Постанова

від 15.01.2013 по справі 5020-355/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5020-355/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" (відповідач) на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. (скасовано рішення господарського суду міста Севастополя від 12.06.2012 р.) у справі № 5020-355/2012 господарського суду міста Севастополя за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольська міська рада пророзірвання договору, за участю представників: від Генеральної прокуратури України Лук'яненко В.В. від Прокуратури міста Севастополяне з'явився від позивачаЮнда О.Б. від відповідачаПарицька Н.О. від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Севастополя передані позовні вимоги Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі - Управління капітального будівництва СМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" (далі - ТОВ "Міжнародний культурологічний центр") про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на оплату орендної плати в розмірі 145 675,80 грн. та розірвання укладеного між сторонами договору № 12-юр-07 від 12.09.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано підпункт 3 пункту 3.3 договору № 12-юр-07 в редакції від 28.02.2008 р., зокрема, не забезпечено розробку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва та не надано вказану документацію позивачу в строк до 01.06.2008 р., а також не виконано зобов'язання щодо погашення заборгованості в сумі 145 675,80 грн. зі сплати орендної плати, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати згідно з п. 1.2 договору об'єкти інвестування у складі музейно-виставкового комплексу, автопарковки та скверу.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.06.2012 р. провадження у справі № 5020-355/2012 в частині стягнення заборгованості за договором № 12-юр-07 від 12.09.2007 р. у розмірі 145 675,80 грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.06.2012 р. у справі № 5020-355/2012 (суддя Плієва Н.Г.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Градова О.Г., судді Фенько Т.П., Маслова З.Д.) рішення господарського суду міста Севастополя від 12.06.2012 р. у справі № 5020-355/2012 скасоване та прийнято нове, яким позов задоволено, розірвано договір № 12-юр-07 від 12.09.2007 р., укладений між Управлінням капітального будівництва СМДА та ТОВ "Міжнародний культурологічний центр".

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5020-355/2012, ТОВ "Міжнародний культурологічний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову, а рішення господарського суду міста Севастополя від 12.06.2012 р. у справі № 5020-355/2012 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Коваленко С.С., Кролевець О.А. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Міжнародний культурологічний центр" до провадження та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 18.12.2012 р. о 10 год. 45 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.12.2012 р. № 03.07-05/975 для розгляду справи № 5020-355/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Міжнародний культурологічний центр" та відкладено її розгляд на 15.01.2013 р. о 10 год. 00 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак Прокуратура міста Севастополя та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представників Генеральної прокуратури України, позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між Севастопольською міською радою як орендодавцем та Управлінням капітального будівництва СМДА як орендарем 24.09.2007 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 12.06.2007 р. № 2250 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва Монумента героїчним захисникам міста Севастополя у 1941-1942 роках, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, мис Хрустальний, з віднесенням цих земель до категорії земель: земельної ділянки площею 4,7854 га - до категорії земель історико-культурного призначення; земельної ділянки площею 1,1097 га - до земель водного фонду.

Згідно з п. 1.1 договору оренди, в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.12.2009 р., орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку для будівництва Монумента героїчним захисникам міста Севастополя в 1941-1942 роках, а саме Музейно-туристичного комплексу на мисі Хрустальний у складі наступних об'єктів: монумент Солдату і Матросу, аванмайданчик, музейно-виставковий і готельний корпуси, автопарковки, сквер.

На виконання умов договору оренди земельна ділянка була передана Севастопольською міською радою Управлінню капітального будівництва СМДА за актом приймання-передачі від 28.09.2007 р.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між Управлінням капітального будівництва СМДА як землекористувачем та ТОВ «Міжнародний культурологічний центр» як забудовником-інвестором 12.09.2007 р. було укладено договір № 12-юр-07, за умовами якого сторони домовились направляти свої зусилля на реалізацію проекту, пов'язаного з будівництвом на земельній ділянці площею 5,8951 га, розташованій на мисі Хрустальний, наступних об'єктів: будівлі музею героїчної оборони Севастополя 1941-1942 років, монументу «Захисники Севастополя» - скульптури «Солдат і Матрос», вінку невідомому матросу, головної площі, відкритої стоянки автомобілів, вогню слави, стоянки службових автомашин, міжнародного музейно-туристичного комплексу.

В подальшому до вказаного договору сторонами було внесено зміни, зокрема договорами від 08.02.2008 р., від 28.02.2008 р., від 29.02.2009 р. та від 31.03.2010 р.

Метою договору № 12-юр-07, згідно з п. 1.2, є забезпечення будівництва об'єкта, введення його в експлуатацію і передача забудовником-інвестором у власність землекористувача за актом приймання-передачі об'єктів, обумовлених договором.

В редакції договору від 31.03.2010 р. його метою сторони визначили (п. 1.2) забезпечення будівництва об'єкта, введення його в експлуатацію з безкоштовною передачею забудовником-інвестором землекористувачу за актом приймання-передачі з наступною передачею у власність територіальній громаді міста Севастополя об'єктів інвестування.

Свої зобов'язання сторони визначили в розділі 3 договору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України , є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 ГК України , приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України , є обов'язковим до виконання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір № 12-юр-07 від 12.09.2007 р. за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

За договором про спільну діяльність, відповідно до ст. 1130 ЦК України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, відповідно до ст. 1139 ЦК України, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на аналіз підстав позову, вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що посилання Першого заступника прокурора міста Севастополя на невиконання відповідачем умов п. 3.3 договору № 12-юр-07 в редакції від 28.02.2008 р. щодо зобов'язання забезпечити розробку завдання на проектування і передати його на узгодження землекористувачу в строк до 01.06.2008 р. є необґрунтованим, оскільки на час звернення до суду з позовом договір у зазначеній в позові редакції вже не діяв.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегією суддів Вищого господарського суду України визнається правомірним висновок місцевого господарського суду, зроблений з посиланням на умови договору від 31.03.2010 р. про внесення змін до договору № 12-юр-07 від 12.09.2007 р., яким пункт 3.3 договору викладено в іншій редакції, що укладеним між сторонами договором в чинній редакції обумовлено лише строк початку будівництва - не пізніше трьох місяців з часу отримання дозволу на будівництво, щодо решти зобов'язань відповідача, то чинна редакція договору будь-яких строків їх виконання не містить. Тому зобов'язання відповідача мають бути виконані в строк до закінчення дії самого договору, тобто до 01.01.2015 р. Відтак, місцевий господарський суд вірно зазначив про безпідставність позовних вимог про розірвання договору з підстав порушення відповідачем строків, передбачених договором.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевий господарський суд, проаналізувавши матеріали справи, норми Закону України «Про планування і забудову територій», вірно вказав, що позивач, який в даному випадку як землекористувач є замовником, не довів, що ним було вжито всіх заходів зі свого боку для початку будівництва, зокрема, отримано дозвіл на будівництво.

Що стосується посилання прокуратури на невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати як на підставу для розірвання договору, слід зазначити наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, додатковою угодою № 1 від 11.05.2011 р. до договору № 12-юр-07 від 12.09.2007 р. сторони обумовили, що забудовник-інвестор взяв на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості в розмірі 431 667,00 грн. зі сплати вартості орендної плати за земельну ділянку площею 5,8951 га, розташовану на м. Хрустальний, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок землекористувача, в строк до 01.06.2011 р.

На виконання умов зазначеної додаткової угоди відповідачем сплачено позивачу заборгованість зі сплати орендної плати.

Суд касаційної інстанції зазначає, що, в силу приписів ст. 617 ЦК України, позивач не звільняється від обов'язку сплачувати орендні платежі за земельну ділянку в рамках правовідносин оренди з Севастопольською міською радою внаслідок неналежного виконання ТОВ "Міжнародний культурологічний центр" своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості зі сплати вартості орендної плати за земельну ділянку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору № 12-юр-07 від 12.09.2007 р., а, відтак, правомірно відмовив в задоволенні позову з мотивів, викладених в рішенні суду.

У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову та необґрунтовано скасував рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам законодавства, викладеним у ньому, а тому дане судове рішення підлягає залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5020-355/2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.06.2012 р. у справі № 5020-355/2012 залишити в силі.

Стягнути з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний культурологічний центр" судовий збір в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 90 коп., сплачений квитанцією № 11-499 від 23.11.2012 р., як внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук