 кв.м.

У пункті 8 Договору оренди зазначені обмеження, встановлені на орендовану земельну ділянку, зокрема -охоронна зона кабелю зв'язку площею 0,0159 га, комунікаційний коридор площею 0,3096 га, прибережна захисна смуга Чорного моря площею 1,1097 га, у відповідності з кадастровим планом.

Земельна ділянка, на підставі договору оренди була передана позивачу Севастопольською міською Радою за актом приймання-передачі від 28.09.2007 (т.2 а.с. 17-18).

12.09.2007 між управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (Землекористувач) і товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Культурологічний центр»(Забудовник-Інвестор) було укладено договір № 12-юр-07 (далі -Договір) відповідно до якого сторони домовились направляти свої зусилля на реалізацію проекту, пов'язаного з будівництвом на земельній ділянці площею 5,8951 га, розташованій на мисі Хрустальний наступних об'єктів:

- будівля музею героїчної оборони Севастополя 1941-1942 рр;

- монумент «Захисники Севастополя»- скульптура «Солдат і матрос»;

- вінок невідомому матросу;

- головна площа;

- відкрита стоянка автомобілів;

- огонь слави;

- стоянка службових автомашин;

- міжнародний музейно-туристичний комплекс у складі:

1. апартаменти для відпочинку і офісні приміщення міжнародного музейно-туристичного комплексу (S ориєнт. = 20 020 м2);

2. підземного паркингу (S ориєнт. = 12000 м2);

3. зони відпочинку та іншої необхідної інфраструктури міжнародного музейно-туристичного комплексу, введенням його в експлуатацію і передачею об'єктів інвестування у власність юридичним і фізичним особам (п.1.1. Договору).

Метою Договору відповідно до п.1.2 є забезпечення будівництва Об'єкта, введення його в експлуатацію і передача Забудовником-Інвестором у власність Землекористувача по акту-приймання-передачі об'єктів, обумовлених договором.

Відповідно до договору, в редакції від 31.03.2010 метою договору є забезпечення будівництва об'єкта, введення його в експлуатацію з безкоштовною передачею Забудовником-Інвестором землекористувачу за актом приймання-передачі з наступною передачею у власність територіальній громаді м. Севастополя об'єктів інвестування (музейно-виставочного комплексу, автопарковки, скверу).

Зобов'язання сторони визначили у розділі 3 Договору.

До вказаного договору сторонами було внесено зміни, зокрема договорами від 08.02.2008, від 28.02.2008, від 29.02.2009, 31.03.2010. Крім того, 11.05.2011 до договору № 12-ЮР-07 від 12.09.2007 сторони уклали додаткову угоду № 1 відповідно до якої Забудовник-Інвестор взяв на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості в розмірі 431 667,00 грн зі сплати вартості орендної плати за земельну ділянку площею 5,8951 га, розташовану на м. Хрустальний, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Землекористувача.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах позивача про розірвання договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не виконано підпункт 3 пункту 3.3. Договору в редакції від 28.02.2008, зокрема, не забезпечено розробку та завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва та не надано вказану документацію позивачу в строк до 01.06.2008. Крім того, відповідачем не виконано зобов'язання щодо погашення заборгованості в сумі 431667 грн зі сплати орендної плати.

Вважає, що внаслідок суттєвого порушення умов договору з боку відповідача, позивач позбавлений можливості отримати згідно з п.1.2. Договору об'єкти інвестування у складі музейно-виставочного комплексу, автопарковки та скверу.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Також цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та інших нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Із зазначеною нормою кореспондується стаття 526 Цивільного Кодексу України.

Судом встановлено, що договір № 12-юр-07 від 12.09.2007, укладений між сторонами у справі, за своєю суттю є договором про спільну діяльність.

Частинами 1, 2 статті 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно зі статтею 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

За умовами частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши підстави позовних вимог суд дійшов висновку, що посилання прокурора на невиконання відповідачем умов п. 3.3. Договору в редакції від 28.02.2008 щодо зобов'язання забезпечити розробку завдання на проектування і передати його на узгодження Землекористувачу в строк до 01.06.2008 необґрунтоване, оскільки на час подачі позову до суду договір у зазначеній в позові редакції вже не діє.

Судом встановлено, що Договором від 31.03.2010 про внесення змін до Договору № 12-ЮР-07 від 12.09.2007 пункт 3.3 Договору викладено в іншій редакції.

Так, згідноз п. 3.3. Договору Забудовник-Інвестор зобов'язується:

1) Виконувати роботи з проектування і будівництва Об'єкта, самостійно здійснювати заходи з залучення інвестицій в будівництво в порядку, передбаченому діючим законодавством України;

2) Сприяти Землекористувачу в отриманні технічних умов на енергозабезпечення, водопостачання, газопостачання, телефонізацію і на виконання норм пожежної безпеки;

3) Забезпечити будівництво Об'єкта проектно-кошторисною документацією, проведення комплексної державної експертизи і затвердження проекту будівництва у відповідності з діючим законодавством України;

4) Забезпечити будівництво Об'єкта необхідним фінансуванням;

5) Оплачувати Землекористувачу згідно виставлених рахунків вартість орендної плати за землекористування в межах об'єкта будівництва. Розмір сум, які підлягають сплаті розраховується Землекористувачем виходячи з площі земельної ділянки, встановленої договором оренди земельної ділянки, укладеного між Управлінням капітального будівництва СМДА і Севастопольською міською Радою. Забудовник-Інвестор зобов'язаний здійснювати оплату виставлених рахунків протягом 7-ми робочих днів з дня отримання такого рахунку;

6) Оплатити послуги Землекористувача пов'язані з виконанням ним функцій технічного нагляду у відповідності з цим Договором, у розмірі 20 000, 00 грн;

7) Оплачувати рахунки, пов'язані з отриманням дозвільної документації і рахунки на обслуговування Об'єкта (підключення інженерних мереж, експлуатація Об'єкта до часу передачі експлуатуючій організації і т.і);

8) Забезпечити проведення робочої і Державної комісій з введення Об'єкта в експлуатацію. Разом з Землекористувачем приймати участь в прийнятті Об'єкта в експлуатацію і передачі Об'єкта експлуатуючим організаціям;

9) Розпочати роботи з будівництва Об'єкта в строк не пізніше трьох місяців з часу отримання дозволу на будівництво; (при цьому час, коли відповідач повинен закінчити будівництво та підготувати Об'єкт до сдачі в експлуатацію договором не визначено, відповідну графу в п.п. 9 п. 3.3. договору не заповнено);

10) Після введення Об'єкта в експлуатацію передати Землекористувачу, технічному замовнику об'єкти, зазначені в п. 1.2. даного Договору для подальшої їх передачі у власність територіальній громаді м. Севастополя;

11) Зареєструвати даний Договір в податковій інспекції за місцем свого знаходження;

12) Вести податковий облік і складати податкову звітність наслідків спільної діяльності у відповідності з діючим законодавством України;

13) Забезпечувати участь у створенні соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя у відповідності з Рішенням сесії Севастопольської міської Ради і Законодавства України «Про планування і забудову»;

14) Укласти договір про пайову участь в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

Як вбачається з вищенаведених положень, Договором в його діючій редакції обумовлено лише строк початку будівництва - не пізніше трьох місяців з часу отримання дозволу на будівництво.

Щодо решти зобов'язань відповідача, то діюча редакція Договору не містить будь-яких строків їх виконання, з чого суд робить висновок, що вони повинні бути виконані в строк до закінчення дії самого договору, тобто до 01.01.2015 (у відповідності до п. 5.1. Договору в редакції від 28.02.2008). З огляду на вказане, вимоги про розірвання договору з підстав порушення відповідачем строків, передбачених договром безпідставні.

Що стосується початку будівництва, необхідно зазначити, що статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинний станом на березень 2010 року, зазначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Водночас, частиною дев'ятою зазначеної статті встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з термінами, визначеними у статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій», замовник це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Зі змісту статті 29 Закону слідує, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається за заявою замовника та підрядника, та з огляду на те, що замовником, у даному випадку, є позивач у справі, як землекористувач, суд вважає неспроможними доводи представника позивача що отримати дозвіл на будівництво повинен був відповдіач.

Крім того, як вбачається з Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 232-р від 05.02.2010 дозвіл на будівництво Міжнародного музейно-туристичного комплексу, що входить до складу комплексу Монумента героїчним захисникам м. Севастополя 1941-1942 років надано саме позивачу при виконанні наступних умов:

1. Розробити робочий проект, погодити і затвердити його у встановленому законом порядку.

2. До початку будівництва об'єкт зареєструвати в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю і одержати дозвіл на виконання будівельних робіт.

3. Після закінчення будівництва об'єкт здати в експлуатацію.

В свою чергу позивачем не доведено, що ним було вжито всіх заходів зі свого боку для початку будівництва, зокрема, отримано дозвіл на будівництво.

Твердження представника позивача, що відповідачем не було здійснено жодних дій щодо його виконання спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором №19/05/11 ПР від 19.05.2011 на виконання проектних робіт, укладеним між відповідачем і приватним підприємством «Архітектоніка-Макс»(т.1 а.с. 133).

Щодо посилання прокурора на несплату відповідачем орендної плати, як на підставу для розірвання договору суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктом 5 п. 3.3. договору, в редакції від 31.03.2010 відповідачем взяте на себе зобов'язання сплачувати землекористувачу згідно з рахунками вартість орендної плати за землекористування в межах об'єкта будівництва.

Додатковою угодою до № 1 від 11.05.2011 до договору сторони узгодили, що відповідач, на виконання п.п. 5 п. 3.3. Договору № 12-Юр-07 від 12.09.2007 (з урахуванням змін від 31.03.2010) зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 431 667 грн зі сплати вартості орендної плати за земельну ділянку площею 5,8951 га в строк до 01.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди у травні 2011 року відповідачем було сплачено 200000,00 грн. Решта заборгованості сплачено під час розгляду справи у суді, тобто взяті на себе зобов'язання за додатковою угодою відповідачем виконані.

Оскільки спірний договір не є договором оренди чи суборенди та отримання орендної плати позивачем не є метою цього договору, а також з огляду на те, що зобов'язання зі сплати заборгованості з орендної плати виконане відповідачем у повному обсязі, зазначена обставина не може бути підставою для розірвання договору.

Посилання представника позивача, що несплата орендної плати відповідачем в подальшому може призвести до негативних наслідків, зокрема ініціювання Севастопольською міською Радою розірвання договору оренди також не береться судом до уваги, оскільки це є лише припущеннями та не може розцінюватися, як реальна шкода правам чи інтересам позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Суд дійшов висновку, що прокурором і позивачем не доведено що діями відповідача позивачу заподіяно будь-яку шкоду, а також, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував, крім того, не доведено, що умови договору не виконані з вини відповідача, а тому позовні вимоги із зазначених у позові підстав задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у доход державного бюджету судовий збір за розгляд вимог майнового характеру у розмірі 2913,52 грн, оскільки сума заборгованості у розмірі 145 675,80 грн оплачена відповідачем після звернення прокурора до суду з даним позовом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" (99057, м. Севастополь, вул. Льотчіків 3-В, ідентифікаційний код 33499830, відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) у дохід державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2913,52 грн (дві тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 52 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 18.06.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

Прокураура міста Севастополя - простим

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко,1)

Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) - нарочно

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр"

(99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 3-В) - нарочно

Третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) - рекомендованим з повідомленням